Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2179/23
Провадження № 1-кп/945/345/25
Іменем України
08 грудня 2025 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 (приймає участь дистанційно з
приміщення Державної установи “Казанківська виправна
колонія (№93)»),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в режимі відеоконференції з Державною установою “Казанківська виправна колонія (№93)» в залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження №12023152260000197, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області, українця, громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, раніше судимого:
- 06.03.2014 року Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнений 20.04.2018 року за відбуттям строку покарання;
- 25.02.2014 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК України, ч.2 ст.309 КК України, ст.ст.70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;
- 17.05.2022 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст.309 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;
- 27.02.2024 року Заводським районним судом м.Миколаєва за ч.4 ст.185 КК України, ст.71, 72 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- 20.06.2024 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.ч.2,3,4 ст.185 КК України, ч.2 ст.309 КК України, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі;
- 05.05.2025 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.4 ст.185 КК України, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі;
який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 , будучи раніше судимим та маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин при наступних обставинах.
І. Епізод злочинної діяльності ОСОБА_5 відносно майна потерпілої ОСОБА_7
Епізод №1
14.05.2023 року приблизно о 22:00 годині ОСОБА_5 , достовірно знаючи про введення на території України воєнного стану, проходив біля території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де останній помітив, що на території подвір?я вищевказаного домоволодіння нікого не має.
В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом заволодіння будь-яким майном та подальшим його оберненням на свою користь.
Реалізуючи зазначений протиправний намір, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі цілі, діючи повторно, 14.05.2023 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_5 , через незачинену на замикаючі пристрої вхідну хвіртку, пройшов на територію подвір?я домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , звідки вчинив крадіжку велосипеду марки «Aist City Classic», модель «28-240» з колесами на 28 дюймів, вартістю 2400 гривень, який належить ОСОБА_7 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
ІІ. Епізоди злочинної діяльності ОСОБА_5 відносно майна потерпілої ОСОБА_8
Епізод №2
29.06.2023 року, приблизно о 21:00 годині, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про введення на території України воєнного стану, проходив біля території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де останній помітив, що на території подвір?я вищевказаного домоволодіння нікого не має.
В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом заволодіння будь-яким майном та подальшим його оберненням на свою користь. Реалізуючи зазначений протиправний намір, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі цілі, діючи повторно, 29.06.2023 року, приблизно о 21:00 годині, ОСОБА_5 , через незачинену на замикаючі пристрої вхідну хвіртку, пройшов на територію подвір?я домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де через незачинені на замикаючі пристрої вхідні двері, проник у середину приміщення літньої кухні, звідки вчинив крадіжку хлібопекарні марки «Orion», модель «ОВМ-206», вартістю 1799 грн 00 коп, яка належить ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Епізод №3
01.07.2023 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про введення на території України воєнного стану проходив біля території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де останній помітив, що на території подвір?я вищевказаного домоволодіння нікого не має. В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом заволодіння будь-яким майном та подальшим його оберненням на свою користь.
Реалізуючи зазначений протиправний намір, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі цілі, діючи повторно, 01.07.2023 року, приблизно о 22:00 годині, ОСОБА_5 , через незачинену на замикаючі пристрої вхідну хвіртку, пройшов на територію подвір?я домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де через незачинені на замикаючі пристрої вхідні двері, проник у середину приміщення літньої кухні, звідки вчинив крадіжку льодорубу марки «Тонар», модель «Барнаул 130 мм», вартістю 1625 гривень, який належить ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Епізод №4
04.07.2023 року, приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_5 , достовірно знаючи про введення на території України воєнного стану, проходив біля території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де останній помітив, що на території подвір?я вищевказаного домоволодіння нікого не має. В цей час у нього виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом заволодіння будь-яким майном та подальшим його оберненням на свою користь.
Реалізуючи зазначений протиправний намір, усвідомлючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, переслідуючи корисливі цілі, діючи повторно, 04.07.2023 року приблизно о 23:00 годині, ОСОБА_5 , через незачинену на замикаючі пристрої вхідну хвіртку, пройшов на територію подвір?я домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де через незачинені на замикаючі пристрої вхідні двері, проник у середину приміщення літньої кухні, звідки вчинив крадіжку спінінгу «Crocodile 2,7 м», довжиною 2,7 м, тест:100-250 г, вартістю 450 гривень із катушкою «All Joy», модель «MFR 4000» вартістю 350 гривень, які належать ОСОБА_8 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 800 гривень.
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали заяви про проведення судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_5 без їх участі; цивільний позов не заявляли; матеріальна шкода потерпілим відшкодована у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Протиправні дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у сховище та інше володіння особи, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
ІІІ. Мотиви суду при призначенні покарання.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до правової позиції, викладеної ОП ККС Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 року у справі №278/1566/21, закон №3886-IX, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст.51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
Станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн. (ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет на 2023 рік»).
Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Водночас, вартість викраденого майна за кожним епізодами на день вчинення кримінальних правопорушень є меншою за розмір, з якого настає кримінальна відповідальність, а саме: 2400 грн 00 коп, 1799 грн 00 коп,1625 грн 00 коп, 800 грн 00 коп.
При цьому, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме скоєння їх з проникненням у інше володіння особи та сховище, у відповідності до положень ч.3 ст.337 КПК України, суд вважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч.4 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною ОП ККС Верховного Суду в постанові від 07.10.2024 у справі №278/1566/21.
Згідно ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч.1 ст.12 КК).
З огляду на зміст ч.1 ст.162 КК України дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч.4 ст.185 КК України, є кримінальним проступком, а тому їх перекваліфікація покращує становище обвинуваченого ОСОБА_5 .
Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до іншого володіння особи.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.
При цьому, суд бере до уваги покази самого обвинуваченого, надані ним у суді, які повністю узгоджуються з письмовими доказами.
Згідно з положеннями ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлені.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак відповідно до ст.12 КК України вчинив кримінальний проступок.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який є особою молодого віку, неодружений, офіційно не працевлаштований, на день ухвалення вироку - раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, за місцем проживання характеризувався нейтрально; стан його здоров'я, який на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; тяжкість кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків, щире каяття ОСОБА_5 , його ставлення до скоєного, який шкодує про те, що сталося.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України ОСОБА_5 слід призначити покарання у виді обмеження волі, в межах санкції інкримініруємої йому статті Особливої частини Кримінального кодексу України. Крім того, ОСОБА_5 слід призначити покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань. Обмежень, передбачених ч.3 ст.56 КК України, судом не встановлено. Таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
ІV. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися.
Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є: велосипед марки «Aist City Classic», модель «28-240» з колесами на 28 дюймів, який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 та хлібопекарня марки «Orion», модель «ОВМ-206»; льодоруб марки «Тонар», модель «Барнаул 130 мм»; спінінг «Crocodile 2,7 м», довжиною 2,7 м., тест: 100-250 г. із катушкою «All Joy», модель «MFR 4000», які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 .
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення: судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/7433-ТВ від 31.05.2023 року вартістю 1434 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/9890-ТВ від 19.07.2023 року вартістю 1434 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/9891-ТВ від 19.07.2023 року вартістю 1912 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/9889-ТВ від 20.07.2023 року вартістю 1912 грн 00 коп.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні.
Оскільки процесуальні витрати документально підтверджені, вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .
У даному кримінальному провадженні запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався. Оскільки ОСОБА_5 вже відбуває покарання за іншим вироком суду, суд не вбачає необхідності обирати відносно нього запобіжний захід до набрання цим вироком законної сили.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати покарання, призначене за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.05.2025 року та призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п'яти) років 7 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з дня його фактичного затримання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення: судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/7433-ТВ від 31.05.2023 року вартістю 1434 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/9890-ТВ від 19.07.2023 року вартістю 1434 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/9891-ТВ від 19.07.2023 року вартістю 1912 грн 00 коп; судово-товарознавчої експертизи №CE-19/115-23/9889-ТВ від 20.07.2023 року вартістю 1912 грн 00 коп, а всього 6692 (шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн 00 коп.
Речовий доказ велосипед марки «Aist City Classic», модель «28-240» з колесами на 28 дюймів, який передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 - вважати таким, що повернений останній.
Речові докази: хлібопекарня марки «Orion», модель «ОВМ-206»; льодоруб марки «Тонар», модель «Барнаул 130 мм»; спінінг «Crocodile 2,7 м», довжиною 2,7 м., тест: 100-250 г. із катушкою «All Joy», модель «MFR 4000», які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_8 - вважати такими, що повернені останній.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
08.12.2025