вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2025 р. Справа№ 910/6283/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Тищенко О.В.
Сибіги О.М.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 19.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025
у справі № 910/6283/25 (суддя - Капцова Т.П.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест"
про стягнення 979 174,66 грн,
Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" (надалі - позивач, скаржник, ТОВ "Експрес страхування") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" (надалі - відповідач, ТОВ "ТПК Промінвест") про стягнення 979 174,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, 03.10.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6283/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 року по справі № 910/6283/25. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" задовольнити в повному розмірі: - Стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ПРОМІНВЕСТ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"- 979 174, 66 грн. - Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ПРОМІНВЕСТ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" сплачений судовий збір в сумі 11 750, 10 грн за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК ПРОМІНВЕСТ" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 17 625, 15 грн. Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 . Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" копії рахунків, актів виконаних робіт (наданих послуг), та платіжних доручень, банківських виписок, що підтверджують оплату оренди транспортного засобу "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що Господарський суд міста Києва під час ухвалення рішення по справі № 910/6283/25 прийшов до помилкового висновку про відсутність трудових відносин між Відповідачем та особою винною в ДТП - ОСОБА_1 , оскільки не встановив підстави та обставини, за яких водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Iveco Trakker AD410T42», реєстраційний номер НОМЕР_1
Апелянт вказує, що господарським судом м. Києва не було установлено обставин, які мають значення для справи, зокрема того, на якій правовій підставі ОСОБА_1 керував транспортним засобом Iveco Trakker AD410T42», реєстраційний номер НОМЕР_1 , хто передав йому право користування ним, чи виконував він роботу за дорученням Відповідача без належно оформлених трудових відносин.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що місцевим судом фактів про відсутність фактичних трудових відносин між ОСОБА_1 та Відповідачем та відмова Суду у задоволенні позовних вимог до Відповідача, є юридичною підставою для пред'явлення Позивачем позовних вимог про відшкодування завданої шкоди безпосередньо до особи винної в ДТП, а саме до ОСОБА_1 та необхідності останнього відшкодувати завдану шкоду Позивачу, яка є змістом позовних вимог у даній справі. Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2025 року по справі № 910/6283/25 прямо впливає на обов'язок ОСОБА_1 відшкодувати Позивачу шкоду в сумі 979 174,66 грн
Скаржник зазначає, що відповідач у відзиві не заперечував проти позовних вимог з тієї обставини, що водій ОСОБА_1 на момент ДТП перебував в трудових відносинах з Відповідачем, і що саме Відповідач має нести відповідальність щодо відшкодування шкоди заподіяної в наслідок ДТП, а також не повідомляв про наявність між Відповідачем та ТОВ «ДАНКО» договору оренди транспортного засобу «Iveco Trakker AD410T42», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також не надав докази на підтвердження таких обставин.
Також скаржник вказує, що господарським судом м. Києва під час ухвалення оскаржуваного рішення не було дотримано процесуальних вимог ч.8 ст. 80 ГПК, відповідно до якої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Господарським судом міста Києва в основу ухвалення оскаржуваного рішення було покладено договір оренди машин та обладнання № 19/04/2023- 1 від 19.04.2023 року та акту прийому-передачі машин та обладнання від 20.04.2023 року, які не є достовірними доказами, оскільки дані документи були створені з метою формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору по суті справи та не були спрямовані на настання реальних орендних правовідносин між відповідачем та ТОВ «ДАНКО».
Суд першої інстанції у підготовчому засіданні 07.08.2025 відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування у Відповідача доказів здійснення фінансових розрахунків за договором оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023, чим позбавив Позивача процесуальної можливості підтвердити фіктивність цього правочину з метою уникнення від фінансової відповідальності за завдані збитки.
Скаржник просить суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 .
А також скаржник просить суд апеляційної інстанції витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» копії рахунків, актів виконаних робіт (наданих послуг), та платіжних доручень, банківських виписок, що підтверджують оплату оренди транспортного засобу «Iveco Trakker AD410T42», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6283/25. Витребувано матеріали справи № 910/6283/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6283/25 у судовому засіданні 12.11.2025.
29.10.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивованний тим, що Відповідач до початку першого судового засідання подав клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому обґрунтував, що транспортний засіб, який став учасником ДТП, перебував у законному володінні ТОВ «ДАНКО» на підставі чинного договору оренди, та надав належні письмові докази цього. Таким чином, навіть якщо у відзиві не була прямо зазначена ця обставина, незгода Відповідача з позицією Позивача чітко випливає із поданого клопотання та долучених до нього доказів, тобто відповідач реалізував своє право на захист у передбачений процесуальний строк.
Відзив обґрунтовано тим, що Договір оренди автомобіля з ТОВ «ДАНКО» був чинним на момент ДТП, що виключає володіння Відповідачем цим транспортним засобом у розумінні ст. 1187 ЦК України. Крім того Відповідач звертає увагу суду, що у доказах наданих у складі позовної заяви апелянтом міститься файл з назвою «схема ДТП фото з місця адмінпротокол та довідка поліції» й на фото №5 зображено транспортний засіб, який став причиною ДТП, на кузові якого міститься напис: «ДАНКО», що також підтверджує володіння даним транспортним засобом на час ДТП саме ТОВ «ДАНКО»
Відповідач вмотивовує відзив також тим, що Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували саме фактичну суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 979 174,66 грн, а також не довів, що ця сума відповідає реальним збиткам, понесеним власником пошкодженого транспортного засобу.
06.11.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" надійшли пояснення, які вмотивовані тим, що апелянтом не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 прав чи обов'язків, на які може вплинути рішення у даній справі. Спір стосується виключно господарських правовідносин між двома юридичними особами - ТДВ «Експрес Страхування» та ТОВ «ТПК Промінвест». Якщо ОСОБА_1 був учасником дорожньо-транспортної пригоди, це має лише фактичне значення для з'ясування обставин страхового випадку, але не створює для нього жодних прав чи обов'язків у межах господарського спору.
Апелянт таких обґрунтувань не навів, не зазначив жодних об'єктивних причин, які перешкоджали поданню відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції. Натомість заявлене клопотання є спробою виправити власні недоліки у доказуванні, що суперечить принципам змагальності та диспозитивності господарського процесу.
07.11.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" надійшло клопотання про витребування доказів, яке обгрунтоване тим, що машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023р. та акту прийомупередачі машин та обладнання від 20.04.2023р. та його виконання. Апелянт вживав заходів для самостійного отримання даних доказів шляхом направлення адвокатських запитів, відповіді на які неотримав.
Так, скаржник просить суд апеляційної інстанції витребувати з ТОВ «ТПК ПРОМІНВЕСТ» копії актів виконаних робіт (наданих послуг), та платіжних доручень, банківських виписок, що підтверджують оплату оренди транспортного засобу «Iveco Trakker AD410T42», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
11.11.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" надійшли заперечення на витребування доказів, в яких відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, апеляційний суд здійснює перевірку вже наявних доказів. Будь-які додаткові документи, які сторона намагається витребувати через клопотання, мають бути обґрунтовані новими обставинами, які впливають на законність або обґрунтованість рішення першої інстанції. В даному випадку, таких нових обставин не наведено, тому витребування документів є процесуально необґрунтованим і недопустимим. Порушення принципу правової визначеності. Витребування доказів судом апеляційної інстанції за відсутності відповідних підстав фактично перетворює апеляційний перегляд на новий розгляд справи по суті, що є недопустимим.
У судовому засіданні, що відбулось 12.11.2025, колегією суддів оголошено перерву у розгляді справи до 19.11.2025 об 11 год. 30 хв.
12.11.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" адвоката Калачик Володимира Вікторовича до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про проведення засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" адвоката Калачик Володимира Вікторовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Розгляд апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6283/25 призначено в режимі відеоконференції на раніше визначену дату 19.11.2025.
У судове засідання, що відбулось 19.11.2025 з'явився представники позивача та відповідача надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в його процесуальних документах.
Щодо поданого до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем заявлялось клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» (код ЄДРПОУ 39523286) документи, що підтверджують наявність трудових відносин з водієм ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та документів, що підтверджують чи передавався в оренду чи користування третім особам автомобіль IVECO TRAKKER AD410T42» н.з. НОМЕР_1 кузов НОМЕР_3 які відповідно до закону можуть вважатися законними користувачами та відповідно несуть цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки
Водночас, до суду апеляційної інстанції стороною було подано клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» копії рахунків, актів виконаних робіт (наданих послуг), та платіжних доручень, банківських виписок, що підтверджують оплату оренди транспортного засобу «Iveco Trakker AD410T42», реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
Розглянувши подане до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає, що подані клопотання про витребування доказів, подані до суду першої інстанції та апеляційної інстанції не є аналогічними.
Водночас, порядок подання доказів унормовано ст. 80 ГПК України, відповідно до ч. 1 - 4 якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
З матеріалів справи вбачається, що скаржник у суді першої інстанції не заявляв клопотання про витребування доказів. Обставини, які перешкоджали звернутися з відповідним клопотанням у строк, встановлений законом, скаржником не наведені. Водночас, доводи сторони, що подання вказаного клопотання зумовлено висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні не приймаються судом апеляційної інстанції.
Оскільки в силу ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тоді як відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при зверненні з відповідним клопотанням стороною не зазначено правові підстав для прийняття поданого клопотання, тоді як виняткового випадку для задоволення такого клопотання в порядку ч. 3 ст. 269 ГПК України суд не встановив. А тому подане клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України.
Щодо доводів апелянта про неправомірну відмову у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача, суд апеляційної інстанції зазначає, що стороною ні в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції не зазначено, на які права чи обов'язки ОСОБА_1 та яким саме чином вплине рішення суду в цій справі в розумінні ст. 50 ГПК України. А тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення третьої особи - є правомірним, а доводи апеляційної скарги в цій частині вказаного висновку не спростовують, а клопотання заявлене до суду апеляційної інстанції не підлягає задоволенню.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.09.2023 о 11 год. 10 хв. в м.Києві по вул.Набережне шосе, 25 сталася ДТП за участі автомобіля "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля "Mercedes-Benz GLE 350D", реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Печерського районного суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 757/41860/23-п ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Mercedes-Benz GLE 350D", реєстраційний номер НОМЕР_4 , який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 777.23.2761932 від 15.06.2023.
11.09.2023 страхувальник позивача звернувся до позивача із повідомленням та заявою про на виплату страхового відшкодування.
Згідно з наявним у матеріалах справи рахунком-фактурою ремонтної організації (Філії "Автосалон Мерседес" Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-Авто") № СЧDE від 22.09.2023, вартість ремонту автомобіля "Mercedes-Benz GLE 350D", реєстраційний номер НОМЕР_4 , склала 1 130 639,39 грн.
В процесі ремонту було виявлено приховані дефекти, у зв'язку з чим ремонтною організацією виставлено рахунки-фактури № СЧDE від 23.10.2023 на суму 5 481,86 грн та № СЧDE від 13.11.2023 на суму 1 121,36 грн.
Відповідно до актів виконаних робіт № ЗHDE-39766 від 30.10.2023 на суму 1 129 199,00 грн, № ЗHDE-40095 від 06.11.2023 на суму 4 513,90 грн, № ЗHDE-40131 від 10.11.2023 на суму 1 440,40 грн та № ЗHDE-40482 від 30.11.2023 на суму 1 121,36 грн, відновлювальний ремонт автомобіля "Mercedes-Benz GLE 350D", реєстраційний номер НОМЕР_4 , було виконано і його загальна вартість склала 1 136 274,66 грн.
На підставі страхових актів № 3.23.03743-1 від 26.09.2023, № 3.23.03743-2 від 25.10.2023, № 3.23.03743-3 від 20.11.2023, відповідно до яких сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 1 130 639,39 грн, 5 481,86 грн, 1 121,36 грн відповідно, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 1 130 639,39 грн, 5 481,86 грн, 1 121,36 грн, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних інструкцій № 68813242 від 02.10.2023, № 68813777 від 26.10.2023, № 68814451 від 20.11.2023.
З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у Акціонерного товариства "ББС Іншуранс", позивач звернувся до останнього із заявою про виплату страхового відшкодування № 3.23.03743 - СК від 28.01.2024.
Листом № 430-11 від 27.02.2024 Акціонерне товариство "ББС Іншуранс" повідомило позивача про прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування в розмірі 156 800,00 грн (з урахуванням ліміту відповідальності та розміру франшизи), яке фактично виплачено 28.03.2024 відповідно до платіжної інструкції № 269831.
Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС № 31/2356АЗ-28739-2023 від 12.12.2023 з 15.05.2019 власником транспортного засобу "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 , є відповідач.
Позивач зазначав, що власник автомобіля є належною відповідальною особою за заподіяні збитки, що сталися внаслідок невідповідності технічного стану транспортного засобу (у даній справі ДТП сталася внаслідок того, що відірвалася задні ліві колеса осі вантажного автомобіля), який використовувався власником в господарській діяльності, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 979 174,66 грн майнової шкоди.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на недоведеність розміру шкоди, а також на те, що трудових відносин з ОСОБА_1 він не мав та не має, а автомобіль "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на день вчинення ДТП перебував в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" відповідно до умов договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
19.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" (орендар) було укладено договір оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування, а орендар приймає машини та обладнання, зокрема спеціалізований вантажний самоскид "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Актом приймання-передачі машин та обладнання від 20.04.2023 підтверджується передача орендодавцем та прийняття орендарем майна, визначеного у пункті 1.1 договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023, зокрема й спеціалізованого вантажного самоскиду "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій особі внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим у позивача виникло право вимоги до відповідача як до власника транспортного засобу та роботодавця особи, чиїм працівником під час виконання своїх трудових обов'язків завдано шкоди.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Так, системний аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу зазначену у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 Цивільного кодексу України визначає особливим суб'єктом, відповідальним за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями статті 397 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).
Положення частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 Цивільного кодексу України).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.
Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц).
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що альтернатива, визначена підпунктом 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до спірних правовідносин не застосовується.
Тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17).
Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд відзначає, що вирішуючи цей спір про відшкодування збитків, які перевищують страхове відшкодування, до предмета доказування входить встановлення особи, яка та на якій правовій підставі була володільцем відповідного транспортного засобу станом на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а також чи використовував винний водій вказаний транспортний засіб для власних потреб чи під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Mercedes-Benz GLE 350D", реєстраційний номер НОМЕР_4 , сталась з вини ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням ним пункту 2.3б Правил дорожнього руху.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах ані з відповідачем, який є власником автомобіля "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ані з Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко", яке володіло і користувалось вказаним автомобілем на підставі договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
Відповідно до частин 1, 2 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Особливості передачі в найм (оренду) транспортного засобу визначені у § 5 глави 58 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі (частина 1 статті 799 Цивільного кодексу України).
За приписами частин 1, 2 статті 801 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані. Витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.
Частиною 1 статті 804 Цивільного кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.
Отже укладений договір найму транспортного засобу є належною правовою підставою переходу права володіння транспортним засобом, внаслідок чого наймач стає суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки.
З огляду на проголошену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд відхиляє доводи позивача щодо фіктивності договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023.
У цьому контексті суд відзначає, що надані відповідачем на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 копії договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023 та акту прийому-передачі машин та обладнання від 20.04.2023 викликали сумнів щодо відповідності поданої копії оригіналу, у зв'язку з чим суд, на підставі частини 6 статті 93 Господарського процесуального кодексу України, витребував у відповідача оригінали вказаних доказів.
Водночас, із змісту договору оренди машин та обладнання № 19/04/2023-1 від 19.04.2023 та акту прийому-передачі машин та обладнання від 20.04.2023 у копії та оригіналі однаковий за змістом, а відмінне розташування підписів та печаток сторін, як і використання ними факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів електронного копіювання не є підставою визнати вказаний правочин недійсним.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов праовмірного висновку про відсутність визначених статтями 1172, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України підстав для покладення на відповідача відповідальності за відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 09.09.2023, оскільки матеріали справи не містять доказів щодо страхувальника автомобіля "Iveco Trakker AD410T42", реєстраційний номер НОМЕР_1 , щодо виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків за вказівкою чи розпорядженням відповідача, а також враховуючи те, що вказаний транспортний засіб не перебував у володінні відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволені позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК Промінвест" про стягнення 979 174,66 грн.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6283/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес страхування" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 у справі № 910/6283/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 10.12.2025
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді О.В. Тищенко
О.М. Сибіга