ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про зупинення провадження у справі
09 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1067/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання: Кияшко Р.О.
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Кравцова О.О.,
від Міністерства оборони України: Добров Ю.І.,
від Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса: Чеповський О.В.,
від Товариства з обмеженою відповідальністю "База-стоянка "Причал": Перебендюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу заступника керівника Одеські спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 року, суддя в І інстанції Цісельський О.В., повний текст якого складено 11.09.2025, м. Одеса
у справі №916/1067/25
за позовом: заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "База-стоянка "Причал"
про усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки
В березні 2025 року заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси до Товариства з обмеженою відповідальністю "База-стоянка "Причал", в якій просив суд:
- зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні МОУ в особі КЕВ м. Одеси частиною земельної ділянки площею 0,0157 га з земельної ділянки площею 4,0433 га (кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, військове містечко №Чорноморське-3, за адресою: вул. Рибацька, буд. 1, смт. Чорноморське, Одеський район, Одеська область, на якій розташований об'єкт нерухомого майна (будинок рибака), загальною площею 51,8 м2, житловою площею 39,2 м2, що розташований за адресою: вул. Рибацька, буд. 1/84, смт Чорноморське, Одеський район (кол. Лиманський район), Одеська область, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1868933451227, шляхом його знесення за власний рахунок відповідачем.
Позов обґрунтовано тим, що належний відповідачу будинок рибака, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0157 га, знаходиться у межах земельної ділянки площею 4,0433 га, яка на праві постійного користування перебуває у КЕВ м. Одеси, яке зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства України і яка не надавалася ані відповідачу, ані попереднім власникам цього об'єкту нерухомості для його будівництва у встановленому законом порядку, а тому є об'єктом самочинного будівництва. Отже, перебування зазначеного об'єкту самочинного будівництва, належного відповідачеві, чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою державою в особі МОУ та в особі КЕВ м. Одеси.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 у справі №916/1067/25 у задоволенні позову відмовлено.
Суд установив, що спірний об'єкт зведено на землях оборони, які перебувають у постійному користуванні КЕВ м. Одеси, та жодних рішень про їх надання ані кооперативу «Чорноморський дельфін», ані ОСОБА_1 не приймалося. Документи, подані для державної реєстрації права власності, не підтверджували законності походження об'єкта, не містили рішення про присвоєння адреси та доказів членства і сплати паю в кооперативі, у зв'язку з чим рішення державного реєстратора було скасовано Міністерством юстиції.
Суд дійшов висновку, що первісне будівництво є самочинним, однак обов'язок його знесення відповідно до ч.4 ст. 376 ЦК України покладається виключно на особу, яка здійснила самочинне будівництво, а не на подальшого набувача майна. Покладення такого обов'язку на відповідача суперечило б ст.19 Конституції України та фактично змінювало б визначений законом суб'єкт відповідальності. Разом з тим, хоча прокурор загалом обрав вірний вид позову - усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, заявлений ним спосіб захисту щодо останнього власника будівлі не може вважатися ефективним, що й зумовило відмову в позові.
01.10.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від заступника керівника Одеські спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 у справі №916/1067/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідачем у даному спорі є особа, яка безпосередньо порушує права власника, перешкоджаючи у здійсненні ним відповідних правомочностей на час вирішення спору, а не особа, яка здійснювала таке порушення у минулому. За сталою судовою практикою, належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є не забудовник, а саме останній набувач такого об'єкта. Суд першої інстанції зробив хибний та необґрунтований висновок про те, що негаторний позов прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого нерухомого майна є нібито не ефективним способом захисту прав держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Одеса на землі оборони (земельну ділянку за кадастровим номером 5122755900:02:003:0074).
У відзиві Міністерство оборони України погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що ОСОБА_2 , як керівник та засновник ТОВ «БАЗА-СТОЯНКА “ПРИЧАЛ»», достеменно обізнаний про рішення судів у справах № 504/4465/23 та № 504/2745/23, якими вже встановлено незаконність зведених ним будівель та покладено обов'язок їх знесення за власний рахунок. 05.06.2025 Верховний Суд у справі № 504/4465/23 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими підтверджено, що об'єкт нерухомості споруджено ОСОБА_2 на землі оборони без відведення, державна реєстрація його права скасована, а будівля є самочинним будівництвом, що створює перешкоди державі в користуванні земельною ділянкою. Суди дійшли висновку про належність способу захисту у вигляді знесення цього об'єкта за рахунок ОСОБА_2 , а його доводи апеляційної та касаційної скарг визнали неспроможними, оскільки він не подав доказів законності забудови чи відведення земельної ділянки. Крім того, рішенням у справі № 504/2199/22 ОСОБА_2 відмовлено у позові про скасування наказу Мін'юсту щодо анулювання реєстраційних дій на його користь; рішення набрало законної сили. Апеляційний суд додатково вказав, що питання правового статусу земель оборони вже досліджувалося судами і не є предметом спору. Таким чином, законність прав держави на земельну ділянку військового містечка № Чорноморське-3 та незаконність забудови ОСОБА_2 остаточно підтверджені низкою судових рішень, що набрали законної сили.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755900:02:003:0074 площею 4,0433 га належить не Міністерству оборони України і не Квартирно-експлуатаційному відділу м. Одеси, як про це у своїх позовах невірно постійно писав прокурор, а право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122755900:02:003:0074 площею 4,0433 га фактично належить Одеської обласної державної адміністрації.
У відповіді на відзив прокурор вказує, що Міністерство оборони України та КЕВ м. Одеса є належними суб'єктами захисту, а прокурор, дотримавшись відповідної повідомної процедури та в умовах бездіяльності уповноважених органів - правомірно звернувся в їх інтересах відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з необхідністю поновлення порушених прав держави. Позиція Відповідача, згідно з якою органу прокуратури було потрібно здійснювати захист порушеного права шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, а не шляхом знесення будинка, не витримує критики та не узгоджується ані зі ст. 212 ЗК України, ані із сучасною усталеною судовою практикою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 у справі №916/1067/25; призначено справу №916/1067/25 до розгляду на 09.12.2025 об 11:00.
В судовому засіданні 09.12.2025, в якому брали участь представники учасників справи, на обговорення ставилось питання щодо зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.
Представники учасників справи не заперечували щодо зупинення апеляційного провадження.
Так, при підготовці справи №916/1067/25 до розгляду суд установив, що ухвалою Верховного Суду від 27.11.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 908/2388/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комфі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005", Приватного підприємства "Терра Віта V" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, а не його забудовник.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 прийнято до розгляду справу № 908/2388/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 12.01.2023.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 908/2388/21 сформує висновок щодо застосування статті 376 Цивільного кодексу України, на неправильне застосування якої, зокрема, посилається скаржник у касаційній скарзі.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій щодо застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, в якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результату вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики - це реалізація принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеські спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 у справі №916/1067/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.
Керуючись статтями 228, 229, 234, 270 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Одеські спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 у справі №916/1067/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21.
2. Зобов'язати сторони повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст.286 - 289 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 10.12.2025.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Я.Ф. Савицький
Г.І. Діброва