Справа № 483/1087/25
Провадження № 2/483/664/2025
Іменем України
09 грудня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді Шевиріної Т.Д.,
за участю секретаря - Шилінскас О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відео конференції з використанням представником позивачки власних технічних засобів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, предметом якого є: визнання квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та виділення у власність позивачки частки вказаного майна.
В обґрунтування вимог зазначила, що в період зареєстрованого шлюбу сторонами було придбано спірну квартиру. Оскільки зазначене майно є спільним майном подружжя та сторонами не погоджено порядку його поділу, вона змушена звернутися до суду.
Позивачка до суду не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.
Від представника позивачки до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.
Дослідивши позовну заяву та долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносин.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 2018 року по 15 листопада 2022 року (а.с. 39-40).
В період шлюбу сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 28-30).
14 червня 2025 року ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_5 .
Вирішуючи спір, суд виходить з того, що згідно з частиною 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 СК України).
За змістом частини 1 статті 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обігу.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (частина 1 статті 65 СК України).
Відповідно до частини 1 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 статті 70 СК України).
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини/чоловіка визначені статтею 57 СК України, відповідно до якої, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте до шлюбу; за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України містить правову презумпцію виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу (крім майна, зазначеного в ст. 57 СК України). Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що позивачка свій процесуальний обов'язок доказування виконала - надала суду докази того факту, що спірне майно набуто сторонами у період шлюбу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачкою сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 4 663 грн 04 коп., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 1).
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивачки слід стягнути судові витрати у розмірі 4 663 грн 04 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 4 663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) грн 04 копійок - в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуюча: