Постанова від 10.12.2025 по справі 911/2395/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2025 р. Справа№ 911/2395/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Коробенка Г.П.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 10.12.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 (повний текст складено і підписано 09.06.2025)

у справі № 911/2395/24 (суддя - О.В. Конюх)

за позовом першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»

про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури 04.09.2024 звернувся до Господарського суду Київської області (судом отримано і зареєстровано 10.09.2024) з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс» (далі - відповідач, ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс»), в якій просить суд:

- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельні ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

- стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що:

- Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі спірного розпорядження від 30.09.2010 № 4062 здійснено незаконне відведення земельної ділянки площею 1,9239 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 у приватну власність громадянки ОСОБА_1 , а земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 у приватну власність ОСОБА_2 , які надалі відчужили належні їм земельні ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку земельних відносин», яким у свою чергу відчужено вказані земельні ділянки на користь ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс»;

- водночас, в силу положень ст. 122 ЗК України належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни їх цільового призначення, яка перебуває в постійному користуванні Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - третя особа, ДП «СЛП «Київоблагроліс»), є виключно Київська обласна державна адміністрація;

- спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, уповноважений орган не приймав рішень щодо їх вилучення із постійного користування ДП «СЛП «Київоблагроліс», а тому вибуття їх з володіння та передача у власність інших осіб відбулось без згоди землекористувача, без вилучення їх з постійного користування, без зміни цільового призначення ділянок, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення), отже, з порушенням норм чинного законодавства;

- відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема, у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках;

- власник із дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними;

- ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є заявлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст. 388 ЦК України щодо витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення (постанова Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2024 у справі № 911/2395/24 позовну заяву та додані до неї документи повернуто прокурору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 911/2395/24 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 16.09.2024 у справі № 911/2395/24 залишено без змін.

Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 73, 74, 76, 77, 79, 86, 173, 174 ГПК України, застосовуючи які, суди дійшли висновку про порушення прокурором правил об'єднання позовних вимог з огляду на те, що всупереч нормам процесуального закону в позовній заяві об'єднано 4 вимоги, проте пов'язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами є лише деякі з них, що можуть бути об'єднані за цим принципом (підстава виникнення або/та подані докази) у дві такі групи: 1) вимоги про витребування (перша позовна вимога) та скасування в ДЗК державної реєстрації (третя позовна вимога), що стосуються нерухомого майна - спірної земельної ділянки № 1, розташованої в межах Феодосіївської сільради (перша група); 2) вимоги про витребування (друга позовна вимога) та скасування в ДЗК державної реєстрації (четверта позовна вимога), що стосуються нерухомого майна - спірної земельної ділянки № 2, розташованої в межах Феодосіївської сільради (друга група).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 911/2395/24 дійшов висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги стосуються одних і тих же осіб (позивача та відповідача), пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин наявності/відсутності порушеного права держави щодо спірного нерухомого майна та, як наслідок, частково задовольнив касаційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури, ухвалу Господарського суду Київської області від 16.09.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 911/2395/24 скасував, справу № 911/2395/24 передав до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2025 відкладено вирішення питання про відкриття провадження у справі № 911/2395/24, зобов'язано першого заступника керівника Київської обласної прокуратури невідкладно подати до суду оригінал позовної заяви від 04.09.2024 з додатками, що була подана до Господарського суду Київської області у справу № 911/2395/24 10.09.2024.

02.04.2025 до Господарського суду Київської області від заступника керівника Київської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 20.03.2025 надійшов оригінал позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2025 у справі № 911/2395/24 позовну заяву першого заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без руху, зобов'язано прокурора усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати суду докази доплати 3 028,00 грн. судового збору на належні реквізити, платіжний документ подати суду.

18.04.2025 через систему «Електронний суд» Київська обласна прокуратура подала заяву на виконання ухвали суду від 07.04.2025, до якої додано докази доплати судового збору до законодавчо встановленого розміру, а саме копія платіжної інструкції №1083 від 17.04.2025 на суму 3 028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2395/24; підготовче судове засідання призначено на 26.05.2025 о 10 год. 20 хв.

