Єдиний унікальний номер 952/369/24
Номер провадження 22-ц/818/2152/25
22-ц/818/2262/25
10 грудня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Маміної О.В., Яцини В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року та на додаткове рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 січня 2025 року в складі судді Яценка Є.І. по справі № 952/369/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування позовної заяви вказував, що рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2022 року (справа № 952/855/21) з його заробітку утримуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 22 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 500 грн щомісячно, починаючи з 07 липня 2011 року і до досягненням дитиною повноліття.
12 квітня 2022 року між ним та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, в якому у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 . На даний час вони проживають однією сім'єю. Дружина перебуває в декретній відпустці по догляду за малолітньою дитиною, тому не працевлаштована та доходу не отримує.
Таким чином на його повному утриманні перебувають дружина ОСОБА_6 та їх малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того позивач перебуваючи у складі ЗСУ під час боїв за м. Бахмут Донецької області отримав поранення, тривалий час лікувався та проходив медичну реабілітацію. 21 березня 2024 року ним подано рапорт про звільнення в резерв ЗСУ по причині поранення та наявності на утриманні 3-х дітей. Тому позивач вважає, що у нього погіршилось матеріальне становище та стан здоров'я.
Просив суд змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2022 року на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/4 частини усіх видів прибутку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно на 1/8 частку всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 зазначає, що народження у позивача двох дітей від іншого шлюбу без доведення ним погіршення свого майнового становища не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання спільної дитини позивача та відповідачки.
Крім того, позивач не надав доказів свого звільнення та продовжує отримувати доходи від ЗСУ, оскільки згідно даних виконавчого провадження відрахування аліментів здійснюється з Військової частини НОМЕР_1 . Зазначила, що дружина позивача ОСОБА_6 не може вважатися непрацездатною через перебування в декретній відпустці в розумінні ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона дієздатна, має змогу працювати та отримувати дохід. Крім того відповідно до ст. 179 КЗпП України під час декретної відпустки передбачено відповідні виплати.
З приводу погіршення стану здоров'я позивача через поранення ОСОБА_8 зазначила, що з наданих останнім довідок вбачається лише рекомендації обмеження у фізичних навантаженнях на час лікування, а зробити реальний висновок про погіршення стану здоров'я позивача, є неможливим. Матеріалами справи також не доведено значні витрати на лікування позивача, отже вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні.
Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 січня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив задовольнити його позовні вимоги та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі аналогічні доводам, наведеним у позовній заяві. Вважає, що надав суду достатньо доказів на те, що у позивача змінилися обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, а також змінилося матеріальне становище та стан здоров'я. Якщо бути конкретніше, то на момент постановлення рішення про стягнення аліментів, а саме від 14 лютого 2022 року, позивач не був одружений на громадянці України - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наявність у них спільної дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявність поранення 14 жовтня 2022 року біля м. Бахмут Донецької області, медичні довідки про стаціонарне лікування, а також докази перебування дружини Позивача у декретній відпустці.
Зазначає, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 вбачається, що починаючи з листопада 2021 року по січень 2025 року - позивач сплатив 344 490,73 гривень аліментів за 39 місяців, що становить 8 833,09 гривень аліментів щомісячно. Заборгованість по аліментам у позивача відсутня. Вимога про зменшення розміру сплачених аліментів до фактичного 4400,00 гривень щомісяця, що буде значно більше ніж мінімальний розмір аліментів визначений чинним законодавством.
Стосовно додаткового рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 січня 2025 року зазначав наступне.
Категорія справ по аліментам відноситься до низького коефіцієнту складності розгляду справи; по-друге, обсяг правової допомоги визначений в Звіті від 17 січня 2025 року передбачає вивчення наданих матеріалів, аналіз судової практики тощо, критично оцінюється як Позивачем так і чинною судовою практикою, зокрема аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом Турчак М.В. своїй клієнтці такі послуги попереднє опрацювання матеріалів, попередня консультація, вивчення судової практики, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61- 6638св22), по-третє, розгляд всієї справи проходив по відеоконференціяї поза приміщення суду, тобто сторонами не був витрачений час на проїзд до суду, по-четверте, послуги фактично не деталізовані (коли адвокат приймала участь у судових засіданнях, скільки їх було загалом, коли і які подавала клопотання, заперечення, відзиви) та не доведені, оскільки в документах не зазначено які послуги фактично надавалися клієнту, скільки часу адвокат витратила на надання послуг по договору, яка була форма оплати отриманих правових послуг - готівкова чи безготівкова тощо.
Надані докази не містять Акти виконаним робіт (наданих послуг), не містять рахунки на оплату, тому позивач вимушений провести самостійне обґрунтування вартості роботи представника відповідача з урахування фактичного надання правничих послуг.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_9 , на рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року та на додаткове рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 січня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належних та допустимих доказів того, що змінились обставини, що існували на момент постановлення рішення про стягнення аліментів (а саме від 14 лютого 2022 року), визначені ст.192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни його матеріального стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 лютого 2022 року (справа № 952/855/21) з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22 листопада 2021 року і до досягненням дитиною повноліття.
Крім того рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2011 року з позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 500 грн щомісячно, починаючи з 07 липня 2011 року і до досягненням дитиною повноліття.
12 квітня 2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_7 .
Відповідно до наказу ТОВ «БОДРО» (ЄДРПОУ 35493833) № 01-Д від 14 квітня 2024 року працівнику ОСОБА_6 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно довідки № 384 від 05 грудня 2023 року, виданої Зазимською сільською радою Броварського району Київської області ОСОБА_1 з 12 травня 2022 року проживає без реєстрації в с. Пухівка Броварського району Київської області. Інформація про склад сім'ї позивача у вказаній довідці відсутня.
Відповідно до постанови ВП № 72350340 від 07 серпня 2023 року старшим державним виконавцем Чугуївського ВДВС відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11 відповідно до рішення Зачепилівського районного суду Харківської області.
З постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника від 02 листопада 2023 року вбачається, що боржник ОСОБА_1 отримує дохід у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до Виписного епікризу № 8872 солдат ОСОБА_1 в період з 15 жовтня 2022 року по 17 жовтня 2022 року знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська багатопрофільна клінічна лікарня матері та дитини ім. Проф. М.Ф. Руднєва» з діагнозом «вогнепальні поранення лівого плеча, правої гомілки з переломом кістки та правого стегна».
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного хворого № 78572 ОСОБА_1 проходив лікування у КНП «1 територіальне медичне об'єднання м. Львова» в період з 06 грудня 2022 року по 19 грудня 2022 року, після курсу лікування був виписаний з покращенням під спостереження травматолога, знято шви та ас. пов'язка, рекомендовано обмеження фізичного навантаження на нижню кінцівку.
З виписки № 19991 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого виданої КНП «Обласна клінісна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради вбачається, що солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 18 жовтня 2022 року по 10 листопада 2022 року, 26 жовтня 2022 року проведено хірургічну операцію в ділянці правої гомілки. В задовільному стані виписано з відділення та рекомендовано нагляд хірурга, пов'язки з бетайод, ванни з елакасолом.
Відповідно до довідки лікаря невролога «Головного військового клінічного госпіталя» від 22 квітня 2024 року солдату ОСОБА_1 рекомендовано обмеження фізичних навантажень, звільнення від нарядів, стройових на час лікування.
21 березня 2024 солдат ОСОБА_1 звернувся з рапортом до начальника Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю на його утриманні 3-х неповнолітніх дітей.
Під час перебування справи в суді на розгляді, а саме 20 жовтня 2024 року представником позивача адвокатом Безштаньком С.М. було долучено до справи Витяг з наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 299 від 20 жовтня 2024 року про звільнення у запас солдата ОСОБА_1 .
Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Матеріалами справи підтверджено, що з позивача стягуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 500 грн щомісячно, починаючи з 07 липня 2011 року і до досягненням дитиною повноліття. Також, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_7 , який перебуває на утриманні позивача.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів
Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив спроможність позивача сплачувати аліменти саме в розмірі 1/4 частки заробітку.
Частиною 1 статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При визначені розміру аліментів враховуються зобов'язання платника аліментів щодо утримання всіх неповнолітніх дітей чи інші аліментні зобов'язання.
З урахуванням наявності на утриманні позивача трьох дітей колегія суддів вважає необхідним зменшити розмір аліментів, що стягнуті на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини від всіх видів заробітку позивача, з урахуванням вимог ст. 182 СК України.
Стосовно додаткового рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 січня 2025 року судова колегія зазначає наступне.
Рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Під час ухвалення вказаного рішення судом не вирішувалося питання про розподіл судових витрат.
Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_2 здійснювала адвокат Турчак М.В.
21 січня 2025 представниця відповідачки ОСОБА_8 подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Відповідно до Звіту про приймання-передавання наданих послуг від 17 січня 2025 року обсяг наданої адвокатом Турчак М.В. правничої допомоги відповідачці ОСОБА_2 у цивільній справі № 952/369/24 є наступним: вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень - 2 000,00 грн; ознайомлення з матеріалами справи та аналіз судової практики в спорах по зменшенню розміру аліментів 3 000,00 грн; підготовка та подання відзиву по справі 15 000,00 грн; підготовка та подання заперечень на клопотання про долучення доказів по справі 3 000,00 грн; участь у судових засіданнях по справі 6 000 грн; підготовка та направлення заяви про винесення додаткового рішення по справі 1 000,00 грн, а всього загальна сума наданої правової допомоги становить 30 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За положенням ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані з проведенням експертиз.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зі змісту ст. 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ст. 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4. ст. 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 6 статті 19 ЦПК України, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі суперечить принципу розподілу таких витрат.
Враховуючи категорію спору та зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, 369, 376, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 січня 2025 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Харкова, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.
Додаткове рішення Зачепилівського районного суду Харківської області від 17 січня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Харкова, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина