ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
02 грудня 2025 року Справа № 902/202/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Юрчук М.І.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області - Немкович І.І.
Барська міська рада - Куций О.В.
Фізична особа - підприємець Шилик Олександр Анатолійович - не з'явився
Комунальне підприємство "Бар-благоустрій" Барської міської ради - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шилика Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.25, повний текст судового рішення складено 22.09.25 у справі № 902/202/24 (суддя Тварковський А.А.)
за позовом керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області
в інтересах держави в особі Барської міської ради
до:
1) Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича
2) Комунального підприємства "Бар-благоустрій" Барської міської ради
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 439 346 грн
За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.09.25 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 25.08.2023 до договору поставки № 410 від 18.07.2023, укладену між КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради та ФОП Шиликом О.А.. Стягнуто з ФОП Шилика О.А. на користь Барської міської ради надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 439 346 грн. Стягнуто з ФОП Шилика О.А. на користь Вінницької обласної прокуратури 4 809,1 грн витрат на сплату судового збору. Стягнуто з КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради на користь Вінницької обласної прокуратури 4 809,1 грн витрат на сплату судового збору.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Шилика О.А. до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Листом №902/202/24/5318/25 від 13.10.25 судом апеляційної інстанції витребувано матеріали справи у суду першої інстанції. 21.10.25 від Господарського суду Вінницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.25 апеляційну скаргу ФОП Шилика О.А. на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.25 у справі № 902/202/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлений при поданні апеляційної скарги недолік, а саме подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 11 541, 83 грн.
04.11.25 через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Шилика О.А. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків. Надано докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Шилика О.А. на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.25 у справі № 902/202/24 . Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.12.2025 р. об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.
21.11.25 від КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради просить задоволити апеляційну скаргу та скасувати оскаржуване судове рішення. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
21.11.25 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від представника ФОП Шилика О.А. - Мусулевського А.А. надійшла заява про участь у судовому засіданні у справі №902/202/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.11.25 від керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Із підстав висвітлених у відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
25.11.25 ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду заяву представника ФОП Шилика О.А. - Мусулевського А.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/202/24 задоволено.
01.12.25 через підсистему "Електронний Суд" від КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника сторони.
02.12.25 у судове засідання з'явився прокурор Немкович І.І. та представник Барської міської ради Куций О.В.. Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Представник позивача просив відкласти розгляд справи з огляду на неявку представника апелянта у судове засідання. Прокурор не заперечив щодо можливості розгляду справи.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення судового рішення у справі.
Порадившись на місці, колегія суддів апеляційної інстанції виснувала про можливість розгляду справи. Також головуючим суддею зауважено, що у разі виникнення певних сумнівів щодо можливості повного та всебічного розгляду справи в даному судовому засіданні судом апеляційної інстанції буде вирішено питання щодо доцільності відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
Комунальним підприємством "Бар-благоустрій" Барської міської ради (замовник) було прийнято рішення, щодо проведення процедури відкритих торгів та оголошено закупівлю №UА-2023-06-22-003216-а (т. 1, а.с. 24-25).
За результатами публічних торгів, Комунальним підприємством "Бар-благоустрій" Барської міської ради прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з Фізичною особою-підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем.
18.07.2023 між Комунальним підприємством "Бар-благоустрій" Барської міської ради (відповідач 2, за договором - покупець) та Фізичною особою-підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем (відповідач 1, за договором - постачальник), за результатами публічних торгів, укладено договір № 410 про поставку товару (надалі договір) (т. 1, а.с. 28-34).
Предметом вказаного договору є 2100 т щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм, 4282 т щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм, за кодом ДК 021:2015 - 14210000-6 "гравій, пісок, щебінь та наповнювачі", вартість 1 т щебенево-піщаної суміші: 320 грн, загальна вартість договору: 2 450 688 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю щебенево-піщану суміш С5 0-70 мм, щебенево-піщану суміш С7 0-40 мм (ДК 021:2015 - 14210000-6 гравій, пісок, щебінь та наповнювачі), а покупець зобов'язується оплатити його вартість згідно з умовами цього договору.
Обсяг закупівлі товару, що є предметом цього договору, може бути зменшений залежно від реального фінансування замовника (п. 1.2 договору).
Загальна сума договору складає 2 450 688,00 грн, в тому числі ПДВ 408 448,00 грн.
Згідно з п. 2.4 договору ціна товару, зазначена у цьому договорі або додатку до нього (специфікації), може бути змінена лише за згодою сторін після попереднього письмового звернення постачальника, до якого повинні додаватися всі розрахунки та інші обґрунтовуючи матеріали щодо зміни ціни товару. У всіх випадках зміни ціни товару сторони укладають додаткову угоду до даного договору, з урахуванням вимог чинного законодавства України.
Пунктом 3.3 договору визначено місце передачі товару: Вінницька область, м. Бар, вул. М. Кривоноса, 68 та по селам Барської територіальної громади (у межах 15 км від фактичної адреси м. Бар, вул. М. Кривоноса, 68).
Відповідно до п. 3.4 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар в строк не пізніше ніж 31.12.2023.
Відповідно до п.10.1 договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, до повного виконання взятих сторонами зобов'язань.
Відповідно до п. 10.3 договору зміни до договору про закупівлю вносяться у випадках, зазначених у цьому договорі та оформлюються у письмовій формі шляхом укладання додаткової угоди, у разі, зокрема: погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (підпункт 2 пункту 10.3 договору) (т. 1, а.с. 28-34).
Згідно з додатком № 1 договору "Специфікація" кількість товару поставки щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм - 2100 т, щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм - 4282 т. Ціна за одиницю становить 320 грн (без ПДВ) (т. 1, а.с. 35).
Листом № 1 від 23.08.2026 ФОП Шилик О.А. звернувся до КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради, в якому зазначив, що у зв'язку з різким зростанням цін на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, постачальник вимушений постачати товар за договором № 410 від 18.07.2023 по цінах нижчих за собівартість, оскільки середні ціни на товар з доставкою зросли на 24%, у зв'язку з цим просив внести зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди, корегуючи ціну договору. На обґрунтування підвищення ціни надав Експертний висновок № В-262 від 11.08.2023 Вінницької торгово-промислової палати (т. 1, а.с. 36, 37-38).
25.08.2023 сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до договору, а саме зменшено кількість товару, що буде поставлений та викладено додаток 1 договору "Специфікація" в наступній редакції: "Ціна щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм у кількості 290,5 т. та щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм у кількості 169 т, які поставлені до 25.08.2023 становить 320,00 грн (без ПДВ) за 1 т. З 25.08.2023 буде поставлена щебенево-піщана суміш С5 0-70 мм у кількості 1 450,27419 т та щебенево-піщана суміш С7 0-40 мм у кількості 3 316,93548 т, ціна яких за 1 т складатиме 396,80 грн (без ПДВ)" (т. 1, а.с. 39-40).
У подальшому, до договору № 410 від 18.07.2023 між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 2, якою зменшено обсяг закупівлі за договором, та викладено пункт 2.1 договору в наступній редакції: "Загальна сума договору складає 2 446 402,52 грн, в тому числі ПДВ 407 733,75 грн 75" (т. 1, а.с. 41).
Згідно з звітом про виконання договору про закупівлю UА-2023-06-22- 003216-а, ФОП Шилик О.А. поставив КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради щебенево-піщану суміш С5 0-70 мм у кількості 1740,77419 т та щебенево-піщану суміш С7 0-40 мм у кількості 3485,93548 т (т. 1, а.с. 115-117).
Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Барського міського голови з листом № 52/1-1601вих-23 від 20.12.2023 в якому повідомив про порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у зв'язку з тим, що внаслідок укладення додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 до договору № 410 від 18.07.2023 кількість замовленої продукції - щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм зменшилась на 359,22581 т, а щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм зменшилась на 796,06452 т, при цьому ціна договору у розмірі 1 556 610 грн залишилась без змін.
КП "Бар-Благоустрій" Барської міської ради засноване на власності територіальної громади м. Бар. Засновником підприємства та органом управління його майном є Барська міська рада.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", просив повідомити щодо вжитих і запланованих заходів міської ради стосовно визнання додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 до договору № 410 від 18.07.2023 недійсною та застосування наслідків недійсності цього правочину (т. 1 а.с. 128-130).
Заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Барської міської ради у листі № 03/3051 від 28.12.2023 проінформував керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області, що не вбачає порушень Закону України "Про публічні закупівлі" (т. 1 а.с. 131-135).
02.02.2024 Жмеринською окружною прокуратурою Вінницької області повідомлено Барського міського голову про намір звернутися з позовом в інтересах держави в особі Барської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 до договору № 410 від 18.07.2023 та повернення безпідставно сплачених коштів (т. 1 а.с. 136).
Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Барської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Шилика Олександра Анатолійовича, (далі - ФОП Шилик О.А.) та Комунального підприємства "Бар-благоустрій" Барської міської ради (далі - КП "Бар-благоустрій") про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 25.08.2023 до договору поставки № 410 від 18.07.2023, укладеної між Комунальним підприємством "Бар-благоустрій" Барської міської ради та ФОП Шиликом О.А. та стягнення з відповідача надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 439 346,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області зазначив, що прокуратурою в ході вивчення стану законності у сфері публічних закупівель товарів, робіт та послуг виявлено факт порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару, визначеної в договорі про закупівлю, укладеному між Комунальним підприємством "Бар-благоустрій" Барської міської ради (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Шиликом Олександром Анатолійовичем (постачальник).
На переконання прокурора таке підвищення ціни товару та як результат зменшення кількості товару постачання покупцю відбувалось за відсутності документального підтвердження постачальником коливання ціни на товар на ринку.
Прокурор зауважує, що ФОП Шилик О.А. на підтвердження підстав для збільшення ціни за одиницю товару при підписанні додаткової угоди № 1 надав експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 11.08.2023 № В-262, який не містить належного підтвердження коливання ціни на ринку за одиницю товару, що не відповідає пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Також прокурор просив стягнути з відповідача-1 надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 439 346,00 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.06.2024 у справі №902/202/24 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Судове рішення мотивоване тим, що укладення оспорюваної додаткової угоди, якою збільшено ціну за одиницю товару, що підлягав поставці та, як наслідок, зменшено обсяг закупівлі за договором поставки, відповідало вимогам законодавства, оскільки коливання ціни товару на ринку підтверджено належним та допустимим доказом - експертним висновком №В-262 від 11.08.2023 Вінницької торгово-промислової палати. Крім того, за результатами моніторингу процедури вказаної закупівлі Управлінням Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області порушень законодавства не виявлено. За таких обставин прокурором не доведено порушення інтересів держави, яке полягало в тому, що під час закупівлі порушено вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 рішення Господарського суду Вінницької області від 18.06.2024 у справі № 902/202/24 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 05.02.25 у справі № 902/202/24 касаційну скаргу першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури задоволено частково, рішення Господарського суду Вінницької області від 18.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 902/202/24 скасовано, а справу №902/202/24 направлено на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області. Верховним Судом зазначено наступне:
"Так, судами обох інстанцій встановлено, що 23.08.2023 ФОП Шилик О.А. направив КП “Бар-благоустрій» письмову пропозицію від 23.08.2023 № 1 в якій, посилаючись на різке зростання цін на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, а також зростання на 24% середньої ціни щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм та щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм з доставкою на території Вінницької області, вказав на те, що вимушений постачати товар за договором № 410 від 18.07.2023 по цінах нижчих за собівартість, з огляду на що просив внести зміни до договору і встановити наступні ціни: щебенево-піщаної суміші С5 0-70 мм та щебенево-піщаної суміші С7 0-40 мм у розмірі 476,16 грн за 1 т. На обґрунтування підвищення ціни до пропозиції додав експертний висновок №В-262 від 11.08.2023 Вінницької торгово-промислової палати…
Втім, колегія суддів вважає зазначений висновок передчасним з огляду на наступне…
За доводами прокуратури, які залишилися без відповідного реагування та спростування судами попередніх інстанцій, прокурор звертав увагу судів, що експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 11.08.2023 №В-262, який надано постачальником, не містить реальних відомостей про коливання ціни на товар (щебенево-піщану суміш).
Зокрема, завданням експертизи, як зазначено у висновку, є визначення середньої оптово-ринкової вартості (з урахуванням ПДВ) щебенево-піщаної суміші з урахуванням доставки на відстань до 60 км та вагою до 20 т на території Вінницької області станом на 18.07.2023 та 08.08.2023.
При цьому, згідно з пунктом 3.3. договору, місцем поставки товару є м. Бар, вул. М. Кривоноса, 68, а також села Барської територіальної громади, що знаходяться у межах 15 км від вказаної адреси.
Тобто, приймаючи висновок, як належне обґрунтування та документальне підтвердження коливання вартості товару, суди не врахували що визначення середньої оптово-ринкової вартості суміші в експертному висновку розраховано з доставкою на відстань до 60 км, тоді як договором передбачено доставку на відстань до 15 км, адже доставка на більшу відстань передбачає більші витрати на паливо, амортизацію транспортного засобу тощо. Крім того, поза увагою судів, залишилося те, що у висновку від 11.08.2023 здійснено порівняння вартості щебенево-піщаної суміші на конкретні дати, а саме 18.07.2023 та 08.08.2023, тоді як постачальник звернувся із пропозицією внесення змін до замовника лише 23.08.2023, тобто після спливу 12 днів з дня видачі висновку.
Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Проте, суди не звернули уваги та не спростували заперечення прокурора, що у листі ФОП Шилика О.А. від 23.08.2023, яким ініційовано внесення змін до договору вказано лише на зростання ціни на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, при цьому будь-яких доказів, що вказане зростання призвело до збільшення вартості товару не надано.
Не з'ясували суди також і того, чи постачальник обґрунтовував неможливість виконання договору на попередніх умовах, а також причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Не містять оскаржувані судові рішення і з'ясування обставин того, чи неможливо було передбачити підвищення цін і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції, враховуючи при цьому малий проміжок часу з моменту укладення договору (18.07.2023) та внесення змін (25.08.2023).
Також Верховний Суд у справі № 927/491/19 вказав, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов'язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника…
Отже, в контексті зазначеного, суди мали також надати оцінку підставам виникнення у підприємця права змінити вартість товару, що поставляється ним за договором у зв'язку із коливанням цін на ринку. При цьому Суд зазначає, що оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Викладене вище в сукупності свідчить про неналежне дослідження господарськими судами обставин щодо наявності/відсутності підстав для внесення істотних змін до договору в частині збільшення ціни за одиницю товару на підставі оспорюваної прокурором у цій справі додаткової угоди № 1".
За наслідками нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025 у справі №902/202/24 суд першої інстанції за клопотанням ФОП Шилика О.А. призначив у даній справі судову товарознавчу експертизу та зупинив провадження у справі на час проведення судової експертизи. (т.3, а.с. 100-102).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.25 у справі №902/202/24 апеляційну скаргу керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025 у справі №902/202/24 задоволено, ухвалу суду першої інстанції скасовано та направлено справу господарському суду Вінницької області для продовження розгляду. Ухвалюючи дане судове рішення суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки укладання додаткової угоди №1 ініційовано ФОП Шиликом О.А. з покликанням на висновок Вінницької торгово-промислової палати №В-262 від 11.08.2023, то на переконання колегії суддів, при новому розгляді справи, місцевому суду необхідно досліджувати та оцінювати усі докази, подані відповідачем-1 в обґрунтування збільшення ціни товару, в тому рахунку і експертний висновок №В-262 від 11.08.2023 на предмет достатньої/недостатньої обґрунтованості підстав для зміни вартості ціни товару, та як наслідок наявності/відсутності підстав для внесення істотних змін до договору №410 від 18.07.2023 в частині збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладення 25.08.2023 оспорюваної Додаткової угоди №1. Із огляду на зазначені обставини, колегія суддів виснувала, що призначення судової товарознавчої експертизи у даному випадку не спрямоване на встановлення обставин, які входять до кола доказування, з'ясування яких потребуватиме спеціальних знань і на підставі яких суд має ухвалити рішення по суті спору, оскільки призведе до появи у справі нових доказів, яких не було на момент укладення оспорюваного правочину.
Під час нового розгляду справи 04.08.25 через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Шилика О.А. до Господарського суду Вінницької області надійшло клопотання про долучення доказів. Надано висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи № 1691/25-21 від 01.08.2025 Вінницького відділення КНДІСЕ, який було виготовлено за наслідками звернення ФОП Шилика О.А. до експертної установи (том 3, а.с. 191-207).
У подальшому, рішенням Господарського суду Вінницької області від 11.09.25 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 25.08.2023 до договору поставки № 410 від 18.07.2023, укладену між КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради та ФОП Шиликом О.А.. Стягнуто з ФОП Шилика О.А. на користь Барської міської ради надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 439 346 грн. Стягнуто з ФОП Шилика О.А. на користь Вінницької обласної прокуратури 4 809,1 грн витрат на сплату судового збору. Стягнуто з КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради на користь Вінницької обласної прокуратури 4 809,1 грн витрат на сплату судового збору.
Під час нового розгляду справи місцевий господарський суд врахував вказівки Верховного Суду, дослідив матеріали справи та мотивував судове рішення наступними встановленими обставинами:
- у вказаному експертному висновку Торгово-промислової палати на підтвердження підстав для укладення спірної додаткової угоди, інформація про динаміку зміни ціни щебенево-піщаної суміші відсутня. Експертний висновок містить лише середньозважену ціну станом на 18.07.2023 (дата укладення договору) та станом на 08.08.2023 (дата, що на 17 днів передує даті укладення Додаткової угоди №1 від 25.08.2023). Тобто у висновку від 11.08.2023 здійснено порівняння вартості щебенево-піщаної суміші на конкретні дати, а саме 18.07.2023 та 08.08.2023, тоді як постачальник звернувся із пропозицією внесення змін до замовника лише 23.08.2023, тобто після спливу значного проміжку часу з дня видачі висновку;
- у листі ФОП Шилика О.А. від 23.08.2023, яким ініційовано внесення змін до договору вказано лише на зростання ціни на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, при цьому будь-яких доказів, що вказане зростання призвело до збільшення вартості товару не надано;
- визначення середньої оптово-ринкової вартості суміші в експертному висновку розраховано з доставкою на відстань до 60 км, тоді як договором передбачено доставку на відстань до 15 км, адже доставка на більшу відстань передбачає більші витрати на паливо, амортизацію транспортного засобу тощо;
- документи, що слугували підставою для укладення додаткової угоди №1 від 25.08.2023 не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ньому відсутній аналіз коливання ціни відповідного Товару на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Тому необхідність внесення зміни ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально;
- посилання ФОП Шилика О.А. на висновок експерта за результатами проведення судової товарознавчої експертизи №169/25-21 від 01.08.2025, то такий висновок не може братися судом до уваги, оскільки він не слугував підставою для укладення спірної додаткової угоди (на момент її укладання такий висновок взагалі був відсутній). Поряд з цим зазначений висновок містить порівняння вартості дизельного палива у період з 18.07.2023 по 25.08.2023, а не коливання вартості щебенево-піщаної суміші на кожну з дат у такому періоді, що не доводить обґрунтованість збільшення ціни за одиницю товару;
- договір між КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради та ФОП Шиликом О.А. укладено 18.07.2023, а спірна додаткова угода до Договору - 25.08.2023, тобто через 39 днів. При цьому відсутні підстави вважати, що відповідач 1 не міг спрогнозувати підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять;
- з урахуванням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922-VIII "Про публічні закупівлі" та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові по справі № 922/2321/22 від 24.01.2024 загальне збільшення ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Водночас внаслідок укладення спірної додаткової угоди (з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.12.2023 до договору поставки №410 від 18.07.2023 про зменшення ціни договору) відбулося збільшення ціни за 1т товару з 320 грн до 396,8 грн, тобто на 24 %, що є неправомірним.
Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний Суд" від ФОП Шилика О.А. до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга. Апелянт вважає, що місцевий господарський суд застосував правові висновки, які висвітлені у постановах Верховного Суду та постановлені з урахування інших підстав позову, фактичних обставин та матеріально-правового регулювання спірних правовідносин. Апелянт вважає, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Таким чином згідно вищезазначених особливостей, на переконання апелянта, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі". Також місцевий господарський суд не надав належної оцінки висновку експерта № 1691/25-21 від 01.08.2025. На переконання апелянта висновок, який суд першої інстанції безпідставно відхилив, містить об'єктивні обґрунтування і динаміку зростання ціни на дизельне паливо у зазначений період часу. Із огляду на зазначене апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу КП "Бар-благоустрій" Барської міської ради зазначає, що правові висновки, на які покликається місцевий господарський суд та висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 по справі №922/2321/22 досліджувались без урахування особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, згідно з пунктом 3-7 Розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі". Також висновок експерта від 01.08.2025 № 1691/25-21 на переконання відповідача-2 об'єктивно підтверджує, що у період від моменту укладання договору поставки до моменту укладання спірної додаткової угоди № 1 мала місце зміна ціни за одиницю товару у бік збільшення та при цьому відсоток погодженого сторонами у додатковій угоді № 1 збільшення ціни за одиницю товару на переконання відповідача-2 є пропорційним до коливання ціни такого товару на ринку і не перевищував максимальний показник за період, визначений згідно з висновком експерта від 01.08.2025 № 1691/25-21. Таким чином місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення у справі, внаслідок чого надав неправильну оцінку наявним у справі доказам.
У відзиві на апеляційну скаргу Жмеринська окружна прокуратура Вінницької області покликається на правовий висновок, який висвітлено у постановах Верховного Суду від 18.06.24 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, згідно яких постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Також у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 суд касаційної інстанції вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою (п. 61 постанови). Також прокурором звертається увага, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.05.2025 про призначення судової товарознавчої експертизи з тих підстав, що призначення судової товарознавчої експертизи у даному випадку не було спрямоване на встановлення обставин, які входять до кола доказування, зокрема документальної обґрунтованості коливання ціни за одиницю товару станом на дату укладання оспорюваної додаткової угоди. Крім цього, вказаний висновок експерта № 169/25-21 від 01.08.2025 також не містить відомостей коливання вартості щебенево-піщаної суміші на кожну з дат у такому періоді та не доводить обґрунтованість збільшення ціни за одиницю товару. При цьому початкова ціна договору також входить у діапазон цін, визначених експертом на дату укладання додаткової угоди.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Даний спір пов'язаний із реалізацією прокурором повноважень згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема представництва інтересів держави у суді.
Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так, відповідно до ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини першої, абзацу першого частини третьої та абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.
Аналіз положень частин третьої-п'ятої статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом таких підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Як убачається з матеріалів справи предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 439 346 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи містять лист Жмеринської окружної прокуратури від 20.12.2023 № 52/1-1601 вих-23 адресований Барському міському голові. У даному листі зазначається, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", орган прокуратури просив повідомити щодо вжитих і запланованих заходів міської ради стосовно визнання додаткової угоди № 1 до договору поставки № 410 від 18.07.2023 (ідентифікатор тендеру UA-2023-06-22-003216-а) недійсною та застосування наслідків недійсності цього правочину (том 1, а.с. 128-130).
У листі-відповіді Барської міської раді від 28.12.2023 № 03/3051, адресованої керівнику Жмеринської окружної прокуратури, орган місцевого самоврядування зазначив, що Барська міська рада не вбачає порушень ЗУ "Про публічні закупівлі", у зв'язку із чим відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді (том 1, 131-135)
Колегію суддів враховується позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, де ВП ВС дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що маючи відповідні правомочності для звернення до суду, прокурор звернувся з даним позовом.
Щодо незгоди ФОП Шилика О.А. із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правовідносини між сторонами виникли у 2023 році. На момент виникнення правовідносин діяли положення Господарського кодексу України (надалі - ГК України), який втратив чинність 28.08.2025 на підставі Закону України №4196-ІХ від 09.01.2025. Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що застосування норм матеріального права, які були визначені в ГК України станом на момент виникнення правовідносин також є можливим під час вирішення даного спору по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтями 11 ЦК України та 174 ГК України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, у абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п'ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» від 16.08.2022 Розділ X “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7 такого змісту:
"3-7. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз".
Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2022 № 1178 затвердив “Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для засновників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".
Постанова №1178 набрала чинності 19.10.2022 та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
У постанові Верхвоного Суду від 05.02.2025 колегія суддів касаційної інстанції погодилась з висновком судів, що договір № 410 було укладено 18.07.2023, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, тому у відповідності до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" норми вказаного Закону мають застосовуватись з урахуванням особливостей, визначених Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.
Згідно ч. 5 ст. 310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Із урахуванням вказівок Верховного Суду, які висвітлені у постанові від 05.02.2025 у справі № 902/202/24 місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване судове рішення зазначив наступне: у експертному висновку Торгово-промислової палати № В-262 від 11.08.2023 відсутня інформація про динаміку зміни ціни щебенево-піщаної суміші. У висновку здійснено порівняння вартості щебенево-піщаної суміші на конкретні дати, а саме 18.07.2023 та 08.08.2023, тоді як постачальник звернувся із пропозицією внесення змін до замовника лише 23.08.2023; у листі ФОП Шилика О.А. від 23.08.2023 вказано лише на зростання ціни на пальне з 18.07.2023 по 23.08.2023, при цьому будь-яких доказів, що вказане зростання призвело до збільшення вартості товару не надано; визначення середньої оптово-ринкової вартості суміші в експертному висновку розраховано з доставкою на відстань до 60 км, тоді як договором передбачено доставку на відстань до 15 км; документи, що слугували підставою для укладення додаткової угоди №1 від 25.08.2023 не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у ньому відсутній аналіз коливання ціни відповідного товару на ринку, у зв'язку з чим не відповідають п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; посилання ФОП Шилика О.А. на висновок експерта №169/25-21 від 01.08.2025 не може братися судом до уваги, оскільки він не слугував підставою для укладення спірної додаткової угоди (на момент її укладання такий висновок взагалі був відсутній). Поряд з цим зазначений висновок містить порівняння вартості дизельного палива у період з 18.07.2023 по 25.08.2023, а не коливання вартості щебенево-піщаної суміші на кожну з дат у такому періоді; матеріали справи не містять доказів того , що відповідач 1 не міг спрогнозувати підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції; укладання спірної додаткової угоди (з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.12.2023 до договору поставки №410 від 18.07.2023 про зменшення ціни договору) відбулося збільшення ціни за 1т товару з 320 грн до 396,8 грн, що не відповідає п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України № 922-VIII "Про публічні закупівлі" та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові по справі №922/2321/22.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18 зазначав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати № В- 262 від 11.08.2023 містить ряд неточностей (розрахована доставка на відстань до 60 км, тоді як договором передбачено доставку на відстань до 15 км; інформація про динаміку зміни ціни щебенево-піщаної суміші відсутня).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що даний експертний висновок не може вважатися належним доказом підтвердження даних щодо коливання цін на ринку щебенево-піщаної суміші. Водночас доводи апеляційної скарги не містять контраргументів, які не були враховані місцевим господарським судом під час надання оцінки зазначеному доказу.
Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Матеріали справи містять докази того, що уклавши додаткову угоду № 1 від 25.08.2023 до договору поставки № 410 від 18.07.2023 сторони збільшили ціну за одиницю товару на понад 10 відсотків.
