вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа№ 910/3453/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 08.12.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 (повний текст складено 22.09.2025)
у справі № 910/3453/25 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини»
до Київської міської ради
за участю Київської міської прокуратури
про визнання недійсним частини пункту 8.4 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00310 від 12.08.2005, -
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» до Київської міської ради, за участю Київської міської прокуратури, про визнання недійсним частини пункту 8.4 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00310 від 12.08.2005 залишено без розгляду.
Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що, позивач про дату та час судових засідань, які відбулись 21.08.2025 та 18.09.2025, був повідомлений належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, проте у судове засідання 18.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надав, що свідчить про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно з якою суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить:
- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 про залишення позову без розгляду та направити справу № 910/3453/25 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду по суті;
- надати суду першої інстанції обов'язкові для виконання вказівки щодо всебічної та належної оцінки поданих позивачем процесуальних документів, зокрема клопотання від 16.07.2025 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, і вирішити це питання в порядку, передбаченому ст. 197 ГПК України.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належних правових підстав, з порушенням норм процесуального права, та такою, що порушує право позивача на справедливий судовий розгляд.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував фактичну процесуальну активність позивача, яка полягала у поданні письмових пояснень, заперечень, клопотань, заяви про відвід суддів, обмежившись формальним посиланням на неявку в окремі судові засідання, що є однобічним та таким, що не відповідає вимогам змагальності та рівності сторін;
- позивач з першого судового засідання брав участь у справі через свого представника, адвоката Кенца Романа Івановича, проте в описовій частині оскаржуваної ухвали суд жодним чином не вказує той факт, що адвокат Кенц Р.І. 16.07.2025 подав до суду заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відбудеться 21.07.2025, а не отримавши ухвали про результати розгляду клопотання про відеоконференцію, представник позивача подав заяву про відкладення від 21.07.2025. Водночас суд не направляв представнику позивача жодної ухвали про задоволення заяви про відеоконференцію чим фактично сам позбавив представника можливості участі в судовій справі;
- позивач 21.08.2025 подав заяву про відвід судді Усатенко І.В., що також є процесуальною дією, яка пояснювала його відсутність у засіданні того ж дня. З матеріалів справи вбачається, що питання про відвід було вирішено 25.08.2025, тобто після судового засідання, яке було призначене на 21.08.2025. Враховуючи те, що суддя, якій заявлено відвід, не може розглядати справу до вирішення питання про відвід, то неявка представника позивача в судове засідання 21.08.2025 є поважною;
- в ухвалах Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 та від 01.09.2025 вказано про те, що явка учасників справи у судове засідання не є обов'язковою, проте, попри власні попередні роз'яснення про відсутність обов'язку сторін особисто з'являтися у засідання, у фінальній ухвалі від 18.09.2025 вказав, що позов залишено без розгляду у зв'язку з «неявкою представника позивача без поважних причин» та відсутністю заяви про розгляд справи за його відсутності. Такий підхід є необґрунтованим і суперечить самому змісту ухвал від 21.07.2025 та 01.09.2025, якими суд фактично надав учасникам справи можливість реалізовувати свої процесуальні права незалежно від особистої присутності;
- отже висновок суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є формальним та суперечить принципу доступу до правосуддя, а також практиці Верховного Суду щодо застосування ст. 202 та 226 ГПК України. За аналогією з практикою Верховного Суду в цій справі відсутні обставини, які б позбавляли суд можливості розглянути позов по суті, а тому застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, є безпідставним. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №903/614/23 суд надав правовий висновок: «Особа не може бути примушена до дій, обов'язок щодо вчинення яких покладено не на неї, а їх невиконання не може бути обставиною для залишення позову цієї особи без розгляду». Суд першої інстанції, фактично не забезпечивши своєчасне надсилання ухвали про відеоконференцію спричинив негативні наслідки для позивача за дії/бездіяльність, виконання яких не є його обов'язком. За наведеним висновком Верховного Суду така поведінка суду є неприпустимою і не може слугувати підставою для застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 справа № 910/3453/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/3453/25 призначено до розгляду на 04.11.2025 об 11:00 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3453/25.
16.10.2025 матеріали цієї справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 № 09.1-08/2439/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3453/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справа № 910/3453/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справу № 910/3453/25 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.), розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 призначено на 12.11.2025 об 11:00 год.
11.11.2025 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи № 910/3453/25, яке обґрунтовано тим, що представник позивача адвокат Нинюк І.В., залучена як представник сторони в судових провадженнях у Дарницькому районному суді міста Києва.
12.11.2025 до суду від заступника керівника Київської міської прокуратури надійшли пояснення, в яких заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що:
- реалізуючи своє право не брати участь у судовому засіданні 18.09.2025, позивач мав подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності, однак цього не вчинив;
- при цьому, не подавши заяву про розгляд справи за його відсутності або клопотання про перенесення із зазначенням поважних причин (не вчиняючи процесуальну дію), позивач взяв на себе ризики настання відповідних наслідків, пов'язаних із його неявкою у судове засідання;
- та обставина, що судом у цій справі явка сторін не була визнана обов'язковою, жодним чином не звільняє позивача від обов'язку подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності в разі прийняття позивачем рішення реалізувати своє право не бути присутнім у судовому засіданні;
- аргументи апеляційної скарги щодо активної процесуальної поведінки позивача жодним чином не спростовують фактів його неявки у судові засідання, про які він був належним чином повідомлений, та не подання ним заяв і клопотань про відкладення судового засідання чи розгляд справи за його відсутності, чого вже достатньо для застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України;
- поведінка позивача є недобросовісною, оскільки позов у справі № 910/3453/25 подано ТОВ «Міжнародний центр прав людини» у зв'язку із розглядом Господарським судом міста Києва іншої справи - № 910/11147/22 за позовом Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради, ТОВ «Міжнародний центр прав людини» про визнання недійсним договору від 25.01.2021 про укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та її повернення;
- ГПК України передбачає обов'язок суду належним чином повідомляти про час і місце судового засідання саме учасників справи (ч. 2 ст. 120 ГПК України). Учасниками у цій справі є позивач, відповідач та Київська міська прокуратура. В свою чергу адвокат є представником позивача, а не окремим учасником справи, якого суд має окремо повідомляти про хід її розгляду;
- всі процесуальні ухвали судом своєчасно оприлюднювались у Єдиному державному реєстрі судових рішень та були загальнодоступними. Безпосередньо ухвала від 01.09.2025 про призначення судового засідання на 18.09.2025 була оприлюднена 02.09.2025;
- вказане свідчить про те, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання як шляхом надсилання відповідного повідомлення до його електронного кабінету в системі «Електронний суд», так і шляхом оприлюднення ухвали суду про призначення справи до розгляду у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 відкладено на 08.12.2025 о 09:30 год.
Станом на 08.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача та прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання недійсним пункту договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2025 відкрито провадження у справі 910/3453/25, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2025.
В судове засідання 17.04.2025 позивач та відповідач представників направили.
17.04.2025 судом в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.05.2025.
В судове засідання 15.05.2025 позивач представників направив.
15.05.2025 судом в підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.06.2025.
В судове засідання 12.06.2025 позивач та відповідач представників направили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва 12.06.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.07.2025
В судове засідання 03.07.2025 позивач та відповідач представників направили та доповіли власні правові позиції по суті спору.
В судовому засіданні 03.07.2025 оголошено перерву до 21.07.2025.
17.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив проводити судове засідання, яке призначено на 21.07.2025 за участі представника позивача в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 вказане клопотання задоволено.
21.07.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 21.07.2025 позивач представників не направив.
В судовому засіданні 21.07.2025 клопотання позивача задоволено та постановлено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання до 21.08.2025.
21.08.2025 від позивача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В.
Представник позивача 21.08.2025 у судове засідання не з'явився, в судовому засіданні оголошено перерву.
Ухвалою суду від 25.08.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/3453/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2025 учасників справи повідомлено про судове засідання, яке призначено на 18.09.2025.
Представник позивача 18.09.2025 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» до Київської міської ради, за участю Київської міської прокуратури, про визнання недійсним частини пункту 8.4 Договору оренди земельної ділянки №63-6-00310 від 12.08.2005 залишено без розгляду, з чим колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.
Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Крім того, за змістом частини третьої статті 196 ГПК України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Отже, учасник справи має право:
а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);
б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Згідно з ч. ч. 1, 3 зазначеної норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Водночас, в силу ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Підстави залишення позову без розгляду визначені ст. 226 ГПК України.
Так, за п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі №910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності (такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 904/11028/15 (904/6582/21).
При цьому зміст ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою (див. постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21).
У постанові від 13.03.2019 у справі №916/3616/15 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду також зауважив, що наведені положення ст. ст. 202, 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Також, здійснюючи тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, Верховний Суд (постанови від 18.03.2021 у справі № 911/802/20, від 12.09.2019 у справі №910/498/18, від 23.06.2021 у справі № 917/531/19, від 17.05.2023 у справі №910/23821/15) зазначав, що залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч.1 ст. 226 ГПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору, або його представник не з'явився на виклик у засідання господарського суду чи не повідомив про причини неявки і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом (висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 910/13094/17).
У той же час, судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно частини 4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права, а саме нормами ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов'язані з'являтися у судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки у судове засідання учасника справи. Згідно з частинами першою, третьою цієї норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Водночас у силу ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача у судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Підстави залишення позову без розгляду визначені ст. 226 ГПК України. Так, за пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК Украйни суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Здійснюючи тлумачення вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 сформулював висновок, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Колегія суддів зазначає, що судовий процес, в першу чергу, спрямований на вирішення спору, шляхом винесення відповідного судового рішення з метою захисту прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону, що узгоджується із нормою ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»
Частина 1 ст. 196 ГПК України (яка знаходиться у главі 6 ГПК України «Розгляд справи по суті») визначає, що розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Тобто розгляд справи, як стадія судового процесу, може здійснюватися у кількох судових засіданнях, які водночас поєднані між собою послідовністю здійснення у них певних процесуальних дій, які формують цілісну систему. Розгляд справи по суті розпочинається з оголошення головуючим судового засідання відкритим (ч. 1 ст. 201 ГПК України). Випадки, коли розгляд справи по суті (і відповідне здійснення послідовності процесуальних дій) розпочинається спочатку, унормовані відповідними приписами ГПК України.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Господарського суду міста Києва 12.06.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.07.2025, а в судовому засіданні 03.07.2025 позивач та відповідач представників направили та доповіли власні правові позиції по суті спору.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що представник позивача проявляв процесуальну активність - брав участь в судових засіданнях, подавав письмові пояснення, заперечення, заяви про відвід суддів, тощо, а отже його дії не свідчили про втрату інтересу до розгляду цієї справи судом, Тобто позивач брав участь у розгляді справи по суті та з'являвся у судові засідання, проте не з'явився у судове засідання 18.09.2025, проте суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не врахував і не надав оцінки наведеному.
Підсумовуючи наведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та виконував процесуальні обов'язки, але суд першої інстанції, залишивши позовну заяву без розгляду, позбавив позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.
Колегія суддів вважає, що таке тлумачення ч. 4 ст. 202 ГПК України, за яким її приписи застосовуються буквально, не зважаючи на процесуальну єдність стадії розгляду справи по суті та її безперервність, що виражається у послідовному здійсненні процесуальних дій судом, може привести до нерозумного результату, за яким навіть у разі відсутності позивача на оголошенні рішення суду це формально може бути сприйнято як підстава залишення позову без розгляду.
Слід зазначити про те, що указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого було неодноразово продовжено.
В умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.
02.03.2022 Рада суддів України оприлюднила рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, згідно яких рекомендувала судам по можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя. Справи, які не є невідкладними, розглядати лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження;
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та виконував процесуальні обов'язки.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11.09.1997 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції та повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі «Беллє проти Франції»). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд.
Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Колегія суддів зазначає про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
У рішенні від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, залишення позовної заяви з формальних підстав без розгляду унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи та позбавило останнього можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.
При цьому, хоча позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, не позбавлений права звернутися до суду з цим позовом повторно, вказане призведе до понесення ним додаткових витрат, що, за обставин, які викладені вище, не може бути визнано справедливим.
Статтею 202 ГПК України визначено наслідки неявки у судове засідання учасника справи. Згідно з частинами першою, третьою цієї норми неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки у судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на вказані обставини, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, згідно з якою суд залишає позов без розгляду, зокрема у випадку, якщо позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору, є передчасним.
Правова позиція щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду за схожих обставин викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 911/3092/23.
При цьому колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо не направлення представнику позивача жодної ухвали про задоволення заяви про відео конференцію, що фактично сам позбавив представника можливості участі в судовій справі, так як:
- 17.07.2025 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просив проводити судове засідання, яке призначено на 21.07.2025 за участі представника позивача в режимі відеоконференції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 вказане клопотання задоволено;
- ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.07.2025 доставлено до електронного кабінету позивача 18.07.2025 о 10:24;
- в свою чергу положення процесуального законодавства не встановлюють обов'язковості направлення судом судових рішень одночасно і учаснику справи і його представнику, а матеріали справи не містять відповідних клопотань представника позивача про направлення судових рішень саме до його електронного кабінету.
Водночас колегія суддів зазначає про те, що вказане не спростовує викладених вище висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для залишення позову без розгляду.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За приписами ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм процесуального права, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Колегія суддів зазначає, що у апеляційній скарзі позивач, серед іншого, прость суд апеляційної інстанції надати суду першої інстанції обов'язкові для виконання вказівки щодо всебічної та належної оцінки поданих позивачем процесуальних документів, зокрема клопотання від 16.07.2025 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, і вирішити це питання в порядку, передбаченому ст. 197 ГПК України, проте положеннями ГПК України суду апеляційної інстанції таких повноважень не надано.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» підлягає частковому задоволенню.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр прав людини» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 у справі № 910/3453/25 скасувати.
3. Передати справу № 910/3453/25 на розгляд Господарського суду міста Києва.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун