Справа № 595/1017/25
Провадження № 2/595/626/2025
03.12.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
Суддя Бучацького районного суду Тернопільської області Содомора Р.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №102589 від 01.01.2020 у сумі 10080 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 01.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 102589 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до умов договору відповідачу 01.01.2020 надано кредит у сумі 2000,00 грн. на строк 18 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 16.04.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 10080,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8080 грн. 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . На підставі наведеного просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитним договором, а також суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2025 року заочне рішення від 13.08.2025 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано та розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17 листопада 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає, що жодним доказом, який надано позивачем разом із позовною заявою, не доказано: укладення Кредитного договору; надання (перерахування) позивачем відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором; наявність будь-якої заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, вважає, що усі твердження позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб'єктивних міркуваннях позивача, та не доведені документально. Позивачем надано електронні копії доказів, у тому числі і електронних. Зазначає, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між відповідачем та позивачем Кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи та з огляду на електронну форму Кредитний договір з боку кредитодавця підписано за допомогою факсимільного відображення підпису директора позивача та печатки підприємства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Проте, матеріали справи такої згоди із зразками підпису та печатки позивача не містять, що дає підстави стверджувати про неукладеність Кредитного договору. Посилається на те, що у позові позивач не вказує, яким чином відповідачу була надана (надіслана) пропозиція (оферта), і які істотні умови вона містила. При цьому відповідач категорично заперечує, що він: зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) позивача; створив в такій системі особистий кабінет; отримав пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору. Відповідач посилається на відсутність доказів надання коштів у позику (кредит), зазначаючи, що єдиним належним та допустимим доказом передання грошових коштів в кредит є виписка з банківського рахунку ТОВ «Займер». Проте даного документу матеріали справи не містять. У зв'язку із цим неможна вважати належним доказом передання грошових коштів лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення». Так, з вказаного листа неможливо встановити, яке місце у правовідносинах, які нібито виникли між позивачем та відповідачем займає ТОВ «Платежі онлайн», сервіс «Platon», повний номер картки та ПІБ її володільця. Таким чином згаданий лист не можна вважати належним і допустимим доказом передання грошових коштів від кредитодавця позичальнику. Водночас згідно виписки по банківській картці НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 та інформація про яку міститься у Кредитному договорі грошові кошти в сумі 2000 грн ані від ТОВ «Займер» ані від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 01.10.2020 на неї не надходили. Крім того, зазначає, що позивач як кредитор та особа, яка вимагає повернення кредитних коштів, повинен був надати докази перерахування кредитних коштів на рахунок саме відповідача. Натомість виписка з банківського рахунку позивача, яка б свідчила про перерахування коштів на рахунок відповідача у матеріалах справи відсутня, що дає підстави стверджувати про недоведеність факту передання грошових коштів в кредит. На підставі наведеного просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
18 листопада 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» вважає відзив безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне. Між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час укладення договору. Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Посилається на те, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Зазначає, що відповідач здійснив усі передбачені дії - отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Щодо перерахування коштів, зазначає, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. Зазначає, що заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Отже, на виконання пункту 1.4 Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з якого вбачається, що 01.01.2020 о 23:52:06 було проведено транзакцію на суму 2 000,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов'язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку ( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим позичальником. Крім того, представник позивача у відзиві посилається на те, що укладаючи кредитний договір сторони погодили, що договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором, а також погодили всі інші істотні умови договору, зокрема щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. На підставі наведеного просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, вважає, що у позові слід відмовити, виходячи із наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 102589 від 01.01.2020, з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором KL3993.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п.п.1.2.,1.3 Договору кредит надається строком на 18 днів, тобто до 18-01-2020. Строк дії договору 18 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п.6.3 Договору всі додатки та додаткові угоди, складені Сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами Договору.
Як вбачається із Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 102589 від 01.01.2020 сторони погодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який надано кредит - 18 днів, сума кредиту - 2000 грн, фіксована процентна ставка за день користування - 2 %, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 720 грн, сума нарахованої пені (у разі наявності прострочення) - 5 %, всього до оплати - 2720 грн.
Відповідно до довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «ЗАЙМЕР», підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким укладено договір № 102589 від 01.01.2020, ідентифікований ТОВ «ЗАЙМЕР», акцепт договору позичальником здійснювався за допомогою одноразового ідентифікатора КL3993.
28 жовтня 2021 року між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ТОВ «ЗАЙМЕР» укладений Договір факторингу № 01-28/10/2021 про відступлення права грошової вимоги, за пунктом 1.1 якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові своє право грошової вимоги до Боржників за Кредитними договорами, (портфель заборгованості).
Згідно з підписаним сторонами Реєстру Боржників до Договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 102589 від 01.01.2020 на загальну суму заборгованості 10080 грн.
Як вбачається із платіжних доручень № 1653 від 02.11.2021, №1672 від 23.11.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» здійснило на банківський рахунок ТОВ «ЗАЙМЕР» оплату за договором факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частини 1,2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Займер» кредитний договір в електронній формі, що підтверджується матеріалами справи.
Представник позивача на підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу долучив до матеріалів справи лист вих. № 8172/05 від 30.05.2025, виданий ТОВ «Платежі Онлайн», у якому зазначається, що через платіжний сервіс «Рlaton» була проведена успішна транзакція № 27791-55238-77638, а саме 01.01.2020 перераховано грошові кошти в сумі 2000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 згідно договору № 102589 та зазначає, що така довідка являється доказом видачі кредитних коштів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 заперечує факт отримання ним кредитних коштів.
Із наданої ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» відповіді на виконання ухвали суду про витребування оригіналу листа ТОВ «Платежі онлайн» №8172/05, вбачається, що ТОВ «ФК Кеш Ту Гоу» зазначає, що разом із позовною заявою долучено оригінал листа ТОВ «Платежі онлайн» у форматі .pdf. через підсистему «Електронний суд».
Проте, вказана довідка не містить жодних відомостей про виконання ТОВ «Займер» свого обов'язку перед відповідачем надати кредит в розмірі 2000 грн, а відповідач факт отримання грошових коштів заперечує.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказами , які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19 .
Згідно пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку , що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором .
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що банком були перераховані грошові кошти відповідачу у розмірах, що передбачений кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.
Наявна у матеріалах справи виписка за Договором №102589 містить інформацію про те, що розмір заборгованості за кредитним договором за період з 01.01.2020 по 16.04.2025 становить 10080 гривень 00 копійок.
Тобто, вказана виписка містить лише суму заборгованості за період з 01.01.2020 по 16.04.2025 та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику у кредит, та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами (розмір відсотків та період їх нарахування, суми внесені боржником в рахунок виконання кредитних зобов'язань) .
Таким чином суд доходить висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту перерахування ТОВ «Займер» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 2000,00 грн від якого у подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» набуло права вимоги по договору від 28.10.2021 №01-28/10/2021. Клопотання про витребування доказів позивачем не заявлялися.
За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01.01.2020 № 102589 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладається на позивача та з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-89, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя: Р. О. Содомора