вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"09" грудня 2025 р. Справа№910/12128/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 (повна ухвала складена 06.11.2025)
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит»»
про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подати звіт про виконання рішення суду у справі №910/12128/23 (суддя Бондарчук В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Кредо-аудит»»
до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство фінансів України
про стягнення 59 283,58 грн,
За наслідками нового розгляду на підставі постанови Верховного Суду від 17.01.2025 у справі №910/12128/23, Господарський суд міста Києва рішенням від 01.05.2025 у справі №910/12128/23, залишенням без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 25.06.2025 у справі №910/12128/23, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 34 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 293,42 грн 3% річних, 305,17 грн інфляційних втрат та 1 566,41 грн судового збору; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.05.2025, залишеною без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 25.06.2025 у справі №910/12128/23, відмовив у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12128/23.
24.07.2025 Господарський суд міста Києва на виконання рішення від 01.05.2025 видав наказ.
Верховний Суд ухвалою від 12.08.2025 у справі №910/12128/23 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 910/12128/23.
25.09.2025 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.10.2025 заяву позивача про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 повернув заявнику без розгляду.
Позивач повторно 08.10.2025 звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 заяву позивача про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 задовольнив; зобов'язав відповідача 1 подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 у строк протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення цієї ухвали.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що наказ Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 відповідач 1 виконав лише частково, а саме 30.09.2025 та 21.10.2025 на виконання наказу стягувачу перераховано лише 1 566,41 грн судового збору та 34 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, що підтверджується платіжними інструкціями №894900525 від 30.09.2025 на суму 1 566,41 грн та №907095824 від 21.10.2025 на суму 34 000,00 грн. Станом на час розгляду цієї заяви залишається невиплаченою відповідачем 1 на користь позивача сума у розмірі 293,42 грн 3% річних та 305,17 грн інфляційних втрат.
З огляду на наведене, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 345-2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), задовольнив заяву позивача про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 та зобов'язав відповідача 1 подати до суду звіт про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2025 на підставі наказу від 24.07.2025 у справі №910/12128/23 у строк протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення цієї ухвали.
Не погодившись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23, відповідач 1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/12128/23; зупинити дію ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 на час розгляду апеляційної скарги; скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23; ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду у справі №910/12128/23 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач 1 посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та прийнятою з грубим порушенням норм процесуального права, тоді як неможливість її оскарження обмежує його у ефективному судового захисті та принципу правової визначеності, гарантованих статтею 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідач 1 в апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням положень статті 345-1 ГПК України, оскільки не було відкрито виконавче провадження та позивачем не було зроблено відповідну заяву про зобов'язання подати звіт про виконання рішення під час ухвалення такого рішення, тобто, як вказує відповідач, не пізніше завершення судових дебатів.
При цьому судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам відповідача 1 щодо процедурних перешкод, пов'язаних із вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, якою затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджеті або боржників, та необхідністю нормативного врегулювання стягнення коштів, які не надходили до бюджету.
З урахуванням того, що порядок виконання рішення є достатньо новою нормою ГПК України, відповідач 1 з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 16.01.2025 у справі №990/47/23, від 14.05.2020 у справі №800/320/17 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постановах від 11.02.2025 у справі №240/13680/24, від 28.01.2025 у справі №460/10443/24, та від 23.10.2024 у справі №160/14489/24, зазначає, що для застосування судового контролю необхідна одночасна наявність факту невиконання та обставин, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.11.2025 у справі №910/12128/23 відмовив Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23; апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 залишив без руху.
Після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.11.2025 у справі №910/12128/23 відмовив Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві у задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23 на час розгляду апеляційної скарги; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі №910/12128/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 09.12.2025 о 12 год. 00 хв.; витребував матеріали справи №910/12128/23 з Господарського суду міста Києва.
Матеріали справи №910/12128/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 01.12.2025.
28.11.2025 позивач подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду клопотання про закриття апеляційного провадження, зареєстроване судом 01.12.2025. Позивач зазначає, що ухвала суду першої інстанції про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання судового рішення є остаточною та не підлягає оскарженню відповідно до пункту 6 статті 345-2 ГПК України.
05.12.2025 позивач подав через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача 1. Згідно відзиву на апеляційну скаргу відповідача 1 позивач заперечує проти її задоволення, посилаючись на дотримання судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідач 2 та третя особа своїх представників у судове засідання, призначене на 09.12.2025, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 про відкриття провадження у справі №910/12128/23 до їх електронних кабінетів.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції здійснює розгляд справи №910/12128/23 без участі представників відповідача 2 та третьої особи повідомлених належних належним чином.
У судовому засіданні 09.12.2025 представник позивача підтримав своє клопотання про закриття апеляційного провадження у справі №910/12128/23.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні 09.12.2025 заперечив проти задоволення клопотання відповідача про закриття апеляційного провадження у справі №910/12128/23.
З урахуванням приписів норм процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до статті 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX розділ VI ГПК України доповнено статтями 345-1 - 345-4.
Статтею 345-2 ГПК України визначено порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення.
Суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 345-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 342 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає (частини 1-5 статті 345-2 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:
1) про відмову у видачі судового наказу;
2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів;
3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову;
4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову;
5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення;
6) про повернення заяви позивачеві (заявникові);
7) про відмову у відкритті провадження у справі;
8) про передачу справи на розгляд іншого суду;
9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;
10) про затвердження мирової угоди;
11) про призначення експертизи;
12) про зупинення провадження у справі;
13) про закриття провадження у справі;
14) про залишення позову (заяви) без розгляду;
15) окрема ухвала;
16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;
17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення;
19) про відмову ухвалити додаткове рішення;
20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення;
21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами;
22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання;
23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання;
25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця;
26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження;
27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання;
28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;
29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;
30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;
31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;
32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду;
33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду;
34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;
35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження;
36) про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення;
37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
Згідно із частиною 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 № 757/47946/19-ц (номер провадження 14-37цс23) дійшла наступних висновків: «Ухвала суду, яка не зазначена у переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), може бути оскаржена окремо від рішення суду, якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист.
Велика Палата Верховного Суду з такими висновками погоджується та констатує, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Наведене узгоджується з пунктом «d» статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.
Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України) перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).
Тлумачення частини другої статті 352 ЦПК України (статті 254 ГПК України), за яким ухвали підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду лише в разі їх зазначення в переліку, наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), є звужувальним; таким, що не враховує випадки, за яких ухвали постановлені вже після ухвалення рішення суду по суті спору або особа з інших причин не має можливості відновити свої права без оскарження ухвали місцевого суду в апеляційному порядку».
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.
Водночас частиною 6 статті 345-2 ГПК України встановлено, що ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.
Отже, ухвала суду першої інстанції про зобов'язання боржника подати звіт є остаточною і оскарженню не підлягає, при цьому заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини 3 статті 2 ГПК України).
Обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (частина 1 статті 261 ГПК України), і така неможливість оскарження констатована в силу відповідного припису закону. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 920/162/23.
Водночас, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите провадження на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у цій справі було відкрите з перегляду ухвали, що не підлягала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції буде діяти не як «суд встановлений законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. Такі правові висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі №5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі №910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18, від 26.02.2021 у справі №29/5005/6381/2011, від 02.04.2019 у справі №922/765/15, від 17.09.2019 у справі №20/5007/101/11, від 05.02.2021 у справі №42/254 та висновків суду касаційної інстанції у цій справі.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).
В основі принципу юридичної визначеності як одного із істотних елементів принципу верховенства права лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Судом апеляційної інстанції також взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.05.2019 у справі №761/10509/17, про можливість закриття провадження у зв'язку із помилковим прийняттям касаційної скарги. Та висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.09.2025 у справі № 601/485/23 (провадження № 14-139цс24) щодо застосування статті 362 ЦПК у контексті визначення повноважень апеляційного суду на закриття апеляційного провадження як помилково відкритого за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли після відкриття апеляційного провадження установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду посилалась на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 761/10509/17 сформулювала висновок, згідно з яким касаційне провадження підлягає закриттю, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Наведена правова позиція, на думку колегії суддів, підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у постанові від 15.05.2019 у справі №761/10509/17 сформульовані висновки щодо можливості закриття касаційного провадження як помилково відкритого у випадку відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду в суді касаційної інстанції.
Отже, ухвала суду першої інстанції про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає відповідно до частини 6 статті 345-2 ГПК України і заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 345-4 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції мав відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 за результатами розгляду заяви позивача про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення суду у справі №910/12128/23 на підставі частини 1 статті 261 ГПК України.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції помилково відкрив таке апеляційне провадження, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 за результатами розгляду заяви позивача про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення суду у справі №910/12128/23 підлягає закриттю.
Керуючись статтями 234, 235, 264, 269, 270, 281 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 за результатами розгляду заяви позивача про зобов'язання відповідача 1 подати звіт про виконання рішення суду у справі №910/12128/23.
2. Матеріали справи № 910/12128/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 10.12.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова