Справа № 135/1057/25
Провадження № 22-ц/801/2376/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Нікандрова С. О.
Доповідач:Голота Л. О.
09 грудня 2025 рокуСправа № 135/1057/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 135/1057/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
за апеляційною скаргою Патраманського Івана Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.09.2025, ухвалене у складі судді Нікандрової С.О. в приміщені суду в м. Ладижин, -
21.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі - ТОВ «Коллект центр») звернулося до суду із позовом (вх № 3570/25) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, у якому просив : (1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором № 2111726698534 від 27.04.2021 у розмірі 37619,74 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34519,74 грн; (2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн /а. с. 7/ та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 13000 грн /а. с. 67-72/.
Позов обґрунтований тим, що 27.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі - ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 укладено договір № 2111726698534, за яким відповідач отримав кредит в сумі 3100 грн та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, з граничним строком кредитування (строку дії договору) 1 (один) рік. Відповідач здійснив дії спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. На виконання умов договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 27.04.2021 перерахувала грошові кошти відповідачу на карту в сумі 3100 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту разом з нарахованими відсотками у визначений сторонами строк не виконав.
1.12.2021 укладено договір № 1-12, за умовами якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111726698534 від 27.04.2021.
10.03.2023 укладено договір № 10-03/2023/01, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111726698534 від 27.04.2021.
Загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 2111726698534 від 27.04.2021 на день формування позовної заяви становить 57830,19 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 54730,19 грн.
Враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 37619,74 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34519,74 грн.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.09.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2111726698534 від 27.04.2021 в розмірі 37619 грн 74 коп, в тому числі: 3100,00 грн заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту), 34519,74 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судовий збір в сумі 2422,40 грн, витрати за надання правничої допомоги в сумі 5000 грн, а всього 7422 грн 40 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Патраманським І.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 11375 від 9.10.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : (1) змінити рішення суду першої інстанції. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 3100 грн боргу за тілом кредиту. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судові витрати 199,60 грн сплату судового збору та 1071,20 грн оплату правничої допомоги; (2) стягнути з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 5000 грн судових витрат за надання правничої допомоги та 3633,60 грн судового збору /а. с. 140, 152/.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не взято до уваги заперечення відповідача про те, що відсотки нараховані відповідно до п.п. а п.1.4 кредитного договору за кредитним договором сплачено відповідачем на рахунок первісного кредитора. Проценти в розмірі 34519,74 грн нараховані відповідно до пп. б, в., г п. 1.4 договору є процентами за прострочення виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України, від сплати яких відповідач звільнений на підставі п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
29.10.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов через підсистему «Електронний суд» відзив (вх № 12145) ТОВ «Коллект центр», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Патраманський І.О., подано апеляційну скаргу на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.09.2025 у справі з ціною позову (37619,74 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Щодо договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2111726698534 від 27.04.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1
27.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг «Стандартний» № 2111726698534, відповідно до якого сторони погодили наступні умови, зокрема : товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3100,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил (пункт 1.1); орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (пункт 1.3); проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.4); нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (підпункт 1.4.1.,1.4.2); граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік (пункт 1.9); реальна річна процентна ставка. Товариство має право здійснити автоматичне подовження строку дії кредитного договору на наступний термін за умови сплати позичальником (або за умови договірного списання) нарахованих за договором відсотків без оформлення /підписання будь-яких додаткових угод, звернень тощо (п.п. 2.1.1.11 п. 2 Договору) (пункт 4.2); сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має юридичну силу як і власноручний підпис (пункту 4.3); позичальник підтверджує, що: отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, у тому числі інформацію, що міститься у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; отримав підписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів, паспорт кредиту; ознайомлений з умовами Закону України «Про захист прав споживачів», повідомленням суб'єкта персональних даних про його права, визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані та правилами; отримав кредит не на споживчі цілі; інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання (пункт 4.9).
/а. с. 8-10/.
У додатку №1 до кредитного договору заява-анкета зазначено, що нараховані проценти обов'язкові до сплати на 16 день з моменту отримання кредиту. Строк кредитування - 365 днів з правом повернення достроково та зобов'язання повернути кредит у розмірі 3100,00 грн та проценти у розмірі 992,00 грн. Дата початку нарахування процентів за користування кредитом визначена сторонами з 27.04.2021 /а. с. 11/.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за договором № 2111726698534 від 27.04.2021 виконало та надало кредит в сумі 3100,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 13.03.2024 /а. с. 21/.
Щодо договору факторингу № 1-12 від 1.12.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал».
1.12.2021 укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111726698534 від 27.04.2021 в сумі 22878,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 19778,00 грн /а. с. 26-40/.
Пунктом 2.3. договору факторингу № 1-12 від 01.12.2021 передбачено, що з дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
На аркуші справи 35 знаходиться копія платіжної інструкції № 307600018 від 3.12.2021, відповідно до якої ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Служба миттєвого кредитування» оплату лоту згідно договору факторингу № 1-12 від 1.12.2021.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 (дата передачі права вимоги) складає 57830,19 грн, в тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту 3100,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення (01.12.2021) 19778,00 грн, нараховані відсотки згідно кредитного договору за період з 01.12.2021 по 26.04.2022 - 34 952,19 грн /а. с. 22-24/.
Щодо договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр».
10.03.2023 укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111726698534 від 27.04.2021 в сумі 57830,19 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 54730,19 грн /а. с. 41-60/.
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №2111726698534 від 27.04.2021, виконаного ТОВ «Коллект центр» станом на 03.07.2025 заборгованість складає 57830,19 грн, в тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту 3100,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення (10.03.2023) 54730,19 грн, проте загальна заборгованість заявлена до стягнення за договором станом на 03.07.2025 складає 37 619,74 грн, в тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту 3100,00 грн, заборгованість за відсотками 34519,74 грн /а. с. 25/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Щодо доведеності укладення договору про надання фінансових послуг № 2111726698534 від 27.04.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 ..
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено судом першої інстанції, 27.04.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2111726698534, за яким відповідач отримав кредит в сумі 3100 грн, та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов договору, з граничним строком кредитування (строку дії договору) 1 (один) рік. Відповідач здійснив дії спрямовані на укладання вказаного вище договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором. На виконання умов договору ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 27.04.2021 перерахувала грошові кошти відповідачу на карту в сумі 3100 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту разом з нарахованими відсотками у визначений сторонами строк не виконав. Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором J5 /а. с. 8-12/.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2021 по справі № 524/5556/19 зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, ку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
В апеляційній скарзі відповідач не заперечує укладення договору № 2111726698534 від 27.04.2021, наявність заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3100 грн /а.с. 138/.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору про надання фінансових послуг № 2111726698534 від 27.04.2021 «Стандартний», укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 ..
Щодо договору факторингу № 1-12 від 1.12.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал», договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр».
1.12.2021 укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2111726698534 від 27.04.2021 в сумі 22878,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 19778,00 грн /а. с. 26-40/.
Пунктом 2.3. договору факторингу №1-12 від 01.12.2021 передбачено, що з дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до законодавства та умов договорів фінансових послуг.
На аркуші справи 35 знаходиться копія платіжної інструкції № 307600018 від 3.12.2021, відповідно до якої ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «Служба миттєвого кредитування» оплату лоту згідно договору факторингу № 1-12 від 1.12.2021.
10.03.2023 укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2111726698534 від 27.04.2021 в сумі 57830,19 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 54730,19 грн /а. с. 41-60/.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом».
Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договору факторингу № 1-12 від 1.12.2021, укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал», договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр».
Щодо доведеності розміру заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2111726698534 від 27.04.2021 у розмірі 37619,74 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34519,74 грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 4.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладено правовий висновок, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Звертаючи у суд з позовом, ТОВ «Коллект центр» зазначало, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором № 2111726698534 від 27.04.2021 становить 37619,74 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 3100,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 34519,74 грн (за період з 01.12.2021 по 26.04.2022).
Розмір заборгованості по тілу кредиту 3100 грн відповідач визначає та в апеляційній скарзі не оспорює.
Заперечуючи розмір заборгованості по процентам, відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що :
по-перше: судом першої інстанції не взято до уваги, що відсотки нараховані відповідно до п.п.а п.1.4 кредитного договору за кредитним договором сплачено відповідачем на рахунок первісного кредитора;
по-друге : проценти в розмірі 34519,74 грн нараховані відповідно до пп. б, в., г п. 1.4 договору є процентами за прострочення виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України, від сплати яких відповідач звільнений на підставі пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».
Оцінюючи аргументи апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у цивільній справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати (постанова ВП Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).
Відповідно до пункту 1.9 договору про надання фінансових послуг № 2111726698534 від 27.04.2021 граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 (один) рік. У разі неповернення кредиту в орієнтовний строк, відповідач зобов'язався повернути вказану суму кредиту та відсотки протягом граничного строку кредитування (365 днів).
Враховуючи, що договір про надання фінансових послуг № 2111726698534 було укладено 27.04.2021, граничний строк кредитування закінчився 27.04.2022. У справі відсутні докази зміни строку кредитування позивачем в односторонньому порядку.
Період з 27.04.2021 по 27.04.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі.
Відповідно до пункту 1.4 договору про надання фінансових послуг № 2111726698534 від 27.04.2021 проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Тобто проценти, які просить стягнути позивач, нараховані у відповідності до умов договору і з урахування ставки, про яку йде мова у п.п.а) - п.г) п.1.4 договору: з 27.04.2021 по 12.05.2021 проценти нараховувалися в розмірі 62 грн, тобто 2% за кожен день користування кредитом; з 13.05.2021 по 26.05.2021 проценти нараховувалися в розмірі 112,84 грн, тобто 3,64% за кожен день користування кредитом (2% + 1,64%); з 27.05.2021 по 10.06.2021 проценти нараховувалися в розмірі 155,62 грн, тобто 5,02% за кожен день користування кредитом (2% + 1,64% + 1,38%); з 11.06.2021 проценти нараховувалися в розмірі 237,77 грн, тобто 7,67% за кожен день користування кредитом (2% + 1,64% + 1,38% + 2,65%).
Нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом (підпункт 1.4.1.,1.4.2).
Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 (дата передачі права вимоги) розмір складає 57830,19 грн, в тому числі: заборгованість по основній сумі кредиту 3100,00 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення (01.12.2021) 19778,00 грн, нараховані відсотки згідно кредитного договору за період з 01.12.2021 по 26.04.2022 - 34952,19 грн /а. с. 22-24/.
Зазначені умови договору спростовують доводи представника апелянта про те, що відсотки за користування кредитом не могли бути нараховані, адже згідно з погодженими сторонами умовами договору відсотки нараховувалися у встановлений відповідний строк користування кредитом.
Доводи апеляційної скарги про те, що проценти в розмірі 34519,74 грн (за період з 01.12.2021 по 26.04.2022) нараховані відповідно до пп. б, в., г п. 1.4 договору є процентами за прострочення виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 ЦК України, від сплати яких відповідач звільнений на підставі пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі прострочення споживачем у період з 1.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 1.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 1.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 1.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Позивачем в межах строку дії кредитного договору нараховувалися проценти, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до статті 1048 ЦК України, а не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
З огляду на зазначене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, з якими погоджується апеляційний суд.
Відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості по процентам, наданого позивачем.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.09.2025 у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський