09 грудня 2025 року
м. Рівне
Справа № 572/3190/24
Провадження № 22-ц/4815/1271/25
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Хилевич С.В.,
секретар судового засідання - Пиляй І.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України
в Рівненській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2024 року (ухвалене у складі судді Довгого І.І., повний текст рішення складено 10 грудня 2024 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого, -
У липні 2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Філатову А.В., звернулася до Сарненського районного суду Рівненської області із позовною заявою про встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого.
Заяву обґрунтовувала тим, що з 31.08.2007 року по 22.12.2014 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу в сторін народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_6 протягом 2015 року проживали окремо, а з 2016 року почали проживати однією сім'єю як дружина та чоловік за адресою: АДРЕСА_1 ; вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку. Повторно шлюб вирішили не реєструвати, так як не було в цьому потреби.
Вказує, що як під час перебування у шлюбі, так і після 2016 року вона з дочками перебували на утримані ОСОБА_3 .. Вона має 3 групу інвалідності, яка встановлена їй довічно.
Встановлення даних фактів необхідні їй для оформлення спадщини та пенсії по втраті годувальника.
Просила суд: встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 2016 року по 30.11.2023 року без реєстрації шлюбу; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7, м. Рівне, ідентифікаційний код юридичної особи 21084076) про встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого - задоволено.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу, починаючи з 2016 року по дату смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду мотивовано тим, що зібрані у справі докази у сукупності повною мірою доводять факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу разом із ОСОБА_3 , як чоловік та жінка, в період з 2016 року до 30.11.2023 року та перебувала на утриманні ОСОБА_3 в період часу з 2016 року до 30.11.2023 року, тобто до моменту загибелі такого військовослужбовця, оскільки доходи які отримувала позивачка були недостатніми, а грошове утримання та доходи ОСОБА_3 були для позивача основним джерелом доходів.
Не погоджуючись із рішенням суду, 22 липня 2025 року ОСОБА_2 , оскаржив вищезазначене рішення у апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення оскаржуваним рішенням його законних прав та інтересів на отримання, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця.
Вказує, що ОСОБА_3 постійно їздив на заробітки в рф, більшість часу проводив за межами України, за рахунок чого забезпечував сім'ю. Коли приїздив додому, зароблені кошти витрачав на будівництво будинку (в АДРЕСА_1 ), після чого ОСОБА_1 виганяла ОСОБА_3 з дому і він перебирався до нього. Зареєструвати його в новому будинку за вказаною адресою ОСОБА_1 також відмовилася. В подальшому приблизно з 2013 році син перестав приїздити з заробітків в с. Яринівку до дружини і фактично проживав у нього.
У 2014 році ОСОБА_3 подав позов про розірвання шлюбу і судовим рішенням від 22 грудня 2014 р. шлюб розірвано У рішенні, крім іншого, зазначено, що сторони понад рік проживають окремо.
Надалі він продовжив їздити на заробітки, де проводив більшість часу. Додому приїздив раз на два-три місяці. Він любив своїх дітей, а тому продовжував давати кошти на їх утримання і будівництво для них вказаного будинку. Сам їздив його добудовувати. Аналогічно він любив і дитину від першого шлюбу, якій так само постійно приділяв увагу і допомагав.
У 2019 році ОСОБА_3 пішов добровольцем в АТО. Перебував у Маріуполі.
Приблизно у 2020 р. ОСОБА_1 автомашиною таксі передала йому одяг ОСОБА_7 , який на той момент ще залишався у їх будинку. Ця дія підтверджувала остаточне розірвання шлюбних стосунків.
Коли приїздив у відпустку ОСОБА_3 навідувався до дітей в с. Яринівку, продовжував допомагати їм в будівництві, зробив в'їзні ворота до будинку у 2023 році.
Спільного господарства з позивачкою він не вів, не проживав з нею однією сім'єю і не утримував її.
Безпосередньо з ОСОБА_8 у нього були вкрай погані відносини.
До своєї позовної заяви ОСОБА_1 додала фото, де вони, ніби, спільно проводять відпочинок на морі. Насправді, це було у м. Маріуполь під час його перебування в зоні АТО, коли він знаходився у відпустці і запросив до себе дітей.
У позовній заяві ОСОБА_1 ствердила, що після загибелі ОСОБА_3 30.11.2023 року вона займалася "перенаправленням" його тіла, оформленням документів, організацією похорону та встановлювала йому пам'ятник на могилу.
Вказане не відповідає дійсності. 05 грудня 2023 року тіло ОСОБА_7 привезли в м. Рівне. З моргу в м. Рівне його забирали мікроавтобусом за кошти сільської ради. ОСОБА_1 ніякого відношення до цього не мала. Витрати по поховання частково компенсовано Вирівською сільською радою Сарненського району (у розмірі 30 тис грн). Однак, пам'ятник було виготовлено за його кошти і встановлювали його своїми силами. Ніяких коштів на це ОСОБА_1 не надала і у його встановленні участі не брала, що підтверджується договором на виготовлення пам'ятника (купівлі-продажу) № 18/2024 від 05.01.2024 р, актом прийому-здачі виконаних робіт та товарними чеками на оплату цих робіт від 05.01.2024 р на 25000 грн та від 07.04.2024 р на 100000 грн.
Згідно довідки Вирівської сільської ради Сарненського району Рівненської області № 1-1446 від 21.07.2025 р. ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав з ним в АДРЕСА_2 .
Пояснює, на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 він, в числі інших осіб, визначених ст.16-1 вказаного Закону, з 12.07.2024 р отримував відповідну грошову допомогу (в розмірі 15 млн грн).Щомісячно вона виплачувалась йому частинами по 90 тис. грн.
Разом з тим з 12.03.2025 року ці виплати припинилися, на підставі оскаржуваного рішення.
Додає, що він систематично отримував від позивачки погрози з вимогами відати ці кошти дітям.
Формально позов до суду ОСОБА_1 подала з підстав необхідності оформлення спадщини та пенсії по втраті годувальника, про що зазначено у рішенні суду першої інстанції.
Однак оскаржуване рішення не впливає на її спадкові права, оскільки вона належить до четвертої черги спадкоємців.
Фактично, основною метою звернення до суду було отримання права на одноразову допомогу при загибелі ОСОБА_3 , яка призначається відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютою 2022 року № 168.
Саме тому, зловживаючи своїми правами, ОСОБА_1 умисно приховала від суду наявність інших зацікавлених осіб, які не були залучені до участі в справі, хоча судове рішення вплинуло на їхні права щодо розміру отримуваної грошової допомоги.
Просить суд скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2024 року та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 31 серпня 2007 року по 22 грудня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2014 року у справі № 572/5099/24-ц. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказаному рішенні суду, зокрема, встановлено що сторони понад рік не підтримують шлюбно-сімейних відносин (а.с. 85)
ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Кам'янське Запорізької області, що підтверджується сповіщенням сім'ї № 179 від 02 грудня 2023 року та свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 (а.с. 8, 10).
Покликаючи на поновлення ними з ОСОБА_3 з 2016 року властивих подружжю стосунків, зокрема спільного проживання та ведення господарства, ОСОБА_1 просила суд встановити факт спільного проживання без реєстрації шлюбу, а також факт її перебування на утриманні в померлого ОСОБА_3 , з 2016 року по 2023 рік.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
На підтвердження факту спільного проживання та ведення господарства з ОСОБА_3 позивачка надала акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 , комісією в складі: в.о. старости Ремчицького старостинського округу № 6 Сарненської міської ради Хомич С., та діловода Сарненської міської ради Поцікайло В. від 13.12.2023 року (а.с. 21).
У вказаному акті комісією під час проведення обстеження встановлено, що позивачка проживає в АДРЕСА_1 у власному будинку.Разом з нею проживав колишній чоловік ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання з яким були розлучені, але фактично проживали разом та вели спільне господарство та виховували двох неповнолітніх дітей.
Апеляційний суд зазначений акт як доказ спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 оцінює критично, оскільки його складено після смерті ОСОБА_3 , зі слів ОСОБА_1 та без належного обґрунтування вказаного висновку комісії.
Згідно довідки, що підписана старостою Ремчицького старостинського округу № 13/06-157 від 23.01.2024 року ОСОБА_1 постійно проживала з ОСОБА_3 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 та була на його утриманні (а.с. 23). У вказаній довідці як підставу для її видачі зазначено паспорт НОМЕР_3 , виданий Сарненським РВУ МВС України в Рівненській області 24.09.2007 року та свідоцтво про смерть (повторно) ОСОБА_11 , серії НОМЕР_4 .
Аналогічного змісту довідка під № 13/06 видана старостою Ремчицького старостинського округу 26.03.2024 року та 15.05.2024 року під № 13/06-501 (а.с. 24, 25).
Вищезазначені довідки старости Ремчицького старостинського округу не можуть слугувати беззаперечним доказом факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства протягом 2016-2023 років, оскільки їх складено виключно на підставі двох документів: паспорта НОМЕР_3 , виданого Сарненським РВУ МВС України в Рівненській області 24.09.2007 року та свідоцтва про смерть (повторно) ОСОБА_11 , серії НОМЕР_4 , без належного мотивування та обґрунтування зазначеного у них висновку.
Суд першої інстанції встановив наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема на підставі свідчень свідків викладених у письмових заявах, у яких відсутнє підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань.
У судовому засіданні свідки судом не допитувалися, що ставить під сумнів виконання судом обов'язку безпосереднього дослідження таких джерел доказів як показання свідків.
Додані позивачкою до позовної заяви копії товарного чеку та накладної виданих на ім'я ОСОБА_1 та у копіях квитанцій взагалі відсутня інформація щодо платника (а.с. 55-59). Отже, вказаними документами не підтверджено спільне придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як подружжям майна.
Як зазначено Верховним Судом у його постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21 факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Заявляючи позовні вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 протягом 2016-2023 років, позивачкою надано суду роздруківки спільних фото з відпочинку, датованих 20.08.2021 року, з яких не можна достеменно встановити факт наявності між ними усталених відносин, притаманних подружжю (а.с. 60-68). Інші три фотознімки не мають датування, а тому не можливо встановити чи були вони зроблені в період перебування сторін в зареєстрованому шлюбі (з 31 серпня 2007 року по 22 грудня 2014 року), чи в період перебування їх у фактичних шлюбних відносинах - на чому наголошує позивачка.
З вищенаведеного слідує, що за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджували б факт ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги про встановлення факту їх спільного проживання однією сім'єю в період з 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Окрім того, доводи позовної заяви про мету звернення до суду з позовом про встановлення цього факту - реалізація її спадкових прав після смерті ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження, оскільки у випадку встановлення цього факту, згідно положень ст. 1264 ЦК України ОСОБА_1 одержала б право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги, що за наявності спадкоємців інших черг, які мають намір прийняти спадщину, унеможливлює спадкування позивачкою.
Інші позовні вимоги позивачки, а саме: про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 у період з 2016 року по 30 листопада 2023 року не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
За загальним правилом судом може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів для існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18 (провадження № 61-8512св20).
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
У спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Жодних доказів отримання позивачкою від ОСОБА_3 постійної та систематичної матеріальної допомоги, яка була основним джерелом засобів до існування ОСОБА_1 не надано, а судом не встановлено.
З доданих позивачкою до позовної заяви виписок по картковому рахунку № НОМЕР_5 , вбачається, що позивачка отримувала аліменти від ОСОБА_3 згідно виконавчого документа № 572/5383/14-ц віл 15.01.2015 року на утримання їх спільних неповнолітніх дітей.
У вказаних виписках відсутні транзакції щодо отримання ОСОБА_1 коштів безпосередньо від ОСОБА_3 , поза межами виконавчого провадження про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Отже, сплата ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей, які зараховано на рахунок позивачки не є доказом перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 ..
Окрім того, зі змісту апеляційної скарги, яка подана батьком ОСОБА_3 - ОСОБА_2 вбачається наявність між ним та позивачкою спору про право на отримання грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 10 грудня 2024 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення фактів проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні померлого відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3633,60 грн у відшкодування судового збору, сплаченого ним за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.