Справа № 524/1173/25 Номер провадження 22-ц/814/4069/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник Н.П. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
09 грудня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Бутенко С.Б., Карпушин Г.Л.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Репецьким В'ячеславом Олександровичем,
на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07 серпня 2025 року, постановлене суддею Мельник Н.П.,
у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина, про встановлення факту смерті,
31.01.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Репецький В.О., звернулася в суд із указаною заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 в районі населеного пункту Жеболовка Кореневського району Курської області під час виконання бойового обов'язку, пов'язаного з захистом Батьківщини.
В обґрунтування вимог заяви зазначає, що із 03.09.2010 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 12.05.2021 (справа №524/1106/21) У шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якого на підставі судового рішення від 26.05.2021 (справа №524/3057/21) ним сплачувалися аліменти.
Від початку збройної агресії російської федерації батько дитини ОСОБА_2 мобілізувався до лав Збройних Сил України та призначений на посаду бойового медика 1 взводу 3 роти військової частини НОМЕР_1 у званні сержанта.
Зазначає, що за час служби ОСОБА_2 безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, зокрема, перебуваючи у Донецькій області Кураховський район місто Курахове, Курська область місто Суджа, населені пункти Свердликове, Ольгівка, Жеболовка.
Про смерть ОСОБА_2 заявниці стало відомо від його побратимів та у подальшому підтверджено Актом службового розслідування 16.09.2024, яким, серед іншого установлено, що його тіло залишилося на позиції, зайнятій ворогом. Оскільки факт смерті відбувся у зоні бойових дій, а тіло померлого відсутнє, вона не має можливості отримати медичний документ, що є підставою для реєстрації смерті.
Зазначає, що метою звернення в суд із цією заявою є реєстрація смерті ОСОБА_2 та, відповідно, отримання свідоцтва про смерть з подальшим оформленням спадкових прав.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Роз'яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду для оголошення особи померлою.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що заявником не надано належних та достатніх доказів для достовірних та безспірних висновків про настання смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , який за результатами службового розслідування вважається зниклим безвісти.
Позивачка, в інтересах якої діє представник - адвокат Репецький В.О., оскаржила рішення районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити у повному обсязі.
Зазначає, що на підставінаказу командира в/ч НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 32 ОСОБА_2 був зарахований до списків особового складу та призначений на посаду бойового медика 1 взводу 3 роти в/ч НОМЕР_1 у званні сержанта.
У періоди з 05.04.2023 по 06.07.2023, з 19.07.2023 по 25.10.2023, з 08.11.2023 по 23.12.2023, з 05.01.2024 по 04.03.2024, з 17.03.2024 по 21.03.2024, з 17.04.2024 по 16.09.2024 ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи у Донецькій області Кураховський район, Курахівська територіальна громада, м.Кураїове, м.Суджа Курської області рф, н.п. Свердликово, н.п. Ольгівка, н.п. Жеболовка.
Зазначає, що про смерть батька дитини дізналася від його побратимів. Після чого звернулася до РТЦК та СП, де таку інформацію їй підтвердили.
Вважає заявлений до встановлення факт підтвердженим належними доказами, які суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою. Натомість, факт смерті підтверджується Актом службового розслідування від 16.09.2024 та усними поясненнями свідка - солдата ОСОБА_4 , який під час його допиту повідомив суду про загибель ОСОБА_2 з тіла якого він забирав радіостанцію за допомогою якої свідок зв'язався з побратимами та був евакуйований.
Під час судового розгляду представник військової частини також підтвердив обставини викладені у службовому розслідуванні та зазначив, що ОСОБА_2 відсутній у списках військовополонених. Проте суд першої інстанції викладене залишив поза увагою, як і підстави, якими зумовлено необхідність встановлення факту смерті ОСОБА_2 для отримання свідоцтва про смерть та подальшої реалізації спадкових прав. Зокрема, для оформлення пільг та виплат, встановлених чинним законодавством для дитини загиблого, яка є інвалідом та за правилами статті 1241 ЦК України має обов'язкову частку у спадщині.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та призначено справу до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 29.09.2025.
02.10.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшли пояснення Міністерства оборони України, представник якого просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явилися, що з огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи наступне.
03.09.2010 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 03.09.2010 зроблено відповідний актовий запис за №683, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ./а.с.15/
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 ./а.с.24/
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 26.05.2021 (справа №524/3057/21) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.04.2021 і до досягнення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повноліття./а.с.8-10/
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дитиною інвалідом, що підтверджується медичним висновком №27./а.с.13/
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №32 на підставі Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 призвано з 26.02.2022 військовозобов'язаних на військову службу за призовом під час мобілізації, призначено та визнано такими, що з 26.02.2022 справи та посаду прийняли і приступили до виконання службових обов'язків за посадами, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення: 1.133 сержанта ОСОБА_2 бойовим медиком 1 взводу 3 роти в/ч № НОМЕР_4 ./а.с.31/
Актом службового розслідування від 16.09.2024 установлено, що 15.09.2024 група військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_4 , сержанта ОСОБА_7 , сержанта ОСОБА_8 , сержанта ОСОБА_2 провела евакуацію пораненого бійця на евакуаційний збірний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_5 » н.п. Ольгівка Курської області рф.
Особовий склад зведеного взводу в/ч НОМЕР_1 виконував бойове завдання на підставі бойового наказу командира в/ч НОМЕР_1 №799 від 04.09.2024, з метою забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією рф проти України.
Бойовий медик 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 сержант ОСОБА_2 після стрілецького бою, який його група прийняла 16.09.2024 поблизу ВП «Пожежник» на південних околицях н.п. Жеболовка Курської області рф, на пункт евакуації не прибув і подальше його місце знаходження не відоме, на зв'язок не виходить. Вжиті заходи розшуку результатів не дали.
Під час зникнення безвісти за особливих обставин сержанта ОСОБА_2 особами в/ч НОМЕР_1 не було допущено порушень чинного законодавства України./а.с.32-36/
23.09.2024 направлено ОСОБА_1 сповіщення сім'ї №134 про те, що її колишній чоловік сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_5 , відданий Військовій присязі Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, зник безвісти 16.09.2024 в районі населеного пункту Жеболовка Кореневського району Курської області./а.с.19/
Згідно із витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.10.2024 №257 наказано: начальнику групи цивільно-військового співробітництва штабу в/ч НОМЕР_1 сформувати та подати заяву до органу Національної поліції України про розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин для внесення до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин; надано до Об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при Службі безпеки України дані бойового медика 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 /а.с.37-41/
У суді першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_4 , який суд пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 13:40 під час виконання бойового завдання на південних околицях населеного пункту Жеборовка Курської області рф під час бойового зіткнення з ворогом, військовослужбовці, у тому числі ОСОБА_2 , отримали поранення. ОСОБА_2 після отриманого поранення знаходився за автомобілем, тому свідку йому видно не було. Пізніше свідок, який сам був у важкому стані, під вечір забравши рацію, прикріплену на одязі побратима, побачив, що ОСОБА_2 не рухається, ознак життя не проявляв. Однак, чи були поруч із ОСОБА_2 сліди крові, чи дихав останній, які саме поранення у нього були, свідок не перевіряв та не бачив, оскільки це відбувалось у сутінках у вечірній час, крім того останній знаходився у важкому стані після отриманого поранення. У подальшому ніхто із побратимів не їздив на вказану територію, де трапилась сутичка із ворогом, по причині небезпеки.
Відмовляючи у задоволенні вимог заяви, районний суд виходи із того, що надані заявником докази не дозволяють зробити достовірні та безспірні висновки про настання смерті ОСОБА_2 . Тоді як обставини, із якими заявниця пов'язує заявлений до встановлення факт у своїй сукупності дають підстави припускати ймовірність настання смерті, зникнення його безвісти або потрапляння до полону.
При цьому районним судом враховано відсутність відомостей про характер та ступінь тяжкості поранення, отриманого ОСОБА_2 . Тоді як допитаний у судовому засіданні свідок не підтвердив, що ОСОБА_2 загинув чи потрапив до полону. Свідок не бачив поруч із ним слідів крові, йому не відомо чи дихав він та які саме поранення у нього були. Відтак, доводи щодо факту смерті ОСОБА_2 засновані на припущеннях. Жодним свідком та документом достеменно зазначений факт не підтверджується, а тому не виключається вірогідність поранення ОСОБА_2 та його подальшого потрапляння у полон.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, зводяться до довільного трактування норм матеріального права та переоцінки доказів на власну користь.
Згідно із статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до сталої позиції Великої Палати Верховного Суду, зокрема, сформованої у справі №488/2807/17 від 18.01.2023, як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №910/10784/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови від 29.09.2020 у справі №378/596/16).
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті колишнього чоловіка, заявниця послалася на статті 315, 317 ЦПК України.
Порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, передбачений Главою 6 Розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: 1) встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за №719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, зокрема в обставинах, що загрожували їй смертю.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 11.09.2024 у справі №183/3496/24, від 25.09.2024 у справі №759/980/24, які за правилами частини четвертої статті 263 ЦПК України є обов'язковими для застосування.
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті колишнього чоловіка, заявниця посилалась на те, що факт його загибелі під час виконання бойового завдання підтверджується витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.10.2024 №257 про проведення службового розслідування причин зникнення безвісти сержанта ОСОБА_2 .
Cуд першої інстанції правильно виснував, що указаний доказ може підтверджувати лише факт зникнення безвісти 16.09.2024 ОСОБА_2 . Натомість, за наслідками службового розслідування підтвердити або спростувати загибель (смерть) ОСОБА_2 з об'єктивних причин не вдається можливим, а тому вирішено: сформувати та подати заяву до органу Національної поліції України про розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин для внесення до Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин; а також подано до Об'єднаного центру з пошуку та звільнення полонених при Службі безпеки України дані бойового медика 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 .
Отже, надані заявницею докази не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту смерті ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання. Натомість, заявлений до встановлення факт не може бути підтверджений самими лише показаннями свідка ОСОБА_4 , який підтвердив факт поранення ОСОБА_2 , але поруч із ним слідів крові не бачив, чи дихав останній та які саме поранення у нього були, свідок не перевіряв та не бачив, оскільки це відбувалось у сутінках у вечірній час, крім того останній знаходився у важкому стані після отриманого поранення.
Інших доводів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить. Натомість, як правильно роз'яснив суд першої інстанції, ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про визнання померлою фізичної особи. У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю. Наведене відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №755/11021/22 від 11.12.2024, яка є обов'язковою для застосування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником - адвокатом Репецьким В'ячеславом Олександровичем, - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 07 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді С.Б. Бутенко
Г.Л. Карпушин