154/4600/25
3/154/2249/25
09 грудня 2025 м. Володимир
Суддя Володимирського міського суду Волинської області Мушкет О.О. дослідивши матеріали, які надійшли з Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 502395 від 03.11.2025, ОСОБА_1 03.11.2025, близько 17 год.00 хв. по вул.. Володимира Великого в м. Володимир керував електросамокатом з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я Володимирського ТМО відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання на розгляд справи не з'явився, його представник - адвокат Проява І.В., документи про підтвердження повноважень якої містяться в матеріалах справи подала суду письмові пояснення по справі в яких зазначила, що обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсним, фактичним обставинам справи, а дії працівників поліції щодо вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння водія ОСОБА_1 є необґрунтованими, з надуманих, нічим не підтверджених підстав. Зазначає, що при зупинці ОСОБА_1 на питання працівників поліції чи вживав він алкоголь або наркотичні засоби, останній ствердно відповів що ні, не вживав та сам двічі запропонував працівникам поліції пройти тест на алкогольне сп'яніння на місці зупинки, на що працівники поліції жодним чином не відреагували. При цьому, від працівників поліції поступила інша пропозиція, про проходження огляду у лікаря нарколога у Володимирському ТМО. При цьому, працівники поліції без жодних пояснень ознак наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , склали протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, вказавши у ньому, що ознаками такого сп'яніння являються порушення мови, координації рухів та почервоніння очей ОСОБА_1 . Адвокат Проява І.В. вважає, що жодна із зазначених працівниками поліції ознак наркотичного сп'яніння не доведена і нічим не підтверджена, оскільки ознаки порушення мови та координації рухів у водія були відсутні, а така ознака наркотичного сп'яніння як почервоніння очей взагалі не передбачена Інструкцією №1452/735 про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015, а тому взагалі не може бути ознакою наркотичного сп'яніння. Враховуючи зазначене вважає, що докази, які містяться в матеріалах справи свідчать лише про формальність зазначених у них обставин, а також про упереджене відношення поліцейського до особи водія, який неодноразово зупиняв водія із незрозумілих підстав та постійно намагався звинуватити його у вживанні алкогольних напоїв.
Крім цього, представник вказує, що ОСОБА_1 на час його зупинки працівниками поліції 03.11.2025 не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що стверджується результатами токсикологічних досліджень № 2904 та № 1223, біологічні матеріали для проведення яких були відібрані у ОСОБА_1 в день події - 03.11.2025 на протязі 2 годин з часу зупинки працівниками поліції.
Також, представник в своїх поясненнях вказує на те, що поліцейськими під час зупинки ОСОБА_1 та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення не було роз'яснено його права, в тому числі право скористуватися правовою допомогою, а бажання водія скористуватися правом на захист поліцейським було проігноровано, що є грубим порушенням вимог КУпАП.
Вважає, що в даному випадку відсутні докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення у зв'язку з чим просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях с кладу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, подані письмові пояснення та додані до них матеріали, оцінивши їх в сукупності, суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.2.1а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП встановлено керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Перевіряючи наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя виходить з того, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що тягне за собою адміністративну відповідальність.
На підтвердження факту скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП службові особи територіального органу Національної поліції додали до протоколу серії ЕПР1 № 502395 від 03.11.2025 письмові докази, котрі були досліджені в судовому засіданні.
Зокрема, до протоколу додані та досліджені судом такі документи:
- направлення на огляд водія ОСОБА_1 до медичного закладу Володимирське ТМО у якому вказано, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: порушення мови, координації рухів та почервоніння очей, однак від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився;
- диск з відеозаписами з боді-камер поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ;
- довідка з бази даних ІКС ІПНП з якої вбачається що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія за місцем проживання серії НОМЕР_1 від 08.10.2015.
Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 502395 від 03.11.2025 ОСОБА_1 інкримінується керування т/з з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, координації рухів та почервоніння очей) в той же час, до протоколу про адміністративне правопорушення додано лише направлення на огляд водія до медичного закладу Володимирське ТМО у якому вказано, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, будь-яких доказів про відсторонення останнього від керування транспортним засобом суду не надано, а ознаки, зазначені працівниками як в протоколі про адміністративне правопорушення так і в направленні на огляд водія відповідають ознакам алкогольного сп'яніння, в не наркотичного.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На відеозаписах, наданих суду зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - електросамокатом.
Під час розмови із ОСОБА_1 працівник поліції запитав у нього чи той не вживав алкогольні напої чи наркотичні засоби, на що водій надав негативну відповідь.
Згодом, працівник поліції запитав у ОСОБА_1 чи він буде проходити огляд, на що останній погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер. В подальшому, ОСОБА_1 двічі звертався до працівників поліції з ініціативою пройти на місці зупинки тест на визначення стану сп'яніння, проте поліцейські звернення ОСОБА_1 проігнорували.
Після цього працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що йому необхідно пройти огляд в лікаря-нарколога, оскільки у нього виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, при цьому, посилаючись на ознаки, які притаманні алкогольному сп'янінню, на що ОСОБА_1 відповів їм що він відмовляється. На запитання працівника поліції чому ОСОБА_1 відмовляться їхати, останній відповів, що в нього таке враження, що вони (працівники поліції) постійно переслідують його, неодноразово зупиняли його і з незрозумілих причин постійно стараються звинуватити його у вживанні алкогольних напоїв, додавши, що він не немає потреби лишній раз їздити туди-сюди.
Після цього працівник поліції пояснив ОСОБА_1 що за відмову від проходження від огляду передбачено відповідальність, у конкретному випадку за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також повідомив, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП керування т/з з виявленими ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів та почервоніння очей.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення від 03.11.2025 працівником поліції вказано про такі виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів та почервоніння очей, які притаманні ознакам алкогольного, а не наркотичного сп'яніння.
Також слід звернути увагу на те, що працівники поліції заропонувавши ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння та отримавши чітку і однозначну згоду водія на проходження такого огляду на місці зупинки, працівники поліції не забезпечили проведення огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року №1452/735, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан спяніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. Вищевказане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення зміст обвинувачення суперечить долученим до нього письмовим доказам.
Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння суд зазначає, що працівник поліції взагалі не оголошував ОСОБА_1 , що ним виявлено будь-які ознаки алкогольного сп'яніння.
Щодо виявлення працівником поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, слід вказати, що працівники поліції візуально не оглядали зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло, а вказані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння як порушення мови, координації рухів та почервоніння очей суперечать ознакам,які притаманні наркотичному сп'янінню.
Також, проаналізувавши відеозаписи з місця події, суддя звертає увагу на те, що після того, як ОСОБА_1 кілька разів проявляв ініціативу на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, не забезпечивши проведення такого огляду на місці зупинки т/з, працівники поліції почали відшуковувати у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння.
Суддя звертає увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак алкогольного/наркотичного сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, умови та можливість проходження такого огляду в медичному закладі. Крім того, має бути встановлено факт відмови водія від проходження зазначеного огляду, якому має передувати роз'яснення прав особи, виявлення та фіксація ознак сп'яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак.
За наведених обставин, у конкретному випадку, суддя виснував, що зазначення працівниками поліції у протоколі ознак наркотичного сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. Таким чином, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак наркотичного сп'яніння.
Отже, наявними відеоматеріалами не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію не було.
Разом з тим, суддя не може залишити поза увагою дії працівників поліції, які зафіксовано на відеозаписах, надаючи оцінку яким, суддя виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ч.ч 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом... зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Дослідженими матеріалами цієї справи встановлено, що після зупинення т/з працівниками поліції не було оголошено ОСОБА_1 жодних, передбачених законом ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння як це вимагає законодавство, натомість проігноровано ініціативу ОСОБА_1 пройти освідування на місці зупинки, а після відшукування ознак наркотичного сп'яніння, запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння.
Крім того, аналізуючи поведінку ОСОБА_1 під час тривалої розмови з працівниками поліції можна зробити висновок, що працівники поліції певним чином спонукали або переконували ОСОБА_1 до відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.
Отже, поліцейські, як суб'єкт правозастосування склали протокол стосовно ОСОБА_1 проте самостійно не встановивши та не переконавшись, що останній дійсно керував транспортним засобом з ознаками алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Направлення на медичний огляд водія т/з з відміткою про те, що від огляду водій відмовився, у даному випадку є неналежним доказом, оскільки у такому вказано про виявлення у ОСОБА_1 ознак, які підпадають під ознаки алкогольного сп'яніння, а не наркотичного.
Крім того, суддя зауважує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Відповідно до ч. 2ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частини третьої цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Крім цього, слід зауважити, за вимогами ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі за текстом стан сп'яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.
Тобто, в разі встановлення поліцейським підозри, що водій перебуває у стані сп'яніння, у поліцейського виникає імперативний обов'язок відсторонити вказаного водія від керування, однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як водія, від керування транспортним засобом відсторонено не було.
Крім цього, як встановлено судом, на час зупинки ОСОБА_1 працівниками поліції 03.11.2025, останній не перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що стверджується наявними у справі результатами токсикологічних досліджень № 2904 та № 1223, біологічні матеріали для проведення яких були відібрані у ОСОБА_1 в день події - 03.11.2025 на протязі 2 годин з часу зупинки працівниками поліції.
Таким чином, такі дії працівників поліції судом розцінюються, як бажання у будь-якому випадку притягнути ОСОБА_1 до відповідальності, за відсутності для цього законних підстав, вимога щодо проходження ним огляду на стан наркотичного сп'яніння була лише приводом для отримання відмови ОСОБА_1 та для складання відносно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також, манера спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 без чіткого роз'яснення прав та обов'язків, а також наслідків у разі вчинення особою тих чи інших дій, є неприпустимою, оскільки породжує в особи сумніви та двозначність щодо розуміння обставин, які склалися. Такі дії працівників поліції з ініціювання провадження призвели до несправедливості провадження в цілому.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Наявні у матеріалах справи докази не можуть бути визнані належними доказами на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки свідчать лише про формальність зазначених у них обставин. Отже суддя прийшов до висновку, що протокол складено на лише припущеннях та ставить під сумнів те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Суддя зазначає, що відеоматеріалами, що є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, не доведено, що ОСОБА_1 мав ознаки наркотичного сп'яніння, про які вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому й підстав, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 року № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд водію, не було.
Суд також вважає, що недотримання процедури та порядку виявлення у водія, який керував транспортним засобом, ознак наркотичного сп'яніння, є істотним порушенням процедури проходження водієм транспортного засобу огляду на визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виключає адміністративну відповідальність та порушує конституційні права і свободи ОСОБА_1 а також встановлений законом порядок отримання фактичних даних у справі.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що органом поліції не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, отже, констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Оскільки, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП не знайшов свого підтвердження, то провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 3 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суддя не вбачає підстав для звернення судового збору із ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 33-35, ч. 3 ст. 130, 221, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 268, 280, 283, 284, 285 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олександр МУШКЕТ