вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 927/995/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Козир Т.П.
Доманської М.Л.
секретар судового засідання Дюкарєва І.М.
за участю представників згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни
на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025р.
(повний текст складено 24.09.2025р.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ (далі - ТОВ "ФК) "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог до боржника
у справі №927/995/24 (суддя Фесюра М.В.)
за заявою боржника ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи
за участю керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни
кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія (далі - ТОВ "ФК) "ЕЙС"
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025р. у справі №927/995/24 заяву ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог до боржника задоволено; визнано грошові вимоги ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 у розмірі 49 948,90 грн. (2 черга задоволення, без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів) та 4844,80 грн. судового збору (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); зобов'язано керуючу реструктуризацією - арбітражну керуючу Мотальову-Кравець В.Ю. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №927/995/24; провести збори кредиторів для вирішення питання про врахування визнаних кредиторських вимог у плані реструктуризації та вирішено інші процедурні питання.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, 05.10.2025р. керуюча реструктуризацією - арбітражна керуюча Мотальова-Кравець Валерія Юріївна подала апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025р. у справі №927/995/24, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести рішення, яким заяву ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» залишити без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" просить відмовити керуючій реструктуризацією - арбітражній керуючій Мотальовій-Кравець Валерії Юріївні у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025р. у справі №927/995/24 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни на ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025р. у справі №927/995/24 та призначено її до розгляду на 08.12.2025р.
08.12.2025р. до початку судового засідання до апеляційного суду від представника ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника кредитора.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець В.Ю., дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 11.11.2024р. у справі №927/995/24, зокрема, було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; призначено керуючою реструктуризацією боржника арбітражну керуючу Мотальову-Кравець Валерію Юріївну; зобов'язано керуючу реструктуризацією боржника арбітражну керуючу Мотальову-Кравець В.Ю. надати суду не пізніше 10.12.2024р. відомості про результати розгляду вимог кредиторів та реєстр вимог кредиторів боржника, (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), а також докази повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду, надіслання повідомлень заявникам про повне або часткове їх визнання чи відхилення із мотивованим обґрунтуванням підстав відхилення; надання суду копій надісланих повідомлень та доказів їх надіслання; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника з метою виявлення кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України; призначено попереднє засідання суду.
Ухвалою місцевого суду від 02.04.2025р. у справі №927/995/24, зокрема, було затверджено план реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів, оформленим протоколом №1 від 28.01.2025р.; припинено повноваження керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець В.Ю.
11.08.2025р. до місцевого суду надійшла заява ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 49 948,90 грн., а також судовий збір в сумі 4844,80 грн.
Ухвалою місцевого суду від 02.09.2025р. у справі №927/995/24, зокрема, було поновлено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни; заяву ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи; призначено розгляд заяви кредитора у судовому засіданні.
За змістом кредиторської заяви ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" вбачається, що ТОВ "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" звернулось до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09.06.2023р. у сумі 37 526,50 грн. у зв'язку і порушенням відповідачем умов договору.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 10.12.2024р. цивільну справу №741/2044/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення 37 526,50 грн. заборгованості за кредитним договором було передано до господарського суду Чернігівської області на підставі ч.3 ст.7 КУзПБ, оскільки на розгляді у господарському суді перебуває справа №927/995/24 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.03.2025р. у справі №927/995/24(741/2044/24) було задоволено позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 526,50 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Україна") від 25.11.2024р. змінено найменування ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" на нове найменування ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024р.
В матеріалах справи відсутнє повідомлення від боржника про результати розгляду грошових вимог ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ".
17.09.2025р. арбітражною керуючою Мотальовою-Кравець В.Ю. до місцевого суду подано клопотання щодо кредиторських вимог ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до боржника, в якому остання не визнала їх у повному обсязі та просила залишити заяву без розгляду, оскільки: ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" було обізнано про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; кредитора 09.12.2024р. повідомлено належним чином про наслідки неподання заяви; після отримання рішення місцевого суду від 20.03.2025р. у справі №927/995/24(741/2044/24) (до затвердження плану реструктуризації), кредитор проігнорував свій обов'язок та вчасно не звернувся із заявою з грошовими вимогами до боржника.
Арбітражною керуючою Мотальовою-Кравець В.Ю. також зазначено, що строк на подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, є строком, встановленим законом, тобто вказівка на цей строк передбачена Кодексом та не може бути змінена з волі учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи. Задля реалізації принципу правової визначеності в Кодексі встановлено чітку процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема, встановлення у ГПК України конкретних процесуальних строків на оскарження рішень/ухвал. Встановлення строків створює для учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи певні легітимні очікування, оскільки учасників справи заздалегідь поінформовано належним чином щодо наслідків невчинення дій. Водночас Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює особливого порядку, зокрема змін, доповнень, скасувань схваленого зборами кредиторів, погодженого з боржником та затвердженого судом плану реструктуризації боргів боржника. Застосування протилежного підходу порушуватиме принцип легітимних очікувань боржника щодо ефективної реалізації його права на виконання Плану реструктуризації боргів боржника. Крім того, у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 вже відбулося голосування та, відповідно, було прийнято рішення. План реструктуризації боргів боржника розробляється задля відновлення платоспроможності боржника і щоб досягнути цієї мети на кредиторів покладено обов'язок подати до суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, у встановлений Кодексом України з процедур банкрутства строк. Порушення встановленого Кодексом України з процедур банкрутства строку на подання до суду заяви кредитора з вимогами до боржника не сприяє досягненню передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства мети та не сприяє виконанню Плану реструктуризації боргів боржника, затвердженого судом.
Відповідно до ст.113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Частина 1 ст.122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як було зазначено вище, ухвалою місцевого суду від 11.11.2024р. відкрито провадження у справі №927/995/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражну керуючу Мотальову-Кравець В.Ю.
11.11.2024р. на офіційному веб-порталі судової влади України було оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за №74567 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
11.08.2025р. до місцевого суду надійшла заява ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" про визнання грошових вимог до боржника у справі №927/995/24, тобто з пропуском визначеного ч.1 ст.45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі №910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019р. у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019р. у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст.76 ГПК України), допустимості (ст.77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст.79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020р. у справі №911/2498/18, від 01.03.2023р. у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021р. у справі №913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019р. у справі №922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання.
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.03.2025р. у справі №927/995/24(741/2044/24) було задоволено позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 37 526,50 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Вказане рішення суду у встановленому законом порядку не оскаржено, набрало законної сили 10.04.2025р. та є чинним на даний час.
Апеляційний суд зазначає, що місцевим судом передчасно була постановлена ухвала від 02.04.2025р. у справі №927/995/24 про затвердження плану реструктуризації боргів боржника - ОСОБА_1 , оскільки рішення місцевого суду від 20.03.2025р., яке було винесене в межах даної справи про банкрутство, у справі №927/995/24(741/2044/24) набрало законної сили лише 10.04.2025р.
Водночас, у рішенні від 20.03.2025р. по справі №927/995/24(741/2044/24) місцевим судом, зокрема, було встановлено наступне.
09.06.2023р. між ТОВ "Авентус Україна" та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи електронний договір №6746579 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого сума кредиту складає 13 000,00 грн., строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчисленні загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком №1 до цього Договору. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. Договору.
На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. Договору ТОВ "Авентус Україна" надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
ТОВ "Авентус Україна" свої зобов'язання перед відповідачем виконало шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача. В матеріалах справи міститься лист АТ "Універсал Банк" (від 06.11.2024р. №БТ/6929), за змістом якого банк підтверджує зарахування коштів в сумі 13 000 грн. від CASH*SENSE02CARD на платіжну НОМЕР_2, емітовану на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
У період з 09.06.2023р. по 26.05.2024р. відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в сумі 4 447,90 грн., з яких 4 447,90 грн. - оплата процентів за користування позикою.
У відповідності до пп.3 п.4.1. кредитного договору визначено, що Товариство (ТОВ "Авентус Україна") має право, зокрема, укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов'язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
Так, 27.05.2024р. між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, згідно з умовами якого ТОВ "Авентус Україна" відступило ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" права грошової вимоги в розмірі 35 715,60 грн. (в тому числі 13 000 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 22 715,60 грн. боргу за відсотками) за вказаним вище кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "Авентус Україна" повідомило відповідача шляхом направлення на електрону пошту відповідного повідомлення.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед позивачем не виконав в повному обсязі, то у нього утворилась заборгованість перед ТОВ "ФК "Фінтраст Україна", як правонаступником ТОВ "Авентус Україна", у загальному розмірі 37 526,50 грн., з яких: 13 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22 715, 60 грн. - відсотків, нарахованих первісним кредитором за період з 09.06.2023р. по 07.10.2023р.; 1 810,90 грн. - відсотків, нарахованих на підставі Договору факторингу за період з 27.05.2024р. по 02.06.2024р.
