Справа № 161/16128/25
Провадження № 2/161/5340/25
09 грудня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:головуючої- судді Плахтій І.Б.
з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 серпня 2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2142532, за умовами якого відповідач отримав у позику кошти, які не повернув. Вказує, що за договором факторингу позивач набув право вимоги за кредитним договором. Заборгованість відповідача за кредитом становить 26040 грн., з яких 8000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 23, 20 грн. - заборгованість за відсотками; 16000 грн. - заборгованість за пенею; 2016, 80 грн. - комісія. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №2142532 від 31 серпня 2024 року в розмірі 26040 грн., а також понесені судові витрати.
10 листопада 2025 року від представника відповідача - адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову остання зазначає, що позивачем не надано жодних доказів перерахування позичальнику коштів за договором позики. Недоведеним також є і право вимоги, оскільки договір позики укладено 31 серпня 2025 року, а договір факторингу 14 червня 2021 року. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, за умови відсутності первинних документів, не може бути доказом наявності заборгованості. Крім того, заперечує щодо стягнення з її довірителя комісії та пені. У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
24 листопада 2025 року представник позивача подала відповідь на відзив на позовну заяву. Вважає відзив безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Договір факторингу між Первісним кредитором та Позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси Відповідача. Відповідно до умов кредитного договору, кошти надано Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження спростування або факту перерахування/ отримання кредитних коштів. Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Вказує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Позивач вважає, що надані суду докази є належними, допустимими та достатніми для підтвердження факту укладання Кредитного договору між Відповідачем та Первісним кредитором, та для обгрунтування розміру заборгованості Відповідача, вказаної у позовні заяві.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у прохальній частині заяви просив розглядати справу у його відсутності.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою реєстрації судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду без вручення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 31 серпня 2024 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №2142532, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі у розмірі 8000 грн., строком на 30 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0, 11% на день. Комісія за надання кредиту - 25, 21 % від суми наданої позики, що становить 2016, 80 грн.
ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів'виконало свої зобов'язання за кредитним договором та перерахувало ОСОБА_1 кошти в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки , вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: НОМЕР_1 .
У свою чергу, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок Позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить.
14 червня 2021 року між ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до додаткової угоди №7 від 13 червня 2022 року до договору факторингу №14/06/2021, Сторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції: «Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»
Відповідно до Додаткової угоди №47 від 24 січня 2025 року до Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року ТзОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо Реєстру боржників №41 від 24 січня 2025 року.
З витягу з Реєстру боржників №41 від 24 січня 2025 року вбачається, що Клієнт відступив Факторові вимоги заборгованості щодо боржника ОСОБА_1 за договором №2142532 від 31 серпня 2024 року на суму заборгованості за основною сумою боргу - 8000 грн, за відсотками - 23,20 грн, за пенею - 16000 грн, комісією за надання позики - 2016,80 грн, разом - 26040 грн.
Оскільки Дія Договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року продовжена укладенням додаткових угод, а тому перехід прав вимоги за Договором позики №2142532, відбувся відповідно до діючого Договору факторингу №14/06/21, є правомірним і відповідає чинному законодавству.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованість за договором становить становить 26040 грн., з яких 8000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 23, 20 грн. - заборгованість за відсотками; 16000 грн. - заборгованість за пенею; 2016, 80 грн. - комісія.
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повертає кредит, тобто порушує свої зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №2142532 від 31 серпня 2024 року в розмірі 10040 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованість за відсотками -23, 20 грн.; 2016, 80 грн. - комісія за надання позики.
Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов 'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Суд вважає обгрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача комісії за надання позики у розмірі 2016, 80 грн грн., що передбачено п. 2.4. Договору.
Щодо нарахування штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню в розмірі 16000 грн.
З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором позики №2142532 від 31 серпня 2024 року в розмірі 10040 грн., в тому числі: заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованість за відсотками -23, 20 грн.; 2016, 80 грн. - комісія.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Разом з тим, ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування тп соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів № 50/25/4948/ВТ від 08 жовтня 2025 року, а тому, в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
За наведених обставин, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1167, 48 грн. (10040 х 3028 / 26040), пропорційно розміру задоволених вимог, слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 1046 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики №2142532 від 31 серпня 2024 року в розмірі 10040 (десять тисяч сорок) грн.
В задоволенні решти вимог позову -- відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за рахунок держави судовий збір у розмірі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 48 коп., який був сплачений відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 125960 від 22 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Рішення у повному обсязі складено 10 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області І.Б. Плахтій