Єдиний унікальний номер 341/1899/25
Номер провадження 2/341/1039/25
(заочне)
09 грудня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув заочно у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
установив
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебувала у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу у них є дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний. Відповідач періодично надавав допомогу для задоволення матеріальних та духовних потреб ОСОБА_3 , проте останні кілька місяців будь-яка допомога відсутня. Дочка є повнолітньою та навчається на другому курсі денної форми навчання за спеціальністю «Психологія» філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Дочка проживає з нею та перебуває на її утриманні. Вона не має можливості самостійно утримувати дочку, оскільки її заробітна плата не дає можливості повністю забезпечити фізичний, духовний розвиток дитини. Неодноразові прохання до відповідача надавати матеріальну допомогу є безрезультатними.
Просить стягувати з відповідача аліменти на її користь на утримання ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі у розмірі по 4000,0 грн щомісячно, починаючи з 10 листопада 2025 року до 05 червня 2030 року.
Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Судове засідання призначено на 04 грудня 2025 року.
У судове засідання 04 грудня 2025 року сторони не з'явились.
Позивачка 02 грудня 2025 року подала до суду заяву, у якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Ухвалу про відкриття провадження з датою судового засідання, позовну заяву з додатками надіслано на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, які він отримав 02 грудня 2025 року.
Таким чином відповідач належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання. Проте, відзив на позовну заяву відповідач не подав, жодних заяв чи клопотань до суду не надсилав. Ходом розгляду справи не цікавився. У судове засідання не прибув.
Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частина третя статті 223 ЦПК України).
Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки такі повідомлені про судове засідання, причини неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
Ухвалою суду від 04 грудня 2025 року постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.
Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , підтверджується, що позивачка є її матір'ю, а відповідач - батьком (а. с. 9).
Отже, з 05 червня 2025 року ОСОБА_3 є повнолітньою.
Згідно з копією рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2013 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний, визначено місце проживання дочки ОСОБА_3 з матір'ю (а. с. 14-15).
Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Згідно з копії витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).
Відповідно до копії довідки від 13 жовтня 2025 року № 3140, виданої Львівського національного університету імені Івана Франка, підтверджується те, що ОСОБА_3 є студенткою другого курсу освітнього ступеня бакалавр денної форми здобуття освіти філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка спеціальністю «Психологія». Термін навчання з 01 вересня 2024 року до 30 червня 2028 року (а. с. 13).
Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Приписами статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частинами другою та третьою статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 199 СК України установлено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення про підстави виникнення обов'язку батьків щодо утримання своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Так, у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Отже, стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У зв'язку із зазначеними вище вимогами, суд установив наступне.
ОСОБА_3 є студенткою другого курсу освітнього ступеня бакалавр денної форми здобуття освіти філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка спеціальністю «Психологія». Термін навчання з 01 вересня 2024 року до 30 червня 2028 року. Потребує матеріальних витрат на їжу, одяг, придбання підручників та інших матеріалів для навчання.
Оскільки форма навчання ОСОБА_3 є денною, тому виключає її можливість працевлаштування.
Таким чином, суд вважає доведеною обставину щодо потреби в матеріальній допомозі батьків.
Суд зазначає, що обов'язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дітей, які хоча й досягли повноліття, однак продовжують навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їм можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітніх у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
Відповідно до змісту позову відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки, яка продовжує навчання, не надає. Позивачка добровільно надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Проте, позивачка не має можливості одна у повній мірі утримувати спільну з відповідачем дитину матеріально.
Водночас, будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги та їх обгрунтування, відповідач суду не надав. Зокрема, не подав доказів відсутності у нього можливості надавати матеріальну допомогу дочці у розмірі по 4000,0 грн щомісячно.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, враховуючи у сукупності досліджені докази та, виходячи з принципу справедливості та розумності, а також з урахуванням того, що утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання є обов'язком обох батьків, відповідач добровільно не надає матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, оскільки перебуває виключно на повному утриманні своєї матері, суд дійшов висновку, що з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання повнолітньої дочки в розмірі по 4000,0 грн щомісячно, а саме до 30 червня 2028 року.
Тобто, позов підлягає задоволенню частково в частині періоду стягнення аліментів, оскільки на цей час наявні докази навчання дитини до 30 червня 2028 року.
Саме такий розмір аліментів, на переконання суду, забезпечить інтереси дитини, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дитини, а також загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.
За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VІ.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує судовий збір з відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 279, 280, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі по 4000,0 грн щомісячно до закінчення нею навчання в Львівському національному університеті імені Івана Франка, а саме до 30 червня 2028 року, а у разі продовження навчання - не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнення розпочати з 10 листопада 2025 року.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його скасування.
Повний текст рішення складено 09 грудня 2025 року.
Учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;
третя особа - ОСОБА_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