Справа № 167/589/25 Провадження №11-кп/802/681/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 грудня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року, яким -
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вічині Рожищенського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого підсобним робітником в ТзОВ «Волинь-Нова» с. Кисилин, раніше не судимого,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді домашнього арешту - залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання даного вироку суду.
Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом, а саме правом керування транспортними засобами, ОСОБА_9 - залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Вироком вирішено питання про речові докази, судові витрати та арешт майна.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнано винним в тому, що він 08 квітня 2025 року близько 10 години 40 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись дорогою між с. Береськ та с. Кияж Луцького (Рожищенського) району Волинської області у напрямку до с. Береськ Луцького (Рожищенського) району Волинської області, на відстані 3956 м від початку населеного пункту «Кияж», грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (з наступними змінами та доповненнями), а саме п.п.: 2.3 (б, д), 2.9 (а), 10.1, 11.1, 12.1, 12.3, 13.3, не переконався, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не правильно оцінивши дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із спеціалізованою цистерною харчовою марки «ГАЗ 5312», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , що знаходилась на зустрічній смузі руху відносно напряму руху автомобіля марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ВАЗ 2109», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді - політравма, ЗЧМТ, забій головного мозку легкого ступеня, травматичний САК в обох тім'яних частинах, з наявністю незначної кількості геморагічного вмісту в бічному шлуночку справа, лівобічний верхньощелеповий синусит, закрита травма грудної клітки: переломами 3-4-5 ребер зліва, пневмогемоторакс, переломи 3-4 ребер справа, пневмогемоторакс, забійні рани лоба, підборіддя, надбрівної ділянки зліва, рани нижньої та верхньої губи, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_9 вимог пунктів Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з наступними замінами та доповненнями), а саме:
- п. 2.3 (б), згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.3 (д), згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
- п. 2.9 (а), згідно якого, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцій;
- п. 10.1, згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 11.1, згідно якого, кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, а за їх відсутності - самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху, габаритів транспортних засобів і безпечних інтервалів між ними;
- п. 12.1, згідно якого, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п. 12.3, згідно якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 13.3, згідно якого, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_9 порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного основного покарання ОСОБА_9 надто суворим. Посилається на те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення характеризується необережною формою вини. Вказує, що ОСОБА_9 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, відшкодував у повному обсязі понесені потерпілим матеріальні збитки, останній просив не позбавляти волі ОСОБА_9 . Просить вирок суду змінити та призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 3 роки з позбавленям права керувати транспортними засобами на строк 5 років.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого, захисника та потерпілого, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили змінити вирок суду і призначити обвинуваченому більш м'яке покарання, думку прокурора, який апеляційну скаргу заперечував та просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Кваліфікація дій ОСОБА_9 за ч.2 ст.286-1 КК України, правильність висновків суду щодо доведеності винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюється, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, підстави для перегляду вироку, в цій частині - відсутні.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника, в частині пом'якшення покарання обвинуваченому, шляхом застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Приписами ч.1 ст.65 КК України регламентовано, що суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Положення ч.2 ст.65 КК України визначають, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_9 місцевим судом дотримані.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_9 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, концентрація етанолу в крові 2,7 проміле (а.с.143), дані про особу винного, який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, його вік, позитивну характеристику за місцем проживання, перебування на його утриманні малолітньої дитини, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують.
Місцевий суд обґрунтовано відніс до обставин, які пом'якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відшкодування шкоди лікувальному закладу та оплата лікування потерпілого.
А тому, врахувавши наведені обставини у їх сукупності, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому основного покарання, мінімальної межі санкції, передбаченої ч.2 ст.286-1 КК України.
Між тим, апеляційний суд враховує, що позиція потерпілого у судовому засіданні щодо обрання заходу примусу не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України, тому вид та розмір покарання, призначений ОСОБА_9 , відповідає принципам законності, невідворотності та співмірності, і є достатнім для досягнення цілей покарання, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є неспроможними та не можуть бути задоволеними.
Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, суспільну небезпеку вчиненого злочину, конкретні обставини його вчинення, наслідки вчиненого злочину, хоча і з необережності, характеристику особи обвинуваченого, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_9 , покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально.
В даному випадку, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_9 , обставини, які пом'якшують його покарання, не знижують істотно ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому не можуть слугувати підставами для застосування щодо нього положень ст.69 КК України.
Призначене судом ОСОБА_9 , покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 28 серпня 2025 року стосовно останнього - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді