вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"09" грудня 2025 р. Справа№ 910/11071/23 (910/13250/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Станіка С.Р.
Доманської М.Л.
розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року
у справі №910/11071/23(910/13250/25) (суддя Івченко А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний
комплекс "Арктика"
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВЛ Проперті"
2.Приватного акціонерного товариства "МХП"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:
1.Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
2.Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments
Limited)
про усунення перешкод в користуванні майном
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року у справі №910/11071/23(910/13250/25) відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року у справі №910/11071/23 (910/13250/25) та задовольнити заяву ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" про забезпечення позову.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Станік С.Р., Доманська М.Л.
Ухвалою суду від 24.11.2025 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року у справі №910/11071/23(910/13250/25), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11071/23 (910/13250/25).
04.12.2025 супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/11071/23(910/13250/25)/7056/25 від 02.12.2025 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, відповідно до частини третьої якої до апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень.
Частинами першою, другою статті 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Поряд із цим відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Слід зауважити, що ГПК України у статті 60 наводить перелік документів, що підтверджують повноваження представників. Водночас він не містить схожої норми з переліком документів, якими для суду підтверджуються повноваження осіб, через яких юридична особа бере участь у справі на засадах самопредставництва.
Формулювання частини третьої статті 56 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що окрім керівника і члена виконавчого органу такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).
Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус. При цьому, як вже було зауважено, процесуальний закон не містить вичерпного переліку документів, якими для суду можуть бути підтверджені повноваження особи, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва. Вочевидь це можуть бути й документи, вказані у частині третій статті 56 ГПК України, зокрема статут, положення, трудовий договір (контракт).
Водночас варто враховувати, що частина перша статті 89 ЦК України передбачає, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Згідно із частинами п'ятою, шостою цієї статті до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за частиною першою статті 7 якого Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація базується на принципах, зокрема обов'язковості, публічності, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі (стаття 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Згідно з пунктом 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта [для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)], дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Частина перша статті 10 цього Закону передбачає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, у разі, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).
Тлумачення зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім'я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 справа № 908/3413/21 (908/2098/22)).
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням. Під час вирішення питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд, з урахуванням вимог частини другої статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (постанова Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, ухвали Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №922/2844/19, від 22.02.2021 у справі №908/183/20, від 23.01.2020 у справі №926/1336/19, від 07.03.2018 у справі №921/502/17-Г/8).
Отже, в силу приписів вказаних норм закону суд не позбавлений можливості самостійно дослідити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема документи, на підставі яких такі відомості були внесені в реєстр, з метою вирішення питання наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження (близькі за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 11.05.2021 у справі № 923/1132/16, від 06.07.2023 у справі № 908/3413/21 (908/2098/22)).
Верховний Суд в постанові від 07.10.2021 у справі № 532/53/20, зокрема виснував, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є відкритими і доступ до них є вільним. Положення процесуального законодавства щодо можливості з'ясування певних обставин з відкритих державних реєстрів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства.
До подібних висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 зі справи № 924/971/23.
У постанові від 08.09.2021 у справі № 394/518/19 Верховний Суд зазначив, що у матеріалах справи міститься детальна інформація про юридичну особу, отримана судом першої інстанції з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Отримання судом першої інстанції цієї інформації в цьому випадку не є порушенням норм процесуального права.
Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21.10.2025 по справі №910/2749/25.
Так, під час перевірки апеляційної скарги ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" судовою колегією встановлено, що остання підписана директором товариства - Денисом Галайбою.
Водночас, до апеляційної скарги не додано, а матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження того, що Галайба Денис є директором ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика".
В свою чергу, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Галайба Денис Володимирович обіймав посаду керівника ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" (код ЄДРПОУ 37075024) з 20.03.2020. Однак, 05.11.2021 в товаристві було змінено керівника і станом на дату подання апеляційної скарги (13.11.2025) керівником товариства значиться Мартинюк Артем Володимирович.
Враховуючи вищенаведене, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано жодного документа, який би підтверджував повноваження особи, яка звертається з даною апеляційною скаргою.
До того ж, відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються також докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
В силу положень пп. 7 п. 2-1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній з 16.07.2025 року (на дату подання апеляційної скарги), за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Скаржником в апеляційному порядку оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року у справі №910/11071/23(910/13250/25), якою відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, а відтак за подання даної апеляційної скарги апелянтом мало бути сплачено судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 грн.
Але, апелянтом, в порушення ст. 258 ГПК України, не подано жодних доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, як і не зазначено про такі документи в додатках до апеляційної скарги.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються також докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Згідно ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Положення статті 259 ГПК України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України в частині того, кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.
При цьому, наведена у п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Судова колегія наголошує, що дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах.
Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи можлива з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи або листом з описом вкладення, що є обов'язком заявника апеляційної скарги.
Згідно статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії апеляційної скарги з додатками у паперовому вигляді може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (опис вкладення поштового відправлення, касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, належним чином оформлена розписка іншої сторони про отримання копії касаційної скарги, інший документ тощо, що може бути прийнятий судом як доказ надіслання саме копії апеляційної скарги іншій стороні, або квитанція про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Всупереч вищенаведених положень ГПК України, апелянтом не надано доказів направлення копії апеляційної скарги всім учасникам провадження у даній справі, а саме: ТОВ "ОВЛ Проперті", ПрАТ "МХП", АТ "Державний ощадний банк України", ДП "БЦТ" та Драгон Капітал Інвестментс Лімітед (Dragon Capital Investments Limited).
Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У свою чергу, частина 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року у справі №910/11071/23(910/13250/25) підлягає залишенню без руху у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, документів, які б підтверджували повноваження особи, яка звертається з апеляційною скаргою, а також доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів всім учасникам провадження у справі, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 258, 259, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року у справі №910/11071/23(910/13250/25) залишити без руху.
2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний комплекс "Арктика" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
3.Попередити скаржника, що у разі невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк, апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді С.Р. Станік
М.Л. Доманська