вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" жовтня 2025 р. Справа№ 911/1072/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Король Д.А.
учасники справи:
від позивача : Пучка В.А.;
від відповідача : Занін М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2025 (повне рішення складено та підписано 02.06.2025)
у справі №911/1072/25 (суддя - Черногуз А.Ф.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергохімсервіс»
про стягнення неустойки у розмірі 1905305,5 грн за договором № 13/1460-МТР від 24.04.2024
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" про стягнення 254973,66 грн штрафу та 132942,09 грн пені, нарахованих позивачем у зв'язку із порушенням відповідачем строку поставки товару відповідно до умов договору про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024,
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі №911/1072/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергохімсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 77 085,06 грн штрафу та 26 208,92 грн пені. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з указаними рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2025 року по справі 911/1072/25, в частині відмови ПАТ "Укрнафта" в задоволенні позовних вимог, де відмовлено ПАТ "Укрнафта" в стягненні 1 695 278,35 грн - штрафу, та 106 733,17 грн - пені. Ухвалити нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги ПАТ "Укрнафта" задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права. Зокрема апелянт стверджує про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій за договором. За твердженням апелянта у визначений договором строк (16.05.2024 та 23.05.2024) він відвантажив позивачу товар (інгібітор Акризолон 3990) відповідність якого вимогам зазначеним у технічній документації по процедурі відкритих торгів підтверджена відповідними сертифікатами аналізу "Акризолон 3990" (партія № 1UN-2024 та № 2UN-2024, датою виробництва яких значиться травень 2024 року). При цьому в технічному завданні тендерної документації договору в якості критеріїв відповідності товару вказані наступні параметри: зовнішній вигляд, густина, рН, кінематична в'язкість, ефективність реагенту до осадоутворення, концентрація, та розчинність уводі. Як вбачається з висновків № Д-62 від 30.05.2024 та Д-63 від 31.05.2024 (на які також посилався і позивач) товар у загальній кількості 30,0 т повністю відповідає зазначеним вимогам. Натомість позивач самостійно додає у вказані висновки ще один параметр визначення якості - "розчинність у пластовій воді" показники якої не зазначені а ні в технічному завданні тендерної документації, а ні в технічному завданні договору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.08.2025.
21.07.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд відмовити у її задоволенні. При цьому наголошує на тому, що оскаржуване рішення було прийняте місцевим господарським судом із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 розгляд справи було відкладено до 24.09.2025, 24.09.2025 - до 22.10.2025.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про закупівлю № 13/1460-МТР від 24.04.2024.
З преамбули вказаного договору вбачається, що він був укладений за результатами закупівлі № ID UA-2024-03-13-012924-а та при цьому позивач виступив як покупець, а відповідач виступив як постачальник у цих договірних відносинах. Відповідно до пункту 1.1 договору, на умовах цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Інгібітор солевідкладень для умов високомінералізованих пластових систем (постійне дозування в наземні трубопроводи) відповідно до коду ДК 021:2015: 24960000-1 Хімічна продукція різна, (надалі за текстом - "товар"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації до даного договору, що є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - "специфікація"), яка підписується уповноваженими представниками сторін.
Поряд із цим пунктом 2.2. договору визначено, що інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначена у додатку № 2 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (надалі - "додаток № 2").
Згідно з п. 3.2. договору загальна сума договору становить 5057965,86 грн (п'ять мільйонів п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень, 86 коп), у тому числі ПДВ (20%) - 842 994,31 грн (вісімсот сорок дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири гривні, 31 коп).
Відповідно до змісту положень п. 4.2. договору розрахунок за кожну окрему партію товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній партії товару.
Згідно з п. 5.6. договору у випадку прийняття рішення про відповідність товару за результатом здійснення приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их). У випадку прийняття рішення про невідповідність товару за результатом здійснення приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору покупець зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з дати направлення повідомлення про невідповідність товару здійснити його вивезення за власний рахунок.
Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що датою поставки товару та моментом отримання товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их).
Відповідно до п. 5.17. договору у випадку передачі постачальником товару неналежної якості, виявлення невідповідності товару за результатом приймання та вхідного контролю відповідно до додатку № 3 до цього договору, або уразі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можливо усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затримками часу, недоліками які виявилися неодноразово чи з'явились знову після їх усунення) покупець має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вбором:
1) безоплатного усунення недоліків товару;
2) розірвати цей договір в односторонньому порядку, передбаченому цим договором, а у разі сплачених покупцем коштів - вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
3) вимагати заміни товару на товар належної якості.
При цьому пунктом 14.10 договору сторони погодили, що всі повідомлення, запити, вимоги або будь-яка інша кореспонденція за цим договором, виконуються в письмовій формі українською мовою та доставляються кур'єром або поштовим відправленням та для зручності можуть дублюватися електронним (факсимільним ) зв'язком відповідній стороні (надалі - "Повідомлення") за такими адресами:
14.10.1. Якщо направляється постачальнику:
08200, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд 1-Ч
e-mail: mzanin@exs.com.ua
До уваги: ОСОБА_1 НОМЕР_2
Якщо направляється покупцю:
АДРЕСА_1
e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
До уваги: ОСОБА_2, тел. НОМЕР_1
Пунктом 2 додатку № 1 до договору сторони погодили умови поставки: DDP (адреса вантажоотримувача) згідно з "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2020 року)".
Відповідно до п. 8 додатку № 1 до договору сторони погодили термін (строк) поставки товару партіями за наступним графіком:
1) Товар у кількості 30 т - до 30 к.д. від дати підпису договору;
2) Товар у кількості 30 т - з 01.07.2024 до 30.07.2024;
3) Товар у кількості 25,3 т - з 01.10.2024 до 30.10.2024.
Умови приймання товару по якості - за результатами вхідного контролю якості відібраного зразку товару, дослідження якого виконується в спеціалізованій лабораторії НДПІ ПАТ "Укрнафта" (Науково-дослідний і проектний інститут м. Івано-Франківськ, Північний бульвар імені Пушкіна, 2). Термін проведення вхідного контролю якості - до 15 робочих днів (п. 10 додатку № 1 до договору).
16.05.2024 відповідач поставив йому товар у кількості 13 т., а 23.05.2024 - поставив товар у кількості 17 т. про що сторонами було складено відповідні акти приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024 та № 4398 від 23.05.2024. У цих актах було зазначено про невідповідність поставленого товару за показником "розчинність у воді" з посиланням на відповідні висновки Департаменту технічних служб Лабораторії боротьби з корозією ПАТ "Укрнафта" № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024.
Листом № 01/01/13/10/20/01-02/01/4877 від 05.06.2024 позивач повідомив відповідача про виявлені недоліки товару, оскільки він не відповідає показнику "розчинність у воді" та не може бути використаний позивачем, позаяк є несумісним із технологічним середовищем.
У відповідь на цей лист позивача відповідач своїм листом №4-10/06 від 10.06.2024 повідомив позивача про готовність замінити поставлений товар. При цьому позивач вказує на те, що 23.07.2024 сторонами було підписано видаткові накладні № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 та в розумінні п. 5.7 договору означена дата - 23.07.2024 є датою поставки та моментом отримання товару.
Позивач стверджує, що відповідач порушив строк поставки товару більше ніж на 30 календарних днів а також 14-денний строк для заміни неякісного товару на товар належної якості, що є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Поряд із цим позивач також зазначає, що частину другої партії товару у кількості 13 т загальною вартістю 770850,60 грн, який мав бути поставлений у строк до 30.07.2024, відповідачем доставлено лише 02.09.2024 за наслідками чого було складено акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 10339 від 02.09.2024. При цьому позивач вказує на те, що 11.09.2024 сторонами було підписано видаткову накладну № РН-0000874 від 30.08.2024, що є датою поставки та моментом отримання товару позивачем, яка свідчить про порушення відповідачем строку поставки товару більше ніж на 30 календарних днів і також є підставою для нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому згідно приписів ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Згідно із п. 2.1. Технічної специфікації до предмету закупівлі (таблиця № 1), а також додатку № 2 до договору ("Загальні вимоги до технічних і функціональних характеристик предмету закупівлі") пунктом 1.8. технічних вимог до предмету закупівлі зазначено "розчинність у воді".
При цьому в примітках згаданої технічної специфікації до предмету закупівлі зазначено, що технічні вимоги до предмета закупівлі визначені в таблиці № 1 повинні бути підтверджені шляхом проведення випробувань лабораторією ПАТ "Укрнафта" або лабораторією акредитованого згідно національного стандарту що відповідає ISO/IEC 17025 або яка є технічно компетентною згідно національного стандарту ISO 10012.
Також в останньому абзаці додатку № 2 до договору вказано, що лабораторні випробування повинні бути проведені на середовищі зазначеному в технічній специфікації або реальному середовищі об'єкту, для якого здійснюється закупівля реагенту, або аналогічному, показники якого є не нижчими ніж наведені в технічній специфікації.
Позивач повідомив відповідача про те, що поставлений ним товар не відповідає вимогам "розчинність у воді" та просив його замінити, пославшись на проведені ним дослідження, за результатом яких були складені висновки за результатами досліджень проведених лабораторією боротьби з корозією департаменту технічних служб ПАТ "Укрнафта" № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В силу положень частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, у згадуваних вище висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 вказано, що при проведенні аналізу за показником "розчинність у воді" дослідженням встановлені наступні фактичні показники: "- в моделі середовища - розчиняється"; - "в пластовій воді із Головних споруд - утворюється розчин молочного кольору із неоднорідним включенням".
При цьому в пункті 2.7. додатку № 3 ("Правила приймання та вхідного контролю інгібіторів солевідкладень") зазначено про те яким чином має визначатись розчинність інгібіторів у воді (пластовій, під товарній, технічній).
При цьому технічна специфікація до предмету закупівлі та додаток № 2 до договору окрім показників модельного середовища, в якому має розчинятися інгібітор не містять жодних вимог(із зазначенням показників) стосовно того, що поставлений позивачем товар - інгібітор солевідкладень Акризол 3990 повинен відповідати критерію розчинності саме у пластовій воді конкретного об'єкту(з конкретними показниками хімічного складу середовища) видобутку (відсутні також і відомості про хімічний склад пластових вод конкретного об'єкту, для якого здійснюється закупівля).
Поряд з цим у висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 так само не зазначено хімічний склад середовища пластових вод розчинність інгібітору в яких додатково перевірялась лабораторію.
При цьому специфікою пластових вод є висока мінералізація, показники, якої мали бути надані позивачем відповідачу в технічній специфікації на предмет закупівлі (так зване модельне середовище, в якому має розчинятися інгібітор). Оскільки в додатку до договору наведені показники модельного середовища, в якому має розчинитися інгібітор, суд визнає означені в додатку № 2 показники середовища такими, для використання в яких і здійснювалась закупівля.
Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів надання відповідачу відомостей про зміну хімічного складу модельного середовища після укладення договору та доказів внесення з цих підстав сторонами змін до договору в частині вимог до предмету закупівлі.
При цьому із листуванням сторін вбачається, що після відмови позивача прийняти поставлений товар з підстав нерозчинності у пластових водах конкретного родовища відповідач звертався до позивача із проханням надати зразки пластових вод (аналізи хімічного складу пластової води) (у відповідь на лист позивача № 01/01/13/10/20/01-02/01/4877 від 05.06.2024 щодо заміни товару) проте позивач повідомив, що такі аналізи хімічного складу пластової води у нього відсутні (електронний лист позивача від 26.06.2024).
Таким чином, оскільки позивач під час прийняття товару за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 у своїх висновках № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024 вказав про невідповідність зразків товару критеріям "розчинність у пластовій воді", що не передбачено умовами додатку № 2 до договору, а також технічною специфікацією до предмету закупівлі, а також враховуючи те, що означені висновки № Д-62 від 30.05.2024 та № Д-63 від 31.05.2024, одночасно підтверджують, також те, що поставлений інгібітор є таким, що "- в моделі середовища - розчиняється", що повністю відповідало вимогам Додатку №2, поставлений відповідачем згідно з цими видатковими накладними товар, в розумінні умов договору, був неналежної якості.
При цьому судом береться до уваги те, що видаткові накладні були підписані представником позивача 23.07.2024. Разом із цим сам факт надходження товару позивачу підтверджується актами приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 4075 від 16.05.2024 та № 4398 від 23.05.2024, а також товарно-транспортними накладними №36-15.05.24 від 15.05.2024 та №41-22.05.24 від 22.05.2024, що засвідчують своєчасну доставку першої партії товару відповідно до умов п. 2 додатку № 1 до договору.
При цьому суд констатує, що затримка з підписанням видаткових накладних відбулася саме з вини позивача, оскільки обумовлена твердженнями останнього про поставку відповідачем товару неналежної якості, що у свою чергу позивачем доведено не було, позаяк судом встановлено протилежне.
З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що товар за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 був поставлений відповідачем позивачу в обумовлений договором строк, а саме до 24.05.2024 - 30-го календарного дня від дати підписання договору, про який йдеться в п. п. 1) п. 8 додатку № 1 до договору, а факт його неприйняття зумовлений лише недобросовісними діями позивача, як замовника.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Поряд із цим приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.1 договору, при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється за весь строк порушення зобов'язання. Якщо прострочення виконання зобов'язання перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого товару.
Позивач на підставі п. 7.1. договору просить суд стягнути з відповідача:
- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000463 від 15.05.2024 на суму 770850,60 грн - штраф в сумі 77085,06 грн та пеню в сумі 46251,04 грн;
- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000494 від 22.05.2024 на суму 1008035,40 грн - штраф в сумі 100803,54 грн та пеню в сумі 60482,13 грн;
- за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024 на суму 770850,60 грн - штраф в сумі 77085,06 грн та пеню в сумі 26208,92 грн.
Оскільки поставка товару за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024 є такою, що була здійснена відповідачем вчасно, оскільки товар був поставлений відповідачем належної якості, нарахування штрафу та пені у цій частині вимог є необґрунтованим.
Нарахування позивачем 77085,06 грн штрафу та 26208,92 грн пені за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024, є обґрунтованим, позаяк товар дійсно був фактично доставлений відповідачем із затримкою, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 10339 від 02.09.2024. Відповідачем, у свою чергу, обставини щодо поставки цієї партії товару не заперечуються.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування позивачем пені та штрафу за 34 дні затримки поставки товару за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024 (з 31.07.2024 до 02.09.2024).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку якщо покупець відповідно до п. 5.15 договору приймає рішення про заміну товару на товар належної якості, постачальник зобов'язаний у термін не пізніше 14 календарних днів з дати відмови покупця від товару або в інший, обумовлений сторонами, строк, замінити товар на ідентичний належної якості. При цьому постачальник несе витрати на доставку товару самостійно.
Разом із цим пунктом 7.3. договору визначено, що якщо постачальник не здійснить заміну товару на ідентичний належної якості у визначений п. 7.2 договору строк, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 30% від суми, визначеної в п. 3.2 договору.
За порушення відповідачем строків заміни неякісного товару, що поставлявся за видатковими накладними № РН-0000463 від 15.05.2024 та № РН-0000494 від 22.05.2024, на ідентичний належної якості, позивач просить додатково стягнути з відповідача штраф в сумі 1517389,75 грн.
Проте, оскільки позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що поставлений відповідачем за означеними накладними товар був неналежної якості, а дії позивача щодо неприйняття товару, який відповідав умовам закупівлі, є недобросовісними, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1517389,75 грн, нарахованого на підставі п. 7.3. договору.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 77085,06 грн штрафу та 26208,92 грн пені за порушення строку поставки товару, що поставлявся за видатковою накладною № РН-0000874 від 30.08.2024 та відмову у решті позовних вимог.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).
Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі № 911/1072/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.12.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран