Справа № 156/1473/25
Провадження № 1-кп/156/144/25
Іменем України
10 грудня 2025 року сел. Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в сел.Іваничі Волинської області кримінальне провадження № 12025030520000687 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця сел. Іваничі Іваничівського району Волинської області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, непрацевлаштованого, не одруженого, на утриманні непрацездатних осіб не має, зареєстрованого за адресою та мешканця: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_4 постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2025 року у справі № 156/285/25, яка набрала законної сили, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП і піддано його адміністративному стягненню у вигляді накладення адміністративного штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімум доходів громадян, що складає 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом, чим ухилявся від виконання вищевказаної постанови, при наступних обставинах.
Так, всупереч вказаного рішення суду, 12 листопада 2025 о 20 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем марки «ВМW» моделі «520» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 та рухався по вулиці Заводській в сел. Іваничі, Володимирського району, Волинської області, де був зупинений працівниками наряду ГРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Проект-11» сержантом поліції ОСОБА_5 та капітаном поліції ОСОБА_6 , які перебували на добовому чергуванні СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 12.11.2025.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив про обставини його вчинення, які є аналогічними тим, що викладені в обвинувальному акті, не оспорював їх. У скоєному щиро каявся, просив суворо його не карати.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують обвинуваченого, як особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.
Тому суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена повністю та його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Обставиною, що пом'якшує покарання є щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Також суд враховує, що обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, однак протягом 2025 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (ч. 1 ст. 127, ч. 4 ст. 126, ч. 2 ст.130 КУпАП), свою вину у вчиненому правопорушенні визнає, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді штрафу, оскільки саме такий вид покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 382 КК України, на думку суду, зможе виправити обвинуваченого та попередити вчинення ним нових злочинів.
Накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 14.11.2025 арешт на майно, відповідно до ст. 174 КПК України, слід скасувати.
Питання речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, відсутні.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 не обирався.
Керуючись статтями 100, 174, 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 14.11.2025, а саме: транспортний засіб сірого кольору, марки «BMW» моделі «520» р.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW» моделі «520» р.н.з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Речові докази:
- майно, яке виявлено та вилучено в ході огляду місця події, проведеного 12.11.2025 року у період часу з 21:30 год. по 22:00 год. на ділянці проїзної частини автодороги, що розташована по вул. Заводській в сел. Іваничі Володимирського району Волинської області, а саме: транспортний засіб сірого кольору, марки «BMW» моделі «520» р.н.з. НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW» моделі «520» р.н.з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , які на праві приватної власності належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2
- оптичний диск з відеозаписами з нагрудної відеокамери поліцейських СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП на яких зафіксовано зупинку транспортного засобу марки «BMW» моделі «520» р.н.з. НОМЕР_2 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1