Справа № 357/8289/25
Провадження № 2/357/4086/25
іменем України
09 грудня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Кича М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування,
В червні 2025 року позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування, посилаючись на наступні обставини.
10 листопада 2023 року, о 08 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 (далі Відповідач) в м. Біла Церква по вул. Котляревського, 42, керуючи транспортним засобом «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, на перехресті вул. Котляревського та вул. Дружби, рухаючись на другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі у результаті чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3 б, 16.11 Правил дорожнього руху.
Вина ОСОБА_1 встановлена постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/14247/23 від 27.11.2023.
Автомобіль «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , забезпечений ТДВ «Експрес Страхування» на підставі полісу обов'язкового страхування ЕР-217272201.
Потерпілою особою було подано до ТДВ «Експрес Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування.
Керуючись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ТДВ «Експрес Страхування» сплатило потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 115 324 грн, що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням на відповідну суму.
В ході розслідування страхового випадку, Позивачем було встановлено, що Відповідач використовував транспортний засіб «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у режимі таксі. Цей факт встановлено фотографіями з місця події.
Відповідно до 38-1.1. ст. 381 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
У зв'язку з тим, що на момент ДТП автомобіль під керуванням Відповідача використовувався у якості таксі (що підтверджується фото з місця ДТП), що не було передбачено полісом, та стало наслідком заниження страхових коефіцієнтів і зменшення розміру страхового платежу, у ТДВ «Експрес Страхування» відповідно до вищевказаних норм Закону, виникло право регресної вимоги до Відповідача, як до особи відповідальної за шкоду у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування.
В зв'язку з цим, Позивач має право вимоги до Відповідача на суму збитку 115 324 грн/ 2 = 57 662,00 гривень.
27.11.2024 до Відповідача було направлено претензію про досудове врегулювання. Проте Відповідач її не отримав і відповідно досудова вимога є незадоволеною.
Просили суд стягнути з Відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (код ЄДРПОУ 36086124) відшкодування 57 662 (п'ятдесят сім тисяч шістсот шістдесят дві) гривень та судовий збір ( а. с. 1-5 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 ( а. с. 73-74 ) головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
Згідно ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Згідно відповіді № 1451245 від 05.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді стосовно визначення підсудності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 04.02.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 78-79 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Ухвалою судді від 06 червня 2025 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін. Призначено судове засідання у справі на 15 годину 00 хвилин 26 червня 2025 року ( а. с. 80-81 ).
Ухвалою суду від 24.06.2025 відмовлено у задоволені заяви представника позивача Лазоренко Тетяні Володимирівні про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 87-88 ).
Ухвалою суду від 01.07.2025 задоволено заяву представника позивача Лазоренко Тетяні Володимирівні про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів ( а. с. 85-86 ).
30.06.2025 за вх. № 36357 судом отримано відзив на позовну заяву від представника відповідача ( а. с. 89-92).
У вказаному відзиві представник відповідача просить продовжити строки направлення відзиву визнавши їх порушення поважними та відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Зазначено у відзиві, що 19.06.2025 відповідачем було отримано ухвалу про відкриття провадження, проте потрібно було значно більше часу для підготовки відзиву у зв'язку з потребою отримання відеодоказу події ДТП та відбирання заяви свідка від відповідача у зв'язку заявленими позовними вимогами.
Так, відповідно до ухвали судді від 06.06.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування.
В зазначеній ухвалі відповідачу було роз'яснено, що останній має право подати до суду відзив проти позову та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження ( а. с. 80-81).
В матеріалах справи ( а. с. 82 ) міститься супровідний лист від 09.06.2025 про направлення відповідачу ОСОБА_1 копію вищевказаної ухвали до відома, позовну заяву з додатками.
Згідно наявного в матеріалах справи поштового рекомендованого повідомлення про вручення вбачається, що відповідач отримав вказані документи, направлені судом, в тому числі і ухвалу про відкриття провадження особисто 19.06.2025 ( а. с. 89 ), зазначене не було спростовано і представником відповідача, зазначаючи про це у відзиві.
Крім того, представник відповідача Кочин С.С. ознайомився з матеріалами справи 12.06.2025 ( а. с. 83 ).
Отже, строк для подачі відзиву на позовну заяву починається з 12.06.2025, ознайомлення представником відповідача та останній день подачі відзиву 26.06.2025 ( протягом п'ятнадцять днів).
В свою чергу, відзив надійшов на адресу суду 29.06.2025 ( а. с. 89 ), сформований в системі «Електронний суд» та зареєстрований 30.06.2025 за вх. № 36357, тобто з пропуском встановленого строку для подачі відзиву.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 126 ЦПК України ).
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду ( ч. 2 ст. 127 ЦПК України ).
Водночас, стороною відповідача до закінчення встановленого судом строку не надходило відповідної заяви про продовження судом такого строку до його закінчення.
Окрім цього, обставини на які посилається представник відповідача як на підставу поновлення пропущеного строку для подачі відзиву, судом не враховуються та відповідно не визнаються поважними, а тому вказаний відзив судом не приймається до уваги.
В судовому засіданні 11.09.2025 представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні та зазначав про те, що ОСОБА_2 користувався автомобілем вперше та востаннє, буквально він його тільки взяв з проклейки, і відразу його розбив. Сторона позивача не надала доказів, що автомобіль використовувався в режимі таксі. Наявність наклейок не свідчить про дану обставину ( а. с. 124-129 ). За клопотанням представника відповідача, оголошено перерву до 01.10.2025.
Двічі за клопотаннями представника відповідача ( а. с. 131, 143-144), розгляд справи відкладався, востаннє на 08.12.2025 ( а. с. 146 ).
Учасники справи в судове засідання 08.12.2025 не з'явились.
Так, позивач та представник відповідача повідомлялися про розгляд справи належним чином, про що в матеріалах містяться Довідки про доставку електронного документу ( а. с. 148-150 ).
Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п'ята статті 14 ЦПК України).
Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Сам же відповідач ОСОБА_1 був безпосередньо повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове рекомендоване повідомлення про вручене, отримано особисто 25.11.2205 ( а. с. 151 ).
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно ( ч. 5 ст. 128 ЦПК України ).
Водночас, не надходило від відповідача та його представника жодних заяв та клопотань.
В свою чергу, 08.12.2025 за вх. № 711448 судом було отримано клопотання від представника позивача Лазоренко Т.В., в якому позивач підтримує позов повністю, просить провести судове засідання, призначене на 08.12.2025 за відсутності представника позивача ( а. с. 152 ).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження ( ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року ).
Також, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany) наголосив на тому, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до пунктів другого та шостого частини другої статті 43, частини першої статті 44 ЦПК України, учасники справи та їх представники зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії встановлені судом та добросовісно користуватися своїми процесуальним правами.
Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідач ( його представник ) належним чином та завчасно було повідомлені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
В свою чергу, позивач ( представник ) скористувався вимогами ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До того ж, судом враховано, що представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 11.09.2025 та вислови свою позицію стосовно позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням позиції, викладеної представником відповідача в судовому засіданні 11.09.2025, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Встановлено, що 10 листопада 2023 року, о 08 годині 50 хвилин, ОСОБА_1 в м. Біла Церква по вул. Котляревського, 42, керуючи транспортним засобом «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, на перехресті вул. Котляревського та вул. Дружби, рухаючись на другорядній дорозі, не надав дорогу транспортному засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі у результаті чого сталося зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3 б, 16.11 Правил дорожнього руху.
Вищезазначене встановлено постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/14247/23 від 27.11.2023, якою була встановлена вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 та застосовано до останнього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн ( а. с. 11-12 ).
В судовому зсіданні, про що зазначено в постанові суду, ОСОБА_1 вину визнав, пояснив, що дійсно здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda Octavia», щиро розкаявся, просив суворо не карати, запевнив, що більше такі дії не повторяться.
Вказана постанова набрала законної сили 27.12.2023.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановлено, що автомобіль «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , забезпечений ТДВ «Експрес Страхування» на підставі полісу обов'язкового страхування ЕР-217272201 ( а. с. 61,63 ).
Так, потерпілою особою було подано до ТДВ «Експрес Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування ( а. с. 17 ).
19.12.2023 ТДВ «Експрес Страхування» згідно Страхового Акту № 4.23.00840-1 ( а. с. 27 ), Звіту № 3809 про оцінку КТЗ Skoda Octavia», держномер НОМЕР_2 ( а. с. 30-39), здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 115 324,80, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 68815192 від 19.12.2023 ( а. с. 28 ).
Позивач зазначає, що в ході розслідування страхового випадку, позивачем було встановлено, що відповідач використовував транспортний засіб «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 у режимі таксі. Цей факт встановлено фотографіями з місця події ( а. с. 64-68 ).
У зв'язку з тим, що на момент ДТП автомобіль під керуванням відповідача використовувався у якості, що не було передбачено полісом, та стало наслідком заниження страхових коефіцієнтів і зменшення розміру страхового платежу, у ТДВ «Експрес Страхування» відповідно до вищевказаних норм Закону, виникло право регресної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за шкоду у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування на суму збитку 115 324 грн/ 2 = 57 662,00 гривень.
27.11.2024 до відповідача було направлено претензію про досудове врегулювання ( а. с. 29 ), проте, досудова вимога є виконана.
Отже, звертаючись до суду з вищевказаним позовом, позивач вважає, що з відповідача повинно бути стягнуто страхове відшкодування в розмірі 57 662,00 гривень.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до п. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Отже, згідно зі ст. 1187 та ст. 1191 ЦК України, відповідальність за завдану шкоду несе особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом у момент ДТП.
Відповідальність страховика регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 5 цього Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому Законом про страхування відповідальності власників ТЗ порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (згідно із абзацом першим пункту 20.1 статті 20 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону про страхування відповідальності власників ТЗ).
Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п. 9.4. ст. 9 Закону страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Позивач наголошує на тому, що на момент ДТП, автомобіль під керуванням відповідача використовувався у якості таксі, підтверджується фото з місця ДТП, що не було передбачено полісом, та стало наслідком заниження страхових коефіцієнтів і зменшення розміру страхового платежу, тому у ТДВ «Експрес Страхування» відповідно до вищевказаних норм Закону, виникло право регресної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за шкоду у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування у розмірі 57 662 грн ( сума збитку - 115 324 грн/ 2 = 57 662,00 грн ).
В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2025 заперечуючи проти позовних вимог зазначав про те, що сторона позивача не надала доказів, що автомобіль використовувався в режимі таксі, наявність наклейок не свідчить про дану обставину.
Водночас, згідно відповіді ТОВ «Уклон Корпорейт» від 01.08.2025 за вих. № 169, спрямованої адвокату Лазоренко Т.В., ТОВ «Уклон Корпорейит» зазначило, що за наявною інформацією, транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_3 використовувався в онлайн-сервісі компанії в день події, що має ознаки страхового випадку, а саме 10.11.2023 ( а. с. 118 ).
Зазначене спростовує доводи відповідача ( його представника ), що вказаний вище автомобіль з д.н.з. НОМЕР_3 не використовувався в якості таксі під час події, що мала місце 10.11.2023.
Так, в полісі обов'язково повинна бути спеціальна позначка про використання автомобіля в таксі, відповідно вартість страхування для таксі розраховується з підвищуючим коефіцієнтом, оскільки це комерційне перевезення, а не приватне використання.
Відповідно до полісу обов'язкового страхування ЕР-217272201, автомобіль «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , забезпечений ТДВ «Експрес Страхування», не містить спеціальної позначки про використання автомобіля в таксі.
Отже, транспортний засіб «Ford Fusion», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з наданих з боку позивача доказів, під час ДТП 10.11.2023 використовувався у режимі таксі (наклейки на авто служби таксі «Уклон», відповідь ТОВ «Уклон Корпорейт» ).
Крім того, згідно з офіційною інформацією сервісу Uklon ( джерело: «Оновлення системи брендування авто», uklon.com.ua/driver-update-brenduvannia), автомобіль може бути забрендований лише після виконання низки умов, зокрема, накопичення необхідної кількості балів. Бали нараховуються виключно за завершені поїздки, що вимагає значної кількості замовлень протягом тривалого часу. Брендування надається водіям з високим рейтингом і є винагородою за активну роботу у сервісі. Забрендовані авто отримують пріоритет при розподілі замовлень, тобто реєструється у системі, як учасники комерційних пасажирських перевезень.
Отже, сам факт брендування авто є підтвердженням того, що транспортний засіб систематично використовувався для таксомоторних перевезень.
Інших належних та допустимих доказів, в спростування доводів та позиції сторони позивача, відповідачем суду не надано.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) та в постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21.
В своїй постанові від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
У зв'язку з тим, що на момент ДТП автомобіль під керуванням відповідача використовувався у якості таксі, забрендованого автомобіля Uklon, про що встановлено судом та зазначено вище, що не було передбачено полісом, свідчить про порушення умов страхового договору, що дає право позивачу на регресну вимогу до відповідача, як до особи відповідальної за шкоду у розмірі 50% виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в межах даного спору позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТДВ «Експрес Страхування» підлягає стягненню судові витрати у сумі 3 028 грн, понесення яких документально підтверджено наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 1620 від 22.05.2025 ( а. с. 6 ).
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 178, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, Законом України ,,Про страхування", Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,
Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування, - задовольнити.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» відшкодування у розмірі 57 662 гривень та судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 028 гривень, загалом 60 690 ( шістдесят тисяч шістсот дев'яносто) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» ( адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр. Бандери Степана, буд. 22, ЄДРПОУ: 36086124 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).
Повний текст судового рішення складено 08 грудня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов