Справа № 487/6396/25
Провадження № 2/487/3145/25
(ЗАОЧНЕ)
08.12.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судових засідань Янковець Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
01.09.2025 року до Заводського районного суду м.Миколаєва надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 , сформована в системі «Електронний суд», відповідно доякої представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3083218863/255655, укладеним між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 02.03.2020 року у розмірі 11917,50 грн, яка складається з заборгованості за сумою кредиту - 3500 грн, заборгованість за простронена комісія і відсотки -8417,50 грн. Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати по сплаті правничої допомоги у сумі 10500 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що 02.03.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3083218863/255655, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3500 грн..
Вподальшому, 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до якого до ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором .
Крім того, 03.06.2021 між ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» було укладено договір факторингу №1-03/06/2021, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн», перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 11917,50 грн.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі в спрощеного позовного провадження з повідомленняя (викликом) сторін.
17.10.2025 року представник позивача - адвокат Пахромчук С.В. надіслав клопотання про розподіл судових витрат по справі.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав.
У відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступного.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За нормами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
Згідно з вимогами ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За нормами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 02.03.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №3083218863/255655, за умовами якого відповідач отримала фінансовий кредит в сумі 3500 грн. строком на 30 днів (до 31.03.2020 року).
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п.1.4 кредитного договору).
Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 кредитного договору).
У додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №3083218863/255655, ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 погодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до якого сума кредиту складає 3500 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом складає 1942,50 грн. При підписанні договору сторонами було погоджено строк кредитування, а також розмір відсотків.
Згідно Довідки сформованої - ТОВ «ГОУФІНГОУ», ОСОБА_1 з якою укладено договір №3083218863/255655, ідентифікована ТОВ «ГОУФІНГОУ». Акцепт договору позичальником підписаний із застосуванням ЕЦП одноразовим ідентифікатором - R93272 відправленим на номер телефону НОМЕР_1 від 02.03.2020 року.
Відповідно до повідомлення ТОВ «Платежі Онлайн» від 19.08.2025 року №2025-ПО/217, ТОВ «Платежі Онлайн» 02.03.2020 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 3500 грн.
Вподальшому, 31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» було укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до якого до ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором .
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3083218863/255655 складає: 11917 грн. з яких : заборгованість за тілом кредиту складає 3500 грн., заборгованість за процентами - 8417,50грн..
Крім того, 03.06.2021 між ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» було укладено договір відступлення прав вимоги №1-03/06/2021, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн», перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3083218863/255655 складає 11917 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 3500 грн., заборгованість за процентами - 8417,50грн..
Таким чином, вбачається що позивачем в зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору нараховано заборгованість, яка становить 11917 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 3500 грн., заборгованість за процентами - 8417,50грн..
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача нараховану заборгованість за договором.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Верховного Суду від 04червня 2021року по справі №380/887/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10500 грн та 2422,40 грн сплаченого судового збору за поданням даного позову.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду договір № 11/07/2025 від 11.07.2025 про надання правничої допомоги, який укладений між ТОВ ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» та адвокатом Пахромчук С.В.; акт про отримання правової допомоги від 08.10.2025 року, відповідно до якого надано правову допомогу у виді зустрічі та консультації щодо судового врегулювання кредитної заборгованості вартістю 2000 грн., складання та подання до суду позовної заяви вартістю 5000 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи вартістю 3000 грн., канцелярськими витратами на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції вартістю 500 грн, платіжною інструкцією кредитового переказу №9608 від 08.10.2025 року, рахунком №08.10.2025-24 від 08.10.2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Пахромчук С.В..
Таким чином, враховуючи, що дана справа про стягнення заборгованості за кредитним договором є малозначною, ціна позову не перевищує ста прожиткового мінімуму для працездатних осіб, незначні обсяги виконаної роботи, види наданих послуг, надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» в даній справі зводилося до складання позовної заяви. Виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.
Відповідно дост. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст141, 258,259,263-265,280-282,352,354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №3083218863/255655 від 02.03.2020 року в розмірі 11917 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту складає 3500 грн., заборгованість за процентами - 8417,50 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дебт Коллекшн», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, 12, нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Головуючий суддя І.О. Притуляк