09 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 565/1611/25
Провадження № 22-ц/4815/1466/25
Головуючий Вараському міському суді
Рівненської області: суддя Зейкан І.Ю.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
02 вересня 2025 року у м. Вараш
Вараського району Рівненської області
Фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал банк" на рішення Вараського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року в суд звернулося Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк" або банк) з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 104 750,55 гривень заборгованості за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 14 жовтня 2020 року.
Мотивуючи вимоги, банк покликався на те, що відповідно до укладеного правочину ОСОБА_1 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте у зв'язку із тим, що позичальник порушувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором утворилась заборгованість.
Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) згідно з договором про надання банківських послуг "Monobank" від 14 жовтня 2020 року в розмірі 59?333,50 гривень станом на 11 травня 2025 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" витрати зі сплати судового збору у розмірі 1?715,14 гривень.
У задоволенні вимог у іншій частині відмовлено.
Приходячи до такого висновку, суд виходив із того, що позивач надав Умови та правила банківських послуг у редакції від 27 листопада 2021 року, тоді як кредитний договір підписаний позичальником 14 жовтня 2020 року, тобто до набрання чинності цими Умовами. Інші документи, а саме Тарифи, паспорт кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту не підписані позичальником і не підтверджують фактичні умови кредитування.
Отже, через відсутність доказів конкретних запропонованих умов і домовленості сторін про сплату відсотків такі Умови не могли вважатися типовою формою, чинною на момент укладення договору. Разом з тим вимог про стягнення процентів за користування отриманими коштами з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст. 1048 ЦК України, позивач не заявив. Оскільки відповідач добровільно отримав та використав кошти банку, але їх не повернув, та враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд визнав обґрунтованими вимоги про стягнення з боржника лише суми непогашеного тіла кредиту.
На рішення суду банком подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених у ньому висновків обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось про те, що судом не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту "Monobank", а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування рахунків фізичних осіб, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тому суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про те, що позичальник не був ознайомлений із усіма істотними умовами кредитування.
Заявник стверджував, що уклавши кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви, клієнт ознайомився в електронній та письмовій формах з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи. Крім того, Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення за посиланням в мережі Інтернет. Клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язаний ознайомлюватися із чинною редакцією цих умов і правил. Згоду клієнта зі змінами, доповненнями до Умов і правил, як про це в них вказано, може бути підтверджено, зокрема проведенням клієнтом банківських операцій, отриманням банківських послуг, яке супроводжується оформленням касових документів.
Звертав увагу і на те, що доказів, які б спростовували правильність наданого кредитодавцем розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано, а тому відсутні підстави визнавати необґрунтованою нараховану суму боргу.
На переконання заявника, укладений договір відповідає Закону України "Про електронну комерцію", тобто має електронну форму, яка погоджена в встановленому цим Законом порядку позичальником. Також посилався на те, що пунктом 3 анкети-заяви пільговий період за користування кредитним лімітом складав до 62 днів, а також те, що у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка 3,2% на місяць, а решта умов, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначені в договорі і Тарифах.
З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким їх задовольнити.
У поданому відзиві представник відповідача - адвокат Панчелюга К.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення як законне і обґрунтоване - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду попередньої інстанції оскаржується АТ "Універсал Банк" лише в частині незадоволених йому позовних вимог (грошових сум), тому в інших частинах воно апеляційним судом не перевіряється.
Судом попередньої інстанції з'ясовано, що 14 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у якій міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Позичальник підтверджував, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір, та зобов'язався виконувати його умови.
Звертаючись до суду з позовом, як на підставу для його задоволення банк посилався на те, що в порушення умов договору від 14 жовтня 2020 року та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконала, тому станом на 11 травня 2025 року утворилася заборгованість, яку визначено у 104 750,55 гривень.
На підтвердження узгодження умов договору АТ "Універсал Банк" додано до позовної заяви копію анкети-заяви відповідача, розрахунок заборгованості, банківську виписку за рахунком відповідача, витяг з Умов і правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/UniversalBank, витяг з тарифів за карткою monobank, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, копію документу, що посвідчував особу відповідача.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (абзац перший ч. 1 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спору).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Між тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач розумів, ознайомився та погодився з Умовами та правилами банківських послуг, підписуючи анкету-заяву про надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у визначених банком розмірах і порядках нарахування.
Витяг із веб-сайту банку належним доказом бути не може, оскільки він повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
З огляду на їхній мінливий характер, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана нею, ці умови не можна вважати складовою кредитного договору.
Отже, неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються АТ "Універсал Банк", тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи.
У заяві позичальника не зазначена процентна ставка, у ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
У справах споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну, рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитодавець.
Інше не відповідало б принципу справедливості, добросовісності, розумності та уможливило покладання на слабшу сторону невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Тому при розв'язанні спірних правовідносин правильним є застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), які в т.ч. викладені щодо правильного застосування норм права, порушених в апеляційній скарзі, зокрема, щодо належності та допустимості анкети-заяви, витягів з тарифів, умов і правил надання банківських послуг, а також особливостей, за відповідних обставин, укладення договору приєднання в порядку ст.634 ЦПК України та необхідності врахування принципу захисту прав споживачів фінансових послуг.
Повно і правильно з'ясувавши обставини та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в стягненні заборгованості, яка нарахована на підстави непогоджених між сторонами умов та здійснив зарахування внесених на сплату такої заборгованості грошових сум в рахунок погашення тіла кредиту.
Доводи автора апеляційної скарги з того приводу, що в анкеті-заяві контрагенти кредитного договору обумовили нарахування відсотків за ставкою 3,2% на місяць не спонукають до скасування рішення в оскаржуваній частині, позаяк фактично кредитором неправомірно нараховувалися відсотки за ставкою 37,2%, а відповідач неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, які розподілялись не лише на погашення основного боргу, а й на погашення овердрафту, розмір якого сторонами не узгоджено.
Як стверджувалося АТ "Універсал Банк", заборгованість складалася з повністю використано боржником кредитного ліміту в сумі 90 000 гривень та 14 750,55 гривень овердрафту.
Проте безпідставно нараховуючи відсотки у непропорційно збільшеному розмірі, погашаючи їх та фактичне тіло кредиту за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, а згодом - відносячи цю заборгованість до заявленого тіла кредиту, кредитодавець незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
При цьому колегія суддів зважає на те, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Пред'являючи вимоги, позивач чітко заявив про стягнення заборгованості виключно лише за тілом кредиту, а вимог про стягнення заборгованості за відсотками не заявляв.
Тому колегія суддів зі здійсненим судом розрахунком погоджується та не знаходить підстав для наведення власного, оскільки заявник правильності обрахувань не спростував, а його доводи неспроможні з юридичної точки зору для виклику сумнівів в обчисленнях.
Фактично АТ "Універсал Банк" наполягає на розрахунку, що проведений на підставі неузгоджених між сторонами умовами кредитного договору, проте такі нарахування неправомірні.
Разом з цим апеляційний суд відхиляє і твердження банку щодо того, що між сторонами укладено електронний кредитний договір, адже анкета-заява до договору про надання банківських послуг власноручно підписувалась представником банку та позичальником. Так, з прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Проте правовідносини виникли між сторонами шляхом підписання анкети-заяви в письмовій формі, а тому він не є електронним договором в розумінні Закон України "Про електронну комерцію" і Цивільного кодексу України.
Банк зауважував і на тому, що підписання позичальником паспорта споживчого кредиту свідчить про дотримання письмової форми договору про споживче кредитування.
Між тим, ці доводи також правильно відхилено судом з огляду на висловлену з цього приводу правову позицію Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що викладена в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Так, у цій справі Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду встановила підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору через згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Тому ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, аргументи апеляційної скарги є необґрунтованими та зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів і тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, зокрема, такі доводи суперечать встановленій практиці Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Судовий збір, що понесений позивачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на його ж рахунок.
Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення, а рішення Вараського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.О. Гордійчук
Н.М. Ковальчук