вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. Справа№ 910/15007/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Доманської М.Л.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
представника арбітражного керуючого Демчана О.І. адвоката Петросяна А.С.,
Чернюка О.В.,
представника ОСОБА_1 адвоката Перебийніс Є.М.,
представника ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" Світича П.В.,
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 27.02.2025 (повне рішення складено 10.03.2025, суддя Стасюк С.В.)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
до 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_3 ,
3. ОСОБА_1 ,
4. ОСОБА_4 ,
5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини",
6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_5 ,
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника
у справі № 910/15007/14
за заявою фізичної особи-підприємця Рачинського Віктора Анатолійовича (процесуальний правонаступник Колективного підприємства "Київський птахокомбінат")
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" (код 34045133)
про банкрутство,
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 910/15007/14 визнано ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана О.І.
У березні 2023 року ліквідатор звернувся із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства на винних осіб.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 у справі № 910/15007/14 частково задоволено заяву ліквідатора боржника; покладено на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника; стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" на користь боржника грошові кошти у розмірі 337 817 925,07 грн; відмовлено в частині вимог заяви ліквідатора боржника до ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині покладення на ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" субсидіарної відповідальності, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в частині заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував усі обставини справи, оскільки у періодах, коли ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" було учасником ТОВ "Підйомні машини" (від 20.06.2018), до компетенції учасника не відносилось прийняття рішень щодо організації господарської діяльності ТОВ "Підйомні машини", оскільки такі рішення приймалися Дирекцією, як виконавчим органом Товариства.
З аналізу Статуту вбачається, що Загальні збори учасників ТОВ "Підйомні машини" були уповноважені надавати згоду на вчинення тільки тих правочинів, де вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищувала 50 відсотків вартості чистих активів Товариства станом на кінець попереднього кварталу.
У періоді до банкрутства ТОВ "МЦТ", після порушення провадження у справі про банкрутство та до 20.06.2018, тобто у періоді укладення сумнівних (на думку ліквідатора) договорів, ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" не має ніякого відношення до ТОВ "Підйомні машини", ніяк не впливало на рішення Товариства, не брало участі в укладенні будь-яких угод, наданні вказівок щодо укладення угод та таке інше.
Більше того, до 2017 року ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" навіть не було зареєстроване. Інакше кажучи, ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" як засновник ТОВ "Підйомні машини" не укладало особисто угоди від імені ТОВ "Підйомні машини" і не могло укладати, оскільки не мало ніякого відношення до зазначеного товариства взагалі. Правочини щодо оренди будівельної техніки, виконання робіт з використанням будівельної техніки вчинялись виконавчим органом товариства - директором та/або Генеральним директором (за рішенням Дирекції), яка діяла в момент підписання таких договорів.
Отже, доводи скарги зводяться до того, що ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" не є суб'єктом притягнення до субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не було учасником ТОВ "Підйомні машини".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15007/14 за апеляційною скаргою ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн", розгляд справи призначено на 20.05.2025.
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі"; ухвалити в цій частині нове рішення, яким в частині заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" - відмовити.
Скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2025 у справі № 910/15007/14 підлягає скасуванню у зв'язку з: нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Так, за доводами скаржника, суд не з'ясував обставини, які свідчать про відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, у справі відсутні докази того, що ТОВ "Підйомні машини" є юридичною особою, на яку незаконно виводились активи банкрута, всі правочини та юридично значимі дії щодо майна ТОВ "МЦТ" були досліджені судами та визнані законними, жодного факту реституції здійснено не було. За таких обставин підстави для притягнення ТОВ "Підйомні машини" до субсидіарної відповідальності відсутні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15007/14 за апеляційною скаргою ТОВ "Підйомні машини", розгляд справи призначено на 20.05.2025.
ОСОБА_2 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", ухвалити в цій частині нове рішення, яким в частині заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника - відмовити.
Скаржник вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 27.02.2025 року у справі № 910/15007/14 підлягає скасуванню в зв'язку з нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15007/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , розгляд справи призначено на 20.05.2025.
ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності, ухвалити в цій частині нове рішення, яким в частині заяви ліквідатора боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 - відмовити.
Доводи скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не є суб'єктом притягнення до субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не був учасником ТОВ "Підйомні машини", не міг впливати на провадження діяльності товариства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15007/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд справи призначено на 20.05.2025.
ОСОБА_3 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, визнавши причину пропуску поважною, врахувати факт отримання повного тексту оскаржуваного рішення 10.03.2025; прийняти апеляційну скаргу до розгляду; відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 частково; переглянути справу з наведених у скарзі обставин; доповнити мотивувальну частину з урахуванням дослідження всіх обставин справ і наданих суду доказів щодо дій осіб, які доводили ТОВ "МЦТ" до банкрутства; залучити співвідповідачами до справи кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" та посадову особу КП "Київський птахокомбінат" ОСОБА_6 , в резолютивній частині включити вказаних осіб для покладення на них субсидіарну відповідальність солідарно; в іншій частини судове рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15007/14 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , розгляд справи призначено на 20.05.2025.
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині відмови покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_3 ; стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 337817925,07 грн; вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15007/14 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", розгляд справи призначено на 20.05.2025.
Ліквідатор подав відзив, у якому просив залишити апеляційні скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 - без змін.
ОСОБА_2 подав відзив, у якому просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити.
ОСОБА_3 подав відзив, у якому просив відмовити ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині покладення субсидіарної відповідальності на ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" солідарно в законній силі, без змін.
ОСОБА_3 подав відзив, у якому просив відмовити ТОВ "Підйомні машини" у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в законній силі, без змін.
ОСОБА_3 подав відзив, у якому просив відмовити ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в законній силі, без змін.
ОСОБА_3 подав відзив, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 солідарно в законній силі, без змін.
ОСОБА_2 подав відповідь на відзив ліквідатора.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" подало відповідь на відзив ОСОБА_3 .
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" подало відповідь на відзив ОСОБА_3
ОСОБА_2 подав відповідь на відзив ОСОБА_3
ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ОСОБА_3 .
В судовому засіданні 20.05.2025, 24.06.2025, 16.09.2025, 14.10.2025 була оголошена перерва відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
21.10.2025 в судовому засіданні суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення належить скасувати з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 за заявою Колективного підприємства "Київський птахомбінат" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" за заявою Колективного підприємства "Київський птахокомбінат", введено процедуру розпорядження майном.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.02.2015 з урахуванням ухвали Господарського суду міста Києва від 06.03.2015 про виправлення описки затверджено реєстр кредиторів з грошовими вимогами до боржника:
- Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" з грошовими вимогами на суму 234 459 054,52 грн, з яких 1218,00 грн - вимоги першої черги, 208764064,40 грн - вимоги четвертої черги, 25 693 772,12 грн - вимоги шостої черги;
- Колективне підприємство "Київський птахокомбінат" з грошовими вимогами на суму 438 090 грн, з яких 6090 грн - вимоги першої черги, 432000 грн - вимоги четвертої черги;
- ОСОБА_7 з грошовими вимогами на суму 9 161 080,86 грн, з яких 1218 грн - вимоги першої черги, 9 159 862,86 грн - вимоги, що будуть погашатись в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Затверджено окремо внесені вимоги, які забезпечені заставою майна боржника:
ПАТ "Укргазбанк" у розмірі 122630669,87 грн, з яких 122587870,20 грн - вимоги першої черги, 42799,67 грн - вимоги шостої черги;
ОСОБА_3 у розмірі 100000 грн.
Ухвалою від 24.05.2017 замінено ініціюючого кредитора Колективне підприємство "Київський птахомбінат" його правонаступником фізичною особою-підприємцем Рачинським Віктором Анатолійовичем, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
19.11.2017 розпорядник майна арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся в суд з клопотаннями про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, припинення його повноважень розпорядника майна та призначення його ліквідатором банкрута.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 910/15007/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, вирішено інші процесуальні питання.
У березні 2023 року ліквідатор боржника, посилаючись на норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 59, ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, та на підставі висновків Звіту від 27.10.2017 за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства ТОВ "МТЦ", звернувся у даній справі із заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства, в якій просив покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника в сумі 337817925,07 грн на:
ОСОБА_2 (директор до 03.10.2017, учасник боржника, розмір частки 50% станом на 09.09.2014 та станом на 13.09.2017, учасник ТОВ "Підйомні машини" з 07.05.2014 по 13.02.2015, частка 100 %),
ОСОБА_3 (учасник боржника, розмір частки 50% станом на 09.09.2014 та станом на 13.09.2017),
ТОВ "Підйомні машини" (заінтересована особа стосовно боржника, що незаконно утримувала та використовувала майно боржника у своїй господарській діяльності, отримувала доходи від його протиправного використання),
ОСОБА_1 (учасник ТОВ "Підйомні машини" з 07.05.2014 розмір частки 100%, з 05.07.2018 із часткою в статутному капіталі 1 грн),
ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" (учасник ТОВ "Підйомні машини" з 05.07.2018 із часткою в статутному капіталі 99999 грн).
ОСОБА_5 (бенефіціарний власник ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн"),
ОСОБА_4 (керівник ТОВ "Підйомні машини" з 21.02.2013 до 11.06.2020).
Заява мотивована тим, що:
- керівник боржника ОСОБА_2 не передав розпоряднику майна арбітражному керуючому Демчану О.І. не надав документи для аналізу фінансово-господарської діяльності боржника інформацію про наявність майна, його місцезнаходження з метою збереження;
- посадові особи боржника, незважаючи на заборони щодо заставного майна, вчинялись дії з метою заволодіння коштами та майном боржника шляхом переукладення договорів оренди баштових кранів з будівельними компаніями, замінивши сторону в договорах на ТОВ "Підйомні машини", створивши цим підстави для отримання коштів за оренду техніки ТОВ "Підйомні машини", тобто створили умови незаконного використовували заставного майна боржника третіми особами з метою особистого збагачення та ухилення від виконання кредитних зобов'язань перед державним банком - АБ "Укргазбанк";
- посадові особи боржника вчиняли дії для фактичного виведення майна із власності боржника на користь пов'язаних осіб для уникнення звернення стягнення на таке майно, а саме директор та учасник боржника ОСОБА_2 підписав договір застави із ТОВ "Підйомні машини", яка є пов'язаною із боржником, допустивши таким чином звернення стягнення на предмет застави (6 баштових кранів). У 2013 році за результатами аукціону з продажу арештованого майна в межах виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 27/217 від 27.03.2012 було реалізовано на користь ТОВ "Пійомні машини" майно боржника, яке перебувало в заставі АБ "Укргазбанк" за заниженою вартістю, визначено у звіті, який судом визнаний недійсним. Такі дії посадових осіб ТОВ "Підйомні машини", які були пов'язані із посадовими особами боржника, через умисні порушення із підготовки торгів призвели до придбання ТОВ "Підйомні машини" заставного майна боржника за ціною в 20 разів меншою за очікуваний дохід боржника від продажу, чим завдано шкоди заставному кредитору АБ "Укргазбанк";
- посадовими особами ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" не вчинено дій для уникнення банкрутства і припинення товариства з моменту виникнення неплатоспроможності. Ні директор, ні будь-хто із учасників боржника не вчиняли жодних дій для прийняття управлінських рішень у період, коли господарська діяльність товариства стала збитковою і останнє не погашало заборгованість перед кредиторами (в т.ч. перед основним кредитором - АБ "Укргазбанк") фактично із початку 2012 року, тобто допустили порушення ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), ч. 1, 2 ст. 4 КУзПБ, ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство, ч. 6 ст. 34 КУзПБ.
Розмір субсидіарної відповідальності розрахований ліквідатором як різниця між визнаними грошовими вимогами кредиторів та погашеними вимогами в ліквідаційній процедурі за рахунок майна боржника, коштів одержаних боржником та наявних грошових коштів та складає 337817925,07 грн.
Суд першої інстанції, погодившись із доводами ліквідатора, вирішив покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника в розмірі 337817925,07 грн у зв'язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" та відмовив у притягнені до відповідальності ОСОБА_3 .
Висновки суду про відсутність підстав для притягнення ОСОБА_3 до відповідальності ґрунтуються на тому, що останній з 25.12.2012 був звільнений з посади фінансового директора товариства-боржника, а докази, які б свідчили про вплив ОСОБА_3 на комерційну діяльність боржника ліквідатор не подав та не спростував доводи ОСОБА_3 про те, що за період з 2008 по 2011 з ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" майнові активи не виводилися.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в розмірі 337817925,07 грн у зв'язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн" помилковими, таким, що зроблені без з'ясування дійсних обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Частиною 1 ст. 619 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України (чинний станом на час звернення ліквідатора із заявою) у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
В силу положень ч. 3 цієї статті Господарського кодексу України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ, ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).
Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов'язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.
Аналогічні за замістом норми містив і Закон про банкрутство, а саме частина 5 статті 41, який був чинний станом на дату порушення даної справи про банкрутство.
Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.
Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.
Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.
Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.
Щодо об'єктивної сторони правопорушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності.
Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).
При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).
Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.
З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).
Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру.
Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.
При цьому визначена в абзаці першому статті 61 КУзПБ дискреція ліквідатора у питанні покладення субсидіарної відповідальності має застосовуватися з урахуванням принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, невід'ємним критерієм дотримання якого з огляду на положення частини другої статті 61 КУзПБ є вирішення питання про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства (такий висновок узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 924/669/17, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 14.09.2023 у справі № 908/2414/21, від 15.02.2024 у справі № 908/2538/22, від 14.03.2024 у справі № 34/5005/4591/2012 тощо).
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Суд наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
В умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ, пункт 9.5).
Негативним ефектом банкрутства лишається ліквідація суб'єкта господарювання (абзац другий частини п'ятої статті 65 КУзПБ, положення якого визначають умови для продовження господарської діяльності юридичною особою, що звільнилась від боргів за результатами застосованих до неї процедур банкрутства (ліквідаційної процедури у справі про банкрутство) за правилами цього Кодексу).
Тож у разі ліквідації суб'єкта господарювання в результаті процедури банкрутства за умови задоволення вимог кредиторів негативний ефект доведення боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією може настати не для кредиторів цього боржника, а для інших суб'єктів.
Тому в разі виникнення спору внаслідок доведення боржника до банкрутства та ліквідації суб'єкта господарювання відповідні (зацікавлені) особи (особа) не позбавлені права заявити до особи (осіб), винної в доведенні боржника до банкрутства з подальшою його ліквідацією, вимоги про відшкодування шкоди (збитків). У такому разі всі елементи шкоди (збитків) через доведення боржника до банкрутства досліджуються, оцінюються та встановлюються у відповідному спорі, що має розглядатися за правилами статті 7 КУзПБ (у межах справи про банкрутство).
Якщо внаслідок неправомірних дій третьої особи вартість майна боржника зменшилася (зокрема через втрату окремого майна, його пошкодження, зменшення ринкової вартості тощо) на певну суму, то відповідно до статей 22, 1166 ЦК України у боржника виникає право вимоги до третьої особи на таку саму суму. У цьому і проявляється компенсаторний характер інституту відшкодування шкоди, зокрема відшкодування збитків: зменшення вартості майна потерпілого на певну суму компенсується виникненням права вимоги до порушника, і це право вимоги поповнює майно потерпілого.
Отже навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (пункт 3 частини другої статті 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята статті 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя статті 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України № 14 від 19.01.2006 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями зазначеного Кодексу щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абзац п'ятий частини першої статті 61 КУзПБ).
За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).
Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п'ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то суд зазначає про таке.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).
Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.
За правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України).
Отже, правовий аналіз абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.
Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.
Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами судових процедур банкрутства був сформований пасив (заборгованість) боржника та зафіксований у реєстрі вимог кредиторів у розмірі 366788895,25 грн.
Така заборгованість сформувалась до відкриття провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 за заявою Колективного підприємства "Київський птахомбінат". Розмір грошових вимог ініціюючого кредитора склав 432000 грн. Також, реєстр вимог кредиторів, який затверджений ухвалою попереднього засідання від 18.02.2015, містить грошові вимоги наступних кредиторів:
- Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на суму 234 459 054,52 грн, з яких 1218,00 грн - вимоги першої черги, 208764064,40 грн - вимоги четвертої черги, 25 693 772,12 грн - вимоги шостої черги;
- Колективного підприємства "Київський птахокомбінат" на суму 438 090 грн, з яких 6090 грн - вимоги першої черги, 432000 грн - вимоги четвертої черги;
- ОСОБА_7 на суму 9 161 080,86 грн, з яких 1218 грн - вимоги першої черги, 9 159 862,86 грн - вимоги, що будуть погашатись в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
Окремо внесені вимоги, які забезпечені заставою майна боржника:
ПАТ "Укргазбанк" у розмірі 122630669,87 грн., з яких 122587870,20 грн. - вимоги першої черги, 42799,67 грн. - вимоги шостої черги;
ОСОБА_3 у розмірі 100000 грн.
За результатами ліквідаційної процедури було розшукано та включено до складу ліквідаційної маси рухоме майно боржника (баштові крани, інші підйомні машини) та реалізовано на аукціоні. За рахунок ліквідаційної маси погашено вимоги кредиторів на загальну суму 28 688 948,99 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 910/15007/14(910/4042/20) ухвалено рішення про стягнення із ТОВ "Підйомні машини" на користь боржника грошові кошти в сумі 281 157 грн в якості відшкодування збитків за користування рухомим майном боржника у період з 14.01.2015 по 01.09.2017 за договором про надання послуг № 0150/К-14 від 23.12.2014, у період з 30.04.2017 по 06.08.2018 за договором про виконання робіт № 0264 від 14.03.2017, за травень 2018 року за договором № 0282 від 06.06.2017. Судове рішення не було виконано станом на дату звернення ліквідатора із заявою.
Станом на день звернення ліквідатора із даною заявою в суд на ліквідаційному рахунку банкрута залишок коштів склав 864,19 грн.
Отже, незадоволеними залишаються вимоги кредиторів на загальну суму 337 817 925,07 грн, і така сума заявлена ліквідатором як вимоги до осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника за доведення до банкрутства.
Колегія суддів зазначає, що суб'єктом притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника згідно з ч. 2 ст. 62 КУзПБ та ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство можуть бути особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії при провадженні господарської діяльності.
Так, у період до порушення провадження у даній справі про банкрутство (01.08.2014 ) управління боржником згідно зі статутом товариства з обмеженою відповідальністю здійснювали його учасники - ОСОБА_2 (учасник боржника, розмір частки 50% станом на 09.09.2014 та станом на 13.09.2017, директор до 03.10.2017) ОСОБА_3 (учасник боржника, розмір частки 50% станом на 09.09.2014 та станом на 13.09.2017, з 25.12.2012 був звільнений з посади фінансового директора). Тобто, саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є суб'єктами субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства.
При цьому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг, що ТОВ "Підйомні машини", ОСОБА_1 (учасник ТОВ "Підйомні машини"), ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн" (учасник ТОВ "Підйомні машини" з 05.07.2018), ОСОБА_5 (бенефіціарний власник ТОВ "Бізнес-Пром інновейшн"), ОСОБА_4 (керівник ТОВ "Підйомні машини") не є суб'єктами відповідальності, оскільки не мали будь-якого впливу на підприємницьку діяльність боржника в період виникнення неплатоспроможності, тобто до порушення провадження у справі про банкрутство. Позаяк, ліквідатор посилається на виникнення неплатоспроможності згідно із даними Звітів про фінансові результати за 2013 рік (за І квартал 2013 збиток від діяльності товариства склав 15273,2 тис. грн, на кінець 2013 року чистий збиток склав 78224,6 тис. грн). При цьому, дані Звіту про аналіз фінансово-господарської діяльності, складений 27.10.2017, не можуть братись до уваги, позаяк містить аналіз за період 2014 - 2016 роки, тобто за період перебування боржника в судових процедурах банкрутства, і перебування останнього під контролем розпорядника майна боржника та господарського суду.
З матеріалів справи вбачається, що у 2007 та 2008 роках між ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" в особі директора ОСОБА_2 були укладені кредитні договори, за умовами яких товариство отримало кредитні кошти на суму 22 мільйонів доларів США для придбання рухомого майна - баштових кранів "POTAIN" в кількості 49 шт. та будівельних підйомників "НЕК" в кількості 34 шт., які відповідно до договорів застави та даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна були передані банку в заставу в забезпечення виконання кредитних зобов'язань із накладенням обтяження про заборону їх відчуження.
Умовами кредитних договорів був узгоджений строк кредитування з 27.09.2007 по 31.12.2015.
У 2011 році боржник допустив прострочення виконання поточних платежів з повернення частини кредиту та процентів, у зв'язку з чим банк розпочав вживати заходи з дострокового погашення заборгованості в судовому порядку.
Так, рішеннями Господарського суду міста Києва: від 05.12.2011 у справі №35/312, від 05.12.2011 у справі № 27/217, від 10.02.2012 у справі № 54/376, від 13.02.2012 у справі № 33/229, від 04.09.2012 у справі 22/342-33/265-2012, від 20.02.2013 у справі 5011-35/6802-2012 на користь АБ "Укргазбанк" була стягнута заборгованість за кредитами, що отримані ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" за кредитними договорами № 55 від 14.10.2008, № 124 від 27.09.2007, № 138 від 18.10.2007, № 165 від 03.12.2007, №152 від 09.11.2007, №79/VIP від 24.11.2008.
При цьому, боржник вживав заходи з відстрочення та розстрочення сплати боргу шляхом звернення із заявами про розстрочення виконання рішення суду, які у справах №35/312, № 27/217, № 54/376, № 33/229 були задоволені та розстрочено виконання рішення суду строком 48-49 місяців.
На переконання колегії суддів, саме такі дії банку з дострокового стягнення кредитної заборгованості одночасно по всім кредитним договорам призвели до виникнення неплатоспроможності боржника у 2013 році, що в подальшому і стало підставою для звернення ПАТ АБ "Укргазбанк" в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство у жовтні 2013 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 було порушено провадження у справі № 910/19222/13 про банкрутство ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", яка скасована постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2014.
Неможливість виконання зобов'язань перед іншими контрагентами боржника стало підставою для звернення КП "Київський птахокомбінат" із заявою про порушення справи про банкрутство у липні 2014 року та порушення провадження у даній справі - 01.08.2014.
При цьому, матеріали справи не містять доказів, а ліквідатором не повідомлені обставини, які б свідчили про дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (як осіб, що мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії), направлені на доведення боржника до банкрутства, зокрема, виведення майна, в тому числі заставного, із власності боржника на користь третіх осіб.
При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів ліквідатора про виведення частини заставного майна на користь заінтересованої особи - ТОВ "Підйомні машини" задля уникнення звернення стягнення на заставне майно шляхом передачі майна в заставу на підставі договору застави від 18.02.2013 із посиланням на рішення суду у справі № 910/25819/13.
Так, на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/25819/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк", на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 у справі № 910/25819/13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" задоволено частково, вирішено витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова лізингова група" рухоме майно (разом з реєстраційною та технічною документацією, комплектуючими пристроями, обладнанням та інвентарем) - 3 баштові крани.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 в частині часткового задоволення позову, прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено повністю.
У постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" визнано добросовісним набувачем відповідного рухомого майна, а докази на підтвердження недійсності договору про перехід права власності на заставне майно №0007 від 19.02.2013 матеріали даної справи не містять.
Безпідставними є доводи ліквідатора та висновки суду першої інстанції в цій частині щодо реалізації у 2013 році частини заставного майна в межах виконавчого провадження за заниженою ціною та з численними порушеннями норм чинного законодавства із посиланням на обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду міста Києві від 25.05.2017 у справі №910/5327/17 та ухвалі Господарського суду міста Києві від 25.07.2018 у справі № 910/15007/14.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні Господарського суду міста Києві від 25.05.2017 у справі №910/5327/17 суд не встановлював будь-які обставини незаконності набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини" на рухоме майно, яке перебувало в заставі банку, а постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.07.2018 у справі № 910/15007/14 із прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" з тих підстав, що стартова ціна на аукціоні значення не має, оскільки вартість продажу майна на аукціоні формується за рахунок пропозицій від учасників аукціону.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що ТОВ "Підйомні машини", посадові особи якого були пов'язані із посадовими особами боржника, у 2013 році через порушення із підготовки торгів придбало 11 баштових кранів та 10 одиниць підйомних платформ, які належали на праві власності боржнику, за ціною 4 905 000 грн, при тому, що реальна вартість баштового крану на момент проведення торгів становила орієнтовно 1-1,3 млн. грн, очікуваний дохід боржника від продажу майна становив би орієнтовно 21 мільйон гривень, і такими діями завдано шкоди заставному кредитору - АБ "Укргазбанк", який отримав кошти за рахунок продажу заставного майна боржника у 20 разів менше, ніж міг би отримати при умові належних дій із підготовки торгів, та завдано шкоди боржнику у якого заборгованість перед банком була погашена у мінімально можливому розмірі, позаяк такі обставини не доведені, ґрунтуються лише на припущеннях ліквідатора (судове рішення про визнання недійсними торгів скасовано).
Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи ліквідатора про приховування та незаконне використання заставного майна третіми особами з метою особистого збагачення і ухилення від виконання кредитних зобов'язань перед державним банком - АБ "Укргазбанк" з огляду на укладення договорів оренди щодо заставного майна не боржником, а ТОВ "Підйомні машини" та зазначення таких обставин як підставу для притягнення посадових осіб боржника та ТОВ "Підйомні машини" до субсидіарної відповідальності.
По-перше, таке використання майна третіми особами і відповідно отримання прибутку від такого використання можуть бути кваліфіковані як збитки боржника, відповідно такі особи можуть бути притягненні до їх відшкодування, зокрема, шляхом звернення в суд із відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що такий позов був заявлений ліквідатором до ТОВ "Підйомні машини" і за результатами його розгляду ухвалене рішення, яким стягнуто на користь боржника грошові кошти в сумі 281157 грн згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 у справі № 910/15007/14(910/4042/20). При цьому, при розгляді вказаної справи, судом були встановлені обставини законності використання будівельної техніки на підставі відповідних договорів між ТОВ "Підйомні машини" та боржником, оплату зі сторони ТОВ "Підйомні машини" на користь боржника грошових коштів в сумі 1354000 грн за використання техніки.
По-друге, в подальшому, на вимогу ліквідатора, у вересні 2018 року все рухоме майно було повернуто боржнику (підтверджується відповідними актами) і згодом реалізовано в ліквідаційній процедурі на аукціоні.
По-третє, слід погодитись із доводами апеляційних скарг, що події, на які посилається ліквідатор, відбулись після порушення справи про банкрутство, відповідно не можуть мати наслідково-причинного зв'язку із доведенням боржника до банкрутства.
Також слушними належить визнати доводи апеляційних скарг щодо нез'ясування судом першої інстанції обставин, які б свідчили про доведення боржника до банкрутства зі сторони його учасників.
Зокрема, суд першої інстанції не дослідив та не надав будь-якої оцінки наступним доказам:
Звіту щодо аналізу фінансово-господарського стану ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" від 18.02.2015, у якому встановлено, що ознак навмисного банкрутства (за період, що починається за 3 роки до порушення справи про банкрутство) не виявлено;
Звіт розпорядника майна ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" Ковези А.І. від 02.12.2015, згідно якого був проведений аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" за 3 роки перед порушенням справи про банкрутство відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства, ознак дій приховуваного банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки № 14 від 19.01.2006, і дій з прихованого, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства не виявлено;
Протокол засідання комітету кредиторів ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" від 03.12.2015, яким прийнято звіт розпорядника майна комітетом кредиторів;
Звіт щодо фінансово-господарського стану ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" від 15.12.2015, за яким фактів навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства та доведення до банкрутства не виявлено, фактів приховування банкрутства не виявлено, ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства не виявлено;
Акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 12 від 14.03.2019, згідно з яким було встановлено, що Демчаном О.І. порушено вимоги щодо проведення аналізу фінансово-господарської звітності щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності;
Висновок Київської торгово-промислової палати про істотну зміну обставин № 1703/4/482 від 06.05.2010, за яким зміна обставин за договором у бік значного зменшення загальних обсягів імпорту та експорту товарів, значне скорочення обсягів будівництва в Україні, значне зниження попиту та поставку та оренду будівельної техніки, що поставляється ТОВ "Міжнародний центр торгівлі", що потягнуло за собою суттєве обтяження відносно виконання зобов'язань за кредитним договором від 18.12.2008 № 76/VIP, є істотною, оскільки якби ці обставини можливо було б передбачити, ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" укладало б цей договір на інших умовах.
Також у справу був наданий Висновок за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи № 011/23 від 19.08.2023.
У Висновку, зокрема, зроблено висновок, що під час отримання кредитів в 2007-2008 роках кошти в сумі 3 284 100 дол. бралися під курс 4,86-5,05 грн за 1 дол., в той же час віддавати борги необхідно було по значно більшому курсу, в середньому: 2009 рік - 8,00 грн, 2010 рік - 7,92 грн, 2011 рік - 7,97 грн, 2012 рік - 8,04 грн, тобто по курсу в 2 рази більше, ніж на час укладення договорів (стор 7-8 Висновку);
ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" при отриманні в кредит 1 дол. в гривневому еквіваленті (5 грн), необхідно було повернути до кінця 2012 року (1,35х8,0грн) 10,85 грн (стор 11 Висновку);
в загальному розмірі при отриманні 16 420 500 грн (перерахована сума кредиту в гривні) необхідно було повернути розрахунково 35 909 152,5 грн, тобто суму, більшу в 2 рази (стор 11 Висновку);
поряд з інфляційними процесами аналогічно збільшились витрати на сплату процентів за період користування коштами в збільшеному розмірі понад період, що визначені договорами, пені та інші витрати орієнтовно 16 млн грн, тобто навантаження на 1 грн запозичених коштів становило розрахунково 3,24 грн (стор 11 Висновку);
- ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" втратило платоспроможність до 2013 року з об'єктивних причин:
в 2009 році по причині наявності валютних та мультивалютних кредитів та зростання курсу дол. в 2 рази проти 2007-2008pp;
в 2011 році по причині застосування НБУ "жорсткої грошово-кредитної політики", падіння національної валюти, як наслідків глобальної економічної кризи світової економіки (стор 12 Висновку);
до 2013 року (до звернення ПАТ "Укргазбанк" з заявою про банкрутство) ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" стало втрачати платоспроможність, коштів та активів не вистачало для покриття витрат та погашення зростаючої кредиторської заборгованості (стор 12 Висновку);
з метою проведення експертизи експертами було досліджено звітність про фінансово-господарську діяльності за 3 роки, що передують зверненню ПАТ "Укргазбанк" до суду та визначено основні причини виникнення стану банкрутства (об'єктивні та суб'єктивні) за 2010-2012 роки (стор 12 Висновку);
рівень інфляції становив 82,7%, що є об'єктивною причиною погіршення фінансового стану, збільшення фінансового навантаження, як наслідок - збільшення показників кредиторської заборгованості (стор 15 Висновку);
з урахуванням викладеного дослідження можна зробити висновок, що підтверджується об'єктивна причина стану банкрутства високий рівень інфляції (стор 15 Висновку);
в результаті дослідження судовими експертами встановлено, що у ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" відсутні ознаки дій з доведення до банкрутства (стор 22 Висновку);
розраховані експертами економічні показники не підтверджують наявність ознак доведення до банкрутства (стор 22 Висновку).
Будь-які докази на спростування наведеного вище, сторонами не надано.
Крім того, належить визнати помилковим доводи ліквідатора, з якими безпідставно погодився суд першої інстанції, щодо не вчинення посадовими особами для уникнення банкрутства і припинення товариства з моменту виникнення неплатоспроможності, позаяк така бездіяльність стосується обов'язку боржника звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство (був чинний станом на час порушення справи про банкрутство), тобто в разі якщо щодо юридичної особи прийнято рішення про ліквідацію.
В даному випадку, щодо боржника рішення про його ліквідацію учасниками товариства не ухвалювалось, обов'язку щодо прийняття такого рішення законодавство не містить, відповідно не може бути підставою для притягнення учасників до субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства в порядку ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство та ч. 2 ст. 61 чинного КУзПБ.
Отже, за встановленого вище, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про доведення боржника до банкрутства діями чи бездіяльністю осіб, які визначені ліквідатором як суб'єкти притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, як і не доведений сам факт події - доведення боржника до банкрутства, що виключає застосування ліквідатором повноважень, визначених ч. 2 ст. 61 КУзПБ.
За відсутності обставин, які б свідчили про доведення боржника до банкрутства, належить відхилити апеляційну скаргу Акціонерного банку "Укргазбанк" про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в покладенні відповідальності на ОСОБА_3 , а також відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3 із вимогами щодо зміни мотивувальної частини рішення суду щодо дій осіб, які доводили ТОВ "Міжнародний центр торгівлі" до банкрутства.
Згідно ст. 277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є:
1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, належить погодитись з доводами апеляційних скарг про помилковість рішення суду першої інстанції, оскільки ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права та при нез'ясуванні дійсних обставин справи в їх сукупності.
Нез'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до п. 1, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є беззаперечними підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
При апеляційному розгляді справи доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим вони підлягають до задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 у даній справі підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відхилення заяви ліквідатора в повному обсязі.
Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Пром інновейшн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Підйомні машини", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задовольнити.
2. Апеляційні скарги ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 у справі № 910/15007/14 скасувати.
4. Прийняти нове рішення.
5. Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр торгівлі" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 10.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
М.Л. Доманська