Дата документу 09.12.2025Справа № 554/17440/25
Провадження № 2/554/6136/2025
09 грудня 2025року м. Полтава
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Бугрій В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа: Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності,-
08.12.2025 року до Шевченківського районного суду міста Полтави звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа: Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності.
Вивчивши матеріали позову та додані до нього додатки, суддя приходить до наступного висновку.
Позовна заява не відповідає ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1817,5 грн.
Позивачкою ОСОБА_1 подано заяву про зменшення розміру судових витрат.
В обгрунутванні заяви вказувала, що вона є пенсіонерка та єдиним джерелом доходів є пенсія. На сьогоднішній день вона отримує пенсію в розмірі 4802,31 грн., а також вона мешкає одна, має сина з інвалідністю другої групи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення по справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вищенаведеною правовою нормою Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий та вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.
Аналіз частин 1, 2статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні від 19 червня 2011 року в справі Креуз проти Польщі («Kreuz v. Poland») зазначав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. При цьому положення пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26 липня 2005 року).
Звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, враховуючи, що статтею 129 Конституції України закріплено один із основоположних принципів правосуддя - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, при зверненні до суду з вимогою про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору, особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження обставин, які слугують підставами, передбаченими чинним законодавством, для задоволення такого роду клопотань. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору.
Єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями ст. 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Тобто законодавець передбачив можливість відстрочити сплату судового збору лише з підстав пов'язаних з майновим станом сторони.
Дослідивши надані позивачкою свідоцтво про народження її сина, пенсійне посвідчення її сина, довідку про її доходи, то суд дійшов висновку, що він не дозволяє в повній мірі встановити майновий стан позивачки.
А сама по собі обставина, що майновий стан позивачки позбавляє її можливості оплатити судовий збір не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Натомість позивачка не додала до заяви про звільнення від сплати судового збору будь-яких доказів наявності у її власності рухомого чи нерухомого майна, коштів на рахунках у банківських установах, документів, що свідчать про склад сім'ї, документів на підтвердження доводів заявника про те, що вона не отримує дохід, тощо.
Разом з тим, належних доказів на підтвердження скрутного майнового стану, як це передбачено статтею 136 ЦПК України, позивач суду не надав, а сам факт звернення до суду з даним позовом за обставин, які зазначенні у позовній заяві не є підставою для звільнення від сплати судового збору.
Слід також зазначити, що в рішенні у справі «Креуз проти Польщі» Європейський Суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатись обмеженням доступу до суду.
Отже, наведені заявником доводи не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору або свідчать про відсутність коштів для сплати судового збору, а тому в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору слід відмовити.
Зазначену позовну заяву треба залишити без руху, оскільки її подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме: позовна заява, зокрема, повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору; до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» за вимогу майнового характеру: 1% від ціни позову (вартості майна), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (1211,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму. За подання позову позивачці необхідно сплатити судовий збір 9488 грн. (Ціна позову 948800 грн.).
За вимогу немайнового характеру: 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн.).
Тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі не виконання вимог даної ухвали, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву адвоката Дашевської Ірини Ісаківни до Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради, третя особа: Департамент з питань реєстрації Полтавської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності - залишити без руху.
Надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання ухвали суду.
Інакше позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.
Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя В.М.Бугрій