09 грудня 2025 року місто Чернівці справа №727/8397/25
провадження №22-ц/822/1039/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.
секретар Мостолюк А.І.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 жовтня 2025 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі по тексту ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Посилалося на те, що між ними та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.204784832, забезпечений транспортний засіб марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 .
05 листопада 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Потерпіла особа звернулась до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ України» із заявою про виплату страхового відшкодування, яке було виплачено в сумі 98547,08 грн.
Згідно зі ст.38.1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди.
На адресу відповідача направлено претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу, однак жодної виплати відповідачем не здійснено.
Просили суд стягнути з відповідача на користь товариства завдані збитки в порядку регресу в розмірі 98547,08 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 жовтня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» завдані збитки в порядку регресу в розмірі 98547 (дев'яносто вісім тисяч п'ятсот сорок сім) гривень 08 (вісім) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Повний текст рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Посилається на те, що усупереч пп. «а» п. 4.4 розділу IV Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року №1335/5/1159) (далі - Методика) у звіті не зазначено номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності.
Усупереч пп. «е» п. 4.4 розділу IV Методики у звіті не зазначено освіта, спеціальність (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації відносно Фізичної особи, що здійснює оцінку КТЗ.
У постанові від 16 жовтня 2023 року у справі № 715/2489/22 Верховний Суд погодився із висновками апеляційного суду про те, що висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, не є належним доказом.
У зв'язку із викладеним, вважає що такий звіт не може бути належним та допустимим доказом суми збитків, із розміром яких він не згідний.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи
У судове засідання учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи (а.с.75-77).
Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.
Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що справу можливо розглянути за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.204784832, предметом якого є страхування транспортного засобу марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.5, 6). Строк дії договору з 00.00 год. 06 липня 2021 року по 24.00 год. 05 липня 2022 року включно.
05 листопада 2021 року о 19.42 год. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes», під керуванням відповідача ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП (а.с.10).
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.48).
Власником транспортного засобу марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.10 на звороті).
23 листопада 2021 року до ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулась ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (а.с.7 на звороті).
Відповідно до Звіту №774.21Е_SOS_-211125-234674 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, та Звіту автотоварознавчого дослідження від 14 грудня 2021 року, здійсненого за замовленням ПАТ «СК «ПЗУ Україна» (а.с.12-28), вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки - 05 листопада 2021 року становить 118525,49 грн.
На підставі страхового акту №12707/1 та розрахунку розміру страхового відшкодування до нього, позивачем було здійснено виплату суми страхового відшкодування власнику транспортного засобу марки «Volkswagen» ОСОБА_3 в розмірі 98547,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням №00069025 від 23 грудня 2021 року (а.с.29 на звороті).
Відповідно до протоколу технічного огляду КТЗ від 26 листопада 2021 року (а.с.26-28), огляд пошкодженого транспортного засобу відбувся саме 26 листопада 2021 року. Звіт №774.21Е_SOS_-211125-234674 складено 14 грудня 2021 року, а ціни на матеріали, які б мали використовуватися для ремонту автомобіля, взято станом на 05 листопада 2021 року, тобто на дату дорожньо-транспортної пригоди.
05 січня 2023 року відповідачу ОСОБА_1 надіслано регресну вимогу №16307/12707/1 (а.с.30) та 31 жовтня 2023 року претензію про відшкодування шкоди (а.с.31), однак відповідач не відшкодував збитки в порядку регресу.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звіт №774.21Е_SOS_-211125-234674 про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу, та звіт автотоварознавчого дослідження від 14 грудня 2021 року складені з дотриманням вимог ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та є документом для визначення розміру страхового відшкодування за відсутності досягнутої згоди між страховиком та потерпілим щодо розміру такого відшкодування.
Будь-яких обґрунтувань щодо неправильності або неповноти звіту відповідачем не наведено, клопотань про призначення експертизи не заявлено, інших звітів про оцінку КТЗ на підтвердження проведення оцінки майна у встановленому законом порядку відповідачем суду не надано.
