Справа № 546/77/25 Номер провадження 22-ц/814/3504/25Головуючий у 1-й інстанції Лівер І. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
09 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Ванда А.М.,
з участю представника відповідача - адвоката Пожидаєва В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року, постановлене суддею Лівер І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,
28.01.2025 ОСОБА_2 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до досягнення дітьми повноліття; а також безпосередньо на її, позивачки, утримання аліменти у розмірі частини від усіх видів доходу (заробітку) відповідача до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.
Заявлені позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що із 31.07.2018 перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають двох спільних дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею та повністю перебувають на її утриманні. Оскільки сторони не досягли домовленостей про надання матеріальної допомоги на утримання дітей, просить вимоги позову задовольнити та стягнути на їх утримання аліменти у розмірі 1/3 частини від доходу відповідача. Враховуючи, що наразі позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на її утримання аліментів у розмірі частини від усіх видів доходу (заробітку).
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 16.06.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.01.2025 та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, як дружини з якою проживають малолітні діти, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28.01.20254 і до досягнення донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою та знаходяться на її утриманні, що потребує значних коштів. Матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач надає у недостатньому розмірі, а тому суд постановив до стягнення аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у частці від заробітку (доходу) відповідача по 1/3 на кожного до досягнення дітьми повноліття.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, з якою проживають малолітні діти, районний суд виходив із принципів справедливості та розумності, враховуючи потреби дружини та фінансові можливості відповідача.
Із рішенням районного суду не погодилася відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення районного суду скасувати в частині стягнення аліментів на утримання дружини, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ч.ч.2,4 ст.84 СК України, залишивши поза увагою, що постановлений до стягнення на утримання дружини розмір аліментів (1/6) створює для нього надмірний та непосильний тягар.
Повідомляє, що розмір його заробітної плати складає 7 800,00 грн. на місяць, із яких на утримання двох дітей підлягають стягненню аліменти у розмірі 4 179,50 грн., що перевищує 50% від його доходу та суперечить вимогам ст.128 КЗпП України та ч.2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Тоді як від залишку коштів - 3 620,50 грн. він не здатен сплачувати аліменти на утримання дружини, забезпечувати власні природні потреби та надавати допомогу батькам похилого віку, один із яких є інвалідом ІІ групи.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду.
11.08.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване. Розгляд справи позивачка просить проводити за її відсутності, про що заявила у клопотанні від 11.09.2025.
У суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Пожидаєв В.О. доводи апеляційної скарги підтримав, наполягав на її задоволенні.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача та вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи наступне.
31.07.2015 зареєстровано шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , про що 31.07.2015 складено відповідний актовий запис №971, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ./а.с.6/
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , їх батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ./а.с.7,8/
ОСОБА_2 проживає разом із дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації./а.с.10/
Згідно із довідкою Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області від 10.01.2025 ОСОБА_2 за період із липня по грудень 2024 року отримала щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у загальному розмірі 3440,00 грн./а.с.11/
Як вбачається з копії трьох чеків 06.02.2025, 17.01.2025, відповідач здійснює часткову допомогу по утриманні власник дітей./а.с.30,31/
Батьками відповідача ОСОБА_7 є: матір ОСОБА_8 , пенсіонерка; батька ОСОБА_9 , інвалід 2 групи, хворіє на онкологічне та супутні захворювання, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого №549/106/44 хірургічне відділення, №193/43/10 хірургічне відділення, виписки №2954, мультизрізової комп'ютерної томографії від 02.12.2024, 16.07.2024./а.с.33-39/
19.11.2012 державним нотаріусом Решетилівської ДНК Кириченко Т.М. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_1 ; спадщина складається із житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 ./а.с.40/
ОСОБА_2 є власницею автомобіля, д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 ./а.с.41/
Згідно із копією витягу з наказу від 19.01.2023 №9 о/с по особовому складу, виданого НП України УПО в Полтавській області, ОСОБА_1 прийнятий на посаду електромонтера охоронно-пожежної сигналізації 4 розділу центру технічної охорони Управління поліції охорони в Полтавській області; установлено посадовий оклад у розмірі 7800,00 грн. на місяць та надбавку за високу професійну майстерність в розмірі 16%; дозволено працювати за внутрішнім сумісництвом у 2023 році, з місячним іспитовим терміном, з 17.01.2023./а.с.43/
Як убачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за параметром пошуку позивачки, відсутня інформація щодо неї.
Згідно із відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерело/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 19.03.2025, позивачка має суми доходів з січня 2024 року по грудень 2024 року із заробітної плати та соціальних виплат з відповідних бюджетів.
При постановленні рішення в частині стягнення аліментів на утримання двох малолітніх дітей, районний суд керувався принципами об'єктивності та справедливості, врахувавши визнання відповідачем позовних вимог у цій частині. При цьому судом ураховано, що при стягненні з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, такий розмір стягнення буде цілком узгоджуватися з вимогами ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження».
При постановленні рішення в частині стягненняз відповідача аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу), районний суд виходив із того, що такий термін сплати аліментів є короткочасним, а тому не може суттєво впливати на матеріальний стан відповідача.
Судом першої інстанції також установлено відсутність доказів неспроможності відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку. Тоді як право позивача на таке утримання є незалежним від того, чи працює вона, та незалежним від її матеріального стану.
Наявність на утриманні матері-пенсіонерки та батька-інваліда 2 групи, районний суд врахував при визначення розміру частки від його заробітку (доходу).
Апеляційний суд, переглядаючи рішення районного суду в оскаржуваній частині, з такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне.
Частини друга, четверта, шоста статті 84СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Право на аліменти у дружини (чоловіка) виникає як у період шлюбу, так і після його розірвання, а також якщо шлюб не був офіційно зареєстрований.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з положень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Отже, аналіз даних положень сімейного законодавства України свідчить про право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку, незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Згідно із статтею 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17 липня 1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного до досягнення дитиною трирічного віку.
Згідно із позицією Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №712/4702/19 право на аліменти у дружини-матері може виникнути у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині-матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом і у постанові від 27 травня 2020 у справі № 712/4702/19 (провадження 61-929св20).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст.77, 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Наведені вимоги права відповідачем не виконано та не надано до суду доказів на підтвердження відсутності у нього можливості сплачувати аліменти на утримання матері дитини, що виходячи з приписів ч.1 ст.81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Натомість матеріалами справи не спростовано факт спроможності відповідачем надання утримання дружині, яка проживає зі спільною дитиною якій не виповнилось три роки, тому чоловік має їй компенсувати втрату можливості повноцінно себе реалізувати у громадському житті та надавати визначену законодавством допомогу дружині, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, як на дружину, яка доглядає малолітню дитину до трьохрічного віку.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини в 1/6 частині з усіх видів доходу відповідача, суд першої інстанції врахував принципи справедливості та розумності, а також врахував потреби дружини і можливості відповідача надавати матеріальну допомогу.
Доводи апеляційної скарги, що такий розмір стягнення становитиме для відповідача надмірний тягар, колегія суддів відхиляє як безпідставні. Зокрема, в контексті порівняння місячного доходу відповідача, який становить 7800,00 грн. + 16% надбавки, та позивачки - 860,00 грн. соціальних виплат на дитину. При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідач є працездатною особою, відомостей про його незадовільний стан здоров'я матеріали справи не містять, як і доказів на підтвердження фактичного утримання непрацездатних батьків.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09.12.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак