Справа № 459/1096/24 Головуючий у 1 інстанції: Дем'яновська Ю. Д.
Провадження № 22-ц/811/2052/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
10 грудня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,
судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,
за участю: секретаря Підлужного В.І.;
адвоката Брух А.О. - представника заявника Цицика І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 січня 2025 року,
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа - Шептицька міська рада Львівської області, як орган опіки та піклування, у якій просив визнати недієздатною його тітку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над нею опіку та призначити його її опікуном.
Вимоги заяви обґрунтовувалися тим, що його тітка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом ІІ групи, страждає психічним захворювання і їй встановлено діагноз «параноїдальна шизофренія», у зв'язку із чим вона потребує постійного нагляду та контролю. Зазначалося, що доглядом ОСОБА_3 займалася її сестра (матір заявника) ОСОБА_4 , однак після раптової смерті чоловіка ОСОБА_4 її стан здоров'я погіршився, вона почала хворіти і тому не може здійснювати догляд за своєю сестрою, а інших близьких родичів у ОСОБА_3 не має (а.с. 1-3).
Оскаржуваним рішенням заяву задоволено.
Визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною.
Строк дії рішення про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною визначено тривалістю в два роки з дня набрання рішенням суду законної сили.
Опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.72-74).
Дане рішення оскаржив представник військової частини НОМЕР_1 , яка участі у розгляді даної справи не приймала.
Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі, покликаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що ОСОБА_2 був призваний по мобілізації і з 24.03.2022 року він включений у списки військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та по теперішній час проходить військову службу у цій частині, а тому вважає, що оскаржуване рішення зачіпає інтереси та впливає на обов'язки військової частини.
Вважає, що суд, не з'ясувавши обставини справи, зокрема - не встановивши те, що ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією, а відповідно - не може здійснювати захист прав підопічної особи, прийшов до передчасного висновку про можливість призначення ОСОБА_2 опікуном над ОСОБА_3 (а.с. 138-148).
Виконавчий комітет Шептицької міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, надіслав до суду клопотання про апеляційний розгляд справи за відсутності його представника, у якому просить апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 січня 2025 року - без змін.
Апелянт, Військова частина НОМЕР_1 , будучи двічі своєчасно належним чином повідомленою про час та місце апеляційного розгляду справи (том 1, а.с. 254; том 2, а.с. 39), повторно явку свого представника в судове засідання не забезпечила і про причини такої неявки суд не повідомила, що (у відповідності до частини 2 статті 372 ЦПК України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення доводів апеляційної скарги зі сторони представника заявника ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Оскаржуваним рішенням:
1)визнано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною;
2)опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.72-74).
Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги, апелянт оскаржуване ним рішення суду просить скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі, тобто - і у вимозі про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною.
В той же час, у апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом в цій частині встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи в цій частині тощо; так само, як у ній не наведено заперечень проти доказів, використаних судом першої інстанції, та не зазначено, як саме зачіпає права та/чи інтереси апелянта оскаржуване ним рішення саме в цій частині.
ЦПК України встановлено, що:
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);
- окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання особи недієздатною (частини 1 та 2 статті 293);
- під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини 1-3 статті 294);
- заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина 3 статті 296);
- суд, ухвалюючи рішення про (зокрема) визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна (частина 1 статті 300);
- суд за заявою (зокрема) особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу (частина 2 статті 300);
- клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун (частина 7 статті 300).
Цивільним кодексом (ЦК) України встановлено, що:
- опіка встановлюється над (зокрема) фізичними особами, які визнані недієздатними (частина 1 статті 58);
- суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60);
- фізична особа може бути призначена (зокрема) опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів (частини 3-5 статті 63). Аналогічні положення містяться також і у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88;
- опікуном не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, а також особа, поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки (стаття 64);
- до встановлення опіки і призначення опікуна опіку над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65);
- суд, якщо він призначив опікуна, за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна. Ця заява розглядається судом протягом одного місяця (частина 1 статті 75).
Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи те, що заявник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є зареєстрованим та проживає в одній квартирі ( АДРЕСА_2 ) зі своєю тіткою (рідною сестрою мами) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 7), яка є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання безстроково; згідно Висновку судово-психіатричної експертизи від 25.11.2024 року № 1670, проведеної на виконання ухвали суду першої інстанції від 03.06.2024 року Львівською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», на даний час страждає хронічним, тяжким психічним розладом у формі параноїдної шизофренії безперервного перебігу з вираженим дефектом в емоційно-вольовій сфері, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 47-49).
Апелянтом наведені вище обставини не заперечуються та не оспорюються.
Як стверджується матеріалами справи, раніше догляд за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (яка власної сім'ї не створила) здійснювався її сестрою (мамою заявника) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на даний час остання згідно Висновку № 330 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Соснівська міська лікарня Червоноградської міської ради», та Заключення ЛКК сама по стану здоров'я безтерміново потребує соціальної послуги з догляду (том 2, а.с. 13-14).
Апелянтом не наведено доводів, які б спростовували наведені обставини.
Як вбачається з наведених вище положень матеріального та процесуального права, суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, за наявності подання органу опіки та піклування зобов'язаний призначає їй опікуна, оскільки до призначення опікуна опіку над такою фізичною особою зобов'язаний здійснювати відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК).
Таке подання органу опіки та піклування є наявним у матеріалах справи (том 1, а.с. 35-37) і наведене у цьому поданні апелянтом не оспорюється та не заперечується.
В той же час, якщо призначення опікуна особі при визнанні її недієздатною є обов'язком суду (за наявності подання на таку особу органу опіки та піклування), то призначення особи опікуном можливе лише за її письмовою згодою від якої вона завжди вправі відмовитися, подавши до суду відповідну заяву.
За наведених обставин у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні вимоги заяви у призначенні заявника опікуном над недієздатною особою.
Заявник не є особою, яка позбавлена батьківських прав: докази про це у матеріалах справи відсутні.
Апеляційна скарга не містить доводів про те, що поведінка та інтереси заявника суперечать інтересам його недієздатної тітки.
Відтак, встановлені статтею 64 ЦК України обставини, які б виключали можливість призначення заявника опікуном над недієздатною тіткою, відсутні.
Статтею 55 ЦК України встановлено, що опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Як вбачається з вищенаведеного, надання опіки здійснюється лише в добровільному порядку: за заявою особи, яка сама виявила бажання бути опікуном.
Чинне законодавство, яке регламентує питання призначення опіки над недієздатною особою, не пов'язує питання призначення опікуна з питанням виконання останнім інших його обов'язків, які передбачені чинним законодавством, в тому числі - і його обов'язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки такий обов'язок у відповідності до статті 65 Конституції України є обов'язком кожного громадянина України.
На переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги з посиланням на положення Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» також до уваги прийматися не можуть, оскільки стаття 26 згаданого Закону не містить імперативної норми, яка б передбачала обов'язкове звільнення з військової служби особи, яку призначено опікуном над особою, визнаною судом недієздатною, так як абзац п'ятнадцятий частини 12 статті 26 згаданого Закону лише передбачає можливість такого звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною - за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Таким чином, особа, якій надано право розгляду питання про можливість звільнення військовослужбовця з військової служби, вправі відмовити у такому звільненні: за умови доведення (встановлення тощо) тієї обставини, що над особою, визнаною судом недієздатною, здійснюється піклування (опіка) іншими особами (або є інші особи, які в силу закону зобов'язані здійснювати таке піклування (опіку).
Однак, апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 таких доводів не містить.
Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування (повністю або частково) відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 січня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 10 грудня 2025 року.
Головуючий: Цяцяк Р.П.
Судді: Ванівський О.М.
Шеремета Н.О.