Колегія суддів переглядаючи рішення не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Матеріалами справи підтверджено, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень в дохід держави. Згідно постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 05 листопада 2021 року о 19.42 год. керуючи транспортним засобом «Мерседес Бенц» Д.Н.З. НОМЕР_3 в м. Чернівці по вул.Головна 246, під час виїзду на головну дорогу не врахував дорожньої обстановки, не надав переваги в русі у результаті чого допустив зіткнення із автомобілем «Фольцваген Джетта» д.н.з НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_4 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2,3В 10.4 Правил дорожнього руху України (а.с.48).
Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 листопада 2021 року, а також вина у такій, визначені судовим рішення, яке набрало законної сили, відтак у силу статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню у ході розгляду даної цивільної справи.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника транспортного засобу марки «Мерседес Бенц» Д.Н.З. НОМЕР_3 , була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», що підтверджено полісом №ЕР.204784832 від 05.07.2021 року (а.с.5-6).
Відповідно до страхового акту №12707/1 та платіжного доручення №00069025 від 23 грудня 2021 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатила потерпілому страхове відшкодування в розмірі 98547,08 грн. (а.с.28 зворот, 29 зворот).
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час виникнення правовідносин - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом статті 29 Закону № 1961-IV у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 ЦК України).
Згідно з п.п. «в» пункту 1.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на час подання позову - Закон № 3720-IХ) страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону).
Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика до винної особи на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після скоєння ДТП самовільно залишив місце пригоди, а позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про те, що позивач має право на відшкодування шкоди в порядку регресу.
Проте, даючи оцінку звіту автотоварознавчого дослідження, суд першої інстанції виходив з того, що він складений з дотриманням вимог статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та є документом для визначення розміру страхового відшкодування за відсутності досягнутої згоди між страховиком та потерпілим щодо розміру такого відшкодування.
Однак, колегія суддів не погоджується з даним висновком.
Згідно статті 2 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.
За змістом статті 3 цього Закону оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності субєкта оціночної діяльності.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.
Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно до статті 6 Закону оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.
Згідно статті 12 Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до статті 15 Закону кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб'єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит.
За змістом статті 16 Закону проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва забороняється. Оцінка майна, яка була підписана фізичною особою, вважається недійсною.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що звіт про оцінку майна повинен бути підписаний оцінювачем, який склав кваліфікаційний екзамен та одержав кваліфікаційне свідоцтво оцінювача. Проведення оцінки майна фізичною особою, яка не отримала кваліфікаційного свідоцтва забороняється. Така оцінка вважається недійсною.
Крім цього, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).
Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ (пункт 1.2 Методики).
В силу вимог п. 1.3 Методики (в редакції на час складання звіту автотоварознавчого дослідження), вимоги Методики є обов'язковими під час проведення авто-товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто-товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Відповідно до п.4.3, 4.4 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності; ……… е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації, тощо.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Із звіту автотоварознавчого дослідження, який знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що він складений та підписаний оцінювачем-стажистом ОСОБА_5 , який проходить стажування в ПП «Експерт-Сервіс-Альфа». У даному звіті не зазначена спеціальність оцінювача-стажиста, освіта, стаж роботи, номер та дата видачі кваліфікаційного свідоцтва.
Оскільки звіт складений стажистом, то колегія суддів дійшла висновку, що він не має відповідної кваліфікації, як суб'єкт оціночної діяльності, та йому не видано кваліфікаційне свідоцтво.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що звіт авто товарознавчого дослідження складено з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, всупереч вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» в частині вимог до оцінювача, а тому є неналежним і недопустимим доказом у справі.
Крім цього, Верховний суд у постанові від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зробив висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на викладені обставини рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо судових витрат
Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови в позові.
Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду має складати 150 відсотків ставки, що підлягало сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
У пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено мінімальний та максимальний граничний розмір ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, зокрема за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою.
Отож за подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4542 грн. (3028 х 150%).
ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,50 грн. (а.с.64).
Враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові, судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений відповідачем в розмірі 1816,50 грн. підлягає стягненню із позивача на користь відповідача, а різниця не сплаченого судового збору в розмірі 2725,50 грн. підлягає стягненню з позивача на користь держави.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 жовтня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 (одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 50 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 2725 (дві тисячі сімсот двадцять п'ять) гривень 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк