Справа № 308/15687/25
Закарпатський апеляційний суд
08.12.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/4806/798/24 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області про застосування запобіжного заходу та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 22.12.2025 включно з визначенням застави -320 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 968960 (дев'ятсот шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 17.04.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025070000000197.
Цією ж ухвалою, у разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, а саме: с. Страбичово Мукачівського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З клопотання вбачається, що ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні під № 12025070000000197 від 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено що, у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 год 10 хв 25.10.2025, ніде непрацюючий мешканець Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_7 , усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, а також будучи обізнаним про місця та осіб, які займаються виготовленням психотропної речовини метамфетамін, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою із невстановленою особою, з метою подальшого збуту, при
-2-
невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору із вмістом в ній психотропної речовини - метамфетамін загальною вагою 9 г.
У подальшому, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах вказану психотропну речовину ОСОБА_7 переніс за місцем свого проживання, а саме до будинку АДРЕСА_1 , де заховавши в одній з кімнат будинку, умисно, незаконно з метою подальшого збуту зберігав до моменту її виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце 25.10.2025 о 06 год 10 хв під час проведення обшуку за вказаною вище адресою.
25.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначив, що в ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому у сторони обвинувачення виникла необхідність в застосуванні відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Злочин, який інкримінують ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, а саме, з урахуванням відомих йому обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. Окрім того, ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час не встановлених осіб, з якими ОСОБА_7 , діяв в організованій групі, і перебуваючи на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані. Може підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання у кримінальному провадженні. Будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , а тому на підставі вищенаведеного, слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя ухвалу мотивував тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна та існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначив ОСОБА_7 заставу, достатню для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 27.10.2025 скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати відносно ОСОБА_7 менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту, а у разі неможливості - визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування апеляційної скарги захисник вказує на те, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції прийнята без урахування всіх фактичних обставин справи, а зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду докази не є достатніми для застосування відносно ОСОБА_7 вищевказаного запобіжного заходу. Слідчий суддя прийняв до уваги тільки докази
-3-
сторони обвинувачення, натомість відкинув наведені інші докази сторони захисту. Слідчий суддя ухвалюючи таку ухвалу не взяв до уваги всіх доказів у справі у їх сукупності, внаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення та дійшов невірного висновку про обґрунтованість оголошеної підозри, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України Крім того, розмір застави, визначений ОСОБА_7 є непомірним для нього. В ухвалі відсутнє обґрунтування виключності випадку, який виправдовує застосування до підозрюваного застави саме в такому розмірі. При цьому, слідчий суддя взагалі не надав оцінку майновому стану підозрюваного.
В доповненні до апеляційної скарги захисник-адвокат ОСОБА_6 звертає увагу на те, що в ОСОБА_7 за місцем його фактичного проживанні на утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_9 , який має діагноз F 07.8 - розлад особистості та поведінки з аутичними рисами. Вищевказані проблеми зі здоров'ям малолітнього сина потребують систематичного безперервного догляду та лікування.
Судове провадження розглядається за відсутності підозрюваного, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому враховується, що підозрюваний належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від нього не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін. Також приймається до уваги думка захисника, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, промову прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги захисника, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
За приписами до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
-4-
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
В порядку ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя повною мірою дотримався вказаних вимог при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Розглядаючи дане клопотання, слідчий суддя належно дослідив та перевірив наведені в ньому доводи щодо обґрунтованості підозри та наявності ризиків, які власне, викликали необхідність вжити заходи для забезпечення кримінального провадження шляхом застосування підозрюваній особі запобіжного заходу.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні під № 12025070000000197 від 17.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
25.10.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 27.10.2025 за клопотанням старшого слідчого відділу СУ ГУ НП в Закарпатській області щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід - тримання під вартою та визначено заставу - 320 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 968960 (дев'ятсот шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн.
-5-
При вирішенні питання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень; наявність достатніх підстав уважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і такий висновок підтверджується перевіреними слідчим суддею доказами, яким дана належна оцінка.
Відповідно до положень ст. 177, 183 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання переховування від органів досудового розслідування чи вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити вище вказані дії.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як встановив слідчий суддя, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, та перебуваючи на волі ОСОБА_10 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на цій стадії досудового розслідування є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення на момент вручення були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновком судової експертизи, та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії досудового розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
-6-
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Органом досудового розслідування надано докази, які на даній стадії є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування про, що обґрунтовано зазначено в ухвалі слідчого судді.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, на цій стадії досудового розслідування доведена прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, мотив та спосіб його вчинення, його надзвичайну небезпеку для суспільства, існуючі в даному провадженні ризики, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції була повністю доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що в своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
Доводи сторони захисту про те, що суд не в повній мірі врахував дані про особу підозрюваного, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки слідчим суддею, відповідно до положень ст. 178 КПК України здійснено оцінку вказаних даних, в тому числі наявність міцних соціальних зв'язків, утриманців тощо, проте з огляду на суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, вказані дані не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу не пов'язаного з обмеженням волі, оскільки не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З огляду на вищевикладене, доводи захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про те, що судом не в повному обсязі досліджено підстави для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою не заслуговують на увагу, оскільки слідчий суддя, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, в повній мірі дотримався вимог ст. 194 КПК України, врахував обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
-7-
Колегія суддів уважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави слідчому судді для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому колегія суддів констатує, що досліджені судом апеляційної інстанції дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 , на які вказує в апеляційній скарзі захисник, зокрема відомості про його родину, серед яких є малолітня дитина із захворюванням, з огляду на суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, не є визначальними аргументами для обрання підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого виду запобіжного заходу, оскільки не зменшують встановлені ризики та не свідчить про можливість дотримання підозрюваним належної процесуальної поведінки і надалі, тому доводи апеляційної скарги в цій частині визнаються безпідставними.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, зазначені в апеляційній скарзі стороною захисту доводи про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів, які б підтверджували заявлені слідчим у клопотанні ризики та обгрунтованість пред'явленої йому підозри, є безпідставними, а тому апеляційний суд їх відхиляє.
При цьому апеляційний суд, враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При прийнятті рішення апеляційний суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», а тому вважає обґрунтованим висновок суду щодо необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_7 на даній стадії кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що, всупереч доводів захисника-адвоката ОСОБА_11 , узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Твердження захисника про те, що слідчим суддею не була розглянута можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 інших (альтернативних) запобіжних заходів, є неспроможними, оскільки слідчий суддя достатньо мотивував необхідність застосування виняткового запобіжного заходу та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає рішення слідчого судді про обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги захисника-адвоката ОСОБА_6 у цій частині безпідставними і такі відхиляє.
-8-
Окрім того, всупереч доводів апеляційної скарги, визначений слідчим суддею підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу підозрюваного, обставинами кримінального правопорушення, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а також його високий ступінь суспільної небезпеки, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_7 застави в розмірі саме 320 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як альтернативи застосованому йому запобіжному заходу у виді тримання під вартою.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає.
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що даний випадок є виключним і застава в розмірах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання особою покладених на неї обов'язків.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги захисника щодо скасування ухвали слідчого судді про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під ватою задоволенню не підлягають.
Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог ст. 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційні скарга захисника-адвоката ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.2025, щодо ОСОБА_8 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді