ун. № 759/5885/25
пр. № 2/759/3684/25
28 жовтня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Косінської І.В.,
за участю: представника позивача Кардашевської Г.М.,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
І. Позиція сторін у справі
у березні 2025 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.02.2025, щодо відчуження транспортного засобу, а саме: FELDBINDER TSA 42.3, № шасі НОМЕР_1 , що укладений між ОСОБА_1 та іншою особою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 17.01.2025 АТ «Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором овердрафту №015/84-14/221 від 25.05.2023 у сумі 3950168 грн 21 коп. та 06.02.2025 відкрито провадження у справі №910/640/25. 31.01.2025 позивачем подано до Господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 , а саме: Вантажний тягач RENAULT T 460, 10837, (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 , Напівпричіп FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_1 , Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1968, (2013 року випуску), № куз. НОМЕР_3 . 04.02.2025 винесено ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову та накладено арешт на вказані транспортні засоби. Листом від 17.02.2025 ГСЦ МВС повідомив, що на підставі договорів купівлі продажу 04.02.2025 здійснено відчуження транспортних засобів в ТСЦ № 8045: RENAULT T 460, номер шасі НОМЕР_2 , FELDBINDER TSA 42.3, номер шасі НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_3 , які були перереєстровані з ОСОБА_1 на нових власників. Позивач вважає, що відчуження ОСОБА_1 транспортного засобу напівпричіп FELDBINDER TSA 42.3, № шасі НОМЕР_1 , на користь іншого власника на підставі договору купівлі-продажу у період виникнення простроченої заборгованості та після пред'явлення банком до суду позову про стягнення з нього заборгованості є фраудаторним правочином, тобто таким, який укладено з метою уникнення відповідальності перед кредитором - АТ «Райффайзен Банк».
10.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки Господарським судом м. Києва рішення у справі №910/640/25 не винесено, а відтак, відповідач є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки щодо належного йому майна. У той же час, позовна заява не містить доказів завдання позивачу шкоди внаслідок укладання відповідачем спірного договору купівлі-продажу, як і не містить доказів того, що у відповідача відсутнє інше рухоме та нерухоме майно, за рахунок якого можна задовольнити вимоги позивача або доказів того, що внаслідок укладання цього договору купівлі-продажу відповідач перестав бути платоспроможним, а відтак оспорюваний правочин залишається правочином для сторін, між якими він укладений, але ніяк не фраудаторним. Разом із тим, 28.05.2023 між позивачем, як заставодержателем, та ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС», як заставодавцем, укладено договір застави №12/84-14/237, загальна ринкова вартість переданого у заставу позивачу рухомого майна, належного ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС», становить 4631251 грн 00 коп., і є більшою на 681082 грн 79 коп. заявлених позовних вимог. Отже, наявність в заставі у позивача майна ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС», загальна вартість якого значно перевищує суму боргу, дає підстави стверджувати про відсутність ризиків невиконання або утруднення виконання майбутнього рішення суду (а.с. 93-102, т. 1).
17.04.2025 до суду представником позивача було надіслано відповідь на відзив, відповідно до якої зазначено, що на момент відчуження транспортного засобу, яке було здійснено 04.02.2025 відповідач: був обізнаний про наявність простроченої заборгованості ТОВ ТД Корнер Плюс перед банком; отримував вимогу банку про виконання зобов'язань у відповідності до договору поруки; володів інформацією про хід справи у Господарському суді м. Києва, а тому, передбачивши накладення арешту на належне йому майно та подальше звернення стягнення на нього, - здійснив перереєстрацію напівпричепу FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_1 та ще двох транспортних засобів на іншу особу, що є недобросовісною поведінкою відповідача. Крім того, у період 08/2024-09/2024 у позичальника виникають фінансові труднощі, пов'язані насамперед з відкриттям процедури банкрутства головного дебітора Позичальника ТОВ «Контененталь Трейд» та поданням ТОВ «Нива 2008» до ТОВ «ТД Корнер Плюс» позову про стягнення 2620930 грн 91 коп. за невиконання договору поставки, такі дії ОСОБА_1 спрямовані саме на зменшення платоспроможність позичальника перед кредиторами. Також, враховуючи недостатність застави для погашення заборгованості, майбутнє рішення про стягнення заборгованості, в т.ч. з відповідача, може бути виконано саме за рахунок власного майна ОСОБА_1 , а тому дії відповідача, що зводяться до виведення активів (рухомого та нерухомого майна) та спрямовані на недопущення задоволення вимог кредитора напряму порушують права позивача (а.с. 174-185, т. 1).
23.04.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник підтримує позицію викладену у відзиві, а також зазначає, що у порушення ст. 83 ЦПК України разом із відповіддю на відзив позивачем подано ряд доказів, які не подані у встановлений законом строк, а тому просить не приймати до розгляду вищезазначені докази під час винесення судового рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 4-11, т. 2).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025, визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 27-28, т. 1).
Ухвалою судді від 25.03.2025 відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 53-54, т. 1).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.03.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 55-56, т. 1).
Ухвалою судді від 25.03.2025 задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову та накладено арешт на рухоме майно, а саме: FELDBINDER TSA 42.3, № шасі НОМЕР_1 (а.с. 57-58, т. 1).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2025 здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи у порядку загального позовного провадження та залучено до участі у справі в якості співвідповідача, а саме: ОСОБА_2 (а.с. 249-250А, т. 1).
Ухвалою суду від 28.10.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду (а.с. 80, т. 2).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтримала позицію викладену у відзиві та запереченнях, просила у позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби, а саме: RENAULT T 460, 10837, (2016), № шасі НОМЕР_2 ; FELDBINDER TSA 42.3, (2008), № шасі НОМЕР_1 ; VOLKSWAGEN PASSAT, 1968, (2013), № куз. НОМЕР_3 ; SEAT TOLEDO, 1984, (1993), № куз. НОМЕР_4 , що підтверджується листом №31/93АЗ-975-2025 від 14.01.2025 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС (а.с. 25, т. 1).
04.02.2025 року Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про задоволення заяви від 31.01.2025 АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову та накладено арешт на транспортні засоби: Вантажний тягач RENAULT T 460, 10837, (2016 року випуску), № шасі НОМЕР_2 , Напівпричіп FELDBINDER TSA 42.3, (2008 року випуску), № шасі НОМЕР_1 , Автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, 1968, (2013 року випуску), № куз. НОМЕР_3 (а.с. 23-24, т. 1).
Листом №31/26/09/317-аз/03-2025-310-2025 від 17.02.2025 ГСЦ МВС повідомив, що на підставі договорів купівлі продажу 04.02.2025 здійснено відчуження транспортних засобів в ТСЦ № 8045: RENAULT T 460, номер шасі НОМЕР_2 , FELDBINDER TSA 42.3, номер шасі НОМЕР_1 та VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_3 , які були перереєстровані з ОСОБА_1 на нових власників (а.с. 26, т. 1).
Як вбачається, 04.02.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу №8045/2025/5115602, а саме FELDBINDER TSA 42.3, номер шасі НОМЕР_1 (а.с. 88, т. 1).
28.05.2023 між АТ «Райффайзен Банк», як Заставодержателем, та ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС», як Заставодавцем, укладено договір застави №12/84-14/237 (а.с. 108-114, т. 1).
Додатком 1 до Договору застави визначено перелік рухомого майна, що передано в заставу АТ «Райффайзен Банк».
03.01.2025 АТ «Райффайзен Банк» надіслано ОСОБА_1 вимогу за вих № 188/2/9 про погашення заборгованості, згідно з якою вимагав погасити заборгованість у відповідності до умов договору поруки, у зв'язку з невиконанням Позичальником грошових зобов'язань за Договором овердрафту № 015/84-14/221 (а.с. 193-194, 199, т. 1).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.06.2025 по справі № 910/640/25 позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «ТД КОРНЕР ПЛЮС» та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено повністю (а.с. 60-62, т. 2).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини.
Статтею 655 ЦК України визначено, шо за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. ч. 1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття не встановлена судом.
Зазначеною нормою закріплено презумпцію законності набуття права власності, тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або якщо незаконність набуття права власності встановлена рішенням суду, а також встановлено відкритість переліку підстав набуття права власності з обмеженням їх виключно тими, що прямо передбачені в законодавстві.
Судом встановлено, що відчуження транспортного засобу в ТСЦ № 8045: FELDBINDER TSA 42.3, номер шасі НОМЕР_1 , та перереєстрація з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , відбулось на підставі договору купівлі продажу від 04.02.2025, тобто того ж дня, коли Господарським судом міста Києва винесено ухвалу про задоволення заяви банку про забезпечення позову від 31.01.2025 та накладено арешт на вказаний транспортний засіб.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У постанові Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».
Тлумачення ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є не лише наявність відповідних підстав для оспорення правочину, але й встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як правило, той чи інший спосіб захисту спрямований на відновлення порушених цивільних прав та (або) інтересів. При визнанні правочину недійсним потреба встановлення порушених цивільних прав та інтересів залежить від того, чи виконаний недійсний правочин. Тому якщо він виконаний (або виконується), то слід встановлювати порушені права і (або) інтереси. У ситуації, яка розглядається, коли правочин не виконаний, визнання правочину недійсним, по суті, буде мати превентивний характер, спрямований на недопущення порушення цивільних прав і (або) інтересів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі №299/396/17, провадження №61-26562св18, від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17, провадження № 61-2761св19, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №369/11268/16-ц, провадження №14-260цс19, зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 04.02.2025 щодо відчуження транспортного засобу, а саме: FELDBINDER TSA 42.3, № шасі НОМЕР_1 , що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають вимогам закону та підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп., з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 11, 16, 202, 203, 215, 234, 317, 319, 328, 655, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-
позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 04.02.2025 щодо відчуження транспортного засобу, а саме: FELDBINDER TSA 42.3, № шасі НОМЕР_1 , що укладений між ОСОБА_1 та іншою особою.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ: 14305909) сплачений судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 10.11.2025.