Єдиний унікальний номер 341/1672/25
Номер провадження 2/341/916/25
09 грудня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю секретаря судового засідання Рарик В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальності «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник Товариства зобмеженою відповідальностю «Укр Кредит Фінанс» Щербань В.С., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1166-8974 від 06 березня 2023 у сумі 50 000 гривень 00 копійок.
В обґрунтування поданого позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» зазначено про те, що 06.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1166-8974.
Вказаний договір підписано позичальником електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 10 000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія на видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачу доступ до кредитних коштів на погоджених сторонами умовах.
Водночас, відповідач у порушення договірного зобов'язання не повернув надані кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, що станом на 02.09.2025 року складає: 56 080,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом 10 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 44 580,00 гривень; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 500,00 гривень.
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у сумі 6 080,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 000,00 гривень.
Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 10 000,00 гривень та прострочену заборгованість за нарахованими процентами 40 000,00 гривень, що разом становить 50 000,00 грн.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у судове засідання не з'явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, вимоги заяви підтримав, у випадку неявки відповідача у судове засідання проти заочного розгляду справи не заперечив.
25 жовтня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ОСОБА_1 просить відмовити в задоволені позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - зменшити розмір неустойки, відсотків і комісій відповідно до статті 551 ЦК України як явно завищених. Визнати, що позивач не довів факту укладення договору та належного повідомлення відповідача. Судові витрати покласти на позивача. Зазначає, що договір укладений не належним чином, у матеріалах справи відсутній електронно-цифровий підпис, що є порушенням Закону України «Про електронну комерцію»; несправедлива відсоткова ставка, оскільки за умовами договору ставка становить 1,2-1,5% на день (від 438% до 547% річних), що суперечать вимогам статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування»; комісія за видачу кредиту в сумі 1 500 грн. є незаконною; розмір відсотків є надмірними і неспівмірним, просить зменшити; недоведений факт видачі кредитних коштів; відсутні банківські підтвердження або підпис відповідача про отримання коштів, що порушує статтю 1049 ЦК України; позивач не довів належного повідомлення відповідача; позивач просить про заочний розгляд справи, що може свідчити про небажання брати участь у дослідженні доказів, що порушує принцип змагальності сторін., посилаючись на принципи добросовісності, розумності та справедливості.
В судове засідання сторони не з'явилися, повідомлені про засідання належним чином, позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні фактичні обставини.
06.03.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1166-8974 (а.с.12-17).
Згідно з умовами Кредитного договору №1166-8974 ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на умовах зворотності, строковості та платності для задоволення особистих потреб кредитні кошти у розмірі 10 000 грн. строком на 300 календарних днів до 30.12.2023 зі стандартною процентною ставкою 1,50% за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 4.9. Договору сплату процентів за користування Кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів відповідних базових періодів.
Вказаний Договір разом із Правилами відкриття кредитної лінії ТОВ «Укр Кредит Фінанс», Паспортом споживчого кредиту із аналогічними Договору положеннями, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту 06.03.2023 підписано ОСОБА_1 електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора «А2543», що був надісланий останньому на номер його мобільного телефону у смс повідомленні (а.с.12-17,18-24,25-26,27-28).
Вказане свідчить про ознайомлення відповідача з умовами кредитування та їх погодження у повному обсязі.
Відповідно до пункту 4.4. Договору базовий період складає 14 календарних днів.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, стандартна процентна ставка становить 1.50% за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 10.2. Договору знижена процента ставка становить 1.20% за кожен день користування кредитом. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії Договору за умови, якщо позичальник своєчасно і в повному обсязі сплачує проценти за користування кредитомта комісію за видачу кредиту.
Відповідно до пункту 4.9. Договору кредит надається строком на 300 днів.
Згідно з пунктом 4.7.Договору комісія за надання кредиту становить: 15,00% від суми виданого кредиту.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачеві доступ до кредитних коштів на погоджених сторонами умовах, зарахувавши їх на картковий рахунок відповідача за номером особистого електронного платежу № 2237735423, Вказане підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 06.03.2023 року про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay та Довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № НОМЕР_1 від 06.03.2023 на суму 10 000 грн (а.с. 29-31,32).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №1166-8974 від 06.03.2023, у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем станом на 02.09.2025 року утворився борг у загальному розмірі 56080,00 гривень, а саме: основний борг 10 000,00 гривень, залишок відсотків 44580 гривень та комісія 1500 гривень (а.с.33-37).
Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами.
Враховуючи вищезазначене, несплачена заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 000,00 грн, з яких 10 000, 00 гривень прострочена заборгованість за кредитом, 40 000, 00 - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та комісією.
Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 06.03.2023 укладено договір про споживчий кредит № 1166-8974, відповідно якого він отримав кредит в сумі 10 000,00 грн. Договором було встановлено строк кредитування на 300 днів та передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 500 грн. Відсотки за користування кредитом справляються за зниженою ставкою 1,20 відсотки за день, та стандартною ставкою 1,50% відсотків за день.
З наданих позивачем доказів вбачається, що ОСОБА_1 не погасив кредит у встановлений строк, та станом на 02.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 56 080,00 гривень. Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та повністю за комісією у загальній сумі 6 080 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 000,00 гривень. Отже, кредитодавець просить стягнути з позичальника не повну суму заборгованості, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 10 000 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 40 000,00 гривень.
Суд ураховує, що позивачем подано детальний розрахунок заборгованості, складений відповідно до умов договору, який підтверджує порядок обчислення процентів, строків користування кредитом відповідає умовам Договору.
Щодо заперечень відповідача про факт укладення договору неналежним чином, а саме того, що позивач не надав доказів укладення з ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 1166-8974 та відсутній електронний підпис, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 12 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов?язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду справі № 561/77/19 від 16.12.2020 зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України.) Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно- комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеній у його постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є … комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено…».
Між сторонами 06.03.2023 було укладено Кредитний договір № 1166-8974 у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. ОСОБА_1 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором «А2543».
Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов'язкових платежів, а також суми платежів у них.
За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані на його картковий рахунок, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідачем не надано суду будь-яких доказів на спростування достовірності наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими позивачем доказами.
У суду також відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, однак він належним чином не виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, порушивши умови кредитного договору.
Указані встановлені обставини дозволяють суду зробити висновок про те, що відповідачем грошові кошти за цим кредитним договором були отримані на виконання умов договору. Однак, після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.
Щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача відсотків.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що відсоткова ставка за договором є несправедливою, оскільки становить 1,2-1,5% на день (від 438% до 547% річних), що суперечать вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а отже розмір відсотків є надмірним і неспівмірним, а тому просить його зменшити.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.
Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.
У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 справі № 679/1103/23, вважаючи зокрема, що за певних обставин суми, нараховані за договором, можуть бути зменшені судом з огляду на принципи справедливості, розумності та пропорційності.
Станом на 02.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 50 000,00 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 10 000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами -40 000,00 гривень.
Суд установив, що умови договору дають право на нарахування відсотків, розрахунок позивача відповідає умовам договору, але сума нарахованих відсотків у розмірі 40 000,00 грн є значною більшою від тіла кредиту та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг. З огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, суд вважає за необхідне зменшити суму нарахованих відсотків до 20 000,00?грн.
Щодо факту стягнення комісії за видачу кредиту у розмірі 1 500,00 гривень, згідно з програмою лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр кредит фінанс» до відповідача ОСОБА_1 комісію не нараховував.
З огляду на наведене позов слід задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором споживчого кредиту №1166-8974 в сумі 30 000,00 грн: 10 000,00 грн тіла кредиту, та 20 000,00 грн процентів за користування кредитом.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, у сумі 1 453 грн 44 коп. (із розрахунку: 30000*2422,40/50000). Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальності «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1166-8974 від 06 березня 2023 року в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок прострочена заборгованість за кредитом, 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) гривні 44 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальності «Укр Кредит Фінанс», місцезнаходження юридичної особи: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 38548598.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяСвятослав АННИШИН