Справа № 161/23893/25
Провадження № 2-о/161/643/25
08 грудня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судового засіданя - Маєвської Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,
20 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 . Зазначає, що він є постраждалою особою від систематичного психологічного домашнього насильства, яке протягом шести років вчиняє щодо нього ОСОБА_2 , із яким вони проживають в одному помешканні. Кривдник систематично вчиняє психологічне насильство, що проявляється у: приниженні, образах та словесних погрозах фізичної розправи; створенні постійної конфліктної та агресивної атмосфери; провокуванні сварок, погрозах життю та здоров'ю; порушенні правил співжиття та навмисному створенні нестерпних умов; зловживанні алкоголем та наркотичними речовинами, що посилює його агресивність та небезпечність. Такі дії викликають у нього постійне напруження, страх, тривожність та загрожують його життю і здоров'ю. Зазначає, що він має інвалідність I групи А, пересувається за допомогою крісла колісного, має паралізовані руки та ноги, потребує постійного стороннього догляду. Через тяжкі порушення мобільності він не має можливості самостійно покинути місце проживання. Фактично він повністю залежить від сторонньої допомоги та не здатний самостійно забезпечити власну безпеку. За останні шість місяців поліцією двічі були винесені термінові заборонні приписи стосовно кривдника строком на 10 днів, проте після завершення строку їх дії кривдник повернувся та продовжив чинити насильство. Кривдник має можливість тимчасово проживати у своєї тітки - ОСОБА_3 , яка має приватне житло з вільними кімнатами. Адреса: АДРЕСА_1 . На підставі викладеного просить суд видати обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців стосовно ОСОБА_2 , якому заборонити перебувати та проживати за адресою: АДРЕСА_2 , а також заборонити наближатись та спілкуватись з ним.
Заявник у судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. За відсутності в матеріалах справи телефонного чи електронного контактів, повідомлявся про час та місце розгляду справи судовим повідомленням за зазначеною в заяві адресою, відомості про вручення якого відсутні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 3 ч.1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені п.3 ч.1 цієї статті до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Згідно з пунктами 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Пунктом 7 ч. 1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторність.
Згідно з правовими позиціями викладеними Верховним Судом, зокрема, в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Звернення заявника до органів поліції самі по собі, не підтверджують факт вчинення насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
У постанові від 23.07.2020 року по справі № 138/2655/19 Верховний Суд надаючи оцінку доводам скаржника вказав, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення особою навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення такого та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника , що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами.
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису (постанова Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі №202/11119/22).
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник посилається на те, що він є постраждалою особою від систематичного психологічного домашнього насильства, яке протягом шести років вчиняє щодо нього ОСОБА_2 , із яким вони проживають в одному помешканні, однак доказів наявності ознак домашнього насильства відносно нього, як і результатів його розгляду судом, не надав.
Так, заявником долучено до матеріалів заяви копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 544690 від 03 листопада 2025 року.
Будь-яких інших доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявника, що має регулярний та постійний характер, яке загрожує його фізичному здоров'ю або завдає шкоди його психічному здоров'ю, заявником суду не надано, та матеріали справи таких не містять. Не заявляв також і клопотань про витребування судом доказів у разі неможливості їх подання до суду.
Отже, суд вважає, що беззаперечних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявником суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника у зв'язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису відсутні.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 259, 263-265, 350-1 - 350-6 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 10 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Плахтій І.Б.