Номер справи 175/12485/25
Номер провадження 1-кп/175/1526/25
іменем України
08 грудня 2025 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025052390000807 від 05.07.2025, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Краматорськ, грмадянин України, освіта середня спеціальна, розлучений, не працює, раніше не судимий, зареєстрований та проживає АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Захисник заперечував проти продовження тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора та просив застосувати домашній арешт.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків.
Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінується.
Суд відмічає на зниження рівня ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на потерпілого та свідків, оскільки на данній стадії судового розгляду і потерпілий, і свідки вже були допитані. Водночас, оскільки обвинувачений проживає з ними в одному місті, та обвинувачується у вчиненні злочину, пов'язаного з завданням тілесних ушкоджень потерпілому та мав неодноразовий конфлікт із свідком, цей ризик продовжує існувати.
При цьому ризик вплинути на потерпілого та свідка також безпосередньо складає категорію ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України у виді вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа обвинувачується.
Відтак встановлено, що ризики, наявні на момент обрання запобіжного заходу, хоча дещо і зменшились, проте залишаються реальними.
Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про необхідність запобігти ризикам та продовжити запобіжний захід.
При вирішенні питання щодо продовження обраного виду запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, його вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та ризик повторення протиправної поведінки.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст.177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом. Відтак клопотання належить задовольнити.
Згідно ч.4 ст.183 КПК України суд не вважає за доцільне визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 197, 331, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 лютого 2026 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1