Вказані обставини підтверджується наступними доказами: копією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна"; копією договору №6746579 про надання споживчого кредиту з додатком; копією паспорту споживчого кредиту; витягу з реєстру боржників; довідкою ТОВ "ФК "Контрактовий Дім" про перерахування коштів від 29.05.2024р. вих.№7/4941; копією повідомлення про відступлення прав вимоги; копією витягу з Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензій для здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" від 24.01.2022р.; копією листа від Національного банку України щодо внесення до Державного реєстру фінансових установ та видачі ліцензії ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" № б/н від 23.12.2021р.; копіями платіжних інструкцій про сплату за договором факторингу; копією свідоцтва про реєстрацію фінансової установи; копією Статуту ТОВ "ФК "Фінтраст Україна"; копією Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна"; копіями Договору факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024р. з додатками, актом від 04.06.2024р. та платіжної інструкції №2761 від 19.09.2024р. за договором; розрахунком заборгованості за Договором факторингу №27.05/24-Ф від 27.05.2024р.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдиціальні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Отже, встановлені вказаним вище судовим рішенням від 20.03.2025р. у справі №927/995/24(741/2044/24) в межах справи №927/995/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 обставини щодо наявної заборгованості боржника, є преюдиціальними в силу ч.4 ст.75 ГПК України та не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст.509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що станом на момент розгляду місцевим судом кредиторської заяви ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", доказів щодо погашення боржником заборгованості перед ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" надано не було. Такі докази в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.ч.4, 6 ст.45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч.2, 4 ст.133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Апеляційний суд вважає, що місцевим судом вірно не прийняті заперечення арбітражної керуючої щодо заявлених ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" кредиторських вимог, оскільки наведені у клопотанні обставини не спростовують заявлених кредиторських вимог та не є підставою для відмови в задоволенні кредиторської заяви.
Так, згідно ч.1 ст.45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно ч.4 ст.45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.01.2023р. у справі №902/207/22, реалізація конкурсним кредитором права на звернення до суду із заявою з грошовим вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі по банкрутство (за винятком адміністратора за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор - для якого діє правило визначене статтею 931 цього Кодексу) та набуття ним прав в обсязі визначеному КУзПБ обумовлена строком, у межах якого він може звернутися до суду із заявою з наявними в нього вимогами боржника.
За визначенням наведеним у ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Відповідним кінцем моментом для звернення конкурсного кредитора до суду із завою з вимогами до боржника є сплив визначеного абз. 1 ч.1 ст.45 КУзПБ тридцятиденного строку з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацом 3 ч.4 ст.45 КУзПБ законодавцем урегульовано негативні наслідки пропуску/заявлення кредитором вимог після завершення строку встановленого для їх подання.
Такими наслідками є те, що кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску визначені в главі 6 розділу І ГПК України.
Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК України).
Тлумачення наведених норм свідчить, що законодавцем у ГПК України закріплено положення про поновлення визначених ним строків на вчинення учасниками позовного провадження процесуальних дій, який може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (див. висновки щодо права учасників справи на поновлення процесуального стоку, викладені у поставові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018р. у справі №904/5995/16).
Проте на відміну від позовного провадження розгляд та процесуальні дії учасників якого урегульовані положеннями ГПК України, правове регулювання процесуальних дії учасників провадження у справі про банкрутство має свої особливості.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною 6 ст.12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.1 ст.2 КУзПБ за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об'єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018р. у справі №263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021р. у справі №522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі №908/2637/20, від 27.12.2022р. у справі №910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020р. у справі №5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999р. у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221р. у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, які виникають у цій справі підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України.
Одним з таких питань є питання строку заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, початок перебігу якого та наслідки спливу визначені ст.45 КУзПБ, яка не передбачає можливості поновлення цього строку та не ставить її в залежність від поважності наведених заявником причин його пропуску.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч.1 ст.45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску наведених заявником.
Подібного висновку дотримується Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.03.2021р. у справі №904/678/20.
Норми ст.45 КУзПБ щодо строку звернення конкурсного кредитора до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника є спеціальними по відношенню до норм ГПК України, яким передбачено поновлення процесуальних строків визначених цим кодексом.
Крім того, питання строку звернення конкурсних кредиторів до суду із заявою з вимогами до боржника та юридичні наслідки заявлення таких вимог після закінчення цього строку чітко визначені ст.45 КУзПБ, що виключає можливість застосування аналогії закону за наявності законодавчого урегулювання цього питання в КУзПБ.
Тому апеляційний суд вважає, що кредитор, який звернувся до суду з відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів справи вбачається суперечлива позиція арбітражної керуючої щодо невизнання заявлених поза межами встановленого ч.1 ст.45 КУзПБ строку кредиторських вимог ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ", тоді як заявлені у даній справі з пропуском такого строку кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "ЕЙС" були визнані арбітражним керуючим в повному обсязі.
Місцевий суд законно і обґрунтовано визнав грошові вимоги ТОВ "ФК "ФІНТРАСТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 у розмірі 49 948,90 грн. (2 черга задоволення, без права вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів) та 4844,80 грн. судового збору (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів) та зобов'язав керуючу реструктуризацією - арбітражну керуючу Мотальову-Кравець В.Ю. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №927/995/24.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 255, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу керуючої реструктуризацією - арбітражної керуючої Мотальової-Кравець Валерії Юріївни залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 22.09.2025р. у справі №927/995/24 - без змін.
Справу №927/995/24 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст постанови складений 10.12.2025р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді Т.П. Козир
М.Л. Доманська