Водночас доводи апелянта зводяться до того, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 законодавець затвердив "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". Згідно вищезазначених особливостей, на переконання, апелянта, сторони були вправі підвищувати відсоток ціни за одиницю товару пропорційно коливанню відсотку ціни такого товару на ринку без обмежень, встановлених нормами ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із доводами апеляційної скарги з огляду на те, що у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 сформовано наступний правовий висновок:
"Безпідставними в контексті наведеної підстави касаційного оскарження Суд вважає також посилання скаржника на незастосування до спірних правовідносин підпункту 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, яка набрала чинності 19.10.2022, відповідно до яких зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання, так як (1) згідно з пунктом 1 цих Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування; (2) оскаржувана у цій справі додаткова угода від 30.09.2022 на момент прийняття вказаної постанови Кабінету Міністрів України вже була укладена, відповідно дія цієї постанови не може розповсюджуватися на неї; (3) постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином ігнорування сторонами оскаржуваного правочину вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" та підвищення ціни щебенево-піщаної суміши з 320 грн до 396, 80 грн (19,34 %) є порушенням обмежень, встановлених спеціальним законом, який регулює відповідні правовідносини.
Також колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставним довід апелянта щодо неврахування місцевим господарським судом висновку експерта від 01.08.2025 № 1591/25-21, адже даний висновок є новим доказом, якого станом на момент формування листа-пропозиції від 23.08.2023 вих. № 1 про внесення змін до договору не існувало. Про зазначене також було наголошено судом апеляційної інстанції у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 902/202/24. До того ж даний експертний висновок досліджував періодику коливань ціни саме на дизельне паливо, а не на товар, який мав бути поставлений - щебенево-піщану суміш С5 0-70 мм та С7 0-40 мм.
Також як убачається зі змісту листа-пропозиції від 23.08.2023 вих № 1 про внесення змін до договору ФОП Шиликом О.А лише зазначено про різке зростання ціни на пальне, що на переконання останнього є підставою для укладення додаткової угоди.
Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Екстраполюючи вищезазначений правовий висновок Верховного Суду на правовідносини, які виникли у даній справі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ФОП Шиликом О.С. не виконано всіх умов, які б мали міститися у листі-пропозиції від 23.08.2023, зокрема, не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), з огляду на те, що договір №410 про поставку товару укладено 18.07.2023, а вже 25.08.2023 підприємцем сформовано лист-пропозицію.
Додатково колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24:
"Водночас у справі, яка розглядається, предметом є договір про закупівлю палива, істотні умови якого регулюються Законом України «Про публічні закупівлі» та Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, що свідчить про нерелевантність правовідносин у справі, та відповідно безпідставність посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц...
Верховним Судом відхиляються посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, оскільки Велика Палата Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 відступила від висновків викладених у зазначеній постанові та виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, не суперечать та узгоджуються з цим висновком Великої Палати".
Отже, Верховний Суд зауважив, що навіть з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" суди першої та апеляційної інстанції правомірно застосували правовий висновок, який висвітлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що місцевий господарський суд надав можливість учасникам судового процесу надати усі письмові пояснення та заперечення з метою підтвердження та спростування власних доводів та доводів іншої сторони у справі. На переконання суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд не обмежив апелянта у вчиненні останнім процесуальних дій з метою реалізації власних процесуальних прав під час розгляду справи в суді першої інстанції. Таким чином доводи апелянта не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, адже судом першої інстанції були вчинені усі процесуальні дії з метою встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Із огляду на встановлені обставини справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що наявні докази в матеріалах справи та правові висновки Верховного Суду, які були застосовані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення свідчать про дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Інших доказів, які б спростували наведене в мотивувальній частині даної постанови, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що доводи апелянта про прийняття господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та не з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків суду.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шилика Олександра Анатолійовича на рішення Господарського суду Вінницької області від 11.09.25 у справі №902/202/24 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу № 902/202/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "05" грудня 2025 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Юрчук М.І.