Справа № 162/912/25
Провадження № 2/162/337/2025
10 грудня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Цибень О.В.,
за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,
представника відповідача - адвоката Солтисюка А.П.,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасенка О.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства "Любешівська багатопрофільна лікарня" Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди
Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 01.09.2025 до суду надійшов вказаний позов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2025, який набрав законної сили 12.06.2025, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 140 КК України (неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки для хворого), наслідком чого стала смерть ОСОБА_3 . ОСОБА_1 з 11.05.2022 перебував на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з палати інтенсивної терапії КП «Любешівська багатопрофільна лікарня». Відповідно до висновку експерта №22 від 05.03.2025 дії лікаря-анестезіолога КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_1 , який здійснював анестезіологічне забезпечення хірургічного втручання ОСОБА_3 перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті останнього. У результаті протиправних дій лікаря позивачі - дружина та малолітня дитина померлого - втратили чоловіка, батька, єдиного годувальника та найближчу людину, що спричинило їх сильне душевне страждання та заподіяло моральну шкоду. Близькі стосунки з померлим, які включали емоційну підтримку, спільне проведення часу, сімейні традиції та взаємну турботу, були раптово і безповоротно розірвані. Втрата близької людини призвела до появи депресії, тривожних розладів, безсоння та інших порушень здоров'я позивачів, вони постійно переживають травматичні спогади, що додатково ускладнює їхнє повсякденне життя. Також загибель ОСОБА_3 вплинула на соціальні зв'язки та життєвий уклад позивачів, оскільки він фактично був годувальником сім'ї. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь дружини та дитини померлого по 1000000 гривень, кожному.
Ухвалою суду від 04.09.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.
Від представника відповідача 09.10.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що дії ОСОБА_1 призвели до трагедії, водночас його дії не були умисні, він намагався надати медичну допомогу ОСОБА_3 , лікар щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв слідству у розкритті кримінального правопорушення. Заявлена сума моральної шкоди є необґрунтованою, надмірною та такою, що призведе до безпідставного збагачення позивачів. Стягнення грошових коштів із закладу охорони здоров'я (який є власністю Любешівської територіальної громади) у такому розмірі унеможливить закупівлю необхідних лікарських засобів у повному обсязі, а відтак і надання медичної допомоги мешканцям громади.
Ухвалою суду від 21.10.2025 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 04.11.2025 подав до суду пояснення, у яких зазначає, що його дії не були умисними, а тяжкі наслідки у вигляді смерті згідно з висновком клініко-експертної комісії управління охорони здоров'я Волинської обласної державної адміністрації за результатами експертної оцінки надання медичної допомоги пацієнту ОСОБА_3 виникли, враховуючи встановлений діагноз, через ускладнення при важкій інкубації трахеї, яке призвело до складних порушень гемодинаміки та клінічної смерті в операційній з подальшим вдалим відновленням кровотоку. Лікар щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв слідству у розкритті кримінального правопорушення та поніс відповідне покарання. До набрання вироком законної сили засуджений намагався спілкуватися з дружиною померлого ОСОБА_2 та мав намір відшкодувати заподіяну шкоду особисто, в межах наявних можливостей, однак не отримав відповіді та згоди. Вважає, що заявлений розмір моральної шкоди не відповідає ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та обсягу душевних страждань позивача, розумності і справедливості, тому позов задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 10.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача підтримав викладені у відзиві обставини та наголосив, що заклад охорони здоров'я, до якого подано позов, є власністю Любешівської територіальної громади. Сума моральної шкоди, заявлена позивачем до відшкодування, належним чином не обґрунтована та є надмірною. Стягнення коштів у такому розмірі унеможливить закупівлю необхідних лікарських засобів у повному обсязі, а відтак і надання медичної допомоги мешканцям територіальної громади.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, підтримав письмові пояснення, які наявні в матеріалах справи, та додатково вказав, що ОСОБА_1 намагався поспілкуватися з дружиною померлого ОСОБА_2 та мав намір відшкодувати заподіяну шкоду. При цьому будь яких реальних дій з метою відшкодування шкоди останнім вчинено не було. При вирішенні справи просив врахувати те, що дії ОСОБА_1 , які призвели до трагедії, не були навмисними, останній під час розгляду кримінального провадження визнав вину у повному обсязі, щиро розкаявся, а сума, яку просить стягнути позивач в рахунок відшкодування моральної шкоди, є завищеною та нічим не обґрунтованою.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, з'ясувавши обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.03.2024).
Із наказу КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» №163-ос/к від 11.05.2022 встановлено, що ОСОБА_1 переведено на посаду лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з палати інтенсивної терапії з 13.05.2022.
Відповідно до висновку експерта №22 від 05.03.2025 при проведенні анестезіологічного забезпечення для оперативного втручання у ОСОБА_3 виникло ускладнення при важкій інтубації трахеї, що призвело до складних порушень гемодинаміки та клінічної смерті в операційній з подальшим вдалим відновленням кровотоку. Важкий перебіг післяреанімаційної хвороби призвів до смерті головного мозку ОСОБА_3 . При цьому встановлено, що дії лікаря-анестезіолога КП «Любешівська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_1 , який здійснював анестезіологічне забезпечення хірургічного втручання ОСОБА_3 , перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті останнього.
Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2025 затверджено угоду про визнання винуватості від 31.03.2025 та ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником, що спричинило тяжкі наслідки для хворого) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік. На підставі ст. 75,76 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 звільнено від покарання, з іспитовим строком на 1 (один) рік.
ОСОБА_3 був чоловіком позивача ОСОБА_2 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 01.10.2019) та батьком малолітньої ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.06.2022).
За встановлених обставин суд звертає увагу на таке.
Частиною 1 ст.270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.
У преамбулі Основ законодавства України про охорону здоров'я зазначається, що кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я; суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст.8 Основ законодавства України про охорону здоров'я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з ч.4 ст. 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Як встановлено судом, факт смерті ОСОБА_3 був предметом кримінального провадження № 12024030530000253, за підсумками розгляду якого вироком Любешівського районного суду Волинської області від 12.05.2025 встановлено вину ОСОБА_1 у тому, що з 11 травня 2022 року останній, перебуваючи на посаді лікаря-анестезіолога комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня», будучи медичним працівником із спеціальною освітою, який відповідно до абз.3 ст. 34, ст. 74, пункту «а» ч.1 ст. 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я зобов'язаний надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, 20 лютого 2024 року, перебуваючи на чергуванні, всупереч вимогам п. 2.1 2.3 посадової інструкції лікаря-анестезіолога комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня» від 02 жовтня 2023 року, клінічного маршруту пацієнта «Анестезіологічне забезпечення лапароскопічних операцій», стандартної процедури № 88 «Інтубація трахеї» Комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня», яка введена в дію 21 листопада 2023 року, локального клінічного протоколу «Складна інтубація трахеї» від 23 листопада 2023 року, діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи настання смерті ОСОБА_3 , неналежно виконав свої професійні обов'язки внаслідок недбалого ставлення до них: здійснив неповну оцінку об'єктивного статусу під час передопераційного огляду (ротова порожнина, візуалізація ротоглотки по Малампаті) для прогнозу можливої наявності важких дихальних шляхів та складної інкубації трахеї. Дії лікаря-анестезіолога комунального підприємства «Любешівська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_1 , який здійснював анестезіологічне забезпечення хірургічного втручання ОСОБА_3 , перебувають у причинному зв'язку із настанням тяжких наслідків у вигляді смерті хворого.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вказаний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Відповідно до ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно із ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Одним зі способів захисту права та інтересу є, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У тих випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків, зобов'язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч.1 ст. 1172 ЦК України).
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання
Отже, наявні всі передбачені ст. 1172 ЦК України підстави для покладення обов'язку на відповідача щодо відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із смертю ОСОБА_3 , оскільки дії ОСОБА_1 , як лікаря-анестезіолога - працівника КП «Любешівська багатопрофільна лікарня», перебувають у причинному зв'язку із настанням смерті останнього.
Виходячи з положень с. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому, як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).
Життя і здоров'я людини, її честь та гідність, недоторканість і безпека як природні права, що невіддільно пов'язані з людиною, як істотою розумною, мають статус засадничих цінностей національного конституційного ладу.
Серед цих цінностей власне життя людини є такою винятковою цінністю, яка у демократичному суспільстві не може мати певної вартісної оцінки, кількісної характеристики. У межах існуючих юридичних механізмів у правовій системі, в якій визнається і забезпечується дія принципу верховенства права, а людина, її здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека задекларовані як найвищі соціальні цінності, виключається можливість надання людському життю певного матеріального виразу, грошового еквіваленту чи забезпечення абсолютно справедливих компенсаторних механізмів відшкодування шкоди, заподіяної такому благу.
Між тим, Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства та використовуються як джерела права, зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз (правова позиція Верховного Суду України №6-28008св10 від 13.07.2011).
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Суд виходить із доктрини безцінності людського життя, а відтак його втрата, так само як і страждання батьків, дітей, родичів та близьких осіб померлого з вини інших осіб, не може мати вартісного виміру. Водночас це не виключає права зазначених осіб на звернення за справедливою сатисфакцією, зокрема шляхом компенсації моральних страждань, виражених у грошовому еквіваленті.
Цивільне законодавство визначає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абз.2 ч.3 ст.23 ЦК України).
З огляду на зазначене та встановлені обставини справи, суд вважає, що у даному конкретному випадку факт заподіяння моральної шкоди дружині ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_4 є безсумнівним, його наслідки у вигляді душевних страждань позивачів залежать від особливостей їх емоційно-розумового сприйняття дій, які призвели до смерті батька та чоловіка - ОСОБА_3 та перенесених ними у зв'язку з цим страждань, які вказані у позові.
Суд враховує, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року, справа № 487/6970/20, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань позивачів, а саме малолітньої дочки ОСОБА_4 , яка в силу вказаних обставин залишилась без батька, та непоправну втрату близької людини - чоловіка для дружини ОСОБА_2 , беручи до уваги суттєві негативні наслідки, у тому числі, пов'язані зі зміною нормального життєвого укладу їх родини, позбавлення позивачів матеріальної та моральної підтримки після втрати, неможливістю відновлення попереднього стану, виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості, дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі по 300 000 гривень кожному, визначивши її розмір у межах заявлених позовних вимог з урахуванням конкретних обставин цієї справи, та вимог розумності і справедливості.
Із матеріалів справи не вбачається достатньо переконливих доказів заподіяння такого розміру моральної шкоди, який заявлений у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про спроможність реально задовольнити вимоги позивачів у заявлених ними розмірах грошового стягнення. Відтак, зазначений вище розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, не порушує баланс між правами позивачів з одного боку, та інтересами відповідача - з іншого.
Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» з урахуванням ставок судового збору станом на 01 січня 2025 року пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 3, 12, 81, 141, 265, 282-284 ЦПК України, ст.23, 1166, 1167, 1168, 1177 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_2 до комунального підприємства "Любешівська багатопрофільна лікарня" Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Любешівська багатопрофільна лікарня" Любешівської селищної ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з комунального підприємства "Любешівська багатопрофільна лікарня" Любешівської селищної ради на користь малолітньої ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 300000 (триста тисяч) гривень.
Стягнути з комунального підприємства "Любешівська багатопрофільна лікарня" Любешівської селищної ради в користь держави судовий збір в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