вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" листопада 2025 р. Справа№ 911/2681/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
без повідомлення учасників справи
розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2025 (повний текст рішення складено 28.08.2025)
у справі №911/2681/25 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»
до Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ»
про стягнення 118 251,02 грн. заборгованості за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220001944 від 01.01.2019
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (далі - ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» (далі - ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ», відповідач) про стягнення 118251,02 грн. заборгованості за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220001944 від 01.01.2019р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №220001944, додатком № 10 до якого є договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, відповідно до умов якого відповідач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, однак оплати за послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 118251,02 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» звернулося 17.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 17.09.2025, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі №911/2681/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об'єктивно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, таке рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №911/2681/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі №911/2681/25. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 19.11.2025 без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2681/24.
02.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
29.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/2681/24.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ, Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 08.05.2024 №3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 №469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №3891-IX, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4024-IX, Указом Президента України від 14.01.2025 №26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №4220-IX від 15.01.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-IX, Указом Президента України від 14.07.2025 №478/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.07.2025 №4524-IX, Указом Президента України від 20.10.2025 №793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.10.2025 №4643-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, тобто до 03 лютого 2026 року.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Отже, справа №911/2681/24 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2018 р. Приватне акціонерне товариство «ТЕХМАШРЕМОНТ» подало до Приватного акціонерного товариства «КИЇВОБЛЕНЕРГО» заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220001944 з 01.12.2018 р. На підставі вищезазначеного договору Приватне акціонерне товариство «ТЕХМАШРЕМОНТ» отримувало електричну енергію.
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є правонаступником Приватного акціонерного товариства «КИЇВОБЛЕНЕРГО».
Відповідно до пп. 1 п. 4.2 статуту товариства предметом діяльності Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» є розподіл електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.11.2018 р. № 1382 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 23.09.2020 р. № 1749) і, відповідно, є оператором системи розподілу (ОСР) та з 01.01.2019 р. надає послуги з розподілу електричної енергії.
Оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (п. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з розподілу.
Пунктом 2.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії визначено, що оператор системи зобов'язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.
Згідно з п. 1.2.4 ПРРЕЕ оператор системи розподілу укладає договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком 3 до цих Правил, з кожним власником мереж.
Споживачі укладають договір споживача про розподіл (передачу) електричної енергії шляхом приєднання до публічного договору за наявності паспорта точки розподілу. У разі надання послуги з приєднання до електричних мереж ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є оператор системи (п. 2.1.3 ПРРЕЕ).
Положеннями п. 2.1.5 ПРРЕЕ унормовано, що договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.
Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (п. 2.1.7 ПРРЕЕ).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, електропостачання об'єктів споживача на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 220001944 (далі договір), до якого споживач приєднався 01.11.2018 р. шляхом подання заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.12.2018 р.
Відповідно до п. 2.1 договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (зі змінами та доповненнями), за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки/точок розподілу електричної енергії за об'єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних Оператора системи розподілу.
Відповідно до п. 2.3 договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків".
Додатком 4 до договору встановлено, що оплата послуг за фактичні обсяги розподіленої електричної енергії здійснюється споживачем на підставі виставлених оператором системи розподілу платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання.
Згідно з п. 3.2 договору за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (оператор системи розподілу) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу не залежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку та в установленому порядку передає ці дані адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.
Відповідно до п. 3.4 договору споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця або в інший узгоджений сторонами термін надати оператору системи розподілу напряму або через (за умови надання відповідного сервісу постачальником) постачальника універсальних послуг/електропостачальника/постачальника послуг комерційного обліку звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць, зразок якого наведено в додатку 11 до договору. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що ціною цього договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об'єкт (об'єкти) споживача зазначені у в паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача.
Згідно з п. 5.2 договору оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим договором здійснюється на поточний рахунок оператора системи розподілу.
Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 «Порядок розрахунків» (п. 5.3 договору).
Поряд з цим, відповідно до договору додатком 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є договір про надання послуг із компенсації перетікань реактивної електричної енергії, який встановлює порядок обчислення плати за перетікання реактивної електричної енергії між оператором системи розподілу та непобутовим споживачем.
Згідно з п. 2.1 договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії оператор системи розподілу надає послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок споживачів, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а споживач вживає вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії у своїх електричних мережах та/або здійснює оплату оператору системи розподілу за перетікання реактивної електричної енергії, згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 3.2 договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії визначено обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється у грошовій формі за розрахунковий період, який становить один календарний місяць. Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.
Як слідує з матеріалів справи, ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» звернулось листом №166/19 від 12.11.2019 р. до ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» (вх. № 1759 від 12.11.2019 р.) про укладення договору про надання послуг з розподілу електроенергії з усіма додатками у паперовій формі.
Також ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» направило ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» лист №165/19 від 12.11.2019 р. (вх. № 1760 від 12.11.2019 р.) про відкликання рахунків на оплату послуг з компенсації перетікань реактивної електроенергії, в якому зазначалося, що згідно з п. 12.2 договору № 220001944 від 01.01.2019 р. всі додатки, зміни та доповнення до договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін. Включення додатку 10 - договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, до договору № 220001944 від 01.01.2019 р. без узгодження сторонами у письмовому вигляді суперечить вимогам Правил роздрібного ринку електроенергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 р., а вимога оплати за відсутності узгодженого договору не має законних підстав.
23.12.2019 р. ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» отримало лист ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» № 740а від 10.12.2019 р. щодо укладення договору, за змістом якого останнє просило розглянути та підписати, скріпити печаткою та повернути один примірник договору в Білоцерківський РП. До листа було додано, зокрема, два примірники договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та 2 примірники додатку № 10 - договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.
Відповідач підписав договір про надання послуг з розподілу електроенергії з протоколом розбіжностей і надав ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» один примірник договору та два примірники протоколу розбіжностей для підписання та повернення одного примірника протоколу розбіжностей відповідачу, що підтверджуєься копією супровідного листа № 182/19 від 27.12.2019 р. (вх. № 2077 від 27.12.2019 р.).
Відповідно до п. 17 протоколу розбіжностей до договору про надання послуг з розподілу електроенергії додаток 10 до договору (договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії) виключено.
20.01.2020 р. ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» надіслало ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» лист, за змістом якого повідомляло, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються договором споживача про надання послуг з розподілу електроенергії з додатками, які розміщені на веб-сайті ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО». Окрім цього, позивач в листі зазначав, що відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Листом № 51/20 від 11.08.2020 р. ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» повідомило ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО», що договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії з протоколом розбіжностей набрав законної сили, адже ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» протягом 20 днів не врегулювало розбіжності та не передало їх до суду. Також відповідач у листі зазначив, що надання послуг з компенсації перетікань реактивної електроенергії оформлюється окремим договором відповідно до законодавства, що підтверджено листом НКРЕКП № 3593/20.3/7-20 від 27.03.2020 р.
Листом № 58/20 від 14.09.2020 р. ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» повторно повідомило позивача, що договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії з протоколом розбіжностей набрав законної сили 17.01.2020 р., та зазначило, що договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії не є публічним та не укладався сторонами.
Супровідним листом № 149 від 08.10.2020 р. ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» направило ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» для розгляду і підписання додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг з розподілу електроенергії № 220001944 від 01.01.2019 р. і паперову копію договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електроенергії.
Листом № 60/20 від 30.10.2020 р. ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» повернуло на адресу ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» додаткову угоду № 2 до договору про надання послуг з розподілу електроенергії № 220001944 з протоколом розбіжностей та договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електроенергії з протоколом розбіжностей.
Отже, предметом позову є стягнення заборгованості з Приватного акціонерного товариства «ТЕХМАШРЕМОНТ» на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" за послуги із забезпечення перетікання реактивної електричної енергії в сумі 118 251,02 грн (за період січня 2019 року - грудень 2022 року). Позивач твердить, що зобов'язання з оплати за послугу з перетікання реактивної електроенергії у спірний період у відповідача виникло на підставі публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого відповідач як споживач приєднався з 01.12.2018 року, підписавши заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до приписів ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При цьому істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Поряд з цим, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальний порядок укладення договорів встановлений ст. 181 Господарського кодексу України та ст. 638 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 187 ГК України встановлено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Поряд з цим, відповідно до приписів ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» та ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ» уклали публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електроенергії № 220001944 внаслідок подання відповідачем заяви-приєднання від 01.11.2018.
Водночас, позивач стверджує, що додаток 10 до вищезазначеного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії (договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії) також є публічним, а тому він теж є укладеним в редакції, яка містилась на веб-сайті ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО».
Проте, до матеріалів справи долучено лист НКРЕКП № 3593\20.3/7-20 від 27.03.2020 р., адресований ПрАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» і ПрАТ «ТЕХМАШРЕМОНТ», в якому зазначено, що договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, на відміну від договорів про надання послуг з розподілу (передачі) та про постачання електричної енергії, передбачених додатками 3-7 до Правил, не є публічним договором приєднання і укладення його має здійснюватися відповідно до процедури, передбаченої статтями 180-188 Господарського кодексу України.
Так, Правила роздрібного ринку електричної енергії (як станом на 01.12.2018 р., так і станом на 01.01.2019 р.) в переліку додатків містили Додаток 2 - Типовий договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, за умовами п. 1.1 якого Власник мереж надає Споживачу послуги з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, а Споживач здійснює оплату за надані на межі балансової належності електромереж послуги згідно з умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами (п. 8.4 договору). Договір укладається у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з них зберігається у Власника мереж, другий - у Споживача (п. 8.7 договору).
При цьому, умовами цього договору не встановлено, що він є публічним договором приєднання. Більше того, безпосередньо самим договором передбачено внесення до нього змін і доповнень, що оформлюються письмово.
Натомість, як вірно зауважив суд першої інстанції, за умовами Додатку 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії - Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 цього договору його умови розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на відміну від договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії не є публічним договором приєднання, а отже потребував окремого укладення за процедурою, передбаченою чинними на той час приписами ст.ст. 180-188 Господарського кодексу України.
Між тим, доказів укладення сторонами такого договору матеріали справи не містять.
Виходячи з вищевикладеного, суд констатує, що договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії між позивачем та відповідачем не був укладений, і, відповідно, для відповідача не було встановлене зобов'язання зі сплати за перетікання реактивної електричної енергії згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції укладений між сторонами договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії (який, відповідно до наведених норм не є публічним договором приєднання).
Отже, за висновком суду, договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, сторонами укладений не був.
Водночас, колегія суддів відзначає, що позивач на такий договір як на підставу заявлених позовних вимог не посилається.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 договору та інші послуги Оператора системи розподілу згідно із додатком 4 "Порядок розрахунків".
Поданий текст публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого відповідач приєднався, підписавши Заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, не містить положень, які регулюють порядок надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії та порядок їх оплати.
Інших належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу на підтвердження узгодження сторонами порядку та способу визначення змісту зобов'язання з оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, позивачем суду не надано.
Отже, за відсутності вказаної домовленості сторін у договорі, відсутня й підстава для виникнення та виконання обов'язку зі сплати (компенсації) за перетікання реактивної електроенергії.
Тому, дослідивши наявні у справі докази та пояснення учасників процесу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено підстав вважати наявною у відповідача заборгованість за договором та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача у даній справі наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної даності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Таким чином, відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності без встановлення порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача не відповідає вимогам закону (постанова ВП ВС від 22.05.2018 по справі N 369/6892/15-ц; постанова ВП ВС від 04.12.2018 по справі N 910/18560/16; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі N 183/1617/16).
А тому суд першої інстанції вірно зазначив, що позовна давність не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Щодо інших аргументів скаржника колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі №911/2681/25 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі №911/2681/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.07.2025 у справі №911/2681/25 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
4. Матеріали справи №911/2681/24 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2025 після виходу судді з відпустки.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров