вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Справа№ 920/532/25(920/1319/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.09.2025
у справі № 920/532/25 (920/1319/25) (суддя О.Ю.Соп'яненко)
за позовом: ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиводбуд» арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича
до відповідачів: 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сумської міської ради
про покладення субсидіарних відповідальності по зобов'язаннях боржника
Рух справи та короткий зміст заяви
15.09.2025 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиводбуд» арбітражним керуючим Удовенком Р.П. подано до суду заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника від 15.09.2025 (вх. №4946 від 15.09.2025), та заяву про забезпечення позову від 15.09.2025 (вх. №4949 від 15.09.2025).
Відповідно до ухвали суду від 18.09.2025 відкрито провадження у справі №920/532/25(920/1319/25); постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; розгляд справи №920/1319/25 здійснювати в межах справи №920/532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиводбуд», в окремому позовному провадженні; залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253).
Разом із заявою про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника, ліквідатор ТОВ «Сумиводбуд» арбітражний керуючий Удовенко Р.П., звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про забезпечення позову.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі № 920/532/25 (920/1319/25) заяву ліквідатора ТОВ «Сумиводбуд» арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича від 15.09.2025 про забезпечення позову у справі № 920/532/25 (920/1319/25) - задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , що належить їй на праві власності, а саме:
- квартири, загальною площею 101, 2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:15037990180000.
Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, а саме:
- квартири загальною площею 101,2 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15037990180000.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заявленого ліквідатором банкрута заходу забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
На думку суду першої інстанції, наведені обставини та долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, в частині вартості по квартири, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та буде достатнім у разі задоволення позову (заяви) для погашення кредиторської заборгованості. Суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Сумиводбуд" арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартири, яка належить ОСОБА_1 , та на квартири - ОСОБА_2 . В іншій частині накладення арешту нежилих приміщень, які належать ОСОБА_1 відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановленою ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі № 920/532/25 (920/1319/25), ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі №920/532/25 (920/1319/25)
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, оскільки «Надія -Інвест» без повернення частки належного йому в статутному капіталі майна та нанесення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумиводбуд» збитків в розмірі 918 100,00 грн. шляхом безоплатного виведення активів підприємства не підтверджені жодними доказами, є безпідставними та хибними, не відповідають обставинам справи та навіть не досліджувались судом, бо розгляду справи по суті навіть ще не було.
Також, скаржник зазначав, що ліквідатор, звертаючись із заявою про покладення субсидіарної відповідальності по зобов?язаннях боржника, просив суд у якості заходу забезпечення позову накласти арешт на найбільш вартісне майно, що належить відповідачам, а саме на квартиру та нерухоме майно, розташовані в центральних районах м.Києва, вартість яких в десятки разів перевищує межі позовних вимог, а саме: на квартиру загальною площею 101.2, кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , та нежилі приміщення загальною площею 184.2, кв.м. за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до оголошень про продаж аналогічних об?єктів нерухомого майна вартість 3-х кімнатної квартири в будинку АДРЕСА_3 становить 250 000 доларів США, що по курсу Національного банку України 41,2764 грн. за 1 долар складає 10319100 грн. (250000Ч41,2764), що у 19,8 разів вище від суми позову, на забезпечення якого накладено арешт на квартиру (10319100 : 520 760,26 = 19,8).
Судом першої інстанції, в порушення вимог процесуального закону, не було зроблено оцінки адекватності вартості арештованого майна (10319100 грн.) сумі вимоги, на забезпечення якої майно було арештоване (520 760,26 грн.), що призвело до неспіврозмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам.
При цьому, у власності відповідачів є і інше майно у м. Суми, якого б вистачило для забезпечення позову.
Як доказ сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову заявником до заяви додано квитанцію ID: 2451-0590-2802-8604 від 15.09.2025р., в графі призначення платежу якої зазначено: « 101 2932617479; Судовий збір, за позовом Ліквідатор ТОВ «Сумиводбуд» Удовенко Роман Петрович, Господарський суд Сумської області» (арк.79 справи).
Зазначена квитанція за своїм змістом не може підтверджувати сплату судового збору за подання Ліквідатором ТОВ «Сумиводбуд» Удовенком Романом Петровичем саме заяви про забезпечення позову. Таким чином, квитанція ID: 2451-0590-2802-8604 від 15.09.2025 не може вважатися належним доказом сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу
10.11.2025 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиводбуд» Удовенко Романа Петрович надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, в якому заявник просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, вказуючи на наступне:
- постановою Господарського суду Сумської області від 27.08.2025 у справі № 920/532/25 визнано банкрутом ТОВ «Сумиводбуд» (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Олексія Береста, 6.5, ЄДРПОУ 31397362) відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича (Свідоцтво № 275 від 21.02.2013 року; адреса офісу: 40000, м. Суми, вулиця Кузнечна, 4);
- ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов?язаннями боржника у зв?язку з доведенням кредиторів його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями;
- дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призвели до безкоштовної втрати нерухомого майна ТОВ «Сумиводбуд» на суму 918 100,00 гривень розташованого за адресою: АДРЕСА_4 площею більше ніж 1 500,00 м.кв. за реєстраційним номером 2661614859080;
- Господарський суд Сумської області адекватно оцінив кількість майна у відповідача - 1 та відповідача - 2, що функціональне призначення, а саме кількість житлових приміщень і лише на окремі частини житлових приміщень було накладено арешт та не яким чином не порушив права відповідачів на мешкання в цим приміщеннях;
- Господарським судом Сумської області виважено прийнято рішення про забезпечення позову, оскільки в доказах до позовної заяви містяться всі ознаки, що відповідачі можуть вчиняти і подальші дії по відчуженню майна, а заходи забезпечення позову є тимчасовими і жодним чином не вплине на умови життя відповідачів навіть під час воєнного стану.
Рух справи, дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №920/532/25 (920/1319/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Сотніков С.В., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/532/25 (920/1319/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 та відкладено вирішення питання стосовно руху апеляційної скарги до надходження справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.
24.10.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 920/532/25 (920/1319/25).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі № 920/532/25 (920/1319/25) - задоволено. Поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 18.09.2025, відкрито апеляційне провадження у справі №920/532/25 (920/1319/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.09.2025, вирішено судове засідання призначити на 25.11.2025.
Учасники процесу в судове засідання 25.11.2025 не з'явились, належним чином повідомлялись про розгляд апеляційної скарги в порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвал суду за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (відповідач) та рекомендованими поштовими відправленнями (позивач).
Оскільки явка сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд, на підставі ч.12 ст. 270 ГПК України, ухвалив здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, зокрема і в умовах запровадженого і діючого воєнного стану.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
15.09.2025 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд" арбітражним керуючим Удовенком Р.П. подано до суду заяву до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про покладення субсидіарної відповідальності по зобов'язаннях боржника від 15.09.2025 (вх. №4946 від 15.09.2025), та заяву про забезпечення позову від 15.09.2025 (вх. №4949 від 15.09.2025).
Відповідно до ухвали суду від 18.09.2025 відкрито провадження у справі №920/532/25(920/1319/25); постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; розгляд справи № 920/1319/25 здійснювати в межах справи № 920/532/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд", в окремому позовному провадженні; залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253).
Постановою Господарського суду Сумської області від 27.08.2025 у справі № 920/532/25 визнано банкрутом ТОВ "Сумиводбуд" (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Олексія Береста, 6.5, ЄДРПОУ 31397362), відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича (Свідоцтво № 275 від 21.02.2013 року; адреса офісу: 40000, м. Суми, вулиця Кузнечна, 4).
Арбітражний керуючий Удовенко Р.П. з моменту призначення його ліквідатором у справі №920/532/25 про банкрутство ТОВ "Сумиводбуд" виконує повноваження керівника товариства-банкрута з правом на відчуження майнових активів боржника.
Особливістю у реалізації повноважень арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі є обов'язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямовану на виявлення та повернення активів боржника (частина 1 статті 65 КУзПБ).
Позивач - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд" арбітражний керуючий Удовенко Роман Петрович звернувся до суду із заявою та просив:
- покласти субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях боржника - ТОВ "Сумиводбуд" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 520 760,26 грн;
- стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір в сумі 6056,00 грн.
Вказана заява обгрунтована тим, що рішенням Господарського суду Сумської області від 10.08.2023 у справі № 920/1315/21 позов Сумської міської ради задоволено частково, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд" на користь Сумської міської ради 127 189,61 гривень за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.09.2018 но 3 1.08.2021, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Симона Петлюри (колишня Чекаліна), 2-А.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 920/1315/21 від 22.02.2024 апеляційну скаргу Сумської міської ради задоволено, рішення Господарського суду Сумської області від 10.08.2023 скасовано та прийнято рішення стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд" на користь Сумської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 418 480,26 гривень за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.09.2018 но 31.08.2021.
Зазначені рішення стали підставою для відкриття провадження у справі банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд".
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (яка є загальнодоступною), засновником ТОВ "Сумиводбуд" є ОСОБА_1 (100% статутного капіталу), а керівником ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 , з адресою реєстрації: АДРЕСА_5 .
28 листопада 2022 року ТОВ "Сумиводбуд" в особі директора ОСОБА_2 згідно акту приймання-передачі передав до статутного капіталу ТОВ "Надія-Інвест", директором якого є ОСОБА_1 , нерухоме майно вартістю 918 100,00 гривень, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
В подальшому, у січні 2023 року ТОВ "Сумиводбуд" вийшов із складу засновників ТОВ "Надія -Інвест" без повернення частки, належної йому в статутному капіталі. Єдиним засновником ТОВ "Надія-Інвест" залишається ОСОБА_1 .
Як зазначав ліквідатор, саме дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призвели до безкоштовної втрати нерухомого майна ТОВ "Сумиводбуд" на суму 918 100,00 гривень, розташованого за адресою: м. Суми, вул. Чекаліна, б.2а-А площею більше ніж 1 500,00 м.кв. за реєстраційним номерок 2661614859080.
Разом з тим, під час проведення ліквідаційної процедури ТОВ "Сумиводбуд" ліквідатором встановлено, що підприємство мало відкриті рахунки в АТ КБ "Приватбанк", а саме: НОМЕР_1 . На запит ліквідатора АТ КБ "Приватбанк" надав виписку про рух коштів за період з 01.01.2022 - 09.10.2024.
Відповідно до банківської виписки, загальний обіг коштів становив 498 261,86 гривень, при цьому надходження становить 481 924,00 гривень, кредиторська заборгованість перед Сумської міською радою без урахування сплаченого судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого становила 418 480,26 гривень.
Відповідно до банківської виписки по рахунку АТ КБ "Приватбанк", протягом липня 2023 року по вересень 2023 включно керівними органами боржника здійснювалися банківські операції по виводу коштів на ТОВ "Надія -Інвест" з призначенням платежу "за оренду нежитлових приміщень".
Таким чином, на переконання ліквідатора, вбачається, що починаючи з 2022 року по 2024 рік включно керівні органи підприємства вели господарську діяльність і мали всі фінансові можливості здійснити погашення заборгованості, яка виникла з 2021 року. Тобто, знаючи про заборгованість перед Сумською міською радою боржник здійснював господарську діяльність, мав оборот грошових коштів, еквівалентний сумі заборгованості, та не вжив ніяких заходів для її погашення, при цьому не подаючи фінансову звітність за 2023 рік. Таку поведінку можливо тлумачити як приховування майнового стану та небажання розраховуватися з кредиторами.
Судом першої інстанції встановлено, що засновником ТОВ "Сумиводбуд" є ОСОБА_1 (100% статутного капіталу), а керівником ОСОБА_2 (дружина останнього). 28.11.2022 року ТОВ "Сумиводбуд" в особі директора ОСОБА_2 згідно акту приймання-передачі передає до статутного капіталу ТОВ "Надія- Інвест", директором якого є ОСОБА_1 , нерухоме майно вартістю 918 100,00 грн, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . У подальшому у січні місяці 2023 року ТОВ "Сумиводбуд" виходить із складу засновників ТОВ "Надія -Інвест" без повернення частки належного йому в статутному капіталі майна, а єдиним засновником ТОВ "Надія-Інвест" залишився ОСОБА_1 .
Також, судом першої інстанції зазначено, що в результаті зазначених дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Сумиводбуд" нанесено збитки в розмірі 918 100,00 грн, а саме шляхом безоплатного виведення активів підприємства на іншу підконтрольну їм юридичну особу.
Отже, дані дії по відчуженню майнових активів проводилися в критичний період за 3 роки перед відкриттям провадження у справі про банкрутство.
У заяві про забезпечення позову ліквідатор зазначив, що відповідно до інформаційної довідки 442039562 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстровано наступне нерухоме майно:
- 1/2 Квартири загальною площею 101.2, кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 1503 7990180000.
- Квартира загальною площею 66.5, кв.м. за адресою АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 405312280000.
- Квартира загальною площею 51.0, кв.м. за адресою АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 33907992.
- Квартира загальною площею 107.47, кв.м. за адресою АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1806881.
Відповідно до інформаційної довідки 442039197 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об 'єкта нерухомого майна, за ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано наступне нерухоме майно:
- Квартири загальною площею 101.2, кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 1503 7990180000.
- Нежилі приміщення №1-17 (групи приміщень №71) (в літері А) загальною площею 184.2, кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 860688880000.
- Квартира загальною площею 154.5, кв.м. за адресою АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна : 13432559101.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі № 920/532/25 (920/1319/25) заяву ліквідатора ТОВ «Сумиводбуд» арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича від 15.09.2025 про забезпечення позову у справі № 920/532/25 (920/1319/25) - задоволено частково.
Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , що належить їй на праві власності, а саме:
- квартири, загальною площею 101, 2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:15037990180000.
Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, а саме:
- квартири загальною площею 101,2 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15037990180000.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заявленого ліквідатором банкрута заходу забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
На думку суду першої інстанції, наведені обставини та долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову докази, в своїй сукупності, є достатньо імовірною підставою для висновку про доцільність застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, в частині вартості по квартири, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та буде достатнім у разі задоволення позову (заяви) для погашення кредиторської заборгованості. Суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Сумиводбуд" арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартири, яка належить ОСОБА_1 , та на квартири - ОСОБА_2 . В іншій частині накладення арешту нежилих приміщень, які належать ОСОБА_1 відмовив.
Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним висновками суду першої інстанції в частині задоволеної заяви, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно п. 17 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема про забезпечення позову.
Ч. 2 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Кодексу України з процедур банкрутства.
Ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 2 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:
1) звертатися до суду у випадках, передбачених цим Кодексом;
2) скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;
2-1) проводити збори і засідання комітету кредиторів у разі їх бездіяльності або за їхнім дорученням;
3) отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом;
4) залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами;
5) звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб;
5-1) отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;
6) отримувати інформацію з державних реєстрів;
7) подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень;
8) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
У частині третій ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Згідно із ст. 61 Кодексу, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;
аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
формує ліквідаційну масу;
заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню;
продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;
подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;
веде реєстр вимог кредиторів;
подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Арбітражний керуючий Удовенко Р.П. з моменту призначення його ліквідатором у справі №920/532/25 про банкрутство ТОВ "Сумиводбуд" виконує повноваження керівника товариства-банкрута з правом на відчуження майнових активів боржника.
Особливістю у реалізації повноважень арбітражного керуючого у ліквідаційній процедурі є обов'язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямовану на виявлення та повернення активів боржника (частина 1 статті 65 КУзПБ).
З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми цього Кодексу мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Ухвала мотивована тим, що необхідних дій, направлених на запобігання банкрутству ТОВ «Сумиводбуд», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зроблено не було, а дії вказаних осіб ймовірно призвели до банкрутства підприємства та могли нанести збитки кредитору. А тому до закінчення судового розгляду справи за заявою ліквідатора ТОВ «Сумиводбуд» існують ризики у подальшому неможливості наповнення ліквідаційної маси боржника та отримання задоволення вимог кредитора.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Кодексом України з процедур банкрутства, як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі про банкрутство та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, ліквідатора так і за ініціативою суду. Разом з тим загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може ускладнити ефективний захист порушених прав учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 138 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими Господарським процесуальним кодексом України; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
5) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
7) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
8) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення вищезазначених обставин.
Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
При цьому обґрунтування особою, яка просить вжити заходів до забезпечення позову, необхідності їх застосування полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12 липня 2022 року по справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначає, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним…. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові 7 квітня 2023 року по справі № 910/15043/21 (910/10070/22), зазначив, що "за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків Відповідачу-2, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам".
В свою чергу, суд першої інстанції задовольняючи заяву ліквідатора грунтував свої висновки на підставі обставин виходу із складу засновників ТОВ «Надія -Інвест» без повернення частки, належної в статутному капіталі. Єдиним засновником ТОВ «Надія-Інвест» залишається ОСОБА_1 , саме дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призвели до безкоштовної втрати нерухомого майна ТОВ «Сумиводбуд» на суму 918 100,00 гривень. При цьому, скаржник наголошував, що вказані висновки були зроблені на підставі пояснень позивача, та відсутності дослідження доказів, та відсутності відзивів на позовну заяву.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про передчасність вищевказаних тверджень місцевого господарського суду.
Забезпечення позову у позовному провадженні та забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство є різними інститутами, оскільки перше приймається задля забезпечення індивідуальної вимоги позивача, а друге - задля забезпечення вимог всіх кредиторів боржника.
Порядок вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність регулюється положеннями ст. 118, 119 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) і відповідно до зазначених норм такі заходи вживаються господарським судом за вмотивованим клопотанням сторін у справі про неплатоспроможність чи за ініціативою суду.
Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Пунктом 2 частини першої статті 120 КУзПБ встановлено, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) змінює правовий статус боржника, і спеціальні положення Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет над загальними нормами інших законодавчих актів.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладено в пункті 9.2.4. постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №911/3871/17.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.06.2025 року у справі №920/532/25 про банкрутство ТОВ Сумиводбуд визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги Сумської міської ради на загальну суму 520 760,26 грн.
При цьому, оскаржуваною ухвалою накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , що належить їй на праві власності, а саме: квартири, загальною площею 101, 2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:15037990180000, а також накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , що належить йому на праві власності, а саме: квартири загальною площею 101,2 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15037990180000. При цьому, судом першої інстанції не досліджувалась, а ліквідатором не надавались докази вартості вказаних об?єктів у співвідношенні до визнаних боргових зобов?язань боржника у процедурі банкрутства, а також не зазначено і про те, чому саме щодо вказаних об?єктів підлягають вжиттю заходи забезпечення позову, при наявності у фізичних осіб, до яких ліквідатором звернуто вимоги щодо субсидіарної відповідальності в розмірі 520 760,26 грн., інших належних відповідачам об?єктів нерухомості, зокрема і у м.Суми.
Апеляційна скарга скаржника, в свою чергу, містить посилання, що судом першої інстанції не було зроблено оцінки адекватності вартості арештованого майна (10 319 100 грн.) сумі вимоги, на забезпечення якої майно було арештоване (520 760,26 грн.), що призвело до неспіврозмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам. Скаржник наголошував, що оскільки вартість 3-х кімнатної квартири в будинку АДРЕСА_3 становить 250 000 доларів США, що по курсу Національного банку України 41,2764 грн. за 1 долар складає 10319100 грн. (250000Ч41,2764), що у 19,8 разів вище від суми позову, на забезпечення якого накладено арешт на квартиру (10319100 : 520 760,26 = 19,8).
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що встановлення вказаних вище обставин - є необхідним та процесуально доцільним у випадку заявлення стороною до застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, адже внаслідок цього встановлюється обсяг певних активів, які належать особі, їх вартість, що відповідно, дозволяє дійти висновку, чи заявлені заходи співмірними вимогам заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов?язаннями боржника.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не міститься відомостей в яких саме грошових межах здійснено накладення арешту на належне відповідачам майно, чим також допущено порушення судом першої інстанції принципу співмірності.
Також, у поданій заяві не міститься обґрунтувань стосовно вжиття заходів, а також не наведено посилань, як не надано і доказів того, що саме відповідачами вчиняються дії, спрямовані на відчуження майна, як не містяться і доказів в підтвердження того, що рішення суду в межах предмету позову саме щодо стягнення грошових коштів в майбутньому буде виконати неможливо чи його виконання буде ускладнене, внаслідок вчинення відповідачами дій відносно майна, які б були спрямовані на відчуження спірного майна або його знищення.
Водночас, жодних інших доказів щодо існування обставин для накладення арешту на майно відповідачів - ліквідатором в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення заяви - не надано.
Крім того, заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб.
Ліквідатор не обґрунтував того, що невжиття заявленого заходу забезпечення може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ліквідатором у заяві про забезпечення позову також не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів товариства в частині виконання рішення суду щодо покладення субсидіарної відповідальності у вигляді спірної суми.
При цьому, оцінка стверджуваних ліквідатором обставин нанесення відповідачами збитків товариству, знищення фінансових документів товариства з метою приховування реальної майнової ситуації та приховування майна, має здійснюватись на стадії розгляду відповідної заяви по суті, а не стадії розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для застосування заявлених ліквідатором заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: квартири, загальною площею 101, 2 кв. м за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:15037990180000, а також ОСОБА_1 , а саме: квартири загальною площею 101,2 кв.м за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 15037990180000. - у суду першої інстанції були відсутні обумовлені законом підстави, а отже, відсутні і підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цій частині.
Також, посилання скаржника на те, що до заяви про забезпечення позову не додано належних доказів в підтвердження сплати судового збору - судом апеляційної інстанції не приймаються, як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Усі інші доводи, обгрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові, з урахуванням наведених мотивів.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не врахував в сукупності усіх обставин та помилково постановив оскаржувану ухвалу з порушенням ч. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, з нез'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, з урахуванням мотивів даної постанови, а тому ухвала Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі №920/532/25 (920/1319/25) - підлягає скасуванню на підставі п.1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Сумиводбуд" арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича від 15.09.2025 про забезпечення позову у справі №920/532/25(920/1319/25) слід відмовити повністю з підстав, наведених у даній постанові.
Розподіл судових витрат
У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі №920/532 25 (920/1319/25) - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 18.09.2025 у справі №920/532/25 (920/1319/25) - скасувати.
3. В задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Сумиводбуд" арбітражного керуючого Удовенка Романа Петровича від 15.09.2025 про забезпечення позову у справі №920/532/25(920/1319/25) - відмовити повністю.
4. Матеріали справи №920/532/25 (920/1319/25) повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано: 09.12.2025.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко