Справа № 276/1919/25
Провадження по справі №2/276/1053/25
09 грудня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.
за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №4717702 від 07.06.2024 року у розмірі 19920,00 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4717702, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти в сумі 4000 грн, строком на 360 днів із встановленням стандартної процентної ставки в розмірі 1,50 % на день. Вказаний договір укладений в електронному вигляді. Через невиконання відповідачем договірних зобов'язань за ним виникла заборгованість в загальному розмірі 19920,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 13920,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2000,00 грн. - штраф, пеня.
24.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-02/25, відповідно до умов якого право вимоги до боржників, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №4717702, перейшло до позивача.
Зважаючи на вказане, з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 12.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в позовній заяві просить здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету від 13.11.2025.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Таким чином, відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір №4717702 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 4000 грн. строком на 360 днів із застосуванням стандартної процентної ставки в розмірі 1,50 % на день. Вказаний договір укладено між сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором №4717702 виконав у повному обсязі, перерахувавши кошти в сумі 4000,00 грн на картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.01.2025 р. за №1-2401.
Однак, відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни грошові суми не повернув, внаслідок чого згідно проведеного розрахунку заборгованості у нього утворилась заборгованість за кредитним договором №4717702 в загальному розмірі 19920,00 грн, яка складається з: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом; 13920,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; 2000,00 грн. - штраф, пеня.
24.01.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено Договір факторингу №01.02-02/25, відповідно до умов якого право вимоги до боржників, в тому числі до боржника за кредитним договором №4717702, перейшло до позивача.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за сумою (тілом кредиту) у розмірі 4000 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем також нараховано проценти за період з 07.06.2024 року по 24.01.2025 року в межах строку дії кредитного договору, розмір яких згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4717702 від 07.06.2024 становить 13920,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Згідно розрахунку заборгованості відповідач платежі на погашення заборгованості за кредитним договором не здійснював.
Щодо нарахування процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 13920,00 грн. підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті регулюються Законом України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, від 22.11.2023 який набрав чинності 24.12.2023 внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до статті 8, яка визначає порядок визначення реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальну вартість кредиту для споживача.
Внесеними змінами обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (п. 5 ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Відповідно до пункту 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений 07.06.2024, тобто після набрання чинності змінами, внесеними до Закону України «Про споживче кредитування».
Зі змісту кредитного договору вбачається, що інших доходів кредитодавця крім доходів у вигляді процентів за вказаним договором не передбачено, отже денна процентна ставка відповідатиме процентній ставці за користування кредитом за кожен день.
Згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», які набрали чинності 24.12.2023 розмір відсотків, встановлених договором із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 -1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.
Судом встановлено, що кредитодавцем за період із 07.06.2024 по 20.08.2024 нараховувались відсотки за стандартною процентною ставкою 1,5 %, яка не перевищує розмір встановлений законодавством.
Однак, починаючи із 20.08.2024 - розмір денної відсоткової ставки згідно з нормами Закону № 3498-IX, від 22.11.2023 не може бути більшим - 1,0%, отже нарахована кредитодавцем заборгованість за відсотками за період із 21.08.2024 по 24.01.2025 за ставкою 1,5% не відповідає його вимогам.
Таким чином, розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню із відповідача за період із дати укладення договору - 07.06.2024 по 20.08.2024 складає 4500,00 грн (4000,00 грн х 1,5% х 75) та відповідає розміру заборгованості, розрахованою кредитором; а за період із 21.08.2024 по 24.01.2025 - 6280,00 грн (4000,00 грн х 1% х 157). З огляду на вказане, загальна сума заборгованості за відсотками, яка є правомірною та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 10780,00 грн (4500,00 грн + 6280,00 грн).
Враховуючи вище зазначені обставини, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 10780,00 грн., оскільки нарахування позивачем процентів за період з 21.08.2024 по 24.01.2025 за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,50 % на день перевищує розмір, встановлений законодавством, а тому є неправомірним.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафу, пені за договором в розмірі 2000,00 грн, то суд дійшов такого висновку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
Згідно з п. 18 розд. “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.
Таким чином, оскільки кредитний договір №4717702 був укладений сторонами 07.06.2024 року та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 2000,00 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.
Враховуючи викладене, позов у частині вимог про стягнення на користь позивача штрафу (пені), нарахованого за кредитним договором, задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №4717702 від 07.06.2024 року у загальному розмірі 14780,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за відсотками - 10780,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а тому, враховуючи часткове задоволення позову (74%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1792,58 грн (2422,4 х 74%) судового збору.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 598-599, 610-612, 614, 615, 623, 625-629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитними договором №4717702 від 07.06.2024 року в розмірі 14780 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредитом, 10780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судовий збір в розмірі 1792 (одна тисяча сімсот дев'яносто дві) гривні 58 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м. Київ, вул.Іллінська,8, ЄДРПОУ 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя Д.О. Бобер