Справа № 354/1529/25
Провадження № 1-кп/354/207/25
10 грудня 2025 року м.Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091110000163 від 25.11.2025 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микуличин Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, РНОКПП НОМЕР_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, із вищою освітою, фізичної особи-підприємця, депутатом не обирався, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 був обраний депутатом Микуличинської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, повноваження якого почалися з 05.11.2015 відповідно до рішення І сесії VII демократичного скликання вказаної сільської ради.
У частині 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену в пункті 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установу частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі Національне агентство) від 10.06.2016 № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089, декларація суб?єкта декларування, який припинив діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Рішенням Національного агенства від 10.06.2016 № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089 (зі змінами), затверджено форму декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частиною 1 Правил заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначено, що декларація заповнюється та подається особисто суб?єктом декларування на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб?єкта декларування у системі Реєстру, шляхом заповнення електронної форми.
У порушення вказаних вимог, ОСОБА_4 будучи суб?єктом декларування згідно підпункту «б» пункту 1 частини 1 статі З Закону України «Про запобігання корупції», повноваження якого закінчилися 10.12.2020, в день відкриття І сесії VIII демократичного скликання Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, оскільки Микуличинська сільська рада припинила свою діяльність у зв?язку із приєднанням до Яремчанської міської ради відповідно до рішення Яремчанської міської ради від 10.12.2020 № 14-1/2020 «Про реорганізацію Микуличинської сільської ради шляхом приєднання до Яремчанської міської ради» діючи умисно, в період часу з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2021 року по даний час, перебуваючи за місцем проживання у с. Микуличин Надвірнянського району Івано-Франківської області, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов?язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідної декларації, всупереч вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, тобто за період з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Згідно з відомостями публічної частини Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ведення якого здійснює Національне агентство з питань запобігання корупції, розміщеної на сайті https://public.nazk.gov.ua встановлено, що станом на 18.11.2025 ОСОБА_4 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік не подав.
Стороною обвинувачення дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст. 366-3 КК України, як умисне неподання суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції".
Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання від обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження за обвинуваченням за ст. 366-3 КК України у зв'язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав вищевказане клопотання, просив його задоволити.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо задоволення даного клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов такого висновку.
У відповідності до ч. 2 п. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п. 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України.
У частині 4 статті 286 КПК України визначено, якщо під час здійснення судового провадження, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України та ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачено можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
За правилами ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст. 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов'язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.
Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в його постанові від 29.07.2021 в справі № 552/5595/18.
З огляду на вищевикладене, суд не з'ясовував у обвинуваченого ОСОБА_4 щодо визнання чи невизнання ним вини у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого ст. 366-3 КК України.
В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 розуміє свої права, визначені ч. 2-3 ст. 285 КПК України та підставу звільнення від кримінальної відповідальності.
Судом роз'яснено обвинуваченому, що застосування до нього положень ст. 49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення його від кримінальної відповідальності, на що останній підтвердив своє розуміння зазначених норм закону, підтримав заявлене клопотання.
У пунктах 1-2, частини 1 статті 49 КК України визначено наступне: особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
29.06.2021 до ст. 366-3 КК України були внесені зміни, які посилили відповідальність за неподання декларації, зокрема з кримінального проступку такі дії переведені в категорію злочину.
Частиною 2 статті 4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Отже, за редакцією ст. 366-3 КК України, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення (01.04.2021), неподання декларації уповноваженою на виконання функцій держави особою визнавалось кримінальним проступком, за яке передбачалось покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Відтак, для вказаної статті передбачені строки давності - два роки з дня вчинення кримінального проступку.
Строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. 2 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
У даному випадку, початком перебігу строків давності є день, до настання якого обвинувачений зобов'язаний був подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік за формою, що визначається НАЗК, тобто 01.04.2021.
Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 49 КК України, зокрема даних про вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, судом не встановлено.
Враховуючи, що з 01.04.2021 вже минуло більше двох років, обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Таким чином судом встановлені підстави для закриття кримінального провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 284 КПК України у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Враховуючи те, що обвинувачений дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 366-3 КК України, слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, звільнивши його від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності.
Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає, на майно арешт не накладався.
Запобіжний захід не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49 КК України, ст. 284, 369-372, 376 КПК України, -
Задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 366-3 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.11.2025 за № 12025091110000163 - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: ОСОБА_6