вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" грудня 2025 р. Справа№ 910/7406/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.08.2025
у справі №910/7406/25 (суддя Т.П. Капцова)
за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Центр»
про стягнення 271 893,13 грн,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Центр» про стягнення 271 893,13 грн, з яких 187 005, 00 грн заборгованості, 42 060, 42 грн пені, 31 834, 32 грн інфляційних втрат та 10 993, 39 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за майданчики для паркування транспортних засобів, передані за договором №ДНП-2021-12/18 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.12.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25 в позові відмовлено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір укладено сторонами після прийняття Київською міською радою рішення від 05.03.2019 №184/6840 «Про вдосконалення організації паркувального простору в м. Києві» та без проведення процедури закупівлі, отже, в силу прямої вказівки пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір є нікчемним з моменту його укладення, тобто з 20.12.2021. Визнання такого договору судом недійсним відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України не вимагається у зв'язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом.
Відтак, зважаючи на встановлені обставини нікчемності договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи.
За доводами скаржника, місцевий господарський суд, зокрема, проігнорував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі №640/13838/19, якою чітко встановлено, що рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 є протиправним та нечинним.
Отже, за твердженнями скаржника, посилання суду першої інстанції на вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» та на рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 є безпідставними, а зроблений ним висновок про незаконність укладення договору - необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Узагальнені доводи відповіді на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Мальченко А.О., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7406/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
01.09.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7406/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.0.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25 залишено без руху. Надано Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали.
11.09.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2025 заявником усунуто недоліки апеляційної скарги, а саме: подано докази сплати судового збору (платіжна інструкція №9701 від 12.08.2025).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
26.09.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду (через підсистему «Електронний суд») від представника позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, обґрунтоване тим, що апелянт вважає за необхідне надати ґрунтовні пояснення по суті спору, що дасть йому можливість повно та точно донести суду правову позицію.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відмовлено Комунальному підприємству «Київтранспарксервіс» у задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 20.12.2021 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант Центр» (сторона-2) було укладено договір №ДНП-2021-12/18 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, Голосіївський район, просп.Глушкова Академіка, 40 (майданчик для паркування), що включає 105 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 12 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортного засобу, яке перевозить осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.
Умовами договору сторони передбачили таке.
Майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію (пункт 3.1.).
Акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію має бути підписаний сторонами з моменту погодженням схеми ОДР у встановленому порядку відповідно до Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, але не пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту затвердження. У випадку не підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика в експлуатацію даний Договір вважається розірваним на 6-й день (пункт 3.2.).
Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день становить 6, 50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,08 грн (пункт 4.1.).
Загальна ціна договору становить 748 020, 00 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 124 670, 00 грн (пункт 4.2.).
Оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця (пункт 4.3.).
Сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату (пункт 4.4.).
Відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.3. цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати (пункт 4.5.).
У разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати (пункт 5.2.).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами (пункт 7.1.).
Строк дії Договору становить 1 096 календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування (пункт 7.2.).
Пунктом 7.6. договору передбачено, що сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку:
- у випадку виявлення порушень умов договору вперше - не раніше ніж на 15-й день від моменту виявлення такого порушення, якщо сторона-2 не повідомила сторону-1 про його усунення у визначеному даним Договором порядку (підп. 7.6.1.);
- у випадку повторного виявлення порушень умов договору - в будь-який момент після повторного виявлення порушення незалежно від того, чи усунуте воно стороною-2 (підп. 7.6.2.).
У випадку дострокового розірвання договору в порядку, зокрема, підп. 7.6.2. договору сторона-1 направляє стороні-2 письмове повідомлення про розірвання договору. В такому випадку договір вважається розірваним з дати, зазначеної в повідомленні (пункт 7.8. ).
01.12.2022 сторони, на виконання умов договору, підписали акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 117 машиномісць за адресою: м. Київ, Голосіївський район, просп. Глушкова Академіка, 40.
Позивач вказує, що ним було передано фіксовані місця для паркування відповідно до умов договору, тобто останнім повністю виконано свої зобов'язання за договором, натомість відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, передані місця для паркування не оплатив, чим порушив умови договору.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних обов'язків, позивач листом від 15.02.2023 №053/05-546 повідомляв відповідача про наявний борг та необхідність його оплати.
Листом від 31.08.2023 №053/05-3361 повідомив відповідача про те, що станом на 31.08.2023 борг останнього за договором складає 187 005, 00 грн, а також про розірвання договору відповідно до положень підп. 7.6.2. п. 7.6., п. 7.8. договору з 01.09.2023.
У подальшому позивач направив відповідачеві лист від 05.12.2024 №053/05-5198, у якому повторно повідомив про наявність у нього заборгованості за договором в розмірі 187 005, 00 грн.
З огляду на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості експлуатації переданих за договором майданчиків для паркування у період з грудня 2022 року по серпень 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 187 005, 00 грн заборгованості, а також 42 060, 42 грн пені, 31 834, 32 грн інфляційних втрат та 10 993, 39 грн 3% річних.
Разом з цим, суд першої інстанції відмовляючи у позові виходив з того, що договір укладено сторонами після прийняття Київською міською радою рішення від 05.03.2019 №184/6840 «Про вдосконалення організації паркувального простору в м. Києві» та без проведення процедури закупівлі, отже, в силу прямої вказівки пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір є нікчемним з моменту його укладення, тобто з 20.12.2021. Визнання такого договору судом недійсним відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України не вимагається у зв'язку з встановленням його нікчемності безпосередньо законом. Відтак, зважаючи на встановлені обставини нікчемності договору, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся до суду.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №640/13838/19 визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 «Про вдосконалення організації паркувального транспорту в місті Києві» у зв'язку з порушенням процедури його прийняття, передбаченої Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №640/13838/19 касаційні скарги Департаменту транспортної інфраструктури КМДА та Київської міської ради було залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №640/13838/19- без змін.
Відтак, рішення Київської міської ради від 05.03.2019 №184/6840 «Про вдосконалення організації паркувального транспорту в місті Києві» не може бути застосовано як правова підстава для відмови у задоволенні позовних вимог.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, з огляду на таке.
Згідно з статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму. Предметом користування за договором є майданчик для паркування.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Матеріалами справи підтверджується факт передачі в експлуатацію позивачем та прийняття відповідачем паркувальний майданчик на 117 місць за спірним договором.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
За приписами частини 1 статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В розділі 4 договору №ДНП-2021-12/18 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 20.12.2021 сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків.
Так, відповідно до пункту 4.3. договору оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.
01.12.2022 сторони на виконання умов договору підписали акт приймання-передачі паркувального майданчика, відповідно до якого сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 117 машиномісць за адресою: м. Київ, Голосіївський район, просп. Глушкова Академіка, 40.
Пунктом 4.4. договору визначено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти строни-2 рахунок на оплату.
В свою чергу, позивачем було виставлено рахунок на оплату №6230 від 01.12.2022, №281 від 01.01.2023, №852 від 01.02.2023, №1376 від 01.03.2023, №1708 від 01.04.2023, №2067 від 01.05.2023, №2405 від 01.06.2023, №2736 від 01.07.2023, №3139 від 01.08.2023.
Також, позивачем було складено акт надання послуг №5885 від 31.12.2022, №552 від 31.01.2023, №1032 від 28.02.2023, №1414 від 31.03.2023, №1679и від 30.04.2023, №02048 від 31.05.2023, №2419 від 30.06.2023, №2745 від 31.07.2023, №3099 від 31.08.2023.
При цьому, положеннями пункту 4.5. договору встановлено, що відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.3. цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Однак, відповідачем нездійснено оплати в період з грудня 2022 по серпень 2023, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 187 005, 00 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних обов'язків, позивачем направлено лист від 15.02.2023 №053/05-546, в якому останній повідомляв відповідача про наявний борг та необхідність його оплати.
Також, в матеріалах справи міститься лист від 31.08.2023 №053/05-3361, яким позивач повідомив відповідача про те, що станом на 31.08.2023 борг останнього за договором складає 187 005, 00 грн, а також про розірвання договору відповідно до положень підп. 7.6.2. п. 7.6., п. 7.8. договору з 01.09.2023.
Листом від 05.12.2024 №053/05-5198 позивач повторно повідомив відповідача про наявність у нього заборгованості за договором в розмірі 187 005, 00 грн.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв'язку з укладенням договору та прийняттям в користування паркувальний майданчиків, виникло зобов'язання зі сплати передбачених договором платежів за весь час користування об'єктом.
Відтак, вимоги позивача про стягнення 187 005, 00 грн заборгованості, є правомірними, доказів оплати договірних зобов'язань відповідачем не надано.
За приписами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 5.2. договору встановлено, що у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.
Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, у позивача наявні правові підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених п. 5.2. договору.
З огляду на встановлені обставини невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 42 060, 42 грн пені за порушення зобов'язань за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
З огляду на встановлені обставини бездіяльності відповідача щодо оплати вартості експлуатації, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 834, 32 грн інфляційних втрат та 10 993, 39 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на встановлене вище, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» 271 893, 13 грн.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2025 у справі №910/7406/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Центр» (04210, м. Київ, вул. Малиновського Маршала, 25В, кв. 24; ЄДРПОУ 44218487) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; ЄДРПОУ 35210739) кошти у розмірі 271 893 (двісті сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто три) грн 13 коп., з яких 187 005 (сто вісімдесят сім тисяч п'ять) грн 00 коп. заборгованості, 42 060 (сорок дві тисячі шістдесят) грн 42 коп. пені, 31 834 (тридцять одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн 32 коп. інфляційних втрат, 10 993 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн 39 коп. 3% річних, 3 262 (три тисячі двісті шістдесят дві) грн 72 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4 894 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто чотири) грн 08 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Справу №910/7406/25 направити до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
А.О. Мальченко