вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2025 р. Справа № 910/11856/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025
у справі № 910/11856/24 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 20 304,15 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) про стягнення 20 304,15 грн, у тому числі: 11 647,23 грн боргу, 2 049,68 грн 3 % річних, 6 607,24 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за договором № 11702/01 від 27.11.2015 (далі - Договір) щодо оплати поставленої позивачем електричної енергії.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/11856/24 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" 11 647,23 грн боргу, 2 049,68 грн 3 % річних, 6 607,24 грн інфляційних втрат, 3 028,00 грн судового збору, 2 030,42 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду мотивовано, зокрема, тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 11 647,23 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва 10.03.2025 у справі № 910/11856/24, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 11, 509, 263, 617, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
При цьому скаржник зазначає, що проведення гарантованим покупцем розрахунків з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел енергії на період дії воєнного стану в Україні, які мають договірні відносини з гарантованим покупцем, у тому числі з позивачем, з урахуванням показників, визначених наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022, є належним виконанням умов договору. Також, відповідач вважає, що в даній справі наявні всі обставини, що визнаються Верховним Судом винятковими, для зменшення 3 % річних. Окрім того, скаржник вказує, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та завищеним.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 (колегія суддів у складі: Іоннікової І.А. - головуючого, Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва 10.03.2025 у справі № 910/11856/24; зупинено дію оскаржуваного рішення до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акта за результатами розгляду апеляційної скарги; постановлено перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
У зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 07.08.2025 про звільнення судді Іоннікової І.А. з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 № 09.1-07/456/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11856/24.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" у справі № 910/11856/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/11856/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 не змінюють і не припиняють зобов'язання гарантованого покупця сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений тариф". Правові підстави для зменшення 3 % річних відсутні, оскільки позивач, стягуючи компенсаційні втрати у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, використовує спосіб захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні своїх матеріальних втрат від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх оплаті.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 030,42 грн.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" є суб'єктом господарювання з виробництва електричної енергії на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1163 від 21.06.2019.
За умовами договору № 11702/01 від 27.11.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" (ВАД) та Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) (Договір), ДПЕ зобов'язалось купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
Додатковою угодою № 102/01 від 30.06.2019 до Договору, укладеною між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ), Державним підприємством "Енергоринок" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" (виробник за "зеленим" тарифом"), що спільно іменуються сторонами, сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" змінено на слова "державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця".
Додатковою угодою № 964/01/20 від 31.03.2020 до Договору в преамбулі Договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінено словами "продавець за "зеленим" тарифом" та викладено статті 1-7 Договору в новій редакції.
Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 964/01/20 від 31.03.2020 продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 за № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Додатковою угодою № 472/01/21 від 11.02.2021 до Договору останній, зокрема, доповнено новим пунктом 1.2 в такій редакції: "За цим Договором гарантований покупець зобов'язується надавати, а продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами".
Відповідно до пункту 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 472/01/21 від 11.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Згідно з пунктом 10.4 Порядку (в редакції, що діяла до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
31.10.2021 сторонами підписано акт купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року на суму 329 721,81 грн.
Розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" за жовтень 2021 року, затверджено постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, яку оприлюднено 12.09.2022.
Звертаючись із позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" послалось на те, що Державне підприємство "Гарантований покупець" не в повному обсязі оплатило куплену електроенергію за жовтень 2021 року, сплативши 318 074,58 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, під час воєнного стану розрахунок за придбану електричну енергію здійснюється відповідно до порядку, встановленого наказами Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 (був чинний до 05.07.2022) та № 206 від 15.06.2022 - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік; невиконання Договору пов'язано з настанням обставин непереборної сили у зв'язку з введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану. Також, відповідач просив суд, у разі, якщо останній дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зменшити розмір 3 % річних до 1 грн від стягнутої суми.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України (який був чинний до 28.08.2025) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За положеннями ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку (в редакції, що діяла до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Пунктом 10.2 Порядку (в редакції, яка діяла до 26.01.2024) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Відповідно до п. 10.3 Порядку (в редакції, що діяла до 26.01.2024) після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
Згідно з п. 10.4 Порядку (в редакції, що діяла до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
З урахуванням вказаних вище норм судом правильно встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у такі три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
Як визначено п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", виробник електричної енергії (виробник) - це суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.
Згідно з п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній у спірний період) гарантований покупець електричної енергії - суб'єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов'язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Матеріалами справи підтверджено, що 31.10.2021 позивач та відповідач скали та підписали акт купівлі-продажу електроенергії за жовтень 2021 року на суму 329 721,81 грн.
За умовами укладеного сторонами Договору оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 № 1117, яку оприлюднено 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021 року.
Отже, оскільки остаточний розрахунок за приписами пункту 10.4 Порядку підлягає здійсненню протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення такого рішення, судом обґрунтовано встановлено, що останнім днем остаточної оплати за жовтень 2021 року є 15.09.2022.
Такий порядок визначення кінцевої дати остаточного розрахунку за поставку електричної енергії узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
Отже, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за спірний період станом на час розгляду справи є таким, що настав.
Відповідач сплатив 318 074,58 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 164 940 _AD01А/666 від 13.10.2021 на суму 49 574,94 грн, № 166 887_АР03R/1487 від 25.10.2021 на суму 58 792,56 грн, № 172 624_АТ01S від 29.10.2021 на суму 33 545,66 грн, № 175 392_АТ025/191 від 29.10.2021 на суму 11 651,35 грн, № 186 169 від 15.11.2021 на суму 49 715,87 грн, № 259 222 від 28.09.2022 на суму 44 594,27 грн, № 262 502 від 18.10.2022 на суму 48 747,40 грн, а також платіжними інструкціями від 18.10.2023 на суму 158,48 грн. від 20.10.2023 на суму 66,42 грн, від 26.10.2023 на суму 240,42 грн, від 30.11.2023 на суму 213,92 грн, від 28.12.2023 на суму 365,27 грн, від 21.02.2024 на суму 1 078,14 грн, від 30.07.2024 на суму 17 465,78 грн, від 28.08.2024 на суму 1 864,10 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про існування у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором у розмірі 11 647,23 грн, доказів погашення якої на день ухвалення рішення у справі надано не було, а відтак, і про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу.
Так само правомірно, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Так, згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 2 049,68 грн 3 % річних та 6 607,24 грн інфляційних втрат.
У частині посилання скаржника на накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" та № 206 від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" в аспекті застосування до відповідача наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
У зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої ст. 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерство енергетики України видало накази від 28.03.2022 № 140 (далі - Наказ № 140) (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та від 15.06.2022 № 206 (далі - Наказ № 206) (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136).
Так, відповідно до Наказу № 140 Державне підприємство "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку.
Наказом № 206 встановлено, що Державне підприємство "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку.
Верховний Суд у постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 тощо, здійснивши аналіз змісту Наказів № 140 та № 206, зазначив таке:
- мова йде про розподіл грошових коштів на оплату авансових платежів виробникам з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державним підприємством "Гарантований покупець";
- накази не звільняють Державне підприємство "Гарантований покупець" від повної оплати придбаного товару;
- накази не змінюють обов'язку Державного підприємства "Гарантований покупець" здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці;
- на час воєнного стану на Державне підприємство "Гарантований покупець" було покладено обов'язок пропорційного розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел з урахуванням коштів, що наявні на його поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 погодилась із наведеними висновками суду касаційної інстанції і додатково зазначила, що:
"Метою Наказів № 140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
В свою чергу, надаючи правову оцінку змісту вказаних наказів, об'єднана палата висновує, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.
Разом з цим об'єднана палата наголошує на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів № 140 та № 206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.".
Отже, з огляду на наведене вище у своїй сукупності, ураховуючи, що положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію відповідно до умов Договору та Порядку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача, з посиланням на вказані накази, про те, що позивачем помилково здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 16.09.2022 по 01.05.2024, коли Наказ № 206 був чинним.
Щодо посилань відповідача на дію воєнного стану в Україні як обставини непереборної сили, які є підставами для звільнення відповідача від нарахувань за ст. 625 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність та відповідний їх вплив на сторону. На підтвердження наявності форс-мажорних обставин відповідач відповідних доказів суду не надав, а тому такі посилання Державного підприємства "Гарантований покупець" є безпідставними.
Стосовно викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання відповідача про зменшення 3 % річних до 1 грн від стягнутої суми, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів із дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96 % від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.
Отже, відповідне зменшення процентів річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення процентів річних на рівні 40 % та 96 %, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у справі № 910/877/25 проценти річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі три проценти, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних апеляційним господарським судом не встановлено.
Ці висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.02.2024 у справі № 910/3323/23, від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.
Колегія суддів також зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 сформувала висновки про те, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, у суду першої інстанції не було підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України. Доводи скаржника про наявність усіх обставин, що визнаються Верховним Судом винятковими для застосування зменшення 3 % річних, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
З огляду на викладене, правомірним є висновок місцевого господарського суду про задоволення позову.
Також, обґрунтовано, з урахуванням положень ст. 126, 129 ГПК України стягнув з відповідача 2 030,42 грн витрат на професійну правничу допомогу, які є належним чином підтверджені, зокрема, договором № 01/08-2024/РЕЕ про надання правничої допомоги від 01.08.2024, укладеним позивачем з Адвокатським об'єднанням "Пріоритет", описом робіт (наданих послуг) від 23.10.2024, актом про надання послуг від 23.10.2024, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000081 від 12.07.2017, виданим Волощуку Павлу Юрійовичу, ордером серії ВХ № 1080144 від 25.09.2024 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" на підставі договору № 01/08-2024/РЕЕ від 01.08.2024 в Господарському суді міста Києва адвокатом Волощуком Павлом Юрійовичем, виданим Адвокатським об'єднанням "Пріоритет". Відповідачем, у свою чергу, не доведено неспівмірність цих витрат.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 129 ГПК України).
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених ним у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Як вже було зазначено, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 030,42 грн.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи надано копії:
- договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/РЕЕ від 01.08.2024, укладеного між Адвокатським об'єднанням "Пріоритет" (адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" (клієнт) (далі - Договір про надання правничої допомоги);
- додаткової угоди № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги;
- акта від 09.06.2025 про надання послуг згідно з додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги;
- опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "Пріоритет" для надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги;
- ордера серії ВХ № 109826 від 09.06.2025 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" на підставі договору про надання правничої допомоги № 01/08-2024/РЕЕ від 01.08.2024 у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Волощуком Павлом Юрійовичем, виданого Адвокатським об'єднанням "Пріоритет";
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ № 000081 від 12.07.2017, виданого Волощуку Павлу Юрійовичу.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги, за цим Договором адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені цим Договором, види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги за надання правової допомоги за цим Договором клієнт зобов'язується сплачувати адвокатському об'єднанню гонорар, який встановлюється адвокатським об'єднанням за домовленістю з клієнтом із урахуванням складності справи та витраченого часу, і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути у вигляді фіксованої суми або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку адвокатського об'єднання, направленого на адресу клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.
Відповідно до положень п. 1.1 додаткової угоди № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги адвокатське об'єднання зобов'язується надати клієнту правничу допомогу у Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду, Великій Палаті Верховного Суду в ході розгляду справи № 910/11856/24, в тому числі забезпечити представництво прав та охоронюваних законом інтересів клієнта при розгляді даної справи судами апеляційної та касаційної інстанцій.
У п. 3.1 Договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що вартість послуг правничої допомоги, які надаються клієнту адвокатським об'єднанням під час супроводження справи № 910/11856/24 в суді апеляційної інстанції, становить 2 030,42 грн, які підлягають сплаті клієнтом на користь адвокатського об'єднання протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.
Відповідно до опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським об'єднанням "Пріоритет" для надання правничої допомоги згідно з додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги, адвокатським об'єднанням 09.06.2025 надано такі послуги: підготовка та направлення до Північного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС відзиву на апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/11856/24.
Згідно з актом від 09.06.2025 про надання послуг згідно з додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги адвокатське об'єднання надало, а клієнт отримав у повному обсязі послуги згідно з додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги, а саме забезпечило супроводження розгляду справи № 910/11856/24 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у Північному апеляційному господарському суді. Вартість наданих послуг за додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги складає 2 030,42 грн. Сторони підтверджують, що зобов'язання адвокатського об'єднання за додатковою угодою № 3 від 09.06.2025 до Договору про надання правничої допомоги виконані належним чином та своєчасно.
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Така правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.
Апеляційний господарський суд у даному випадку зважає на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з якою фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової допомоги умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Судова колегія враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З урахуванням наведеного в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовленого і поданого до суду позивачем документа, його значення для розгляду справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру з огляду предмет позову, значення справи для сторін, колегія суддів дійшла висновку, що компенсація позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 030,42 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованою, розумною, співмірною та пропорційною до предмета спору.
Натомість відповідачем не доведено неспівмірності розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката, пов'язаних із розглядом вказаної апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що апеляційна скарга відповідача у даній справі підлягає залишенню без задоволення, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2 030,42 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, тобто в заявленому позивачем розмірі.
Керуючись ст. 126, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/11856/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурсекоенерго" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 1, код 36953011) 2 030 (дві тисячі тридцять) грн 42 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 у справі № 910/11856/24.
6. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко