Справа №295/17002/25
1-кс/295/6224/25
02.12.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_3 ,
погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 ,
про арешт майна,
подане у кримінальному провадженні №62025240020008429 від 28.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України,
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, відповідно до змісту якого, 28.11.2025, приблизно близько 07 год 20 хв, водій автомобіля ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , рухаючись автодорогою Р-18 «Житомир - Сквира» з боку міста Житомир в напрямку с. Скоморохи, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці.
28.11.2025 на ділянці автодороги Р-18 «Житомир - Сквира» у с. Станишівка Житомирського району проведено огляд місця події, в ході якого зафіксовано обставини ДТП, ушкодження на трупі, а також виявлено та вилучено: автомобіль ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , зі слідами та пошкодженнями передньої частини автомобіля, характерними для дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначений автомобіль ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , зберіг на собі сліди та характерні для даного ДТП ушкодження, які мають важливе значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025240020008429, оскільки є підтвердженням контактної взаємодії автомобіля з загиблою ОСОБА_6 , містять інші відомості, які можуть бути використанні, як доказ факту та обставин вчиненого злочину, а також щодо вказаного автомобіля необхідно призначити судову експертизу технічного стану транспортного засобу та судову транспортно-трасологічну експертизу, а тому зазначений автомобіль є речовим доказом у кримінальному провадженні.
28.11.2025 вилучений під час огляду місця події автомобіль ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні та переданий на відповідальне зберігання матеріально-відповідальній особі військової частини НОМЕР_2 .
Посилаючись на зазначене, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на вказане у клопотанні майно.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, у клопотанні просить судове засідання проводити без його участі.
Власник у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
З огляду на вищезазначені обставини та у відповідності до приписів ч.1 ст.172 КПК України, неприбуття слідчого та власника майна у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неприбуттям учасників провадження.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина перша ст. 170 КПК України визначає, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.11 ст. 170 ЦПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено 28.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240020008429, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України.
У ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 28.11.2025 було виявлено та вилучено автомобіль ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 .
Постановою слідчого від 28.11.2025 автомобіль ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 , який належить військовій частині НОМЕР_2 , визнано речовими доказами у межах кримінального провадження №62025240020008429.
Відповідно до ст. 167, 168 КПК України зазначені речі є тимчасово вилученим майном.
Під час вирішення клопотання слідчий суддя враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, що вбачаються зі змісту доданих до клопотання копій матеріалів кримінального провадження, які підтверджують, що зазначене в клопотанні майно може бути доказом вчинення кримінального правопорушення, оскільки може містити сліди вчинення злочину та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; метою застосування даного виду забезпечення кримінального провадження є необхідність збереження речових доказів, недопущення їх втрати.
Враховуючи викладене, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є речовим доказом у кримінальному провадженні, з метою уникнення можливості його втрати, оцінивши розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне задовольнити подане клопотання.
Керуючись статтями 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль ГАЗ 330232, номерний знак НОМЕР_1 , шасі № НОМЕР_3 , який належить військовій частині НОМЕР_2 .
Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити власника майна і третіх осіб права відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1