вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
19 листопада 2025 року Справа №370/2204/22
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Косенко А.В.,
із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки Возного М.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідачів ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в селищі Макарів Київської області справу за позовною заявою
ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; третя особа: Боярська міська рада Київської області про встановлення сервітуту,
26.12.2022 року адвокат Возний М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до суду із вказаним позовом, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; третя особа: Боярська міська рада Київської області про встановлення сервітуту, в якому, із урахуванням заяви про зміну предмету позову від 26 серпня 2025 року, просила:
- встановити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , безоплатний та безстроковий сервітут щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222786101:01:030:0033, 3222786101:01:030:0036, 3222786101:01:030:0039, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать відповідачам на праві приватної власності;
- визначити умови сервітуту, відповідно до яких ОСОБА_1 має право проходу, проїзду до свого будинку та земельної ділянки по належним земельним ділянкам, які належать на праві власності відповідачам;
- зобов'язати ОСОБА_4 для виконання умов сервітуту демонтувати на земельній ділянці з кадастровим номером: 3222786101:01:030:0036, що перебуває у її приватній власності перепони, а саме: шлагбаум та металеву огорожу, які знаходяться на проїжджій частині до будинку позивачки.
Так, позивачка обґрунтовуючи свої позовні вимоги до відповідачів, посилалась на те, що їй на праві власності належить 1/2 частина будинку по АДРЕСА_2 , яке знаходиться на земельній ділянці площею 0,0945 та, кадастровий номер 3222786101:01:030:00225, що належить позивачці на праві приватної власності відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-КВ № 091705, та витягу з ДРРП на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.12.2022 року, виданий приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Івановою В.В. для будівництва та обслуговування житлових будівель та господарських споруд.
Власниками сусідніх земельних ділянок, є відповідач ОСОБА_4 , якій належить земельна ділянка площею 0,185 га, кадастровий номер 3222786101:01:030:0036, та земельна ділянка площею 0,003 га, кадастровий номер 3222786101:01:030:0033, відповідач ОСОБА_5 , якому належить на праві власності земельні ділянки площею 0,0216 га, кадастрові номери: 3222786101:01:030:0035, 3222786101:01:030:0011.
Будинок та земельна ділянка площею 0,0945 га, кадастровий номер: 3222786101:030:00225, позивачки знаходиться за земельними ділянками відповідачів.
Вхід до будинку позивачки, відповідачів та третьої особи загальний. Прохід (проїзд) до будинку був через сусідні земельні ділянки, тобто необхідно проїжджати (проходити) через земельні ділянки відповідачів.
На даний час прохід до будинку позивачки перекритий перепонами, а саме на земельній ділянці відповідача ОСОБА_4 . На земельній ділянці з кадастровим номером: 3222786101:01:030:0036 відповідач встановила дві перепони, що підтверджується схемою земельних ділянок із вказаним заїздом та обмежувачами, та відповіддю Першого заступника міського голови Боярської міської ради Київської області Тетяни Кочкової від 28.11.2022 року, а також фотокартками.
На даний час прохід (проїзд) до будинку позивачки перекритий шлагбаумом та металевою огорожею відповідачів, а від так позивачка позбавлена права вільного доступу до свого будинку.
Позивачка неодноразово зверталася до відповідачів надати їй доступ до будинку шляхом (проходу) проїзду через земельні ділянки, які належать на праві власності відповідачам, але їй було відмовлено. Мотивуючи свою відповідь відповідачі зазначають що це їхня власність. Навіть не звертаючи уваги на той факт, що рішенням Виконкому Макарівської Ради №170 від 25.09.1990 року, було відведено в безстрокове користування через земельні ділянки відповідачів проїзд шириною 3,5 м., так як іншого заїзду до будинку позивача не має.
Крім того, згодом позивачці стало відомо про те, що відповідач ОСОБА_5 продав земельні ділянки площею 0,0216 га, кадастрові номери: 3222786101:01:030:0035, 3222786101:01:030:0011 - громадянці ОСОБА_6 11.05.2023 року. Разом з тим, останньою також було придбано земельну ділянку з кадастровим номером 3222786101:01:030:0034, яка належала на праві власності ОСОБА_7 . В подальшому ОСОБА_6 об'єднала земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222786101:01:030:0011, 3222786101:01:030:0034, 3222786101:01:030:0035 в одну, присвоївши земельній ділянці новий кадастровий номер: 3222786101:01:030:0039, яку перепродала громадянину ОСОБА_2 12.10.2024 року.
На прохання укладення договору про встановлення особистого, безстрокового земельного сервітуту відносно частини земельних ділянок на право постійного (проходу) проїзду до свого будинку відповіді від відповідачів не отримала, що змусило позивачку звернутися до суду із даним позовом, так як порушуються її права.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 12.01.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
18.11.2025 року від позивачки ОСОБА_1 , до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій просила:
- накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 3222786401:01:030:0039, що належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- накласти арешт на земельні ділянки, кадастрові номери: 3222786401:01:030:0033, 3222786401:01:030:0036, що належать на праві власності ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову, позивачка посилалася на те, що у травні 2025 року їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_5 продав земельну ділянку кадастровий номер: 3222786401:01:030:0011, яка межує з її земельною ділянкою, - громадянці ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому ОСОБА_6 об'єднала земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222786401:01:030:0011, 3222786401:01:030:0034, 3222786401:01:030:0035 в одну, присвоївши земельній ділянці новий кадастровий номер: 3222786401:01:030:0039, яку перепродала громадянину ОСОБА_2 12.10.2024 року. Даний факт підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП на нерухоме майно та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.07.2025 року. Незважаючи на той факт, що на даний час розглядається вищевказана справа в Макарівському районному суді Київської області, щодо встановлення сервітуту відповідач ОСОБА_5 продав земельну ділянку ОСОБА_6 а остання перепродала громадянину ОСОБА_2 , якого залучено ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідача. Таким чином, у позивача на даний час виникла необхідність подати до Макарівського районного суду Київської області у цивільній справі №370/2204/22 вказану заяву про забезпечення позову.
Згідно із ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 153 ЦПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п. 4 його постанови від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зважаючи на вищевикладене, заява про забезпечення позову розглядається у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивачки, адвокат Возний М.В., заяву про забезпечення позову підтримав та просив задовольнити посилаючись на те, що земельна ділянка двічі була відчужена відповідачем ОСОБА_5 , якому достеменно відомо, що на розгляді суду перебуває цивільна справа і тому з метою не затягування розгляду справи просив накласти арешт на земельні ділянки, оскільки існують ризики того, що вказані земельні ділянки можуть і надалі відчужуватися.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримала та просила задовольнити, а представник відповідачів, адвокат Мицканюк І.П., в свою чергу, вказав на недоцільність обмеження прав власників на ці земельні ділянки, оскільки справа стосується питання встановлення сервітуту.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» (рішення від 29 червня 2006 року, заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У свою чергу у рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» (Doranv.Ireland) (рішення від 31 липня 2003 року, заява №50389/99) Європейський Суд з прав людини вказує, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
За змістом ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Відповідно до ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Верховний Суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі за єдиним унікальним номером 915/508/18). Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 року у справі за єдиним унікальним номером 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року у справі за єдиним унікальним номером 922/599/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, крім іншого, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Із змісту заяви вбачається, що заявниця просить накласти арешт на: земельну ділянку, кадастровий номер: 3222786401:01:030:0039, що належить ОСОБА_2 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; та земельні ділянки, кадастрові номери: 3222786401:01:030:0033, 3222786401:01:030:0036, що належать на праві власності ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав, 11.05.2023 року ОСОБА_5 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером: 3222786401:01:030:0011 громадянці ОСОБА_6 , яка в свою чергу, об'єднала земельні ділянки та згідно договору купівлі-продажу здійснила її продаж ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджені наявними у справі доказами, та не заперечуються учасниками, а тому ці обставини не потребують доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, якою визначено, що обставини, визнані учасниками справи, не потребують доказування.
Разом з тим, арешт майна (земельних ділянок), як спосіб забезпечення позову, передбачає накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Земельний кодекс України визначає право земельного сервітуту як право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ЗК України, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.
Частиною 6 статті 403 ЦК України передбачено, що сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Отже, у разі ухвалення судового рішення про задоволення позовних вимог у цій справі, дія земельного сервітуту зберігається у випадку переходу прав на земельні ділянки щодо яких встановлено земельний сервітут до інших осіб.
Враховуючи зміст позовних вимог та запропонований позивачкою захід забезпечення позову, суд дійшов висновку, про надмірне втручання у право власності власників земельних ділянок, оскільки останні в результаті застосування зазначених заходів забезпечення позову будуть позбавлені правомочностей власника, можливості розпоряджатись належним їм майном без відповідного правового обґрунтування.
За таких обставин, із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №370/2204/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ; третя особа: Боярська міська рада Київської області про встановлення сервітуту - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, а у судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, чи розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтями 353-355 ЦПК України безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складений 24.11.2025 року.
Суддя А.В. Косенко