Справа № 472/1207/25
Номер провадження 1-кп/473/404/2025
іменем України
"10" грудня 2025 р. місто Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
його захисник адвокат ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
обвинувачений ОСОБА_6 ,
його захисник адвокат ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12025152190000249 за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України,
Прокурором 09 грудня 2025 року подано до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу закінчується 13 грудня 2025 року відповідно до ухвали суду та прокурор вказала, що не зменшилися ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.
Прокурор подане клопотання підтримала.
Захисник заявив клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт. ОСОБА_6 таке клопотання підтримав. Так адвокат ОСОБА_7 з посиланням на практику ЄСПЛ вказував про недоведеність ризиків, зазначених прокурором, а також просив врахувати стан здоров'я обвинуваченого, пославшись на те, що його клієнт має 3 групу інвалідності, тяжкі захворювання, потребує реабілітації, про що надав відповідні копії документів.
Вирішуючи клопотання сторін, суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.199 КПК України:
«1.Клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
3. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
4. Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
5. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою».
Сторони процесу доказів про необгрунтованість підозри, про яку повідомлено ОСОБА_6 , суду не надали.
Щодо ризиків, то з переліку зазначених прокурором в клопотанні, суд вважає таким, що не зменшився ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за пред'явленим обвинуваченням, вказує на те що ризик його переховування від суду не зменшився.
Ризики впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, вчинення ним інших правопорушень, продовження вчинення правопорушення - не були встановлені ухвалою суду від 15 жовтня 2025 року про продовження запобіжного заходу, тому посилання сторін на їх продовження є безпідставними.
З огляду на доведеність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду, враховуючи тяжкість пред'явленого йому обвинувачення, суд поки не знаходить підстав для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який у вигляді цілодобового домашнього арешту виключно через те, що він хворіє.
Так в наданих медичних документах відсутні висновки про те, що ОСОБА_6 не може утримуватися в умовах СІЗО чи ІТТ, такі дані не були встановлені і під час поміщення його до вказаних установ.
Так відповідно до п.2 гл.2 розділу X Наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» від 14.06.2019 р.№ 1769/5 - надання ув'язненим медичної допомоги, у тому числі екстреної медичної допомоги, що не може бути надана у медичній частині, здійснюється відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», ст.ст.8, 107, 116 КВК, Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104, Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15.08.2014 р. №1348/5/572.
Відповідно до п.3 гл.2 розділу X зазначеного Наказу у слідчому ізоляторі здійснюються медичний контроль за станом здоров'я ув'язнених і засуджених шляхом проведення медичних оглядів та обстежень, виявлення осіб, які потребують лікування та постійного медичного нагляду, проведення щодо них лікувально-оздоровчих заходів з метою збереження здоров'я і працездатності, амбулаторне і стаціонарне лікування відповідно до системи стандартів у сфері охорони здоров'я, клінічних протоколів надання медичної допомоги в порядку, передбаченому законодавством.
Ч.3 ст.183 КПК України визначено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так ч.4 та ч.5 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього .
Розмір застави визначається у таких межах: 2) щодо особи, обвинуваченоїї у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на тяжкість пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, те, що він є інвалідом 3 групи та отримує пенсію близько 3000 гривень, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн. х 20 = 60 560 грн.).
Відсутні підстави для того аби не визначати обвинуваченому ОСОБА_6 заставу, алтернативну тримання під вартою, оскільки згідно із п.5 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тоді як ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого, а не особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а отже при продовженні тримання під вартою суд має право визначити йому розмір застави.
Керуючись ст.ст.183, 189, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на два місяці, а саме до 09 лютого 2026 року включно
Визначити обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави, альтернативної триманню під вартою, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
В разі внесення застави обвинуваченим або іншими особами покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду чи прокурора; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання на території України.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Ухвала щодо запобіжного заходу може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1