09.12.2025 Провадження по справі № 2/940/670/25
Справа № 940/1633/25
Іменем України
09 грудня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Косович Т.П.
при секретарі Козуб І.С.
з участю адвоката Неживка І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Тетіївський міський голова Балагура Богдан Олегович, про стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з виконавчого комітету Тетіївської міської ради 200000 гривень моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням та незаконним переведенням.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 05.02.2003 року її прийнято на посаду спеціаліста-бухгалтера Кашперівської сільської ради, далі 18.01.2015 року - переведено на посаду секретаря-друкарки, діловода Кашперівської сільської ради.
09.12.2020 року Кашперівська сільська рада реорганізована шляхом приєднання до виконавчого комітету Тетіївської міської ради згідно рішення Тетіївської міської ради «Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до складу Тетіївської міської ради» № 09-01-VII.
09.02.2021 року розпорядженням Тетіївського міського голови від 05.02.2021 № 36 «Про звільнення працівників Височанської, Галайковської, Денихівської, Кашперівської, Клюківської, Кошівської, Одайпільської, Пятигірської, Теліженецької сільських рад» ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря-друкарки, діловода у зв'язку з реорганізацією на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/1221/22 дане розпорядження в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря-друкарки, діловода визнано протиправним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді секретаря-друкарки, діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради.
На виконання даного рішення Тетіївським міським головою 22.05.2023 року винесено розпорядження № 96 к-тр «Про поновлення на посаді діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 поновлено на посаду діловода (віддалене робоче місце с. Клюки, с. Хмелівка Денихівського старостинського округу) виконавчого комітету Тетіївської міської ради з 22.05.2023 року.
Вважаючи винесене розпорядження протиправним в частині переведення її на нове місце роботи с. Клюки, с. Хмелівка Денихівського старостинського округу, позивачка оскаржила його до суду.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/843/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича про визнання протиправним та скасування розпорядження Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича № 96 к-тр від 22.05.2023 року «Про поновлення на посаді діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради ОСОБА_1 » в частині, що стосується віддаленого робочого місця с. Клюки, с. Хмелівка Денихівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради, та зобов'язання перевести її на посаду діловода Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/843/23 скасовано, ухвелно нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано розпорядження Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича №96 к-тр від 22 травня 2023 року «Про поновлення на посаді діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради ОСОБА_1 » в частині, що стосується віддаленого робочого місця с. Клюки, с. Хмелівка, Денихівського старостинського округу Виконавчого комітету Тетіївської міської ради.
На виконання рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/1221/22 з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року у справі № 940/843/23 Тетіївським міським головою винесено розпорядження № 2.13.3-05/297 від 30.10.2024 року, яким внесено зміни до розпорядження Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича № 96 к-тр від 22.05.2023 року в частині віддаленого робочого місця, а саме поновлено ОСОБА_1 у віддалене робоче місце в с. Кошів, с. Погреби Кашперівського старостинського округу.
Дане робоче місце знаходиться на значній відстані від місця її проживання в с. Кашперівка, прямого транспортного сполучення між с. Кашперівка та с. Кошів, с. Погреби немає, а власного транспорту вона не має, тому вона не має фізичної можливості прибувати до робочого місця. З приводу цього ОСОБА_1 неодноразово зверталась з відповідними листами до роботодавця, однак її звернення не надали позитивного результату.
З огляду на те, що з боку роботодавця відбулося неодноразове порушення її трудових прав, а саме незаконне звільнення та незаконне переведення, що підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, позивачка в порядку ст. 237-1 КЗпП просить стягнути на її користь 200000 гривень моральної шкоди.
Відповідачем виконавчим комітетом Тетіївської міської ради до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/1221/22 та постанова Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року у справі № 940/843/23 були виконані, позивачку поновлено на роботі в Кашперівському старостинському окрузі (с. Кошів, с. Погреби входять у склад Кашперівського старостинського округу), як вона і просила у своїй заяві та апеляційній скарзі. Крім того, заявлена позивачкою сума моральної шкоди є явно завищеною та не підтверджена належними доказами.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримали, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Тетіївської міської ради Складена Н.М. позовних вимог не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.
Третя особа Тетіївський міський голова Балагура Б.О. в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що 05.02.2003 року ОСОБА_1 прийнято на посаду спеціаліста-бухгалтера Кашперівської сільської ради, далі 18.01.2015 року - переведено на посаду секретаря-друкарки, діловода Кашперівської сільської ради, що підтверджується копіями розпоряджень Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області № 21 від 05.02.2003 року та № 9 від 19.01.2015 року.
Рішенням Тетіївської міської ради VІІІ скликання від 09 грудня 2020 року №09-01- VІІІ «Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до складу Тетіївської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Кашперівської сільської ради шляхом приєднання до Тетіївської міської ради.
Розпорядженням Тетіївського міського голови від 30 грудня 2020 року №161 «Про переведення працівників до виконавчого комітету Тетіївської місткої ради до закінчення реорганізації сільських рад, що увійшли до складу Тетіївської міської ради» ОСОБА_1 переведено до апарату виконавчого комітету Тетіївської міської ради з 01.01.2021 до закінчення реорганізації сільських рад, що увійшли до складу Тетіївської міської ради 09.02.2021 року.
09.02.2021 року розпорядженням Тетіївського міського голови від 05.02.2021 № 36 «Про звільнення працівників Височанської, Галайковської, Денихівської, Кашперівської, Клюківської, Кошівської, Одайпільської, Пятигірської, Теліженецької сільських рад» ОСОБА_1 звільнено з посади секретаря-друкарки, діловода у зв'язку з реорганізацією на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/1221/22, яке набрало законної сили 19.12.2023 року, дане розпорядження в частині звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря-друкарки, діловода визнано протиправним та скасовано. ОСОБА_1 поновлено на посаді секретаря-друкарки, діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради.
На виконання даного рішення Тетіївським міським головою 22.05.2023 року винесено розпорядження № 96 к-тр «Про поновлення на посаді діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради ОСОБА_1 », яким ОСОБА_1 поновлено на посаду діловода (віддалене робоче місце с. Клюки, с. Хмелівка Денихівського старостинського округу) виконавчого комітету Тетіївської міської ради з 22.05.2023 року.
Вважаючи винесене розпорядження протиправним в частині переведення її на нове місце роботи с. Клюки, с. Хмелівка Денихівського старостинського округу, позивачка оскаржила його до суду.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/843/23 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича про визнання протиправним та скасування розпорядження Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича № 96 к-тр від 22.05.2023 року «Про поновлення на посаді діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради ОСОБА_1 » в частині, що стосується віддаленого робочого місця с. Клюки, с. Хмелівка Денихівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради, та зобов'язання перевести її на посаду діловода Кашперівського старостинського округу виконавчого комітету Тетіївської міської ради - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року, яка набрала законної сили 04.09.2024 року, рішення Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/843/23 скасовано, ухвелно нове рішення, яким визнано протиправним та скасовано розпорядження Тетіївського міського голови Балагури Богдана Олеговича №96 к-тр від 22 травня 2023 року «Про поновлення на посаді діловода виконавчого комітету Тетіївської міської ради ОСОБА_1 » в частині, що стосується віддаленого робочого місця с. Клюки, с. Хмелівка, Денихівського старостинського округу Виконавчого комітету Тетіївської міської ради.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права та при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так із правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Таким чином, адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним, особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
За приписами п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У п. 13 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі №6-23цс12.
За приписами ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частинами 4-5 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в спавах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України.
Позивачка просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 200000 гривень, посилаючись на те, що її незаконне звільнення мало місце 09.02.2021 року, порушене право відновлене рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року. Проте дане рішення виконане було, що підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року. Попри можливість врегулювання спору, відповідач вчиняв неправомірні дії, фактично порушення її прав тривало з 09.02.2021 року (момент звільнення) по 30.10.2024 року (розпорядження № 2.13.3-05/297 від 30.10.2024 року), тобто 3 роки 8 місяців та 22 дні. Незаконе звільнення та незаконне переведення ОСОБА_1 призвели до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, адже вона, будучи одинокою матір'ю, мусила матеріальено забезпечувати себе та на свого, на той час, неповнолітнього сина.
Враховуючи те, що рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 17.05.2023 року у справі № 940/1221/22 та постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 року встановлено порушення трудових прав позивачки (незаконне звільнення та незаконе переведення), що призвело до моральних страждань останньої, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та матеріального забезпечення, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з виконавочго комітету Тетіївської міської ради на її користь моральної шкоди.
Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо визнає підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності людини. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною та достатньою аби компенсувати людські страждання, тому її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд бере до уваги висновок, висвітлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020, справа №752/17832/14-ц, про те, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд визнає, що права позивачки були порушені та це є природнім, що будь-яка особа у такій ситуації зазнає моральної шкоди, що виражається у напруженні, викликаному зміною в звичайному укладі життя.
Отже, з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з виконавчого комітету Тетіївської імської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000 гривень. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, буде співмірним із фактом заподіяння шкоди та глибиною моральних страждань позивачки у даній справі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка понесла судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028 гривень, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції АТ «Ощадбанк» № 30 від 25.08.2025 року, а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача пропорційно розміру задволених позовних вимог, тобто в сумі 151,40 грн.
Щодо судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу, то представник позивачки до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про подання доказів їх понесення протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Тетіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Тетіївський міський голова Балагура Богдан Олегович, про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з виконавчого комітету Тетіївської міської ради, код ЄДРПОУ 04054889, місцезнаходження: вул. Януша Острозького, 5, м. Тетіїв, Білоцерківський район, Київська область, 09801, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , - 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди та 151 (сто п'ятдесят одну) гривню 40 копійок сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення: 11 грудня 2025 року.
Суддя: Т.П.Косович