21.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви у справі № 911/2395/24 без руху з наступних підстав:

- невнесення стороною позивача суми грошових коштів на депозитний рахунок суду, яка б відповідала еквіваленту вартості земельних ділянок, які заявлені до витребування;

- недоплати суми судового збору за подачу позову, за вимоги майнового характеру у загальній сумі грошових коштів: 39 348,16 грн.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач вказує, що:

- станом на 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ (далі - Закон №4292-ІХ), відповідно до якого суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Окрім того, було доповнено ст. 164 ГПК України частиною 6, відповідно до якої у разі подання позову органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена у порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Також доповнено ст. 174 ГПК України абзацом, відповідно до якого, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму;

- норми Закону №4292-ІХ були чинними на дату постановлення ухвали про відкриття провадження у справі, крім того, в силу пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону наведені норми мають зворотну дію в часі, а отже, до позову прокурором має бути додано документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви;

- при подачі позовної заяви прокурором було суттєво занижено ціну позову для розрахунку суми судового збору, який підлягав визначенню залежно від вартості майна, що витребовується (оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 становить 242 493,11 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 - 251 831,14 грн.);

- з метою підтвердження того, що прокурором було долучено до позовної заяви документи про суттєво занижену вартість земельних ділянок, відповідач надав власні, самостійно сформовані довідки про оцінку вартості земельних ділянок за станом на 21.05.2025, відповідно до яких вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 становить 1 528 558,15 грн., земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 - 1 588 997,15 грн.;

- отже, прокурор не доплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 39 348,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.05.2025:

- клопотання відповідача ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» від 21.05.2025 про залишення позовної заяви у справі №911/2395/24 без руху задоволено частково;

- першого заступника керівника Київської обласної прокуратури зобов'язано у строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: подати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду: назва установи - Господарський суд Київської області; код ЄДРПОУ - 03499945; реєстраційні рахунки - НОМЕР_1 (депозитний); установа банку - ДКСУ місто Київ, грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487000:03:001:0953 та 3222487000:03:001:0958, експертно-грошова оцінка яких здійснена в порядку, визначена законом, чинна на дату подання позовної заяви (10.09.2024);

- прокурора попереджено, що відповідно до ч. 13 ст. 176 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

При цьому суд першої інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача стосовно недоплати суми судового збору за подачу позову, вказавши наступне:

- ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлює, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

- вказані вимоги прокурор у позовній заяві виконав: прокурор зазначив у позовній заяві ціну позову та обґрунтував її розмір із посиланням на вартість земельних ділянок відповідно до довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості від 30.07.2024 №201-20240730-0008164461 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 та від 30.07.2024 №201-20240730-0008164481 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953;

- на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд не надає оцінку обґрунтованості визначення ціни позову, вказана оцінка проводиться судом на стадії розгляду справи по суті. У разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість доказів відповідача, які надані на спростування зазначеної прокурором у позовній заяві ціни позову, суд вправі прийняти відповідне процесуальне рішення про визначення та розподіл судових витрат (п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Щодо доводів відповідача стосовно невнесення стороною позивача суми грошових коштів на депозитний рахунок суду, яка б відповідала еквіваленту вартості земельних ділянок, які заявлені до витребування, суд першої інстанції, встановивши, що:

- 09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ, вказаним законом держава регламентувала порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, а також регламентувала дії суду у разі задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна у добросовісного набувача, шляхом компенсації вартості майна або шляхом повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів;

- пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом;

- зі змісту позовної заяви від 04.09.2024 вбачається, що прокурор, звертаючись із вимогами про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, посилається на положення статті 387 ЦК України - право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та на положення статті 388 ЦК України - право власника на витребування майна від добросовісного набувача, проте вказані норми закону є взаємовиключними;

- суд позбавлений права визначати замість позивача (або позивачів) позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України);

- посилання прокурора на положення обох статей ЦК України (387 та 388), як підстави для витребування спірних земельних ділянок, виключає можливість суду твердити про те, що на вказані правовідносини не розповсюджуються положення Закону №4292-ІХ щодо посилення захисту прав добросовісного набувача;

- ухвала про відкриття провадження у справі постановлена судом 21.04.2025, тобто після того, як положення Закону №4292-ІХ набрали чинності;

- матеріали справи не містять підтверджуючих документів внесення прокурором на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірних земельних ділянок, експертно-грошова оцінка яких здійснена у порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, що є підставою для залишення позовної заяви без руху,

дійшов висновку про наявність підстав відповідно до частин 11-13 ст. 176 ГПК України для винесення вказаної ухвали від 26.05.2025 у справі № 911/2395/24, в якій зазначено підстави залишення позовної заяви без руху.

02.06.2025 прокурор подав заяву про продовження розгляду справи.

В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначає, що:

- станом на дату звернення прокурора з позовною заявою від 04.09.2024 до суду діяла редакції ст. 164 ГПК України, що складалася з п'яти частин, якою визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви, отже позовну заяву подано з дотримання вимог ст.164 ГПК України в редакції, що діяла на момент її подання;

- в законодавстві України, в тому числі у законі №4292-ІХ відсутні норми, які вказують на те, що ч. 6 ст. 164 ГПК України має зворотну дію в часі;

- відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292-ІХ зворотну дію в часі мають норми лише у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна;

- умови ти порядок компенсації викладено у частині 5 ст. 390 ЦК України, а порядок обчислення та перебігу строку для витребування чи визнання права викладено у ст. 388 ЦК України, при цьому ч. 6 ст. 164 ГПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права;

- таким чином, ч. 6 ст. 164 ГПК України не має зворотної дії в часі з огляну на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотню дію;

- положення Закону №4292-ІХ стосуються виключно захисту інтересів держави шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача, а в даному випадку в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірної земельної ділянки, відповідач знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.06.2025 позовну заяву першого заступника керівника Київської обласної прокуратури від 04.09.2024 №12/2-737вих-24 інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації земельних ділянок у справі № 911/2395/24 залишено без розгляду.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що:

- подана прокурором заява фактично є відмовою від усунення недоліків позовної заяви у спосіб, встановлений в ухвалі Господарського суду Київської області від 21.05.2025 та незгодою із підставами її винесення;

- з системного аналізу норм Закону №4292-ІХ, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади;

- внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для належного розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача. Невчинення таких дій унеможливлює винесення рішення у справі, позаяк у разі задоволення позову суд має обов'язок вирішити питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, на користь добросовісного набувача. У разі ж відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна (ч. 13 ст. 238 ГПК України);

- норми, що зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача,

Окрім цього, суд першої інстанції вказавши, що:

- прокурор, звертаючись із вимогами про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, посилається на положення статті 387 ЦК України - право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та на положення статті 388 ЦК України - право власника на витребування майна від добросовісного набувача;

- норми ст. 387 та ст. 388 ЦК України є взаємовиключними і не можуть застосовуватись одночасно, позаяк набувач спірного майна не може бути одночасно добросовісним та недобросовісним, однак у позові прокурор посилається на обидві статті, та на висновки Верховного Суду щодо застосування обох наведених статей;

- заява про зміну підстав позову до суду не надходила,

виснував, що посилання прокурором на положення обох статей ЦК України (387 та 388), як підстави для витребування спірних земельних ділянок, виключає можливість суду на стадії відкриття провадження та проведення підготовчого судового засідання зробити висновок про те, що на поданий прокурором у справу № 911/2395/24 позов не розповсюджуються положення Закону №4292-ІХ щодо посилення захисту прав добросовісного набувача і відхилив твердження прокурора про те, що позов у справі № 911/2395/24 заявлений до недобросовісного набувача за статтею 387 ЦК України.

Отже, суд першої інстанції, встановивши, що станом на день набрання чинності Законом № 4292-IX у даній справі не ухвалено рішення про витребування спірного майна, дійшов висновку, що у справі № 911/2395/24 мають бути застосовані норми зазначеного Закону, якими, зокрема, включено до ч. 6 ст. 164 ГПК України положення, що вимагає долучення до позовної заяви підтверджуючих документів про внесення коштів на депозитний рахунок суду, яких станом на дату винесення ухвали матеріали справи не містять. Відтак, прокурором не було усунуто недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Господарського суду Київської області від 26.05.2025, як наслідок позовна заява першого заступника керівника Київської обласної прокуратури від 04.09.2024 в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації земельних ділянок у справі № 911/2395/24 залишено без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, перший заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 скасувати, а справу № 911/2395/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що ухвала Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 є незаконною у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням у зв'язку з цим норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому існують підстави для її скасування.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- станом на дату звернення прокурора з позовною заявою від 04.09.2024 до суду діяла редакції ст. 164 ГПК України, що складалася з п'яти частин, якою визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви, отже позовну заяву подано з дотримання вимог ст.164 ГПК України в редакції, що діяла на момент її подання;

- в законодавстві України, в тому числі у Законі №4292-ІХ відсутні норми, які вказують на те, що ч. 6 ст. 164 ГПК України має зворотну дію в часі;

- відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292-ІХ зворотну дію в часі мають норми лише у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна;

- умови та порядок компенсації викладено у частині 5 ст. 390 ЦК України, а порядок обчислення та перебігу строку для витребування чи визнання права викладено у ст. 388 ЦК України, при цьому ч. 6 ст. 164 ГПК України не містить умов та порядку компенсації вартості нерухомого майна, а також порядку обчислення та перебігу граничного строку, оскільки є нормою процесуального права, а не нормою матеріального права;

- таким чином, ч. 6 ст. 164 ГПК України не має зворотної дії в часі з огляну на відсутність у законодавстві вказівки про її зворотню дію;

- положення Закону №4292-ІХ стосуються виключно захисту інтересів держави шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача, а в даному випадку в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірної земельної ділянки, відповідач знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів;

- вирішення питання щодо добросовісності або недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватись судом на стадії ухвалення рішення, і він не вправі відхиляти ці твердження позивача ще на стадії розгляду справи;

- невнесення прокурором вартості майна виключає можливість постановлення рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, але не виключає можливості розгляду справи за позовом прокурора та ухвалення судом рішення про витребування майна у недобросовісного набувача;

- у випадку підтвердження в ході судового розгляду недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України, а у разі спростування відповідних доводів прокурора і встановлення обставин добросовісності відповідача - відмовляє у задоволенні позову, застосовуючи ч. 5 ст. 390 ЦК України, з огляду на невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду;

- отже, у випадку, якщо суд під час судового розгляду дійде висновку про те, що ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» є добросовісним набувачем і до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст. 388 ЦК України і ч. 5 ст. 390 ЦК України, це є підставою для відмови у позові, а не для залишення позову без руху, а тим більше без розгляду;

- позовні вимоги у даній справі стосуються витребування земельних ділянок з незаконного володіння у недобросовісного набувача виключно на підставі ст. 387 ЦК України, а тому положення ст. 388 ЦК України та, відповідно, положення ст. 164 ГПК не можуть бути застосовані до спірних правовідносин;

- вказівка у позовній заяві на ст. 388 ЦК України використана в контексті обґрунтування обраного прокурором способу захисту, однак зазначення у позові про недобросовіснсіть відповідача чітко вказує, що позов пред'явлено в порядку ст. 387 ЦК України.

Відповідно до акту Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 № 911/2395/24/09.1-26/145/25 під час розкриття конверта (0113304307608) з апеляційною скаргою від 16.06.2025 № 12/2-551вих-25 у справі № 911/2395/24, яка надійшла від першого заступника керівника Київської обласної прокуратури, не виявилося вказаних у додатку документів, а саме: платіжної інструкції про сплату судового збору на __арк.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2025 справа № 911/2395/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 у справі № 911/2395/24 апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано першому заступнику керівника Київській обласній прокуратурі строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 3 028,00 грн. у встановленому порядку.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 02.07.2025 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 1688 від 18.06.2025 про сплату 3 028,00 грн., в призначенні платежу вказано: «Суд. збір за под. а/с на ухв. ГСКО від 09.06.25 спр.№911/2395/24 до ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс»; Півн.АГС».

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 911/2395/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24; справу № 911/2395/24 призначено до розгляду на 31.07.2025 об 11 год. 00 хв.; витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справі № 911/2395/24.

17.07.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зауваживши на тому, що:

- положення Закону № 4292-ІХ, які визначили умови та порядок компенсації вартості майна, що заявлено до витребування у добросовісного набувача, передбачили одночасне комплексне внесення змін як до положень ЦК України (які стосуються особливостей витребування майна у добросовісного набувача та визначення компенсації), так і до положень процесуальних кодексів, в особливості ЦПК України та ГПК України, які повинні були доповнювати, так би мовити, обслуговувати реалізацію норм матеріального права;

- в ч. 5 ст. 390 ЦК України прямо зазначено, що рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави може бути прийнято виключно за умови внесення вартості такого майна на депозитний рахунок суду, з огляду на це перед законодавцем одночасно виникла потреба внести зміни і до процесуальних кодексів, які б визначили обов'язок органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи прокурора попередньо до звернення із позовом про витребування майна перерахувати на депозитний рахунок суду суму коштів, яка б відповідала оціночній вартості майна, яке заявлено до витребування;

- фактично без попереднього внесення на депозитний рахунок суду такої суми грошових коштів розгляд та вирішення справи про витребування майна із чужого незаконного володіння є неможливим;

- за положеннями п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 4292-ІХ єдиною умовою, яка об'єктивно дозволяє поширювати на такий встановлений порядок компенсації зворотну сили закону є факт того, що у конкретно-взятій справі про витребування судом першої інстанції не було ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача саме на момент набуття чинності Законом № 4292-ІХ;

- у випадку процесуальних обставин даної справи, на момент набрання чинності Законом № 4292-ІХ, в останній ще не було ухвалено будь-якого рішення по суті заявлених позовних вимог, а тому у суду першої інстанції були всі наявні підстави для застосування зворотної сили положень Закону № 4292-ІХ в частині вирішення процесуального питання щодо залишення позовної заяви у справі без руху із наступним залишення позову без розгляду;

- на момент як залишення позовної заяви без руху на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 26.05.2025, так і на момент постановлення ухвали від 09.06.2025, положення ч. 6 ст. 164 ГПК України, які визначали, які документи слід обов'язково долучати до позову, були чинні;

- оцінка правового статусу відповідача, як добросовісного чи недобросовісного набувача повинна надаватися судом безпосередньо на стадії розгляду справи по суті, на підставі безпосередньо дослідження доказів, які подають сторони на підтвердження відповідної обставини, на якій ґрунтуються твердження чи заперечення щодо ознак добросовісності;

- у випадку підтвердження під час судового розгляду обставини недобросовісності - суд у судовому рішенні відповідним чином не буде визначати порядок компенсації, а сплачені грошові кошти будуть повернуті на користь позивача;

- позбавлення права власності на об'єкт нерухомого майна без надання будь-якої рівноцінної компенсації зазвичай становитиме непропорційне втручання у право особи на мирне володіння майном (рішення Європейський суд з прав людини у справі «Бондар проти України» від 09.05.2025).

23.07.2025 матеріали справи № 911/2395/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 № 09.1-08/1753/25, у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 28.07.2025 по 01.08.2025 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2395/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 справа № 911/2395/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Іоннікова І.А., Хрипун О.О.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 № 09.1-08/1803/25, у зв'язку з участю судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у навчанні з 29.07.2025 по 31.07.2025, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2395/24.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справа № 911/2395/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справу № 911/2395/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Коробенко Г.П., Хрипун О.О.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 31.07.2025 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2025 з огляду на неявку представника третьої особи, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотримання принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судовому засіданні відкладено розгляд справи № 911/2395/24 на 11.09.2025 об 11 год. 00 хв.

05.09.2025 від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника третьої особи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 з огляду на неявку представника третьої особи, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотримання принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судовому засіданні відкладено розгляд справи № 911/2395/24 на 01.10.2025 об 11 год. 30 хв.

22.09.2025 від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника третьої особи.

01.10.2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 911/2395/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2555/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотримання принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, для надання третій особі можливості прийняти участь в судовому засіданні, а також для надання прокурору та третій особі можливості висловити правову позицію щодо клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження відкладено розгляд справи № 911/2395/24 на 28.10.2025 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці у період з 27.10.2025 по 31.10.2025 відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 призначено на 04.11.2025 о 9 год. 50 хв.

30.10.2025 від третьої особи надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника третьої особи.

03.11.2025 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 з огляду на неявку представника відповідача, третьої особи з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, дотриманням принципів рівності та змагальності, забезпечення прав усіх учасників справи, для надання всім учасникам судового процесу можливості прийняти участь в судовому засіданні відкладено розгляд справи № 911/2395/24 на 24.11.2025 о 10 год. 10 хв.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Яценко О.В. на лікарняному з 24.11.2025 по 27.11.2025, судове засідання у призначений час не відбулось.

Окрім цього, у період з 22.11.2025 по 02.12.2025 суддя Хрипун О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), перебував у відрядженні.

Після повернення судді Яценко О.В. з лікарняного та судді Хрипуна О.О. з відрядження, враховуючи, що розгляд справи № 911/2395/24 було розпочато колегією суддів у визначеному складі, відповідно до ч. 13 ст. 32 ГПК України з метою незмінності складу суду, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 розгляд апеляційної скарги першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 призначено на 10.12.2025 об 11:10 год.

Стосовно клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 911/2395/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2555/21 колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2025 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 922/2555/21 за позовом виконувача обов'язків керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Фізичної особи-підприємця Ільїної Тетяни Миколаївни, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування додатку до рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та витребування нежитлових приміщень.

Передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 5 ст. 302 ГПК України, встановила, що справа містить виключну правову проблему, яка може бути сформульована так:

1) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 ГПК України у чинній редакції до позовів, поданих з дотриманням вимог ст. 164 ГПК України у редакції, чинній станом на дату звернення з відповідним позовом до суду, з урахуванням того, що вказана стаття є нормою процесуального права?

2) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 ГПК України у чинній редакції у разі прийняття судом справи до свого провадження після її направлення Верховним Судом на новий розгляд у частині позовної вимоги про витребування нерухомого майна?

3) у разі, коли з позовом про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади звертається прокурор як самостійний позивач:

- яким чином має діяти прокурор, виконуючи вимоги ч. 6 ст. 164 ГПК України про необхідність долучення до позову оцінки (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) вартості спірного майна, з урахуванням того, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить або в яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, однак прокурор не є власником спірного об'єкта?

- Законом № 4292-ІХ передбачено компенсацію добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви. Тому чи має саме Прокурор як самостійний позивач, а не вищевказані органи, здійснювати компенсацію вартості нерухомого майна та, відповідно, вносити на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна на виконання вимог ч. 6 ст. 164 ГПК України?

4) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна на підставі статті 387 ЦК України (у недобросовісного набувача)?

5) чи підлягає застосуванню ч. 6 ст. 164 ГПК України у чинній редакції у разі подання позову про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача не органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором, а державним підприємством, установою, організацією тощо, які є володільцем спірного майна на праві оперативного управління або господарського відання?

Однак, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29.10.2025 справу № 922/2555/21 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

Відтак, колегія суддів зазначає, що правова підстава для зупинення апеляційного провадження у справі № 911/2395/24 на момент винесення цієї постанови відсутня, з огляду на що у задоволенні клопотання відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі № 911/2395/24 відмовляється.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «ФПК «ГРОСС» проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «Гержик проти України») суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

З огляду на практику ЄСПЛ, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства, а рішення суду не буде відповідати критеріям законності.

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження.

Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

Крім того, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022, який на даний час продовжено.

02.03.2022 на офіційній веб-сторінці Ради суддів України оприлюднено рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, згідно з пунктами 5 рекомендовано по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через засідання до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається колегією суддів в розумний строк.

Позивач, відповідач та тертя особа представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників позивача, відповідача та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Станом на 10.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи прокурор апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури 04.09.2024 звернувся до Господарського суду Київської області (судом отримано і зареєстровано 10.09.2024) з позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Конча-Заспа Делюкс», в якій просить суд:

- витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс» земельні ділянки з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 площею 2 га та з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 площею 1,9239 га, які розташовані в межах Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області;

- стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що:

- Києво-Святошинською районною державною адміністрацією на підставі спірного розпорядження від 30.09.2010 № 4062 здійснено незаконне відведення земельної ділянки площею 1,9239 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0958 у приватну власність громадянки ОСОБА_1 , а земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 3222487000:03:001:0953 у приватну власність ОСОБА_2 , які надалі відчужили належні їм земельні ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку земельних відносин», яким у свою чергу відчужено вказані земельні ділянки на користь ТОВ«Нова Конча-Заспа Делюкс»;

- водночас, в силу положень ст. 122 ЗК України належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту без зміни їх цільового призначення, яка перебуває в постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс», є виключно Київська обласна державна адміністрація;

- спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, уповноважений орган не приймав рішень щодо їх вилучення із постійного користування ДП «СЛП «Київоблагроліс», а тому вибуття їх з володіння та передача у власність інших осіб відбулось без згоди землекористувача, без вилучення їх з постійного користування, без зміни цільового призначення ділянок, у тому числі за погодженням з постійним лісокористувачем, та без розроблення і затвердження в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення ділянки (в порядку зміни цільового призначення), отже, з порушенням норм чинного законодавства;

- відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема у разі якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом; частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках;

- власник із дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У таких випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними;

- ефективним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах є заявлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному ст. 388 ЦК України, щодо витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення (постанова Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2024 у справі № 911/2395/24 позовну заяву та додані до неї документи повернуто прокурору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 911/2395/24 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 16.09.2024 у справі № 911/2395/24 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 911/2395/24 ухвалу Господарського суду Київської області від 16.09.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 911/2395/24 скасовано, справу № 911/2395/24 передано до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження в справі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2025 відкладено вирішення питання про відкриття провадження у справі № 911/2395/24, зобов'язано першого заступника керівника Київської обласної прокуратури невідкладно подати до суду оригінал позовної заяви від 04.09.2024 з додатками, що була подана до Господарського суду Київської області у справу № 911/2395/24 10.09.2024.

02.04.2025 до Господарського суду Київської області від першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 20.03.2025 надійшов оригінал позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2025 у справі № 911/2395/24 позовну заяву першого заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без руху, зобов'язано прокурора усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати суду докази доплати 3 028,00 грн. судового збору на належні реквізити, платіжний документ подати суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2395/24; підготовче судове засідання призначено на 26.05.2025 о 10 год. 20 хв.

Після відкриття провадження ухвалою від 26.05.2025 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з необхідністю надання прокурором суду документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оціненого згідно із законом на дату подання позову, що передбачено Законом України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» №4292-IX від 12.03.2025, який набув чинності 09.04.2025.

Враховуючи неусунення прокурором вищевказаного недоліку у встановлений строк, Господарський суд Київської області ухвалою від 09.06.2025 залишив позов у даній справі без розгляду, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, з чим колегія суддів не може погодитись з огляду на таке.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.

09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача» № №4292-IX від 12.03.2025, яким, зокрема, внесено зміни до ст.ст. 164, 174, 238 ГПК України, а також до ст.ст. 388, 390, 391 ЦК України, якими передбачено нові правові підходи до витребування майна у добросовісного набувача, у тому числі обов'язкове внесення компенсації вартості майна на депозитний рахунок суду.

Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину 2 статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».

Законом №4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою наступного змісту:

« 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Законом №4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Як вбачається з матеріалів даної справи, позовна заява подана прокурором до набрання чинності Законом №4292-ІХ, а тому остання не містить доказів внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду.

Щодо доводів прокурора про те, що позовні вимоги у даній справі стосуються витребування земельних ділянок з незаконного володіння саме у недобросовісного набувача виключно на підставі ст. 387 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Згідно зі ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. ч. 1, 3 ст. 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а також на захист інтересу, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною; обраний позивачем спосіб захисту є концентрованим виразом тієї міри державного примусу, за допомогою якої досягається бажаний правовий результат і нівелюються наслідки порушення.

У цьому контексті господарське судочинство, керуючись принципом верховенства права та процесуальної економії, передбачає відкриття провадження за відсутності підстав для залишення без руху/повернення або відмови протягом п'яти днів з дня надходження заяви (ст. 176 ГПК), що окреслює межі перевірки на стартовій стадії.

Із системного аналізу вищевказаних норм Закону №4292-ІХ випливає, що внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду є умовою ухвалення рішення по суті саме у справах про витребування від добросовісного набувача і не встановлює універсальної процесуальної умови прийняття позовної заяви та відкриття провадження у будь-якому віндикаційному позові.

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, це є виключним правом позивача. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 22.02.2024 у справі № 990/150/23) суд на підготовчій стадії перевіряє лише процесуальну належність звернення, а не підміняє волевиявлення позивача іншим способом захисту.

Засадничі принципи права мають імперативний характер, коли прямо закріплені в законі. Верховенство права (ст. 8 Конституції України) та принцип диспозитивності (ст. 14 ГПК України) зобов'язують суд розглядати справу лише за зверненням особи, у межах заявлених нею вимог і на підставі поданих доказів, сприяючи реалізації процесуальних прав сторін, але зберігаючи об'єктивність та неупередженість.

Велика Палата Верховного Суду підкреслила (постанова від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)), що сам позивач визначає, які позовні вимоги заявляти; суд позбавлений можливості формулювати їх замість позивача чи відмовляти у розгляді лише з формальних міркувань, якщо заявлено потенційно ефективний спосіб захисту. Інакше це призводить до необґрунтованого затягування вирішення спору.

Водночас на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію встановленим під час розгляду фактам і застосувати належні норми матеріального права, не змінюючи предмета позову та обраного способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17). Якщо суд дійде висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню інші норми, це питання вирішується при розгляді по суті, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, підсумовуючи наведене, колегія суддів зауважує, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду послідовно виходить із того, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача, тоді як перевірка належності відповідачів і обґрунтованості вимог - обов'язок суду під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження; на підготовчій стадії суд перевіряє формальну відповідність заяви закону, не нав'язуючи іншого способу захисту.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони; саме так її тлумачено Верховним Судом у постанові від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14. Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що не є добросовісною особа, яка знала або мала знати про набуття майна всупереч закону (постанова від 22.06.2021 у справі № 200/606/18). У контексті набуття права власності на нерухоме майно «недобросовісність» означає, зокрема, ігнорування очевидних ознак незаконності або невиявлення розумної обачності щодо правомірності набуття.

Підстави набуття права власності визначає ст. 328 ЦК України (договір, закон, рішення суду тощо).

Спеціальні правила віндикації встановлені статтями 387, 388 ЦК України: якщо майно вибуло поза волею власника воно може бути витребуване навіть від добросовісного набувача; якщо ж майно вибуло за волею власника його можна витребувати лише від недобросовісного набувача. Отже, добросовісність є юридично значущою умовою збереження права за набувачем і, відповідно, предметом доказування у спорі про витребування.

Тягар доведення добросовісності набуття покладається на набувача.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц) прямо зазначила: саме набувач має довести, що він не знав і не міг знати, що майно відчужено особою без належних повноважень; при цьому наявність у Державному реєстрі речових прав записів про арешт/заборону відчуження, інформації в ЄДРСР про судовий спір щодо цього майна тощо виключає добросовісність або принаймні вимагає від покупця підвищеної обачності.

Як свідчать матеріали справи, прокурор звернувся з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) у ТОВ «Нова Конча-Заспа Делюкс», при цьому прокурором було вказано, що добросовісність набувача заперечується, в обґрунтування вказаного прокурор зазначає, що в даному випадку в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірної земельної ділянки, відповідач знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор звернувся з вимогою витребування майна з чужого незаконного володіння за статтею 387 ЦК України, оспорюючи добросовісність набувача. Відтак питання про застосування механізму ч. 5 ст. 390 ЦК (попередній депозит і компенсація добросовісному набувачеві) може постати лише у разі встановлення судом добросовісності відповідача під час розгляду справи по суті та на етапі ухвалення рішення, але не як передумова допуску позову до розгляду. Нав'язування позивачу іншого підходу чи інструменту захисту на стартовій стадії суперечить принципу диспозитивності, межам ст. 176 ГПК і стандарту доступу до правосуддя, з огляду на що висновки суду першої інстанції у цій частині є передчасними.

Колегія суддів звертає увагу, що в заяві від 02.06.2025 про продовження розгляду справи прокурором зазначено, що добросовісність відповідача в даній справі, як набувача земельної ділянки лісогосподарського призначення у власність, виключається. З огляду на вказане необґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно того, що посилання прокурора на норми ст. 387 ЦК України та ст. 388 ЦК України є взаємовиключними.

Отже, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що вимога ч. 6 ст. 164 ГПК України про обов'язок позивача додати до позову документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, застосовується виключно щодо позовних вимог про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України), і не підлягає застосуванню до вимог щодо витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 174 ГПК України, оскільки системний аналіз ч. 6 ст. 164 та ч. 2 ст. 174 ГПК України у взаємозв'язку з ч. 5 ст. 390 ЦК України свідчить, що внесення вартості майна на депозит суду є умовою постановлення рішення по суті у справах про витребування від добросовісного набувача, а не універсальною процесуальною умовою прийняття позовної заяви на стадії прийняття позову. Натомість у цій справі суд першої інстанції перетворив вимогу про внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду на передумову доступу до правосуддя, що суперечить приписам процесуального закону і фактично зміщує межі стадій розгляду.

Посилання місцевого суду на Прикінцеві та перехідні положення Закону №4292-ІХ не змінює цього висновку. Перехідні норми не встановлюють безумовної вимоги внесення визначеної експерно-грошовою оцінкою земельної ділянки вартості на депозитний рахунок суду в усіх віндикаційних справах і не наділяють суд повноваженнями створювати кваліфікаційну умову для відкриття провадження на стадії прийняття заяви; вони застосовні у вузькій ситуації витребування від добросовісного набувача і розкриваються через механізм ч. 5 ст. 390 ЦК саме під час постановлення рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (постанова Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/20528/21).

Аналізуючи аргументи сторін, що викладені в апеляційній скарзі та відзиві, колегія суддів наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії відкриття провадження.

Колегія суддів зазначає, що в разі якщо суд встановить добросовісність набувача, та незаконне вибуття з володіння держави спірних земельних ділянок, суд першої інстанції, з урахуванням зворотної дії в часі вищенаведеного закону, має право відмовити в задоволенні позову прокурору про витребування на користь держави земельних ділянок, який не забезпечив захист прав добросовісних набувачів, шляхом внесення на депозит суду вартості земельних ділянок, які просить витребувати.

Разом з тим залишення без розгляду позову, який був поданий у відповідності з діючими процесуальними нормами на час подачі такого позову є порушенням права позивача на доступ до суду, такий позов має бути розглянутий по суті на підставі поданих сторонами доказів та з урахуванням перехідних положень Закону № 4292-ІХ.

Окремо колегія суддів зауважує на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 по справі № 127/8274/24, де вказано, що:

- обов'язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п'ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню;

- у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п'ятої статті 390 ЦК України не застосовуються;

- питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п'ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції мало місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до Господарського суду Київської області.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга першого заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.06.2025 у справі № 911/2395/24 скасувати.

3. Справу № 911/2395/24 направити до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2025.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді Г.П. Коробенко

О.О. Хрипун