Справа № 724/3963/25
Провадження № 2/724/1129/25
(ЗАОЧНЕ)
09 грудня 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді: Ахмедова Р.А.
за участю секретаря судового засідання: Корневської Є. Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
03 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона з відповідачем з вересня 2010 року по листопад 2012 року проживали однією сім'єю без укладення шлюбу. Від вказаних стосунків у них народився спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження сина ОСОБА_4 позивач змінила прізвище та ім'я з ОСОБА_5 на ОСОБА_1 . Однак спільне життя з відповідачем не склалося і тому з листопада 2012 року вона з неповнолітньою дитиною проживають окремо. Позивач вимушена утримувати сина самостійно. На даний час сину 13 років і його утримання потребує значних затрат. На даний час з відповідачем не спілкується, тому їй не відомо чи він працює по найму чи можливо займається підприємницькою діяльністю, і по цій причині довідки про його доходи надати суду не представилося можливим.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів (заробітку), щомісячно, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи із дня пред'явлення позову до суду і до досягнення повноліття дитини.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Хотинського районного суду від 05 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак її представник адвокат Раєвський І. А. на адресу суду надав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його та у позивача відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечують проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов не подав, з будь-якими заявами і клопотаннями до суду не звертався, хоча про місце, дату та час судового засідання двічи повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання на 20.11.2025 року на 13.00 год. та на 09.12.2025 на 10.00 год. але судова повістка не вручена у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з'явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, по наявним в справі матеріалам.
Фактичні обставини встановлені судом
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, встановивши наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 повторно виданого 28 січня 2021 року, Хотинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (а. с. 6).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 10 липня 2019 року змінила прізвище та ім'я на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 від 10.07.2019 року, актовий запис № 19 (а.с.5).
ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України встановлено, відповідно до актового запису про народження №2441 від 07 листопада 2012 року, складеного Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві. Матір'ю зазначено ОСОБА_5 , а батьком ОСОБА_2 . Відомості про батька внесено за заявою матері на підставі частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України (а. с. 7).
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Згідно з вимогами ст.51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За приписами частин першої та другої ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Статтею 125 СК України визначено, що якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.
Відповідно до частини першої ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У відповідності з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що підставою виникнення аліментного зобов'язання з утримання батьками своїх неповнолітніх дітей є сукупність юридичних фактів: 1) кровного споріднення між батьками та дітьми, яке посвідчено у встановленому законом порядку або інших юридично значимих зв'язків між ними (правовідношення з усиновлення); 2) віку особи, батьки якої зобов'язані надавати утримання (особа, яка має статус дитини).
Досліджені у справі докази свідчать про те, що доказів того, що відповідач ОСОБА_2 є батьком цієї дитини матеріали справи не містять і позивачем не доведені. Так, на момент народження дитини ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі не перебували; після народження дитини сторони спільну заяву про визнання батьківства щодо нього не подавали, а відомості про батька цієї дитини були внесені на підставі ст.135 СК України - за вказівкою матері. Рішення суду щодо встановлення батьківства ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 відсутнє.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Стаття 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Верховний Суд наголошує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач та відповідач спільно проживали, вели спільне господарство: відсутні будь-які акти обстеження місця проживання, фінансові документи, які б вказували на наявність спільного бюджету (фінансових витрат, заробітків).
У контексті встановлення наявності між сторонами та дітьми стосунків, що характерні сімейним суд звертає увагу на бездоказовість втрати контакту позивачем з відповідачем та дитиною.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на ту обставину, що батьківство дитини не встановлено, відповідач в розумінні ст. 121, 135 СК України не є батьком дитини, у позові позивачки про стягнення аліментів слід відмовити.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. До інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що позивач при пред'явленні позову була звільнена від сплати судового збору, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст ст.ст.6-13,81,133,141,247,258,259,263,264,265,279,280-283,354 ЦПК України, ст.ст.121,135 СК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Копію заочного рішення надіслати відповідачу.
Заочне рішення може бути переглянуте Хотинським районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025.
Суддя: Р. А. АХМЕДОВ