01.09.2025 року м.Дніпро Справа № 912/1113/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Пясецький Д.В.;
від відповідача:Руденко Т.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 року у справі №912/1113/24 (суддя Коваленко Н.М.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна"), код ЄДР 40121452, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (далі - АТ "Кіровоградгаз"), код ЄДР 03365222, вул. Тарковського Арсенія, 67, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006
про стягнення 358 692 725,92 грн,-
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 року у справі №912/1113/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Кіровоградгаз" (код ЄДР 03365222, вул. Тарковського Арсенія, 67, м. Кропивницький, Кіровоградська обл., 25006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДР 40121452, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) кошти в розмірі 299 850 295, 58 грн, в тому числі: основний борг - 190 913 005,09 грн, пеня - 58 842 430,35 грн, штраф - 23 273 736,53 грн, 3% річних - 8 044 232,23 грн, інфляційні втрати - 18 776 891,38 грн, а також 847 840,00 грн судового збору.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №101/ПГ-3271-ОГРМ від 21.06.2022 року купівлі-продажу природного газу в частині сплати заборгованості за отриманий природний газ.
Судом перевірена заявлена до стягнення з відповідача сума і зменшено розмір нарахованої позивачем пені на 50%, таким чином задоволено частково відповідне клопотання відповідача.
Щодо стягнення штрафу суд послався на умови договору сторін, щодо стягнення пені та 3% річних - на приписи ст.625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягення пені в розмірі 58 842 430,34 грн.
Вважає, що рішення суду в цій частині є незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що розмір пені відповідач погодив при укладанні договору. Отже, відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність.
Скаржник зауважує, що єдиною підставою для звільнення від виконання обов'язків зі сплати штрафних санкцій є обставини непереборної сили.
Просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 року у справі № 912/1113/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 58 842 430,34 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині; стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 21.06.2022 року між ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" (продавець) та АТ "Кіровоградгаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3271-ОГРМ (далі - договір).
Відповідач не заперечив в апеляційному порядку рішення суду у цій справі щодо наступних обставин:
- на виконання умов зазначеного договору, у період з червня по грудень 2022 року, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 238 259 477,72 грн, що підтверджується наданими в матеріали справи актами приймання-передачі природного газу;
- відповідач здійснив часткову оплату за переданий газ в сумі 47 346 472,63 грн, що підтверджується інформацією АТ "Ощадбанк", таким чином, борг відповідача за отриманий природний газ становить 190 913 005,09 грн;
- позивачем заявлено до стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, який відповідач не заперечив, 117 684 860,69 грн пені, 23 273 736,53 грн штрафу, 8 044 232,23 грн 3% річних та 18 776 891,38 грн інфляційних втрат, які нараховані на підставі умов договору та приписів ст.625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи доводи скаржника, апеляційному перегляду підлягає висновок оскаржуваного рішення в частині зменшення нарахованого позивачем розміру пені та часткове її задоволення судом.
Відповідно до умов укладеного сторонами договору (п. 4.3. договору) покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше, ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.
Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.
Згідно з п. 6.3. договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця, не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% (десять відсотків) від суми простроченого платежу.
Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань (п. 6.11. договору).
Судом встановлено, що на виконання п. 6.3. договору на адресу відповідача позивачем направлялась вимога від 20.03.2024 року №119/4.1.2-14554-2024 про сплату заборгованості за договором в розмірі 358 692 725,92 грн, яку відповідач отримав 25.03.2024 року, однак вимоги позивача не виконав.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 Цивільного кодексу України)
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 Господарського кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин сторін, встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 1, 3 Закону).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вказано вище, сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань. (п. 6.11. договору), отже, нарахування позивачем пені за період, який перевищує шість місяців, є правомірним.
Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі №916/1777/19.
Як вказано вище, підстави для нарахування пені наявні і позивач згідно наданого розрахунку просив стягнути на його користь пеню в розмірі 117 684 860,69 грн.
Відповідач правильність проведеного розрахунку в суді першої інстанції не заперечував та звернувся з клопотанням №б/н від 25.06.2024 року про зменшення до 1% розміру пені, нарахованої Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" у справі №912/1113/24.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказував на обставини, які на його думку, підтверджують складний економічний стан АТ "Кіровоградгаз", зокрема, на наявність значної заборгованості перед ним закладів соціальної сфери, теплогенеруючих підприємств, юридичних та фізичних осіб. Вказував, що збитковість Товариства станом на 2023 рік складає 102 379 тис. грн., що підтверджується звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2023 рік).
Також відповідач стверджував про наявність його фінансових зобов'язань на суму 2 250 064 тис. грн. при розмірі оборотних активів 381 309 тис. грн., що підтверджується Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023 рік.
АТ "Кіровоградгаз" вважало, що стягнення надмірної пені призведе до погіршення і так скрутного фінансового становища Товариства.
Також відповідач зазначав, що постановою НКРЕКП від 26.12.2022 року №1840 було зупинено АТ "Кіровоградгаз" дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 року №849.
Вказує, що:
- Товариство не було уповноважено чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які б відповідали фактично понесеним витратам під час здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу. На сьогоднішній день у Товариства відсутні джерела надходження грошових коштів від діяльності з розподілу природного газу, а лише відбувається погашення заборгованості за надані послуги за період ліцензованої діяльності;
- головною підставою, у зв'язку з якою АТ "Кіровоградгаз" несвоєчасно здійснював розрахунки з позивачем, відповідач зазначав встановлення регулятором (НКРЕКП) тарифу на послуги з розподілу природного газу для АТ "Кіровоградгаз", який не покривав фактичних обґрунтованих витрат товариства, які є необхідними для господарської діяльності.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 року №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Колегія суддів акцентує увагу, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені у даній справі, місцевий господарський суд взяв до уваги надані відповідачем документи на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, аналіз яких підтверджує збитковість діяльності відповідача, що може бути зумовлено, у тому числі: через невідповідність реальним витратам затверджених тарифів; внаслідок невиконання зобов'язань споживачами відповідача; зупинення дії ліцензії на право впровадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Також суд взяв до уваги, що постановою НКРЕКП від 12.03.2024 року №500 фактично підтверджено перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, тому вірно дійшов висновку, що діяльність відповідача та його фінансовий стан залежить від наведених вище обставин.
Згідно Звіту про фінансовий стан відповідача на 31.12.2023 року збитковість АТ "Кіровоградгаз" складає 102 379 тис. грн.
Колегія суддів поділяє доводи суду першої інстанції щодо врахування відсутності доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або настання інших конкретних негативних наслідків через порушення відповідача.
На думку колегії суддів, при вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованої пені, судом вірно і обґрунтовано враховано і доводи позивача, який вказував на своє стратегічне значення, у тому числі, на необхідність забезпечення його діяльності як "постачальника останньої надії".
У даній справі за оскаржуваним рішенням суду позивач отримує певну компенсацію шляхом нарахувань згідно ст. 625 Цивільного кодексу України та штрафу. В сумарному підрахунку (3% річних + інфляційні + штраф) загальний розмір таких нарахувань становить 26% від суми основної заборгованості, що певною мірою зменшує негативні наслідки для позивача через прострочення відповідачем оплати.
Враховуючи викладене, наведені скаржником обґрунтування апеляційної скарги щодо неправомірності висновків оскаржуваного рішення в частині зменшення пені колегія суддів вважає безпідставними.
За викладеного апеляційна скарга є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає.
Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 01.08.2024 року у справі №912/1113/24 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 10.12.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков