Справа № 569/14597/25
08 грудня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю представника відповідача, адвоката Мельника А.В.,
розглянувши заяву представника відповідача - адвоката Мельника Андрія Володимировича про передачу справи до Верховного Суду для визначення її підсудності в порядку статті 33 ЦПК України в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
08 грудня 2025 року представник відповідача - адвокат Мельник А.В. подав до суду заяву про передачу справи до Верховного Суду для визначення її підсудності в порядку статті 33 ЦПК України. Зазначає, що позивачка ОСОБА_1 з дитиною перебувають за межами території України, у зв'язку з агресією РФ, як вбачається з тексту позовної заяви.
Також згідно долучених до позовної заяви довідки від 04 липня 2025 року WSO 5345.4.229.2025.MD Управління гмин Длуголенка, республіка Польща, ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою тимчасового місця проживання: населений пункт Длуголенка, воєводство: АДРЕСА_1 , дата реєстрації 04 липня 2025 року та довідки від 10 вересня 2024 року, виданої війт гмини Длуголенка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою тимчасового місця проживання: 10 вересня 2024 року, АДРЕСА_1 населений пункт - ділянка: Келчув, гмина: Длуголенка, воєводство: Нижньосілезьке.
Водночас відповідач ОСОБА_2 , згідно з відмітками у закордонному паспорті та даними ДПСУ, у 2021 році виїхав за межі України та не повертався.
Це підтверджується також: договором найму частини квартири у АДРЕСА_2 від 19.07.2025; довідкою Центрального реєстру підприємницької діяльності Республіки Польща про здійснення ним стоматологічної практики з 01.05.2022 у м. Вроцлав; довідкою від 22.10.2025 про його реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, згідно з довідкою про зареєстрованих осіб від 03.10.2025 № 22016, відповідач не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , яку зазначено позивачкою в позові.
Позивачка навмисно зазначає недостовірну адресу проживання відповідача в Україні, що свідчить про спробу уникнути застосування ст. 29 ЦПК України та штучно створити територіальну підсудність українському суду першої інстанції. Із матеріалів справи не вбачається жодного доказу перебування будь-якої із сторін на території України. Навпаки - всі долучені документи підтверджують проживання як позивача, так і відповідача за кордоном - у Республіці Польща.
Згідно з ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
За правилом, установленим частиною 1 статті 497 ЦПК, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, встановлених у статях 175 і 177 ЦПК України.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою звернення саме до Рівненського міського суду Рівненської області стало те, що позивач зазначила адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_3 , проте вказана інформація не відповідає дійним обставинам справи, оскільки відповідач з 2022 року проживає та працює на території республіки Польща.
Наразі позивач, відповідач, та їх донька ОСОБА_3 мешкає та має зереєстроване місце проживання за кордоном (у Польща), про що свідчить договір оренди житла та довідки про місце проживання, відповідь з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Таким чином, дана справа не може бути розглянута судом першої інстанції в Україні, оскільки не існує жодного процесуального зв'язку сторін з територією України щодо визначення підсудності.
У зв'язку з цим вважає, що цивільна справа № 569/14597/25 підлягає передачі до Верховного Суду для визначення підсудності.
Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до такого висновку.
Представник відповідача подав клопотання про передачу справи № 569/14597/25 до Верховного Суду для визначення підсудності даної справи.
Клопотання обгрунтоване тим, що позивач та відповідач є громадянами України, однак на даний час проживають на території Республіки Польща, а тому, враховуючи ст. 29 ЦПК України, вважає, що дану справу слід направити до Верховного суду для визанчення підсудності.
У статті 29 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Тобто, підсудність справ визначається ухвалою Верховного Суду у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1577333 від 17.07.2025 щодо реєстрації місця проживання відповідача, ОСОБА_2 на час вирішення питання про відкриття провадженення був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 18)
Згідно відповіді з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України позивач ОСОБА_1 неодноразово перетинала державний кордон України у різних пунктах пропуску громадян з 06.10.2018 по 24.06.2025, що свідчить про те, що остання тимчасово перебуває на території республіки Польщі, оскільки Конституцією України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", іншими законами та міжнародними договорами України їй гарантовано право на вільний вибір місця перебування.
Ухвалою суду від 23 липня 2025 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено здйснювати за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.
09 вересня 2025 року Рівненським міським судом Рівненської області було винесено заочне рішення у справі. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1\4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 16 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 36-37)
06 жовтня 2025 року Рівненським міським судом Рівненської області винесено ухвалу, якою заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мельника А.В. про перегляд заочного рішенняв цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено. Скасовано заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09.09.2025 року у цивільній справ № 569/14597/25, розгляд справи призначено на 23.10.2025 року на 15 год. 00 хв.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або спорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позивач, ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована АДРЕСА_4 , а тому має право на захист своїх прав та законних інтересів у судовому порядку.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що доцільним та ефективним буде вирішення спору щодо стягнення аліментів Рівненським міським судом, оскільки останнім відомим місцем проживання відповідача на час пред'явлення позову до суду та відкриття провадження у справі було АДРЕСА_3 , та позаяк вказаний спір потребує своєчасного розв'язання.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача - адвоката Мельника А.В. про передачу справи до Верховного Суду для визначення підсудності.
Керуючись ст. 29, 260, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Мельника Андрія Володимировича про передачу справи № 569/14597/25 до Верховного Суду для визначення підсудності - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляцйної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали складено 10.12.2025.
Суддя Н. Г. Кучина