вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" листопада 2025 р. Справа№ 910/15575/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Барсук М.А.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Герасименко О.О.,
від відповідача - Коротич А.А.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15575/24 (суддя Турчин С.О., повне рішення складено 09.04.2025) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" про стягнення 1 376 175,11 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" про стягнення 1376175,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення розрахунків за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15575/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Так, за висновком суду позивачем не надано доказів на підтвердження обсягів постачання ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" електричної енергії за лютий-березень 2022 року.
Крім цього, місцевий господарський суд вказав, що оскільки бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є громадянин РФ та відповідно позивач є особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань встановлений мораторій, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з тим, що наявне у позивача право на стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не може отримати примусовий судовий захист в силу наявних законодавчих обмежень в умовах воєнного стану в Україні.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задовольнити позов повністю.
Апелянт посилається в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанцій не спростував доводи Позивача про те, що ним здійснювалася виробнича діяльність у спірний період та постачалась електрична енергія на об'єкти Відповідача, не підтвердив відсутність діяльності у Відповідача, а отже і те, що Відповідач не споживав електричну енергію (у матеріалах справи відсутні будь-які докази пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану, та що з 24.02.2022 Відповідач не повідомив Позивача про припинення виробничої діяльності у передбачений договором спосіб).
Також скаржник вказує, що кінцевий бенефіціарний власник ТОВ «ЕНЕРА» ОСОБА_1 є громадянином України, з чого слідує, що Позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, відсутні й підстави для обмеження права позивача на стягнення з відповідача грошових коштів.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
24.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №4000731 (надалі - договір), відповідно до п.2.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього договору.
Згідно Заяви - приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу, що є додатком 1 до договору, початком постачання електричної енергії є 01 лютого 2022 року.
У заяві-приєднання зазначено адреси 6 об'єктів, яким присвоєно наступні ЕІС-коди точок комерційного обліку: 62Z5278924890660, 62Z5245600438773, 62Z3875639335870, 62Z1635665282074, 62Z6054358077541, 62Z4853298919181, на які здійснюється постачання електричної енергії. Оператором системи розподілу є ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання".
Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.
Пунктом 5.2 договору визначено, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком № 2 до цього договору.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.5.4 договору).
Згідно з п.5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Відповідно до п.5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.
Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору, а пунктом 7.2.2 договору встановлено, що постачальник зобов'язується нараховувати і виставляти рахунки споживачу за електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком № 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (п.13.2 договору).
Відповідно до п. 13.8 договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень та платіжних документів буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
У комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до договору № 4000731 про постачання електричної енергії споживачу від 24.01.2022, визначено наступні умови, зокрема спосіб оплати: оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком:
- до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;
- до 1 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;
- до 5 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ;
- до 10 числа розрахункового місяця - 25% вартості заявлених на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ.
З остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Оплата рахунку постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше 5 робочих днів від дати його отримання споживачем.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що поставив відповідачу у лютому 2022 року електричну енергію в об'ємі 376863 кВт*год. на загальну суму 1369702,69 грн та у березні 2022 року електричну енергію в об'ємі 1243 кВт*год. на суму 6472,42 грн.
На виконання умов договору було сформовано та виставлено рахунок №4000731/53673/1 за лютий 2022 року на суму 1369702,69 грн на оплату відповідачем за активну електричну енергію в об'ємі 376863 кВт*год. та рахунок № 4000731/73359/1 за березень 2022 року на суму 6472,42 грн на оплату відповідачем за активну електричну енергію в об'ємі 1243 кВт*год. Також позивачем були сформовані Акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2022 №4000731/53673/1 за лютий 2022 року на суму 1369702,69 грн та Акт прийняття - передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2022 №4000731/73359/1 за березень 2022 року на суму 6472,42 грн.
Рахунки та акти за лютий-березень 2022 року направлені позивачем відповідачу 22.09.2022 разом з претензією № 02/1583 від 20.09.2022 що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 2103702661049, накладною Укрпошти, фіскальним чеком від 22.09.2024 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
22.09.2022 зазначені акти прийняття - передавання товарної продукції та рахунки були направлені разом з претензією № 02/1583 від 20.09.2022 на адресу місцезнаходження відповідача (станом на час направлення претензії адреса відповідача, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 08130, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул.Соборна, будинок 2В, офіс 52).
09.12.2024 направив на адресу відповідача 01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 42-44 вимогу вих.№01.1/1576 від 09.12.2024 про сплату заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022 у сумі 1376175,11 грн. Разом із вимогою позивач направив акти прийняття - передавання товарної продукції та рахунки за лютий - березень 2022 року.
Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1376175,11 грн за обсяги електричної енергії по договору про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022 за період постачання лютий-березень 2022 року.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження обсягів постачання ТОВ "КЛАРІАНТ УКРАЇНА" електричної енергії за лютий-березень 2022 року.
Крім цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є громадянин РФ та відповідно позивач є особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань встановлений мораторій, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з тим, що наявне у позивача право на стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не може отримати примусовий судовий захист в силу наявних законодавчих обмежень в умовах воєнного стану в Україні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є ОСОБА_1 , стосовно якого Указом Президента України від 19.01.2025 №38/2025 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (який є чинним, https://www.president.gov.ua/documents/382025-53597) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
У зв?язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із вказаної дати на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду цієї справи.
Статтею 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що активи, пов?язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, - всі активи, що прямо (а щодо права власності на корпоративні права - також опосередковано (через інших осіб) перебувають у власності, в тому числі у спільній власності, або передаються на користь осіб, включених до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (далі - перелік осіб), осіб, які здійснюють фінансові операції від імені або за дорученням осіб, включених до переліку осіб, та осіб, якими прямо або опосередковано (через інших осіб) володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до переліку осіб, а також активи, отримані від таких активів (п.3 ч.1).
Відповідно до п.30 ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння). Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, Указом Президента України від 19.01.2025 №38/2025 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", згідно якого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1, до якого включено ОСОБА_1, громадянство: Україна, Російська Федерація; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , та застосовано наступні санкції: 1) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 2) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 3) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 4) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 5) запобігання виведенню капіталів за межі України; 6) зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона); 1) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 12) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 13) заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 14) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 15) заборона на набуття у власність земельних ділянок; 16) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом (заборона виплати дивідендів або інших платежів, пов'язаних із корпоративними правами (правом власності на частку, акції, паї) на користь санкційної особи та осіб, що діють від її імені).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права (стаття 2 Закону України "Про санкції").
У частині 1 статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2 - 21, 23 - 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним Указом Президента України.
При цьому згідно із Закону України "Про санкції" та рішення РНБО слідує, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються по відношенню до конкретно визначених суб'єктів та мають персональний характер. Відтак, встановлені судом обставини щодо застосування санкцій до фізичної особи - кінцевого бенефіціарного власника позивача, не є достатньою підставою для застосування наслідків таких санкцій до самого позивача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2024 у справі №927/994/23.
Водночас, підпунктом 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 передбачено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов'язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Отже, дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов'язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб'єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), перелік яких наведений в постанові № 187, зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов'язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб'єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання.
Подібний висновок наведено в постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1589/22, від 08.11.2023 у справі № 915/18/23, від 21.11.2023 у справі № 910/14552/22, від 05.12.2023 у справі № 910/13756/22, від 05.12.2023 у справі № 910/4052/22.
Оскільки в постанові КМУ №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації" зазначено про мораторій саме на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, суд дійшов висновку, що наведений в підпункті 1 пункту 1 Постанови КМУ № 187 мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов'язань виключає можливість задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №4000731 від 24.01.2022.
Враховуючи те, що бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" є громадянин РФ та відповідно позивач є особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки наявне у позивача право на стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію не може отримати примусовий судовий захист в силу наявних законодавчих обмежень в умовах воєнного стану в Україні.
Доводи скаржника про те, що ОСОБА_1 є громадянином України не спростовують обставин належності вказаній особі громадянства Російської Федерації, про що безпосередньо вказано в додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 січня 2025 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
З огляду на викладене, позивач є особою щодо якої постановою № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 у справі №910/15575/24 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 08.12.2025 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Барсук
М.А. Руденко