ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01 грудня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4173/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Таран С.В., Філінюк І.Г.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Прокурор Ейсмонт О.С.
озглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025, суддя суду першої інстанції Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 03.02.2025
по справі №916/4173/24
за позовом Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави
до відповідачів:
1) Арцизької міської ради,
2) ОСОБА_1 ,
3) Приватного підприємства «ТЕХНІКА»
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном (протирадіаційне укриття №56041) шляхом скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів купівлі-продажу і повернення майна, -
Описова частина.
Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Арцизької міської ради, ОСОБА_1 та Приватного підприємства «ТЕХНІКА», в якій просив:
- усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді щодо користування та розпорядження підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом визнання незаконним та скасування рішення сесії Арцизької міської ради від 11.05.2000 р. № 154-ХХІІІ "Про продаж ПП «ТЕХНІКА» частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1 ";
- усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді щодо користування та розпорядження підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу частини підвального приміщення № 3 від 29.09.2000, загальною площею 278 кв.м., що є частиною протирадіаційного укриття № 56041, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між Арцизькою міською територіальною громадою в особі Арцизької міської ради та ПП «ТЕХНІКА»;
- усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді щодо користування та розпорядження підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між ПП «ТЕХНІКА» та ОСОБА_1 від 28.12.2022, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 2420;
- зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді.
Фактичними підставами звернення із позовом до суду Прокурором визначено те, що відповідно до паспорту протирадіаційного укриття № 56041 у підвальному приміщенні 5-поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, перебуває споруда цивільного захисту, загальною площею 850 кв.м. У той же час, відповідний житловий будинок передано до комунальної власності Міської ради.
Міською радою 11.05.2000 прийнято рішення № 154-ХХІІІ про відчуження ПП «ТЕХНІКА» частини підвального приміщення у будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. На підставі укладеного 29.09.2000 р. між Міською Радою та ПП «ТЕХНІКА» договору, частина підвального приміщення відповідного будинку, загальною площею 278 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, перейшла із комунальної у приватну власність. При цьому, Прокурор наголошує, що відповідна частина підвального приміщення фактично є частиною протирадіаційного укриття № 56041.
В подальшому ПП «ТЕХНІКА» 28.12.2022 відчужено ОСОБА_1 відповідне підвальне приміщення у будинку, загальною площею 278 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Після проведення обстеження відповідної захисної споруди встановлено, що частина протирадіаційного укриття використовується під котельню будинку, а частина - в якості підсобного приміщення магазину, що належить ОСОБА_1
Втім, вказане протирадіаційне укриття відноситься до фонду захисних споруд цивільного захисту населення, яке може перебувати виключно у державній або комунальній власності.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 позов керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді; стягнуто з Арцизької міської ради на користь Одеської обласної прокуратури 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанцїі зазначив, що вимоги про скасування рішення Міської ради від 11.05.2000, визнання недійним оспорюваних правочинів - між Міською радою та ПП «ТЕХНІКА» від 29.09.2000 та між ПП «ТЕХНІКА» та ОСОБА_1 від 28.12.2022, є не належним та не ефективним способом захисту порушених прав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне приміщення (частина протирадіаційного укриття) не могло бути приватизовано, тобто право комунальної власності на нього не могло бути передано приватній особі, що свідчить про наявність підстав зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді в особі відповідного органу місцевого самоврядування.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24.
Апелянт зазначив, що протирадіаційне укриття № 56041 як таке виникло лише в 2008 році, про що складено відповідний паспорт. На момент укладення договору купівлі-продажу між ПП «ТЕХНІКА» та Арцизькою міською радою в 2000 році і не було жодного протирадіаційного укриття № 56041 з відповідним статусом. Частина підвального приміщення, яка мала лише статус частини підвального приміщення, і жодного іншого статусу із забороною відчуження відповідно до приписів закону не мала. В подальшому під час перебування у приватній власності ПП «ТЕХНІКА» зазначена частина підвального примішення не набувала статусу протирадіаційного укриття № 56041 або його частини.
Апелянт вказав, що висновок суду про відсутність правових підстав для набуття права приватної власності ПП «ТЕХНІКА» на підвальне приміщенням, та відсутність правових підстав стверджувати, що шляхом укладення оспорюваного правочину між ПП «ТЕХНІКА» та ОСОБА_1 останнім набуто право приватної власності, є неправомірним.
Відповідач ОСОБА_1 , наполягає, що набув право приватної власності як добросовісний набувач від такого самого добросовісного володільця, що не допускав порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Судом не встановлено жодного критерію недобросовісності поведінки відповідача ОСОБА_1 .
Відповідач вказав, що суд штучно створив умови для незастосування заяви ПП «ТЕХНІКА» та ОСОБА_1 щодо спливу позовної давності, адже дійшов помилкового висновку про обрання прокурором саме негаторного позову як способу захисту його прав. Висновок суду про можливість заявлення негаторного позову у цій справі не відповідає статусу спірного майна: Арцизька міська рада ніколи не була власником спірного майна, і не є ним на момент ухвалення оскаржуваного рішення.
Апелянт вказує, що судом неповно з'ясовано обставини справи, зокрема не надано детальну оцінку відсутності документів про виникнення права власності міської територіальної громади на протирадіаційне укриття як частини приміщення, що належить ОСОБА_1 , обрання способу захисту та пропуску строку позовної давності, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, обґрунтувавши судове рішення правовими нормами, без застосування правових норм, які також належало застосувати.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 23 січня 2025 року у справі № 916/4173/24 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
04.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли доповнення до апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24 було складено та підписано 03.02.2025, тобто крайній строк на його оскарження припадав на 23.02.2025.
Таким чином, доповнення до апеляційної скарги було подано з пропуском строку на їх подання, а апелянт не подав клопотання про поновлення такого строку.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів залишає без розгляду подані ОСОБА_1 доповнення до апеляційної скарги.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24.
Прокурор зазначив, що спірне підвальне приміщення № 10 5-поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є частиною протирадіаційного укриття № 56041 та завжди мало статус протирадіаційного укриття
Згідно облікових документів на захисну споруду її прийнято в експлуатації з 1986 року, при цьому, на той час не було нормативного документа, яким було б передбачено обов'язкового введення в експлуатацію об'єктів цивільної оборони актом державної технічної комісії (робочої комісії). Такий обов'язок щодо введення об'єкта нерухомості в експлуатацію введений лише з серпня 1992 року (тобто після закінчення будівництва та прийняття в експлуатацію ПРУ № 56041) постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення.
Прокурор вказав, що діюче законодавство містить пряму заборону на відчуження на користь приватних осіб споруд цивільного захисту. Незважаючи на наявну реєстрацію права власності на споруди цивільного захисту спочатку за ПП «ТЕХНІКА», а в подальшому за ОСОБА_1 , держава і надалі є законним володільцем спірного майна, проте не в змозі використовувати його за призначенням, у зв'язку із створенням зазначеною особою перешкод. Отже, заволодіння захисними спорудами цивільного захисту з порушенням норм діючого законодавства треба розглядати як не пов'язане з позбавленням законного володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути майно слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця.
Прокурор вказує, що використання згаданого способу захисту якнайкраще забезпечить відновлення відповідних прав та інтересів територіальної громади, оскільки ці позовні вимоги за своєю правовою природою є вимогами про усунення перешкод у користуванні майном і правовим наслідком їх задоволення є створення державі (територіальній громаді) належних умов і можливостей для повноцінного використання та розпорядження спорудами цивільного захисту.
Керуючись викладеним вище, прокурор просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області 23.01.2025 у справі № 916/4173/24 - залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/4173/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/4173/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4173/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4173/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.03.2025; призначено справу №916/4173/24 до розгляду на 03.04.2025 о 11:00.
25.03.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у справі №916/4173/24, призначеному на 03.04.2025 об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 22 від 01.04.2025, у зв'язку з перебуванням судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4173/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу №916/4173/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 прийнято справу №916/4173/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Богатиря К.В., судді: Таран С.В., Філінюк І.Г.; задоволено заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів; забезпечено участь представника ОСОБА_1 адвоката Кочурова Андрія Олександровича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у судовому засіданні у справі №916/4173/24, призначеному на 03.04.2025 об 11:00, в режимі відеоконференції та здійснити вирішено проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку.
02.04.2025 через систему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1397/25 від 02.04.2025) у справі №916/4173/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 повернуто заяву Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1397/25 від 02.04.2025) у справі №916/4173/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №918/938/23.
09.04.2025 через систему Електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1503/25 від 02.04.2025) у справі №916/4173/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 заяву керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1503/25 від 09.04.2025) у справі №916/4173/24 задоволено частково; заборонено державним реєстраторам та особам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна: підвального приміщення № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке є частиною протирадіаційного укриття №56041 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1925946523248) та зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); у задоволенні решти заяви керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1503/25 від 02.04.2025) у справі №916/4173/24 відмовлено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судового рішення у справі №918/938/23; зобов'язано ОСОБА_1 та Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження у справі з долученням копій підтверджуючих документів.
27.08.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду було розглянуто справу №918/938/23 та винесено постанову від 29.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24; призначено справу №916/4173/24 до розгляду на 16.10.2025 о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
16.10.2025 судове засідання по справі №916/4173/24 не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді зі складу колегії суддів Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 вирішено розглянути справу №916/4173/24 у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; призначено справу №916/4173/24 до розгляду на 01.12.2025 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
01.12.2025 у судовому засіданні прийняв участь прокурор Ейсмонт О.С.
Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025, якою призначено справу №916/4173/24 до розгляду на 01.12.2025 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті Арцизькою міською радою - 03.11.2025, ОСОБА_1 - 03.11.2025, Приватним підприємством «ТЕХНІКА» - 03.11.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 01.12.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173 по суті, не дивлячись на відсутність представників окремих учасників справи, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17 червня 1996 року складено акт приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність Арцизької міської ради, відповідно до якого, зокрема житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, 1975 року введення в експлуатацію прийнято до комунальної власності.
09 березня 2000 року ПП «ТЕХНІКА» звернулось до Арцизької міської ради із заявою про надання дозволу на продаж частини підвального приміщення колишнього магазину за адресою: АДРЕСА_1, з метою використання підвального приміщення під кафе.
Рішенням двадцять першої сесії Міської ради від 11.05.2000 №154-ХХІІІ «Про продаж ПП «ТЕХНІКА» частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1» надано дозвіл ПП «ТЕХНІКА» на купівлю частини підвального приміщення площею 360 кв.м. у будинку АДРЕСА_1.
06 липня 2000 року складено акт експертної оцінки нежитлових приміщень підвалу у жилому домі № АДРЕСА_1, відповідно до якого приміщення перебувають у власності Міської ради та передані в управління ПП «КОМУНАЛЬЩИК», на час перевірки перебувають в оренді. Розташовані у підвалі 5-ти поверхового будинку, всього 278 кв.м. Вартість приміщення оцінена в 2670 грн. Вказаний акт затверджено Міською радою.
29 вересня 2000 року між Арцизькою міською радою (Продавець) та ПП «ТЕХНІКА» (Покупець) укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого Продавець передає у власність Покупця наступне нерухоме майно: частину підвального приміщення у домі АДРЕСА_1, загальною площею 278 кв.м.
Вартість нерухомого майна складає 3204 грн, включає в себе 2670 грн вартості приміщення та 534 грн ПДВ (пункт 2.1).
Розрахунок між Продавцем та Покупцем відбувається в наступному порядку і строки: до 01 листопада 2000 (пункт 2.2).
Договір містить підписи представників сторін та проставлені печатки контрагентів.
12 грудня 2000 року між Арцизькою міською радою як Продавцем та ПП «ТЕХНІКА» як Покупцем складено акт приймання-передачі підвального приміщення у будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до представленого паспорту протирадіаційного укриття № 5 (дата заповнення 21.03.2007), останнє розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить Міській раді, дата прийняття в експлуатацію 1986 рік.
Місткість 425 осіб, загальна площа 850 кв.м., протирадіаційне укриття розміщено у підвалі житлового будинку.
Паспорт містить проставлені підписи керівника організації, яка експлуатує захисну споруду - голови Міської ради, начальника відділу з питань НС, взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційно роботи Арцизької РДА, начальника цивільного захисту Арцизької РДА.
Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області представлено відповідний паспорт протирадіаційного укриття № 056041 на запит Прокурора.
Відповідно до представленої облікової картки Протирадіаційного укриття за підписом голови Міської ради від 13.05.2008 року, останнє розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить Міській раді, дата прийняття в експлуатацію 1986 рік.
Тип укриття - вбудоване, місткість 425 осіб, загальна площа 850 кв.м., містить позначки щодо використання укриття у мирний час - частина ПРУ задіяна під котельню.
Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області представлено відповідну облікову картку протирадіаційного укриття № 056041 на запит Прокурора.
Відповідно до технічного паспорту КП «АРЦИЗЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНЕНТАРИЗАЦІЇ» від 02.01.2013 на виробничий будинок по АДРЕСА_1, підвал 1975 року побудови, площа 992,10 кв.м., усього під підвалу 583,70 м.кв.
Рішенням Арцизької міської ради від 27 жовтня 2015 року № 149 присвоєно адресу частині підвального приміщення площею 278 (двісті сімдесят вісім) кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_1 та належить ПП «ТЕХНІКА» згідно договору № 3 від 29 вересня 2000 року - АДРЕСА_1, прим. № 10.
Відповідно до листа Арцизького бюро технічної інвентаризації від 06 вересня 2018 року вих. № 85 на запит державного реєстратора повідомлено, що 11.04.2001 року в реєстровій книзі 34 за номером 5 було зроблено запис про те, що на підставі договору купівлі продажу № 3 від 29.09.2000 року МП «ТЕХНІКА» є власником частини підвального приміщення (278 кв.м) 5-поверхового житлового будинку за адресом: м. Арциз. АДРЕСА_1.
12 вересня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Саратської районної державної адміністрації Одеської області прийнято рішення № 42972199 про державну реєстрацію права приватної власності за ПП «ТЕХНІКА» на підвальне приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, прим. 10. Підставою виникнення права власності зазначено укладений 29.09.2000 між Міською радою та ПП «ТЕХНІКА» договір купівлі-продажу.
24 жовтня 2018 року Арцизькою районною державною адміністрацією Одеської області надано відповідь на колективне звернення, в якій повідомляє, що за адресою (АДРЕСА_1) в підвальному приміщенні обліковується протирадіаційне укриття № 56041, за яке за замовленням Міської ради складено інвентаризаційну справу № 3/56041, вказане ПРУ знаходиться на балансі Міської ради.
17 серпня 2018 року ТОВ «ІНВЕСТКОНСАЛТ ГРУП» за замовленням ПП «ТЕХНІКА» виготовлено технічний паспорт на підвальне приміщення № 10 у буд. № АДРЕСА_1, за яким площа підвального приміщення складає 278,00 кв.м.
Відповідно до представленого акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття № 56041 від 22.05.2022, останнє розташовано за адресою: АДРЕСА_1, форма власності комунальна та належить Міській раді, балансоутримувач Міська рада.
Загальна характеристика захисної споруди - ПРУ вбудовано в 5-ти поверхову будівлю, місткістю на 350 осіб, загальною площею 850 м.кв. Частина ПРУ використовується під котельню будинку, санітарний стан задовільний, однак приміщення захаращене майном. Використовується в якості підсобного приміщення магазину без погодження (пункти 1-3). Паспорт захисної споруди в наявності (пункт 19).
Станом на 25.05.2022 сховище (протирадіаційне укриття) № 56041 оцінюється як обмежено готове для прийняття осіб, що укриваються. Захисна споруди підлягає реставрації.
Рішенням Міської ради від 08.07.2022 № 1359-VIII створено фонд захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади. ПРУ № 56041, за адресою: м. Арциз, АДРЕСА_1, вбудоване, загальна площа 850 кв.м, місткість 425 осіб, перебуває у комунальній власності, перебуває на балансі/управлінні - ТОВ «АРЦИЗЬКА УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ»/КП «ЖИТЛОВИК». ПРУ обмежено готове. У додатку до рішення зазначено під номером 5.
28 грудня 2022 року між ПП «ТЕХНІКА» (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Представник Продавця передає (продає), а Покупець приймає (купує) та сплачує грошову суму за належне Продавцю підвальне приміщення під номером 10 /десять/, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 278 кв.м.
Це підвальне приміщення належить ПП «ТЕХНІКА» на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу виданого Арцизькою міською радою 29.09.2000 року за №3 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності згідно Витягу №137520640 від 12.09.2018 року, дата державної реєстрації: 06.09.2018 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1642427951204, номер запису про право власності: 27887961.
Цей продаж, згідно довідки про балансову вартість нерухомого майна від 01.12.2022 року за №1 вчинено за 75000,00 /сімдесят п'ять тисяч гривень/ 00 копійок, які Представник Продавця отримає від Покупця протягом трьох робочих днів з дня підписання договору купівлі-пролажу шляхом перерахування коштів на особовий рахунок Продавця. Зміст Постанови Правління банку України від 06.06.2013 року №210 «Про встановлення граничної суми розрахунків правового регулювання розрахунків готівкою» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №407 віл 25.11.2016 року), нотаріусом сторонам, роз'яснено (пункт 2).
Відповідно до звіту про оцінку підвальне приміщення становить 75000,00 сімдесят п'ять тисяч гривень. 00 копійок (пункт 3).
Договір містить підписи представників сторін, посвідчено державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. та зареєстровано в реєстрі за номером 2420.
28 грудня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П. прийнято рішення № 65966518 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на підвальне приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1, прим. 10. Підставою виникнення права власності зазначено укладений 28.12.2022 між ПП "ТЕХНІКА" та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу.
Відповідно до представленого переліку протирадіаційних укриттів у 7-му мікрорайоні м. Арциз, які пропонуються для зняття з обліку фонду захисних споруд - укриття, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вбудоване у підвалі зі складом харчових продуктів, рік введення в експлуатацію 1975, пропонується до зняття з обліку у зв'язку із тим, що ПРУ демонтовано повністю при установці котлів для обігріву будинку з використанням 35% площі ПРУ, решта 65% площі ПРУ передана ФОП Русєву В.К. для використання під магазин. Вказаний перелік складено директором КП «ЖИТЛОВИК».
04 травня 2023 року до Арцизької міської ради надійшло звернення мешканців будинку (АДРЕСА_1) стосовно неможливості використання протирадіаційного укриття в будинку, оскільки останнє перебуває у приватній власності.
18 травня 2023 року до Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області надійшло звернення мешканця будинку (АДРЕСА_1) стосовно повернення у власність співвласників будинку незаконно приватизованого протирадіаційного укриття.
24 травня 2023 керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Арцизької міської ради із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на отримання звернень від мешканців будинки, за адресою: АДРЕСА_1, стосовно незаконно приватизованого підвалу у будинку, у якому, за посиланням останніх, наявне протирадіаційне укриття, пропонує надати документи щодо: законності передачі протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: Болградський район, АДРЕСА_1 у власність громадянину ОСОБА_1 (підстави для передачі (відчуження) вищезазначеної споруди до приватної власності); підстави виключення протирадіаційного укриття № 56041 із складу фонду захисних споруд Арцизької територіальної громади; технічного стану та придатності до використання за цільовим призначенням (доступність, укомплектованість відповідним обладнанням, необхідність проведення відповідних ремонтних робіт) вказаного ПРУ; інвентарну справу, паспорт та облікову картку щодо протирадіаційного укриття № 56041, розташованого за адресою: Одеська область, Болградський район, АДРЕСА_1.
29 травня 2023 року Арцизькою міською радою на запит Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області повідомлено наступне. 25 травня 2022 року комісією у складі: Першого заступника голови районної військової адміністрації Кюссе І.І. - голови комісії; Начальника відділу організації наглядово-профілактичної роботи та заходів ЦЗ Болградського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області капітана служби цивільного захисту Безушенко О.І.; Головного інспектора відділу організації наглядово-профілактичної роботи та заходів ЦЗ Болградського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області п/п-ка служби цивільного захисту Гуцан О.О.; Начальника відділу оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами районної державної адміністрації Забуга С.О.; Начальника відділу інфраструктури, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, екології районної державної адміністрації Радулова А.І., у присутності головного спеціаліста з питань організаційної та кадрової роботи Арцизької міської ради Негой І.А. проведено оцінку стану готовності, експлуатації і використання сховища (протирадіаційного укриття) № 56041, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке відноситься до комунальної форми власності, що належить Арцизькій міській раді, про що складено Акт оцінки готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття № 56041, загальна характеристика захисної споруди міститься у вказаному акті та у Технічному паспорті на виробничий будинок по АДРЕСА_1.
08 липня 2022 року рішенням Арцизької міської ради № 1359-VIII «Про створення фонду захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади» було створено фонд захисних споруд цивільного захисту на території Арцизької міської територіальної громади, в переліку якого, значиться ПРУ № 56041 за адресою: Одеська область, Белградський район, АДРЕСА_1, загальною площею 850 кв.м. та станом на 29.05.2023 року не виключено вказане протирадіаційне укриття із складу фонду захисних споруд Арцизької міської територіальної громади (Копія рішення з додатками додається).
Також, вищезазначене укриття зазначене в Книзі обліку захисних споруд цивільного захисту протирадіаційних укриттів Белградського району Одеської області (м. Болград).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна з 28.12.2022 року підвальне приміщення, загальною площею 278 кв.м., за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, прим. 10 перебуває в приватній власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: 2420, виданий 28.12.2022 року державним нотаріусом Арцизької державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П.
Відповідно до представленого акту оперативного огляду об'єктів (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населенням від 08.06.2023, комісією у складі головного інспектора відділу ОНПР та заходів ЦЗ Болградського РУ Г ДСНС України в Одеській області п/п-к служби ЦЗ Гуцан Олександр, ДО СП ВП №1 Болградського РВП ГУ НП в Одеській області л-нт поліції Попов Костянтин, головного спеціаліста з питань цивільного захисту відділу організаційної та кадрової роботи Арцизької міської ради Негой Інни; директора КП «Житловик» Декова Алла, проведено огляд укриття № 56041 за адресою: АДРЕСА_1.
Встановлено, що підвальне приміщення багатоповерхового житлового будинку приведено в готовність, загальна площа укриття 850 кв.м., місткість 425 осіб. Стан задовільний.
26 червня 2024 року Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Болградського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просить надати для ознайомлення інвентаризаційну справу щодо захисної споруди, розташованої за адресою: Одеська область, Болградський район, АДРЕСА_1.
28 червня 2024 року Болградський районний управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області надано відповідь на звернення Прокурора із представленням копій запитуваних документів.
04 липня 2023 року Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому посилається на те, що протирадіаційне укриття № 56041, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на балансі Міської ради, у той же час, за рішенням Міської ради було передано ПП «ТЕХНІКА», а згодом ОСОБА_1, у зв'язку із чим просить надати документи щодо: законності передачі протирадіаційного укриття, розташованого за адресою: Болградський район, АДРЕСА_1 у власність громадянину ОСОБА_1 Що стало підставою для передачі (відчуження) вищезазначеної споруди до приватної власності; надання згоди регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на виключення протирадіаційного укриття № 56041 із складу фонду захисних споруд Арцизької територіальної громади, а також передачу його у приватну власність ПП «ТЕХНІКА» або ФОП «ОСОБА_1»; вжиття заходів на повернення вказаної захисної споруди цивільного захисту до державної власності?.
25 липня 2023 року Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Болградського районного управління ГУ ДСНС України в Одеській області із запитом в поряду статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просить надати інформацію щодо технічного стану та придатності до використання за цільовим призначенням (доступність, укомплектованість відповідним обладнанням, необхідність проведення відповідних ремонтних робіт) захисних споруд цивільного захисту територіальних громад Болградського району, а також відповідних актів обстеження захисних споруд цивільного захисту комісією за участю спеціаліста Болградського РУ ГУ ДСНС України в Одеській області.
27 липня 2023 року Болградським районним управлінням ГУ ДСНС України в Одеській області надано відповідь на звернення Прокурора.
28 липня 2023 року РВ Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївських областях надано відповідь на звернення Прокурора, в якій повідомляє, що на обліку Регіонального відділення захисна споруда № 56041 за адресою: АДРЕСА_1, не перебуває; інформація про перебування у державній власності у Регіонального відділення відсутня; відповідно до акту приймання-передачі від 17.06.1996 житловий будинок передано до комунальної власності Міської ради.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, виходячи з таких підстав.
І. Щодо права прокурора на звернення з позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
Частини 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
При цьому статтею 27 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.
Відповідно до статті 4 Кодексу цивільного захисту України цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Суб'єктами забезпечення цивільного захисту є центральні органи виконавчої влади, інші органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання, громадські організації (абзац 2 частини 1 статті 6 Кодексу цивільного захисту України).
Згідно з пунктами 23-31 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить: організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; визначення за погодженням з місцевими державними адміністраціями потреби фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного з фонду захисних споруд цивільного захисту; реалізація заходів, спрямованих па поліпшення пожежної суб'єктів господарювання комунальної форми власності; здійснення інших повноважень у сфері цивільного захисту, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 2 ЦК України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до частини 1 статті 169 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відповідно ж до частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
У цій справі, як стверджує Прокурор, Арцизька міська рада розпорядилась частиною підвального приміщення у будинку (АДРЕСА_1), шляхом його продажу ПП «ТЕХНІКА», яке згодом перейшло у власність ОСОБА_1, втім вказане підвальне приміщення є складовою протирадіаційного укриття.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 звернула увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом.
Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави.
Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу.
Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб'єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).
У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
Виходячи з викладеного, в зазначеній категорії справ (справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб) найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб'єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб'єктів задовольнити позовні вимоги.
У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).
Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб'єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
Прокурор у позовній заяві зазначає, що цивільний захист населення є важливим елементом національної безпеки України та необхідною складовою її обороноздатності, який покликаний поряд із вирішенням інших завдань забезпечувати виконання державою зобов'язань щодо захисту прав на життя і здоров'я громадян, що гарантовані статтями 3 та 27 Конституції України.
Одне з провідних місць у системі заходів цивільного захисту населення належить створенню та функціонуванню колективних засобів захисту, призначених для убезпечення широкого кола людей від виливу шкідливих та небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Особливої актуальності це питання набуло в умовах повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації, яке супроводжується численними ракетними обстрілами, бомбардуванням, руйнуванням населених пунктів, житлових кварталів, об'єктів цивільної інфраструктури, у зв'язку з чим наразі надзвичайно гостро постає проблема забезпечення захисту життя і здоров'я мирного населення.
Як зазначалось, у цій справі Прокурор стверджує що, Арцизька міська рада розпорядилась частиною підвального приміщення у будинку (АДРЕСА_1), шляхом його продажу ПП «ТЕХНІКА», яке згодом перейшло у власність ОСОБА_1, втім вказане підвальне приміщення є складовою протирадіаційного укриття.
Тобто, Арцизька міська рада, здійснюючи право розпорядження комунальною власністю в межах територіальної громади є учасником цивільних правовідносин (стороною Договору купівлі-продажу), попередньо прийнявши відповідне Рішення про надання згоди на продаж відповідного приміщення ПП «ТЕХНІКА».
У той же час, Прокурор оскаржує, як законність прийняття 11.05.2000 Арцизькою міською радою рішення № 154-ХХІІІ, так і законність укладення 29.09.2000 між Арцизькою міською радою та ПП «ТЕХНІКА» договору купівлі-продажу підвального приміщення № 3.
Близькій за змістом висновок стосовно можливості звернення прокурора із позовною до суду в інтересах держави без визначення уповноваженого органу позивачем у разі оскарження прийнятого відповідним органом місцевого самоврядування рішення, яке порушує інтереси Українського народу, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, яку в силу приписів частини 4 статті 236 ГПУ України суд враховує до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Прокурором доведено наявність підстав із самостійним зверненням з позовом до суду, що спростовує викладене у відзивах на позовну заяву. Враховуючи те, що позовна заява подана в інтересах держави та Українського народу, господарський суд вважає відсутніми підстави для витребування доказів стосовно особи, уповноваженої представляти інтереси мешканців будинку (відповіде об'єднання співвласників багатоквартирного будинку/управляюча компанія/збори співвласників тощо) за адресою: АДРЕСА_1.
ІІ. Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити, на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/7631/18).
Дослідивши підстави позову у даній справі, мету та спрямованість останнього через призму доводів прокурора, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги фактично спрямовані на повернення державі в особі Арцизької міської територіальної громади частину захисної споруди цивільного захисту - протирадіаційного укриття №56041, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, підвальне приміщення №10, загальною площею 278 кв.м.
Приписами частини 4 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» (тут і далі в редакції на час укладення оспорюваного правочину між Арцизькою міською радою та ПП «ТЕХНІКА») передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно ж до частини 7 статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.
При цьому частиною 2 статті 5 вказаного закону передбачено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.
Підпункт «в» частини 2 статті 5 вказаного закону встановлює, що загальнодержавне значення мають: об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема: протирадіаційні споруди;
Приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» (в редакції на час укладення оспорюваного правочину між Арцизькою міською радою та ПП «ТЕХНІКА») передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (частина 1).
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2).
Відповідно ж дослідженого судом та складеного 17 червня 1996 року акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність Міської ради, зокрема житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, 1975 року введення в експлуатацію прийнято до комунальної власності.
Приписами пункту 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Враховуючи викладене, встановлені в процесі розгляду справи обставини, господарський суд доходить до висновку, що в силу приписів частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» протирадіаційні споруди не підлягають приватизації, тобто право приватної власності не може бути набуто на об'єкти, які мають загальнодержавне значення, та можуть перебувати виключно у державній або комунальній власності.
Аналогічні положення містяться в частині дванадцятій статті 32 Кодексу цивільного захисту України (чинний на час розгляду справи), відповідно до якої захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).
Колегія суддів зазначає, що наведена норма права є абсолютно визначеною та не передбачає розширеного тлумачення.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.
Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов'язально-правових способів захисту.
Виходячи з викладеного особа, за якою зареєстроване право власності на об'єкт нерухомості, який при цьому є захисною спорудою, за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта; натомість держава або територіальна громада, за якими не зареєстроване право власності на такий об'єкт, не є його володільцем. Тому в цьому разі права держави або територіальної громади, які вважають себе власниками такого об'єкта, не можуть захищатися негаторним позовом, оскільки це є позов володіючого власника до неволодіючого невласника. Отже, належному способу захисту у таких випадках відповідає позовна вимога про витребування об'єкта нерухомого майна з чужого володіння в порядку віндикації.
При цьому рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 Цивільного кодексу України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 Цивільного кодексу України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16).
Поряд з цим, повернення майна в порядку реституції також має наслідком повернення нерухомого майна позивачу та державної реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно, оскільки, за наявності судового рішення про визнання недійсним документа, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав (наприклад, договору купівлі-продажу нерухомого майна, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав відповідача на нежитлові приміщення), це призведе до вчинення у Державному реєстрі прав дій, що забезпечать відновлення реєстраційного підтвердження володіння відповідним майном позивача.
Саме такий правовий висновок судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду стосовно способів захисту у спорах про повернення об'єктів нерухомого майна, які є захисними спорудами цивільного захисту (зокрема, протирадіаційними укриттями як їх різновидами відповідно до частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України) міститься в постанові від 29.05.2025 у справі №918/938/23.
Крім того, прокурором не враховано, що вимога про визнання незаконним та скасування рішенням сесії Арцизької міської ради від 11.05.2000 р. № 154-ХХІІІ "Про продаж ПП «ТЕХНІКА» частини підвального приміщення у будинку АДРЕСА_1" не є ефективними та належними способами захисту з огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом, вичерпали свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить ефективно усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні спірним майном.
Аналогічний правовий висновок суду касаційної інстанції відображений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20.
Колегія суддів також вважає неефективними позовні вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу частини підвального приміщення № 3 від 29.09.2000, укладеного між Арцизькою міською територіальною громадою в особі Арцизької міської ради та ПП «ТЕХНІКА» та договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між ПП «ТЕХНІКА» та ОСОБА_1 від 28.12.2022, з огляду на наступне.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнив висновок, викладений у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача».
В той же час, прокурор не звертався з вимогою про застосування наслідків недійсності таких правочинів (двосторонньої реституції). Заявлена прокурором вимога про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Арцизькій міській територіальній громаді у користуванні та розпорядженні підвальним приміщенням № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття № 56041, шляхом повернення Арцизькій міській територіальній громаді, за своєю формою та змістом є негаторним позовом.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними договору купівлі-продажу частини підвального приміщення № 3 від 29.09.2000, укладеного між Арцизькою міською територіальною громадою в особі Арцизької міської ради та ПП «ТЕХНІКА», та договору купівлі-продажу нежилого приміщення, укладеного між ПП «ТЕХНІКА» та ОСОБА_1 від 28.12.2022, не підлягають задоволенню.
Як зазначалося вище, ОСОБА_1 є особою, за якою зареєстроване право власності на спірне майно, та за принципом реєстраційного підтвердження володіння є володільцем такого об'єкта. Натомість держава (зокрема, в особі Арцизької міської ради), за якою не зареєстроване право власності на спірний об'єкт, не є його володільцем. Договірні відносини між державою/територіальною громадою та ОСОБА_1 щодо спірного майна відсутні, оскільки останнє було набуте відповідачем у власність шляхом укладення договору купівлі-продажу з ПП «ТЕХНІКА»
За таких обставин, виходячи з обставин цієї конкретної справи, єдиним належним способом захисту прав у спірних правовідносинах є позовна вимога про витребування нерухомого майна від ОСОБА_1, за яким зареєстроване право власності на спірне майно. Між тим, така позовна вимога в межах даної справи прокурором не заявлена.
При цьому, беручи до уваги те, що заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги не відповідають належним та ефективним способам захисту, останні, відповідно, не підлягають і розгляду по суті, адже обрання неналежного способу захисту вже є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.12.2020 у справі №5017/1221/2012 та від 18.05.2022 у справі №914/1191/20.
Відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту, суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом (постанови Верховного Суду від 11.09.2025 у справі №916/4532/24, від 13.06.2024 у справі №924/620/23 та від 07.02.2024 у справі №925/1368/22).
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що заявлені прокурором у цій справі позовні вимоги не є належними та ефективними способами захисту, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Крім того, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 заяву керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1503/25 від 09.04.2025) у справі №916/4173/24 задоволено частково; заборонено державним реєстраторам та особам, які виконують функції державного реєстратора, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна: підвального приміщення № 10, загальною площею 278 кв.м, розташованого за адресою АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття №56041 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1925946523248) та зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); у задоволенні решти заяви керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову (вх.1503/25 від 02.04.2025) у справі №916/4173/24 відмовлено.
Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає за потрібне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №916/4173/24.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, щодо обрання прокурором неефективного способу захисту, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову, витрати прокурора на сплату судового збору за подачу позовної заяви покладаються на позивача. В свою чергу, витрати апелянта на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись статтями 269-271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 23.01.2025 по справі №916/4173/24 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в повному обсязі.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн.
Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 у справі №916/4173/24.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.12.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: С.В. Таран
І.Г. Філінюк